|
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "Українці мої..."
#7 за 15.02.2013
БАБУСЮ, ВИ ДЛЯ НАС — ЯК СОНЕЧКО!
15 лютого, в день Стр╕тення Господнього, мо╖й бабус╕ Ганн╕ Пилип╕вн╕ Кавковськ╕й виповню╓ться 80 рок╕в! Вона у нас мати-геро╖ня, виростила ╕ виховала семеро д╕тей (╕ це без декретних в╕дпусток, як тепер!). Багато всього довелося ╖й пережити, але вона змогла зберегти впродовж цих рок╕в щиру, лаг╕дну усм╕шку та почуття гумору.
Народилася вона в с╕м’╖ колгоспник╕в у сел╕ Нед╕лище Житомирсько╖ област╕ на Пол╕сс╕. Нелегкими були дитяч╕ роки мо╓╖ бабус╕ – голод, в╕йна, хвороби. В той час у б╕льшост╕ с╕мей не було можливост╕ навчати д╕тей у школ╕. Мо╖й бабус╕ пощастило зак╕нчити два класи...
У 1950 роц╕ по╖хала навчатися в ФЗУ на маляра-штукатура в Стаханово, що на Луганщин╕. П╕сля цього працювала на буд╕вництв╕, де ╕ зустр╕ла свою долю – ╤вана, мого д╕дуся. Бабуся була дуже красивою, невисокого зросту, стрункою, моторною. Д╕дусь теж був гарним, високим, дужим. Вони побралися, пот╕м народилася донечка Тетянка – моя мама. Коли вони при╖хали в бабусине р╕дне мальовниче село у в╕дпустку, то вже зв╕дси б╕льше н╕куди ╕ не ви╖жджали. Обо╓ працювали не покладаючи рук. Д╕дусь копав торф, виконуючи по 2-3 норми. А бабуся працювала в буд╕вельн╕й бригад╕. Брала участь у буд╕вництв╕ с╕льського будинку культури, контори, магазину, ферми.
Побудували й св╕й будинок. Д╕дусь змайстрував дерев’ян╕ столи, лавки, л╕жка, тапчани. Бабуся затишно прикрасила хату вишитими рушниками, наволочками, простирадлами. На той час народилося вже четверо д╕ток: Оля, В╕тя, Миколка та Мар╕йка. Д╕ти росли у щаслив╕й родин╕.
Але так склада╓ться у житт╕, що поруч з щастям завжди ходить нещастя. У 1965 роц╕ перед Великоднем згор╕ла хата ╕ все, що було у н╕й. Дякувати Богу, що вс╕ лишилися живими.
На буд╕вництво ново╖ хати вид╕лили старий млин, який не працював уже багато рок╕в. Люди допомагали, хто чим м╕г. В╕дтод╕ жити стало набагато важче, як кажуть, обс╕ли злидн╕. Менш╕ д╕ти доношували одяг в╕д старших (бабуся щось латала, щось перешивала), кирзов╕ чоботи зношували до д╕рок. Спали на л╕жках по четверо: дво╓ в головах, дво╓ в ногах. Матраци були солом’ян╕, а простирадла полотнян╕. Та життя тривало – народилися З╕на ╕ Сашко. Старш╕ поп╕дростали ╕ вл╕тку працювали на полях: сапали буряки, в’язали льон, збирали картоплю, колорадських жук╕в. Бабуся тод╕ була ланковою городньо╖ бригади. Д╕дусь працював ком╕рником. Згодом, коли йому дали пару колгоспних коней, орав, боронував людям городи, перевозив з поля с╕но, збирав молоко у б╕дони ╕ в╕двозив на станц╕ю. За працелюбн╕сть та порядн╕сть односельц╕ дуже поважали мо╖х бабусю та д╕дуся.
Тетяна п╕сля 8-го класу п╕шла працювати в ПМК. Оля – на тваринницьку ферму, а брати допомагали ╖й. Вс╕ зак╕нчили веч╕рню школу – здобули середню осв╕ту, пот╕м навчалися в техн╕кумах, профтехучилищах. Тетяна за профес╕╓ю — економ╕ст, Ольга – бухгалтер, товарознавець, В╕ктор та Микола — буд╕вельники, З╕на — зоотехн╕к, Олександр — зал╕зничник. Ус╕ вже мають сво╖ с╕м’╖. Мо╖ бабуся та д╕дусь виховали хороших д╕тей. Звичайно, у кожного своя житт╓ва дорога, хтось живе на Ки╖вщин╕, хтось на Донеччин╕, хтось на Харк╕вщин╕. Але вс╕ дороги ведуть на Херсонщину до наймолодшо╖ сестри З╕ни, бо у не╖ зараз живе бабуся. Тут ус╕ й збираються на родинн╕ свята, щиро рад╕ють одне одному, й н╕коли н╕хто н╕ на що не скаржиться, ц╕нують те, що мають, тому що кожен пам’ята╓ сво╓ дитинство. Не при╖жджа╓ т╕льки одна сестра Мар╕я, вона покинула цей св╕т, коли ╖й виповнився 31 р╕к, проте залишила п╕сля себе чудових сина та донечку. Давно нема╓ з нами й д╕дуся — траг╕чно загинув, коли мен╕ було в╕с╕м рок╕в. Мен╕ ╕ мо╓му брату Сашку пощастило — ми були першими онуками у бабус╕ та д╕дуся, вони доглядали нас ╕ ми не ходили до дитсадка. Пам’ята╓мо, як д╕дусь катав нас на конях, на сво╖х плечах, стояв для нас на голов╕.
...Не встиг в╕н порад╕ти за сво╖х д╕тей, побачити вс╕х сво╖х онук╕в, не дочекався правнук╕в. З того часу бабуся любить нас за двох (за себе ╕ д╕дуся).
Я дуже пишаюся сво╓ю бабусею, яка виростила ╕ виховала таку велику ╕ дружну родину. Ма╓ вже двадцять внук╕в та тринадцять правнук╕в, ╕ на кожного вистача╓ любов╕, добрих сл╕в, лаг╕дних усм╕шок. До цього часу не сидить на м╕сц╕, чим може допомага╓ по господарству. Стара╓ться вс╕м зв’язати на зиму тепл╕ шкарпетки, а всередину них обов’язково покласти «сюрприз» — 50 чи 100 зекономлених пенс╕йних гривень або хоча б цукерку чи шоколадку, найменшеньким ще й безрукавку вив’яже, щоб завжди були в тепл╕ ╕ не хвор╕ли, бо за кожного болить серце. Дуже гарно сп╕ва╓, ма╓ тонке почуття гумору, розпов╕да╓ багато ц╕кавих ╕ см╕шних ╕стор╕й з життя.
Ось така чудова у нас бабуся, ми ╖╖ дуже любимо ╕ поважа╓мо. Вс╕╓ю нашою дружною родиною бажа╓мо ╖й м╕цного здоров’я! Св╕т╕ть же нам ще довго, бабусю, ╕ з╕гр╕вайте нас, як сонечко, сво╖м теплом!
Любов ХОМЕНКО
м. С╕мферополь
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 15.02.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11422
|
БОРИВ╤ТЕР
МИКИТА ШАПОВАЛ – УКРА╥НСЬКИЙ КНИГОЛЮБ-РЕВОЛЮЦ╤ОНЕР
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
