Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

Народ не претендує, а природно є носієм всієї влади з необмеженим потенціалом суспільного впливу на всі інші похідні інститути влади, об’єднані державою...
Народ є від природи носієм верховної влади і сувереном без будь-яких обмежень і здатний реалізувати свою волю відносно державних та інших владних органів...
Конституційний постулат

1 лютого 2013 року під стінами Донецької обласної держадміністрації відбувся мітинг протесту проти видобутку вуглеводнів екологічно небезпечним способом на території Юзівського басейну корисних копалин. Проблема видобутку сланцевого газу існує в Україні вже 2 роки. Такий проект спочатку запропонували Львівській адміністрації, але та, маючи у своєму складі багато патріотів, зокрема від партії «Свобода», наголосила на проведенні детального екологічного аналізу сумнівного проекту. Тоді співпрацю з компанією «Шелл експлорейшн енд продакшен Юкрейн інвестментс» урядом було запропоновано адміністраціям Донецька й Харкова. Там без вагань погодилися.
Без будь-яких обговорень, оголошення в пресі 16 січня ДОА ухвалила рішення: узгодити проект видобутку вуглеводнів на ділянці Юзівська, що включає території Краснолиманського, Слов’янського, Олександрійського, Костянтинівського, Артемівського, Добропільського й Ясинуватського районів. Підписав документ голова обласної ради А. М. Федорук.
Слава Богу, що існує Інтернет! Інформація про видобуток сланцевого газу проникла на українські сайти й блискавично розійшлась по Донеччині. Екологи разом із представниками українських організацій забили на сполох і влаштували мітинг біля ДОА, на якому зібрались представники «Фронту Змін», «Свободи», РУХу, Всеукраїнського об’єднання ветеранів (ВОВ), священики, приїхали протестувальники з Маріуполя, Краматорська, інших міст Донеччини.
Люди – молоді й старі — прийшли з плакатами й висловлювали своє обурення діями обласної адміністрації. Отець Сергій (УПЦ КП) молився, щоб Бог врозумив нашу владу і спрямував її на захист українського народу. Віктор Прокопчук — голова Донецького відділення ВОВ наголосив, що видобуток сланцевого газу методом гідророзриву, з одного боку, не вирішить проблему забезпечення газом донецьких металургійних заводів, а з іншого — нашкодить постачанню питної води у всьому Приазов’ї, що й так є напруженим. «Нам пропонують дешевий отруйний варіант вирішення газової проблеми, який стане другим Чорнобилем для багатостраждальної України. Донецька адміністрація зовсім не думає про здоров’я українців, поспішаючи виконувати вказівки згори», — наголосив сивочолий ветеран.
З метою прояснення ситуації я звернулась до фахівця – гірничого інженера-маркшейдера Леоніда Шевкунова, який понад 40 років працював на шахтах і кар’єрах Донеччини, нині — член ВОВ. Л. Шевкунов повідомив, що, як показує досвід видобутку сланцевого газу в Америці, для здійснення кожного вибуху-гідророзриву під землю треба закачати понад 26 тисяч кубометрів води. Де її беруть? Звісно, з річок, що протікають поряд з буровою вишкою. Але «секрет» полягає в тому, що спочатку з чистою водою змішують понад 600 різних хімічних речовин, які й утворюють потрібний для вибуху буровий розчин. Серед компонентів є багато отруйних. Коли буровий розчин під великим тиском проникає у земні сховища, він спричиняє там вибух – маленький землетрус, що перемішує підземні шари покладів: газ, нафту, пісок, підземні води. Газ вловлюють бурові установки, а вода поступово повертається на поверхню. Але це вже не та чиста річкова вода, яка давала життя рослинам, тваринам та людям. Це — отруйна суміш, що несе хвороби і поступову загибель усьому живому. Американці, які живуть у місцях добування сланцевого газу, в розпачі волають: «Вода, скрізь вода, однак немає ані краплини питної...». Ось такий «подарунок» хоче зробити нам влада, шукаючи «дешевого газу».
У пана Шевкунова є й інші підозри. По-перше, не виключено, що під виглядом бурового розчину фірма схоче напхати у наші підземні водоносні горизонти отруйні відходи виробництва, які не знають куди подіти на Заході. Зазвичай їх зберігання та дезактивація дуже дорого коштують. По-друге, відомо, що на Сході України існують розсіяні поклади урану, який зараз у світі цінується дорожче за золото. Тому не виключено, якщо за іноземною компанією не буде належного державного нагляду, то кмітливі ділки зможуть видобувати наш уран методом «вилуговування» («выщелачивания» російською мовою) та вивозити до себе, прикриваючись газом. «Отже, у будь-якому разі потрібен прискіпливий аналіз усіх найдрібніших складових угоди щодо сланцевого газу з боку як державних, так і екологічних та громадських організацій», – підкреслює гірничий інженер з Донецька.
Треба зазначити, на підтримку мітингу у Донецьку в Маріуполі також відбувся пікет екологів. Скликала його Елеонора Гайворонська – голова громадського об’єднання «Совість». На жаль, він не був масовим, бо влада відвела для пікету незручне місце – позаду міської ради, до того ж у пресі не було жодної згадки про добування сланцевого газу, тому жителі про нього просто не знали. Мета заходу полягала саме в прориві блокади мовчання про цю небезпечну проблему. І це організаторам вдалось!
На пікет проти використання сланцевого газу зібрались представники кількох міських ЗМІ, включно з ТБ і маріупольським Інтернет-порталом. Екологи й просто небайдужі жителі Маріуполя у виступах наголосили, що під час газових розривів у питну воду Сіверського Дінця, що забезпечує місто водою, потраплять отруйні речовини і це призведе до екологічного колапсу в місті, де й так немає чим дихати через металургійні заводи. Люди охоче підписувались під відозвою до влади.
У цей час маріупольський бард Сергій Кучеренко-Садковський заспівав сумну пісню «Україна – домовина» на слова Тараса Шевченка. А у подальшій промові сказав, що все ж вірить у відновлення Української держави. Бо він — не зайда й не приблуда якийсь на цій землі. Він — українець-маріуполець у 15 поколінні! І нікуди з донецьких степів тікати не збирається. Навпаки, буде боротись за те, щоб Маріуполь став чистим курортним містом, а Україна – однією з найпривабливіших держав світу. Адже все необхідне для розквіту у нас є!

Ірина МОЛЧАНОВА,
член НСЖУ
м. Маріуполь
* * *
Коментар доктора технічних наук, професора Р. С. ЯРЕМІЙЧУКА стосовно перспектив та екологічних загроз, пов’язаних з видобуванням сланцевого газу в Україні та світі, читайте в наступних номерах «КС».

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема "Резонанс"