Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 08.03.2013
БЛИСКУЧИЙ ТАЛАНТ

Мистецтво

Його називали «фортеп╕анним феноменом», «в╕ртуозом дивовижно╖ якост╕», «п╕ан╕стом високого рангу». В╕н був одним з небагатьох, хто уславив нашу Укра╖ну за ╖╖ межами, залишивши глибокий сл╕д у св╕тов╕й музичн╕й культур╕. Але, на жаль, ╕м’я цього музиканта й дос╕ залиша╓ться малов╕домим. ╤м’я його — Тарас Микиша. В╕н був сином видатного укра╖нського оперного сп╕вака Михайла Микиш╕, одного з найвидатн╕ших драматичних тенор╕в нашо╖ кра╖ни, доля якого була такою ж драматичною, як ╕ доля його ╓диного сина, про якого й поведемо мову в наш╕й статт╕.
Народився майбутн╕й п╕ан╕ст ╕ композитор 2 лютого 1913 року в сел╕ Прийм╕вц╕, неподал╕к Лубен на Полтавщин╕ (на жаль, нин╕ це село вже не ╕сну╓). Дитинство пров╕в у Ки╓в╕, де з ранн╕х рок╕в почав займатися музикою (з 8-ми рок╕в уже грав на фортеп╕ано, а з 9-ти уже почав акомпанувати). Початкову музичну осв╕ту здобув у Г. Любомирського, професора Ки╖вського музично-драматичного ╕нституту. Пот╕м навчався в ки╖вськ╕й загальноосв╕тн╕й школ╕ ╕м. Т. Шевченка, де його вчителем був в╕домий композитор П. Козицький. Паралельно брав уроки гри на фортеп╕ано у В╕ри С╕мхович. У 1923 роц╕ його батька Михайла Микишу (майже силом╕ць) було переведено до Большого театру в Москву, куди й молодий Тарас пере╖здить з батьками. Тут в╕н навча╓ться у Першому Московському музичному техн╕кум╕ (клас композиц╕╖ в╕в Б. Яворський). Неабияк╕ музичн╕ зд╕бност╕ сина привертають увагу батьк╕в Тараса. Було вир╕шено в╕дправити обдарованого хлопця до В╕дня, причому разом з ним ви╖здить мати (можна т╕льки здогадуватися, яких неймов╕рних труднощ╕в довелося зазнати батьков╕, щоб добитися цього). Отже, з 1927 року Т. Микиша навча╓ться у В╕денськ╕й музичн╕й академ╕╖ (клас фортеп╕ано Й. Саф╕ра та Й. Май╓ра), а по класу композиц╕╖ — паралельно у Й. Маркса. Навчаючись в академ╕╖, Т. Микиша в 1930 роц╕ вступа╓ до фортеп╕анного класу Вищо╖ музично╖ школи та акторського мистецтва, де студ╕ю╓ в клас╕ в╕домого п╕ан╕ста П. Вайнгартена.
З цього часу Т. Микиша почина╓ еп╕зодично виступати у в╕денських концертах. У 1932 роц╕ в╕н ╖де до Варшави на М╕жнародний конкурс п╕ан╕ст╕в ╕м. Шопена, але через неспод╕вану хворобу участ╕ в ньому не бере. Однак п╕сля зак╕нчення конкурсу, ви╖здить з к╕лькома п╕ан╕стами до Львова, де виступа╓ в концертах. Тут його гру позитивно в╕дзначив В. Барв╕нський, зокрема, високо оц╕нив виконання ним твор╕в ╤. Страв╕нського, Ф. Шопена, В. Косенка («Новий час», 28.04.1932). У 1933 роц╕ Т. Микиша бере участь у М╕жнародному конкурс╕ п╕ан╕ст╕в ╕м. Ф. Л╕ста в Будапешт╕ й завойову╓ тут 2 прем╕ю. А буквально через м╕сяць в╕н виступа╓ на М╕жнародному конкурс╕ В╕денсько╖ музично╖ академ╕╖, де змагалося 250 учасник╕в, ╕ здобува╓ також 2 прем╕ю. Обидва м╕жнародн╕ конкурси зробили йому неабияку репутац╕ю. Реценз╕╖ багатьох ╓вропейських газет рясн╕ють похвалами на його адресу.
З 1933 року в╕н почина╓ активно гастролювати ╢вропою. Цього ж року в╕н на в╕дм╕нно зак╕нчу╓ Вищу школу фортеп╕анно╖ гри й вступа╓ до асп╕рантури («майстершуле») при Академ╕╖ музики (кер╕вник П. Вайнгартен). З цього часу почина╓ться активна концертна д╕яльн╕сть Т. Микиш╕. Перший його великий концерт в╕дбувся в Будапешт╕ (7.11.1933). Угорська газета «Pesti Naplo» («Щоденна пештська газета») про цей концерт писала: «Молодий п╕ан╕ст завоював наш╕ серця безпосередн╕стю ╕ невимушен╕стю свого мистецтва. У його теплому, гарно видобутому фортеп╕анному звучанн╕ ╓ щось зворушливе… Цей в╕двертий, прямодушний юнак ма╓ щось д╕йсно поетичне у сво╖й чутливост╕» (8.11.1933). Повернувшись до В╕дня, Т. Микиша да╓ тут св╕й великий концерт з твор╕в Шопена. «Тарас Микиша викликав велику сенсац╕ю виконанням твор╕в Шопена, — писала в╕денська газета «Neues Wiener Tagblatt» («Новий в╕денський листок»), — як╕ в╕н заграв як поет звук╕в (6.12.1933). Слава про молодого укра╖нського п╕ан╕ста активно зростала. Його починають запрошувати на гастрол╕ ╕нш╕ держави. У середин╕ с╕чня 1934 року Т. Микиша ви╖здить до Н╕дерланд╕в, де да╓ концерт у Роттердам╕. П╕ан╕ст виступав у супровод╕ оркестру п╕д керуванням Едуарда Фл╕пса. На концерт╕ Т. Микиша виконував твори Л╕ста ╕ Шопена. «Це була гранд╕озна гра на фортеп╕ано, — писала м╕сцева газета «Nieuwe Rotterdamsche courant», — не т╕льки через легк╕сть, з якою п╕ан╕ст виконував могутн╕й тв╕р Л╕ста, але й тому, що вона була сповнена поетичних почутт╕в, в╕дзначалася красотами й нюансами звучання» (14.01.1934).
У тому ж м╕сяц╕ в╕н виступа╓ в Швец╕╖, де да╓ два концерти в Стокгольм╕ й один — в Унсал╕. Викону╓ твори Моцарта, Бетховена, Л╕ста ╕ Шопена. Газета «Svenska Morgonbladet» («Шведський ранковий листок») з приводу концерту в Стокгольм╕ писала: «Молодий укра╖нський п╕ан╕ст, безумовно, належить до вибраних у царин╕ фортеп╕анно╖ гри, яким н╕що не чуже як у сфер╕ техн╕чних труднощ╕в, так ╕ в мистецтв╕ ╕нтерпретац╕╖» (27.01.1934). На одному з концерт╕в у Стокгольм╕ Т. Микишу прийшов прив╕тати великий укра╖нський сп╕вак Модест Менцинський. Цього ж року Т. Микиша гастролю╓ в Румун╕╖, Угорщин╕, Чехословаччин╕ та Югослав╕╖. Рецензуючи концерт п╕ан╕ста в Будапешт╕, м╕сцева газета «Pesti Naplo» («Щоденна пештська газета») писала: «Тарас Микиша виконував Es-dur’ний концерт Л╕ста з╕ сво╓ю природною музикальн╕стю, що ц╕ну╓ться так високо, з╕ сво╖м п╕ан╕стичним чуттям ╕ щирими почуттями, що йдуть в╕д серця» (25.05.1934). А ╕нша угорська газета «Tuggetlenseg» («Незалежн╕сть») зазначала: «Микиша не т╕льки п╕ан╕ст, який добре п╕дготовлений у техн╕чному в╕дношенн╕, але ╕ витончений митець, котрий не прагне до зовн╕шн╕х вражень, а вносить у твори всю музикальн╕сть свого ╓ства ╕ справля╓ на сво╖х слухач╕в велике враження» (29.05.1934).
Повернувшись з гастролей, Т. Микиша д╕зна╓ться, що радянське посольство вимага╓ в╕д нього повернення до Москви. А це означало не лише перерву в його навчанн╕ в «майстершуле», а можливо, остаточний в╕д’╖зд до СРСР. Порадившись з друзями й мат╕р’ю, в╕н прийма╓ р╕шення в╕дмовитись в╕д радянського п╕дданства. Одержавши невдовз╕ австр╕йське п╕дданство, в╕н став громадянином ╕ншо╖ держави. Це да╓ йому змогу зак╕нчити «майстершуле» ╕ продовжити концертну д╕яльн╕сть. У грудн╕ 1935 року Т. Микиша бере участь у конкурс╕ п╕ан╕ст╕в В╕денсько╖ музично╖ академ╕╖, де виступали лише ╖╖ випускники. Як нагороду за найкращу гру ф╕рма Безендорфера призначила чудовий рояль варт╕стю в 5 тисяч австр╕йських шил╕нг╕в. Незважаючи на те, що перевага в╕ддавалась австр╕йцям, фортеп╕ано д╕сталося укра╖нському п╕ан╕стов╕, що викликало тод╕ неабиякий резонанс у прес╕. Микиша блискуче виконував на конкурс╕ твори Брамса, Шумана ╕ Л╕ста ╕ вийшов переможцем. Ц╕каво, що з цим фортеп╕ано п╕ан╕ст не розлучався до останн╕х дн╕в свого життя.
Прийнявши австр╕йське п╕дданство, Т. Микиша продовжив активн╕ гастрол╕ ╢вропою. Але одного разу виступив ╕ на Закарпатськ╕й Укра╖н╕, де мав концерт в Ужгород╕ (11.11.1936). У 1939 роц╕ Корол╕вська консерватор╕я в Торонто запросила Т. Микишу на роботу, але початок Друго╖ св╕тово╖ в╕йни зруйнував ус╕ його плани. В╕йна значно обмежила гастрольн╕ можливост╕ Т. Микиш╕. В╕н виступа╓ переважно у В╕дн╕ та в ╕нших австр╕йських м╕стах. Щоправда, 27.09.1942 року в╕дбувся його великий концерт у Берл╕н╕, де в╕н виконував твори Шопена ╕ Л╕ста, як завжди, з великим усп╕хом. В╕н концерту╓ також у Вроцлав╕ (1943), виступа╓ у В╕дн╕ (1941-1945), Зальцбурз╕ (1945), деякий час виклада╓ фортеп╕ано у В╕денськ╕й консерватор╕╖. А в 1946 роц╕ Т. Микиша разом з дружиною пере╖здить до Парижа, де спод╕ва╓ться знайти роботу в консерватор╕╖. Однак п╕сляво╓нна ситуац╕я була характерна ╕ для Франц╕╖. В╕н знову одержу╓ запрошення з Канади, але й цього разу не зм╕г ним скористатися. Наступного року (весною 1947 р.) Т. Микиша ви╖здить у концертне турне по П╕вденн╕й Америц╕ (Аргентина, Уругвай). Про один з його концерт╕в у Буенос-Айрес╕ м╕сцева газета «Freie Presse» («В╕льна преса») писала: «Тарас Микиша — це концертуючий п╕ан╕ст дуже високого рангу, який усп╕шно може витримати пор╕вняння з р╕зноман╕тними фортеп╕анними знаменитостями давнього ╕ тепер╕шнього часу» (19.04.1947).
П╕сля ряду усп╕шних концерт╕в Т. Микиша прийма╓ аргентинське п╕дданство, спод╕ваючись знайти тут роботу й розгорнути концертну д╕яльн╕сть. Однак у Буенос-Айрес╕, де поселився, в╕н може давати лише приватн╕ уроки та зр╕дка виступати в концертах. У цей пер╕од в╕н дуже багато працю╓ як композитор. У жовтн╕ 1948 року Т. Микиша виступив по аргентинському рад╕о з виконанням Першого фортеп╕анного концерту Чайковського. Але пот╕м у зв’язку з пог╕ршенням стану здоров’я його концертна д╕яльн╕сть послаблю╓ться. У 1953 роц╕ в╕дбулися два його останн╕ концерти в Буенос-Айрес╕, як╕ в╕н дав спец╕ально для укра╖нських ем╕грант╕в. Про ц╕ концерти схвально писали укра╖нськ╕ музичн╕ критики.
У 1955 роц╕ Т. Микиша, який не мав жодних перспектив сво╓╖ д╕яльност╕ в Аргентин╕, намагався пере╖хати до США. В╕н звернувся до Укра╖нського музичного ╕нституту в Америц╕, пропонуючи сво╖ послуги педагога. Однак з цих переговор╕в н╕чого не вийшло. В╕н розлуча╓ться з першою дружиною ╕ одружу╓ться з аргентинкою. Однак цей шлюб не був щасливим. Варто також сказати про композиторську д╕яльн╕сть Т. Микиш╕. На жаль, вона не досл╕джена, хоча становить неабиякий ╕нтерес. Компонувати сво╖ твори в╕н розпочав дуже рано, але працював не систематично. Найактивн╕шим пер╕одом був в╕денський (30-т╕ роки). Серед найб╕льших форм його композиторсько╖ творчост╕ назвемо Концерт для фортеп╕ано з оркестром, а також Концерт для двох фортеп╕ано та Концерт для скрипки з оркестром, Струнний концерт (на жаль, не зак╕нчений), Кв╕нтет для кларнета й струнного квартету. Для фортеп╕ано Т. Микиша створив «Укра╖нську рапсод╕ю» (1942), «Укра╖нську фантаз╕ю» (1955), «Серенаду» (1937), «Укра╖нську поему», Фантаз╕ю на укра╖нськ╕ народн╕ теми, ш╕сть сонат, с╕м фуг, Вар╕ац╕ю на тему чумацько╖ п╕сн╕ «Ой, у пол╕ криниченька», «Л╕рницьку поему». Кр╕м того, в╕н — автор Фортеп╕анного тр╕о (5 частин) на тему «Дунай воду несе». Створив також к╕лька солосп╕в╕в на слова Т. Шевченка та ╕нших поет╕в. Звичайно, цим перел╕ком твори Т. Микиш╕ не вичерпуються. ╥х треба розшукувати й видавати, бо б╕льш╕сть ╖х залишилися в рукописах.
Помер Тарас Микиша раптово 14 березня 1958 року ╕ був кремований. Його батько, укра╖нський сп╕вак Михайло Микиша, пережив свого сина, якого так любив, але так ╕ не знав н╕чого н╕ про його тр╕умфальн╕ усп╕хи, н╕ про його передчасну кончину. На жаль, обох ╖х розд╕ляла велика ст╕на тогочасних вза╓мин багатьох держав. Знаючи про непрост╕ умови життя в тотал╕тарн╕й держав╕, Тарас Микиша не хот╕в сво╖ми листами пог╕ршити батькове життя, яке й без того не було дуже солодким за радянських умов. А нашому музикознавству тепер належить по-справжньому досл╕дити життя ╕ творч╕сть одного з найвидатн╕ших п╕ан╕ст╕в ╕ композитор╕в. ╤ час такий уже настав.

╤ван ЛИСЕНКО,
заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 08.03.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11508

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков