"Кримська Свiтлиця" > #14 за 05.04.2013 > Тема "З потоку життя"
#14 за 05.04.2013
П╤СЛЯ КРИМУ БУВ КАВКАЗ, А ЗА ЛЬВОВОМ – ПОЛЬЩА!
В╕тер мандр╕в
Олександра Волощука, мандр╕вника з Черн╕гова, я завжди радий бачити. Добре, що редакц╕ю «Кримсько╖ св╕тлиц╕» напередодн╕ дня народження газети завжди пров╕ду╓, та й у Львов╕ раз-два на р╕к бува╓. Про╖здом, звичайно, — така вже у нього мандр╕вна натура... Цього разу при╖зд черн╕г╕вця припав на р╕шучий реванш льв╕всько╖ зими. ╤ морози, ╕ сн╕гов╕ замети – все було. Тому Олександр зам╕сть того, щоб прибути на дев’яту вечора (як об╕цяв), подзвонив у двер╕ лише... о друг╕й ноч╕. Виявля╓ться, перед Львовом на трас╕ були страшенн╕ «корки», та й до мо╓╖ осел╕ чотири к╕лометри довелося йти н╕чним Львовом п╕шки. ╤ не по розчищеному тротуару, а вузенькими стежками, бо дв╕рники тод╕ явно здалися, кап╕тулювали перед натиском стих╕╖... Нарешт╕ рят╕вний льв╕вський корпункт! Сашко скида╓ важкий рюкзак (я ще й пожартував, що у чеченських бойовик╕в рюкзаки, однозначно, легш╕), просить гарячого чаю ╕ ледве доходить до л╕жка. Зате наступного ранку прокида╓ться бадьорим ╕ св╕жим — як н╕чого й не було! Виявля╓ться, сьогодн╕ ж ╖де до Польщ╕! Прошу розпов╕сти, де ж в╕н побував ╕ що побачив п╕сля нашого з ним прощання в С╕мферопол╕ наприк╕нц╕ грудня 2012 року.
— За традиц╕╓ю я зустр╕в Новий р╕к на Мангуп╕, — каже мандр╕вник. – А пот╕м по╖хав у Перевальне до шанованого укра╖нською громадою священика отця ╤вана. Посп╕лкувався з ним добре, ми разом з ним побували у сел╕ Мраморному, де в╕н буду╓ другий храм разом ╕з сином. Пот╕м через Керченську протоку я потрапив на Кубань ╕ зустр╕в Р╕здво сред брат╕в-укра╖нц╕в станиц╕ Лен╕нградсько╖. Ран╕ше вона, до реч╕, називалася Уманською. ╤ станичники дуже хот╕ли повернути стару назву, але... бояться звинувачень у сепаратизм╕. Зрозум╕ло, що м╕сцева влада поставилася б до тако╖ «укра╖н╕зац╕╖» негативно. Не т╕ зараз тенденц╕╖ в пут╕нськ╕й Рос╕╖... — П╕сля Кубан╕ був Кавказ? — Так, Кабардино-Балкар╕я, точн╕ше, головне балкарське м╕сто Тирниауз. Там я зупинився у священика отця Андр╕я Василь╓ва, настоятеля православного храму Святого Георг╕я. В травн╕ 2011 року фанатик-ваххаб╕т убив попереднього настоятеля цього храму отця ╤горя Роз╕на. Того ж дня пономар Андр╕й Василь╓в дав соб╕ клятву, що зам╕нить уб╕╓нного отця ╤горя. Пот╕м його постригли у монахи, в╕н зак╕нчив Ставропольську сем╕нар╕ю ╕ вже дванадцять рок╕в очолю╓ православний храм Святого Георг╕я, взявши соб╕ духовне ╕м’я свого попередника. До реч╕, у 2011 роц╕ ми разом з отцем ╤горем робили сходження на Ельбрус... Тод╕ ж в╕н запропонував мен╕ взяти участь у п╕дготовч╕й робот╕ до зйомок документального ф╕льму про монахиню Анну ╤говську. — А хто це? Можна трохи детальн╕ше розпов╕сти? — Анна ╤говська народилася в 1907 роц╕, пережила блокаду Лен╕нграда, пот╕м була евакуйована на п╕вн╕ч Омсько╖ област╕. А вже там отримала в╕с╕м рок╕в табор╕в за статтею 58 ч. 10 (антирадянська пропаганда й аг╕тац╕я). Очевидно, розпов╕дала людям про християнство, а хтось «стуконув», допов╕в органам. Табори вона в╕дбувала в Якут╕╖ на л╕соповал╕. Рос╕йська православна церква ц╕ну╓ ╖╖ як «нову спов╕дницю», до того ж вона залишила п╕сля себе 16 зошит╕в спогад╕в. Сама вона назвала цю доб╕рку «Генеральною спов╕ддю». У не╖ була чудова пам’ять, ╕ вона пам’ятала себе з раннього дитинства, саме тод╕ ж вона ╕ стала в╕руючою. Детально опису╓ вс╕ сво╖ понев╕ряння в таборах. Пот╕м вона переселилася в Казахстан, щоб бути ближче до преподобного Севаст╕яна Карагандинського (м╕сцевого святого, який заснував ж╕ночий монастир у Караганд╕), там вона жила до само╖ смерт╕, тобто з 1955 до 1994 року. Про не╖ мало хто знав, але завдяки тому, що залишила п╕сля себе спогади, тепер про не╖ знають багато людей. Мо╖м завданням було по╖здити по м╕сцях, де вона перебувала, ╕ розшукати людей, як╕ ╖╖ знали особисто. — ╤ це вдалося? — У с╕чн╕ я побував у м╕ст╕ Тар╕ на п╕вноч╕ Омсько╖ област╕, пот╕м про╖хав ще дал╕ на п╕вн╕ч, туди, де вже справжня тайга ╕ де стояли морози м╕нус 35 градус╕в за Цельс╕╓м. Там Анна ╤говська жила в 1942-1944 роках. ╤ таки знайшов одну людину, яка ╖╖ пам’ята╓, – це старенький д╕дусь Семен Степанович Ярта╓в, який в роки в╕йни був ╕ще хлопчиком. Я побачив т╕ м╕сця ╕ храми, як╕ вона опису╓ у сво╖х спогадах. Пот╕м по╖хав у Караганду ╕ там знайшов уже б╕льше людей, як╕ пам’ятають монахиню. Це серйозна пошукова робота, яку я дуже люблю. ╤ вона чудово по╓дну╓ться з подорожами. — Олександре, а де зараз перебувають Серг╕й ╕ Валя Новикови, з якими я познайомився завдяки тоб╕ ╕ про яких писав у статт╕ «В╕дкриття Чечн╕» («КС» в╕д 22 лютого 2013 року)? Куди вони по╖хали п╕сля Львова? — Знаю, що побували в Ки╓в╕, тод╕ по╖хали додому в П╕дмосков’я. Пот╕м вони вилет╕ли до Киргиз╕╖, дал╕ автостопом до Таджикистану. Зв╕дти планують ╖хати в Афган╕стан... — Страху перед мусульманами кра╖ни, яка не так давно воювала з СРСР, у них нема╓? — Страх перед мусульманами ╓ лише у людей, як╕ звикли в╕рити телев╕зору. А Серг╕й ╕ Валя надто багато подорожували, багато знають ╕ мають власну точку зору щодо агресивност╕ мусульман. — А як╕ у тебе плани на найближчий м╕сяць? — Мандр╕вка в Польщу! Задумав я цю подорож ще минулого року. Оск╕льки ще н╕коли не був у ц╕й кра╖н╕, то мен╕ буде дуже ц╕каво побачити р╕зн╕ м╕ста ╕ рег╕они. До того ж хочу ознайомитися з життям м╕сцевого укра╖нства. У мене домовлен╕сть з УВКР (Укра╖нська Всесв╕тня Координац╕йна Рада – С. Л.) про те, що по ходу мандр╕вки я буду в╕дсилати подорожн╕ матер╕али: де ╕ з ким сп╕лкувався, що бачив... Хочу побувати у Перемишл╕, Варшав╕, Гданську... Везу з собою багато укра╖нських книжок, тому й рюкзак такий важкий! Повертатися назад буду також через Льв╕в ╕ вже тод╕ зможу розпов╕сти про Польщу дуже й дуже багато.
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 05.04.2013 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11613
|