Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорога до Храму

У простоті проявляється Він.
Простоту ускладнюючи,
Ми втрачаємо Його.
А все так просто! (Ригден Джаппо)

«Доведи Богу, що ти Людина,
і Бог повірить в тебе»

Кожна людина, мабуть, хоч раз у своєму житті ставила собі одне з двох або обидва таких запитання: «Хто я є ?», «Для чого мене послано в це життя?»
Питання ОДВІЧНЕ.
Запитав про це у себе і я. На четвертому десяткові свого життя. У зрілому вже віці. Та все шукаю відповіді. Наблизився, знайшов уже підказок достатньо, але душа щемить, не співає.
Тому, як той парубок із казки, пішов за допомогою до мудрих людей, до Вас йду, Люди, – може б, допомогли відповідь знайти.
Спочатку поділюсь здобутками своїми.
Народжується Людина. Кажуть, у гріху. Але ж я не бачу, чи є він тут: Бог дарує дитину — всі радіють! Любов торжествує! Весь світ святкує народження нової Людини!
На восьмий день Дух Святий сходить на дитя — і вперше свідомою усмішкою сяє його личко. Перші кроки, перші слова, перші роки...
У батьків одвічне питання: ким стане дитина?
Ми вже майже забули про те, що для кожного з нас є лише два шляхи: духовний та матеріальний. Перший – духовний – до Бога; другий – матеріальний — до Сатани.
Яким піти, куди податись – вирішувати особисто кожному. Велика довіра, вільний вибір, даний нам від Творця, — вирішувати самостійно!
Широким та привабливим бачиться нам шлях до матеріального благополуччя. Він ніби реальний, кожному під силу. Тут «учителів» — легіон, та й «прикладів» більш ніж достатньо: і Генрі Форд, і Майєр Амшель Ротшильд та інші. Ніби вони, з простого люду, самі всього здобули в цьому житті. А яка силенна реклама! І «секрет» успіху олігархів уже відкрито: ти тільки уяви, що вже все маєш, і воно в тебе буде!
А як всього цього хочеться: жити в шикарному особняку, їздити на шикарних машинах, відпочивати на шикарних курортах, купатись у розкоші…
І на думку не спадає, що це все ілюзія, марево, дурман. А скільки вищих навчальних закладів, де навчають «менеджерів-управлінців» керувати майже світовим процесом. Тільки після випуску – бац – а роботи немає. Якщо знайшов роботу: «Яке «щастя»!
І не помітив, як поставили «в голоблі». Надягають на очі шори (в переносному, звичайно, значенні) – і ми тягнемо воза сьогодення, який називається «робота-служіння-кар’єра-сім’я», аж поки не віддамо всі сили свої, всю енергію. І так до смерті. А після оної – реінкарнація в нове життя, та й знову те саме. Ось це і є воно – матеріальне! В рабстві гривні (Україна), долара (США), рубля (СРСР, а потім Російська Федерація). Якщо уважно подивитись на кожну із цих банкнот, то знайдете там навіть «око наглядове».
Можливо, хтось, а скоріше молодь, ладен буде сперечатись зі мною, заявить, що «бакси дають йому волю». Так це ж ілюзія: дають тобі гроші, а ти – до банку, магазину, ресторану та ін. – і скоренько їх в тебе й одібрали. Що, не всі? Не переживай, то тільки «до завтра». А завтра придумають, як відібрати решту. Не віриш? Очі розплющ та поглянь на всі 360 градусів, а не під кутом 40 градусів.
Гроші придумані для того лишень, щоб з нами поцяцькатись!
Можливо, дехто тішить себе тим, що він «потрапив у обойму» до розподільників фінансів. То марно. Ілюзія. Почитайте історичні або релігійні документи, хоча майже всі вони редаговані тими, хто владу має. Там у ліпшому випадку, в церковних книгах, почуєте про себе, що ви є раб Божий. А як з рабами вчиняли у рабовласницьку пору? Якщо забули про те, що в школі розказували, то почитайте або в кіно історичному подивіться.
ВІДСТУП: Дуже люблю, читаю-перечитую Шевченків «Кобзар», а особливо його другий заповіт «І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕНИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ» з преамбулою до Посланія:
«Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть. Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20».
Цікаве ставить наш Кобзар запитання: «Добре, брате, Що ж ти такеє?». Хто забув, прочитайте цей шедевр!
ХТО Ж МИ ТАКІ? Чому зазвичай не задумуючись, обираємо матеріальне, такий примарний ілюзорний шлях, сподобляючись, вибачте, тим свиням у Євангельській Притчі, які, отримавши душі сатанинські, пірнули у прірву, у море.
Адже відкритий нам шлях істинний, духовний – шлях до Бога! Важкий він – це без заперечень. Адже йде він угору аж до самого неба. І коли сказано, що людина в поті чола свого буде добувати хліб насущний, то йдеться саме про цей шлях. А «хліб насущний» – то і є Істина, яку Людина може здобути лишень через важку працю будівництва в душі своїй Храму Божого.
Звичайно, важка ця справа, але попрацювати над собою потрібно. Не так над собою, як Душі своїй ревізію та реанімацію провести потрібно. Душу Безсмертну та Духа Святого — це ж найважливіше, що ми маємо. Ви загляньте в свою Душу, не стидіться та не бійтесь.
Мабуть, найважче – це прийняти рішення про обрання Шляху Духовного. Здається, що в нашому сьогоденні пройти цим шляхом неможливо. Але ж відома аксіома про те, що де складніше, там простіше знайти вихід. А коли думаєш про нагороду в кінці Духовного Шляху, то радісно на душі стає!
З чого розпочинається Духовний Шлях? Звичайно, із стежини, на якій потрібно навчитись контролювати свої думки. Так кажуть мудрі люди. А допомагають нам цей контроль виконувати молитви до Бога. Ось таку одну я отримав із серії книг Анастасії Нових «Сенсей. Ісконний Шамбали».
Отче мій Істинний,
На Тебе Єдиного уповаю,
І молю Тебе, Господи,
Лише про спасіння душі своєї,
Нехай буде воля Твоя Святая
Зміцненням моїм на шляху сіїм,
Бо життя без Тебе мить порожня.
І лише в служінні Тобі життя Вічне.
Амінь.
Буває часто-густо, коли думки непотрібні заволодівають нашим розумом. У такому випадку психологи радять просто проганяти їх ось такими словами: «Ти не моя думка. Йди геть від мене!». Повірте, такий прийом працює ефективно.
Зараз на перехресті епох, на початку ери Водолія ми отримали можливість віднайти в собі Істину, ту Духовність, яка дана нам від Творця. Відкриваються інформаційні джерела в друкованих засобах і в Інтернеті. А буває й від людей, яких ми зустрічаємо ніби випадково. Не відкидайте нову інформацію. Аналізуйте, душею фільтруйте та приймайте потрібне. А чи дійсно потрібна та чи інша інформація, то в Душі запитуйте. Якщо тьохкає, співає – приймайте!
Людина народжена Індивідуалом, Персоналієм. Тому й шлях до Бога у кожного свій, неповторний, індивідуальний. Хтось йде по ньому через релігію, хтось – самостійно, тобто самовдосконалюючись, самозростаючи духовно. Якщо випадає можливість отримати ВЧИТЕЛЯ, то це чудово. Але й тут з Душею погоджуйте, щоб не стати фанатом якогось релігійного вчення. Ловців душ людських — легіон.
У кожного з нас є шанс, можливість в цьому житті, в цій миті зупинитись, схаменутись, струснути наліплений непотріб, прогнати геть думки-паразити, які заволоділи нашим розумом, та посіяти в душі своїй зерно Всесвітньої Любові — квітки лотосу-кувшинки! Нехай розцвітає ця квітка – одне з найпрекрасніших творінь Бога! Хіба вона не чарівна, Кувшинка наша, на водяному просторі серед багна-болота? Хіба наша душа не подібна до неї серед «болота повсякденності», в нездоровому, а то й дряхлому тілі? Але ж тіло – то є Храм Душі Людської, а ми навіть про нього не дбаємо. Тому й старіємо не по днях, а по часах.
А завершити ці роздуми хочу псалмом, взятим із Інтернету:
Псалом 1 – ДВІ ДОРОГИ
Блаженний чоловік,
який не бере участі в раді безбожних,
Не стає на дорогу грішних
і не сидить на престолі з кепкунами,
Але його бажання –
в Господньому законі;
і над Його законом він роздумує
вдень і вночі.
Він буде, як дерево,
посаджене біля потоків води,
яке приносить свій плід у свою пору,
І листя якого не опадає.
Він у всьому, що тільки робить,
має успіх.
Не так у безбожних.
Вони – наче порох,
який розноситься вітром.
Тому-то і безбожні не піднімуться
на суді,
ні грішники – на раді праведних.
Адже Господь знає
дорогу праведних,
а дорога безбожних загине.

Іван ФРОЛОВ,
голова Кримського осередку Волинського братства
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 08.02.2013 > Тема "Душі криниця"