Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримський Майдан

Хочу відповісти пану Ігорю Дуді, чиє звернення до українців було надруковане в «Кримській світлиці». Я, Анатолій Іванович Браславський, 65 років, освіта вища — сільськогосподарська. Але працював не тільки в сільському господарстві. 19 років викладав у місцевій школі. Сам я з Харківщини, але з 1972 року живу в Криму. На даний момент тримаюсь націоналістичних поглядів. Це — щоб було якесь уявлення про мене.
Щодо проблем українців у Криму, то це є і моєю бідою, щоденною гризотою. Я низько вклоняюся перед вами за вашу готовність до боротьби, за патріотизм. Радий буду підтримувати з вами стосунки, співпрацювати в межах моїх можливостей.
Ігорю, я так вважаю, що майбуття у нашої держави, у нашого народу буде, а чи буде воно українським — залежатиме від українців. Якщо не виженемо українофобів з влади — асиміляція українців Криму (і не тільки) невідворотня. Тільки державна політика — українська — в освіті (з дитячих садочків), ЗМІ, культурі і т. д. зможе допомогти відродженню української України. Тож за це разом маємо боротися!

З повагою,
А. І. БРАСЛАВСЬКИЙ
с. Новопавлівка,
Красноперекопський район

ЩО Ж ЦЕ ЗА КУЛЬТУРА?!
Шановна редакціє, хочу поділитися наболілим. Недавно я зустрілася з росіянкою, яка приїхала в гості до далеких родичів. Вона почала розповідати мені про поїздку і про життя в Росії. Мова її була рясно пересипана гидкими матюками. Я їх не вживаю і вважаю, що матюк — це гріх, бо ним прикликує людина нечистого. Вона здивувалася і відповіла мені: «А мы, русские, все такие. Мы не можем без этого. У нас так заведено». Я ледве відірвалася від неї. Ще вона сказала: «Вот иду в магазин, чтобы купить чего-нибудь пожрать. Жрать очень хочется». Господи, та як так можна говорити? Жеруть звірі, а не люди. Коли б мені чоловік сказав: «Дай пожрать!», я б, мабуть, впала. Що ж це за культура така у наших сусідів? Не дай, Боже, щоб вона «причепилася» до нас...

Ольга ГРИЦИНА
м. Новоукраїнка-2,
Кіровоградська область

БЕРЕЖІМО МОВУ!
Бездержавних українців століттями нищили морально, духовно і фізично, але не вийшло! Сьогодні це робиться вже інакше: підступними законами нищиться українська мова, бо коли немає мови, то немає і нації.
Українська мова стала нашою останньою лінією оборони. Але пам’ятаймо: Україна воскресла по Божій волі і ми, українці, у сяйві волі стали вільними назавжди, всупереч колишнім поневолювачам. З нами Бог і Україна!

Микола МІЩЕНКО,
ветеран Другої світової війни
с. Переяславське,
Переяслав-Хмельницький р-н,
Київська область

СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ...

Мене весь час непокоїть одна думка: чому сьогодні молодь вважає, що краще там, де нас немає? Чому ця крилата фраза стає для нас загрозливим гаслом? Чому байдужість і заздрість ведуть уперед?
Поміркуємо: якщо житимемо за такими переконаннями, будемо просто існувати, постійно озираючись навколо, відчуваючи себе вигнанцями. Ми маємо чим пишатися, чим захоплюватися, що розвивати.
Треба любити своє, близьке, рідне. Воно чекає на нові сили, нові думки, нові відкриття. Наснагу ж нам дасть наша багатюща історія і культура, наша Україна. Адже живе слово, спілкування через нього, мабуть, найбільша радість і гордість, що українська мова живе, долає всі перепони, перекреслює всі політичні ігри тих, хто заради власної пихи руйнує найсвятіше. Та наш народ мудріший і любить свою державу. Він це доводив століттями, коли різні пани і підпанки хотіли підрізати та знешкодити наш скарб — мову, але це нікому не вдалося. І не вдасться. Адже нас, закоханих у рідне слово, рідну культуру, в сонячну Україну, на теренах держави так багато!
То не людина, що забуває і зневажає рідне, соромиться своїх коренів, належності до своєї нації. Не гідний поваги той, хто розчиняється в іноземному, шукає щастя за морями. А яка людина справжня? На мою думку, та, яка є відданим патріотом своєї землі, з повагою ставиться до інших народів, сповідує справжні цінності, яка все життя і чужому навчається, й свого не цурається.

Валентина КОВАЛЕНКО,
учитель-методист НВК «Школа-ліцей» № 3
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2013 > Тема "Резонанс"