Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 15.02.2013
«ХАЗЯ╥НА — НА ШКУРКИ»?

Коти ╕ кати...

Зда╓ться, ви завинили перед ус╕м св╕том. Батькам — не до вас, а той, на кого спод╕валися, як на останн╕й ковток пов╕тря, щойно висловив вам набол╕ле, в тисяч╕ раз╕в примноживши ваш власний б╕ль, дов╕вши його до такого ступеня, що, аби це було пов’язано ╕з ф╕з╕олог╕╓ю, ви би мали шанс перепочити у стан╕ больового шоку, а якщо йдеться про душу, то з нею на п╕вгодинки не розстанешся: або-або…
В╕дкорковую пляшку кагору — це те перше, що потрапило п╕д руку, знаю, що алкоголь нада╓ см╕ливост╕, нав╕ть безрозсудства. П’ю з горла — вино нестерпно солодке ╕ тягуче. Що робитиму дал╕ — не знаю, швидше за все, це будуть п╕гулки, ╖х у мене ц╕л╕ жмен╕. Та б╕ль у шлунку ╕з мо╖м гастритом незабаром перевершу╓ пор╕г ус╕х страждань. Качаюсь на п╕длоз╕, кричу ╕ скиглю, а поряд з╕ мною — м╕й к╕т. В╕н припада╓ до мене ус╕м т╕льцем, так само кача╓ться по п╕длоз╕ ╕ скиглить нелюдським ╕ некошачим голосом. ╤ раптом я усв╕домлюю, що його б╕ль ╕ мука — страшн╕ш╕ за мо╖, ╕ що я не маю права вчиняти з ним так, як вчинили з╕ мною люди. Об╕ймаю його, притискую до серця, до шлунку, де все горить вогнем, а в╕н дивиться мен╕ в оч╕ ╕ просить, блага╓, бо зна╓, що люди не варт╕ того, аби через них вдаватися до найтяжчого смертного гр╕ха, в╕н зна╓ про нас так багато, але все одно дару╓ нам сво╖ безмежн╕ любов, самов╕ддан╕сть, вдячн╕сть…
Наступного дня мого кота не стало. Думаю, надто великий взяв в╕н на себе вантаж негативу, аби жити з цим дал╕. Проте ╕ в╕дчай м╕й в╕дступив. З╕знатися, за котом я не особливо побивалася: спочатку думала, що прийде, пот╕м — що з часом матиму ╕ншого, якого, можливо, теж полюблю…
╤ мала. ╤ любила. Але туга за тим, який майже 30 рок╕в тому зупинив мене б╕ля рокового порога, з часом т╕льки посилю╓ться. ╤ ус╕м сво╖м подальшим життям я служила, як могла, його сп╕вродичам. Не буду вдаватися в детал╕, але намагалася бути не менш самов╕дданою ╕ жертовною, н╕ж м╕й вчитель.
╤ ось я стою в центр╕ м╕ста б╕ля магазину тканин «Шуман», не б╕ля ветеринарно╖ кл╕н╕ки, як це бува╓ зазвичай, а саме тут. Не просто збагнути, що спор╕дненого можуть мати мо╖ улюблен╕ друз╕ ╕ ц╕ в╕трини, бо в таких магазинах я н╕чого для них не купую. Я-то не купую, але купують ╖х…
Виявилося, ще в с╕чн╕ п╕дпри╓мц╕ ╕з Англ╕╖ пакистанського походження розгорнули в С╕мферопол╕ св╕й вдалий б╕знес: серед тканин та р╕зних швейних приналежностей особливе м╕сце займають натуральн╕ хутра: ╕з лисиц╕, лами, кролика… А ще — ╕з чотирим╕сячних кошенят, варт╕стю 1,5 тис. чи то за метр, чи то за шкурку. Т╕, хто бачив у в╕трин╕ ц╕ «гламурн╕ штучки», були по-справжньому шокован╕. Тож незабаром тут з’явилися журнал╕сти ╕ представники товариств захисту тварин, як╕ почали вимагати документац╕ю на ц╕ хутра, аби достеменно встановити походження шкурок та побачити дозв╕л на ╖хню реал╕зац╕ю. Та де там, п╕дпри╓мц╕ не згорнули сумн╕вний б╕знес, просто прибрали скандальн╕ шкурки з в╕трини, а загалом лишилися нав╕ть у прибутку, бо компенсували завдану моральну шкоду, в╕д╕бравши м╕крофон у одного ╕з тележурнал╕ст╕в. Аби не корт╕ло ╕ в майбутньому.
Як завжди, ор╕╓нтуючись на презумпц╕ю невинуватост╕, на м╕сце заплановано╖ акц╕╖ прийшла заздалег╕дь з думками про те, що проблема може виявитися мильною бульбашкою. Але насторожили вже оголошення, зг╕дно з якими заборонялися фото- та в╕деозйомки, а також п╕двищена увага до мого майже порожнього пол╕етиленового пакета, який одразу ж змусили здати у камеру схову. Це н╕бито я могла запхати туди сув╕й тканини. Вт╕м, головною окрасою магазину виявилися-таки не тканини. Це були розфарбован╕ в ус╕ кольори райдуги «шкурки натуральн╕», як╕ за розм╕рами могли належати саме мо╖м улюбленцям. Пояснити ╖хн╓ походження продавщиц╕ не могли, як ╕ те, кому належали хутрян╕ опушки по 130 та 240 грн. за шкурку залежно в╕д розм╕ру. Д╕вчата питалися одна в одно╖, знизували плечима ╕ ще б╕льше цим розпалювали мо╓ хворобливе уявлення, через що я поквапилася розпрощатися, пооб╕цявши придбати хутро ╕ншим разом.
«А ви могли б уже сьогодн╕ написати нам подяку у книгу в╕дгук╕в», — почула навздог╕н в╕д чолов╕ка, якого сприйняла чомусь за господаря. А оск╕льки на той час до магазину вже п╕дтягувалася м╕л╕ц╕я, на мо╓: «Що сталося?», прив╕тний чолов╕к пояснив, що це охороняють дорогу.
Та н╕ ж, не дорогу. За к╕лька хвилин тут з’явилися волонтери ╕з л╕ги захисту тварин «В╕рний друг», координатором яко╖ Яною Горюновою ╕ було орган╕зовано акц╕ю. А ось ╕ т╕, хто н╕ за що б у св╕т╕ не погодився, аби ╖хн╕ улюбленц╕ перетворилися на купюри у кишенях п╕дпри╓мц╕в. Сво╖ пухнаст╕ скарби вони д╕ставали ╕з кошика т╕льки ради фотосес╕╖. Перед камерами вже красувалися ╕ промовист╕ гасла: «Я живий! Мене любити, а не вбивати треба!», «Я гр╕ю серця, а не гаманц╕!», «Врятуймо кот╕в — закриймо «Шуман»!», «А ти одягнеш шапку ╕з мене?».
А ще присутн╕ скандували: «Смерт╕ — н╕, котам — так!», «Коти виступають за право на життя!», «Вимага╓мо прокурорсько╖ перев╕рки!». Та найефектн╕ше звучав заклик, пов’язаний з под╕ями м╕сячно╖ давнини: «Свободу м╕крофону! Хазя╖на — на шкурки!».
Можливо, саме ця пропозиц╕я зачепила господаря магазина за живе, ╕ в╕н п╕шов у наступ. Серед охоронц╕в та м╕тингуючих раптом з’явилася людина у масц╕ та чорному одяз╕, котра аж н╕як не могла бути випадковим перехожим. П╕дкр╕пляючи сво╖ слова матюками, чолов╕к заговорив:
— Щодня вбивають сотн╕ тисяч тварин, а ви влаштували п╕кет через якихось там кицьок! А подив╕ться, у що ви одягнен╕, чи╓ ╖сте м’ясо…
Схоже, що адвокат торговц╕в непогано розум╕вся на людськ╕й природ╕. «╤ д╕йсно, чому ми можемо вбивати кролик╕в, але не можемо — кот╕в? Треба вже якось визначитися, — якщо вбивати, то вс╕х, а якщо не вбивати, то н╕кого», — загули журнал╕сти, налаштовуючись на пошуки найвищо╖ справедливост╕.
Резонно. Але якщо провокатор у чорному пропону╓-таки вбивати, розширюючи коло жертв, то на кому ж зупинитися? Можливо, «Хазя╖на — на шкурки!» — це теж вар╕ант?! А як бути з хазяйською дочкою чи подругою хазяйсько╖ дочки? А на що заслугову╓ сам «╕нженер людських душ», ╕ кому визначатися з його долею? Дарма, що ╕ м’ясо у кицьок не споживне, ╕ хутро — доброго слова не варте, та й захищають вони наш╕ комори в╕д ус╕ляких нахл╕бник╕в, але ж давайте катувати ╕ ╖х, бо дядько у наморднику, що одержу╓ в «кривавому» магазин╕ зарплату, п╕дштовху╓ нас саме до такого вибору.
«Роз╕пн╕ть Його!» — кричали колись гал╕леяни, п╕дбадьорюючи Понт╕я П╕лата. А коли з’явилася можлив╕сть подарувати життя одному ╕з трьох приречених, обрали розб╕йника, а не того, ╓диною «провиною» якого було бажання врятувати людство в╕д в╕чно╖ смерт╕. Чому ми робили ╕ продовжу╓мо робити под╕бний виб╕р? Чому нашою волею як керувала тисячол╕ттями, так ╕ продовжу╓ керувати людина в чорному, людина, як╕й соромно показати сво╓ обличчя?
А щодо «кривавого» магазина, то це не переб╕льшення. Бо, як стало в╕домо в╕д сус╕д╕в, один з них ц╕лий р╕к судився ╕з господарями садиби, яка мала у двор╕ спец╕альну прибудову для катування тварин, ╕ на подв╕р’╖ стояв нестерпний смор╕д в╕д в╕дход╕в цього виробництва, який поширювався ╕ на найближч╕ двори. До реч╕, питання вир╕шилося не на користь торговц╕в. Але судов╕ виконавц╕ братися за цю брудну справу поки що не посп╕шають.
Цю ╕стор╕ю розпов╕ла мен╕ Мар╕я ╢вген╕вна П╕ддубна, актив╕стка громадського руху «Центр захисту тварин». Правозахисниц╕ кажуть, що зверталися вже в ус╕ в╕дом╕ ╖м ╕нстанц╕╖, та магазин процв╕та╓, а його господар╕ почуваються безкарними ╕ н╕кому не п╕дконтрольними, про що ╕ заявляють в╕дкрито.
То невже змиримося? ╤ чи варто тод╕ дивуватися, якщо ╕ сам╕ опинимось волею дол╕ на як╕йсь шкуродерн╕, де нас замордують чи то за «шкурку», чи то за «упаковку», чи то просто за чисту сов╕сть, чи за довгий язик?
╤ чи варто взагал╕ було збер╕гати мен╕ життя, якщо воно мине ось так н╕кчемно ╕ не вряту╓ н╕чи╓ ╕нше?

Тамара СОЛОВЕЙ

* * *

ТИМ ЧАСОМ...
Правоохоронн╕ органи почали карне провадження за фактом шкуродерства в Красногвард╕йському район╕. Про це пов╕домила прес-служба прокуратури АРК.
Заходи реагування були вжит╕ п╕сля того, як у соц╕альн╕й мереж╕ з’явився ролик, в якому дв╕ б╕йц╕вськ╕ собаки розривають дворнягу.
Злочин квал╕ф╕ковано як жорстоке поводження з тваринами ╕ поширення матер╕ал╕в, що пропагують культ насильства та жорстокост╕. Проводиться сл╕дство.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11407

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков