Версiя для друку Обговорити в форумi

Краєзнавство

У березні наступного року Великому Кобзареві виповниться двісті років від дня народження. Указом Президента України 2014 рік оголошено РОКОМ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Указ активізував роботу всіх ланок Шевченкознавства. У центрі і на місцях ведеться різнопланова підготовча робота, щоб гідно відзначити цю знаменну дату.
Творча спадщина нашого Національного Пророка — невичерпне джерело. Кожне нове покоління, з урахуванням потреб епохи і її завдань, шукає і знаходить у творах поета нові риси і особливості.
Одне з завдань нашого спільного краєзнавчого пошуку — віднайти, де б ми не жили, сліди спадщини поета в діяльності людей певного міста і села. У цьому плані не є винятком і Маріуполь та його мешканці. Давно вже відчутна потреба у тому, щоб дослідити і систематизувати низку фактів, у лаконічній формі викласти їх у вигляді довідника.
Ще чверть віку тому автор цього допису розпочав краєзнавчу роботу над збором Шевченківських матеріалів для складання Шевченкового довідника на маріупольському матеріалі. У 2000 році до 160-річчя першого видання «Кобзаря» побачила світ невеличка книжечка «Маріупольський вінок Шевченкові». Вийшла вона дуже малим накладом і давно вже стала бібліографічною рідкістю. Певна річ, що того разу чимало фактів залишилося поза межами довідника.
Ось чому в поточному році автор повернувся до свого задуму, він наполегливо працює над другим виданням довідника. Це і буде його конкретний краєзнавчий внесок у Шевченкознавство на місцевому рівні. Для того, щоб проілюструвати читачам структуру і зміст наступного видання, представимо кілька його сторінок.
* * *
ХАРТАХАЙ Феоктист Аврамович (1836-1880 рр.) — визначний освітній діяч. Народився в с. Чердакли (тепер с. Кременівка Володарського району). Навчався спочатку в Харківському, потім у Київському, а з 1860 року — у Петербурзькому університеті. Брав участь у студентських заворушеннях. Належав до демократичного табору української інтелігенції. Був близько знайомий з Т. Г. Шевченком. Разом з іншими студентами 28 лютого (ст. ст.) 1861 року ніс на Смоленське кладовище труну з тілом поета. На кладовищі з прощальними словами виступили російський поет Микола Курочкін і студент Феоктист Хартахай, який з болем у душі сказав українською мовою:
— Сумно і страшно вимовить: «Тарас Григорович помер!» Україно, мати ти наша, де твоя утіха, де витає і що тепер робить?.. Матінко наша, Україно, степи наші, могили, Дніпро широкий, небо наше синє! Хто нам пісню заспіває і про нас згадає! Хто нас так щиро любитиме і за нас душу положить! Тарас Григорович у труні споряджений на той світ! Затих, замовк наш соловейко навіки! Україно, Україно! Де твій син вірний? Мово українська! Де твій батько, що так тебе шанував, що через нього і тебе ще більше поважати стали?.. Спи ж, тату, поки правда з кривдою силу міряти будуть, поки правда запанує на світі!»
Промова Хартахая того ж року була опублікована в українському громадсько-політичному і літературно-мистецькому журналі «Основа», що видавався в Петербурзі.
Пізніше Хартахай стояв біля витоків середньої освіти в Маріуполі. У 1875 році він на свої кошти відкрив у місті прогімназію. Завдяки його діяльності 15 жовтня 1876 року в Маріуполі були відкриті чоловіча і жіноча гімназії. Їх засновником і першим директором був Феоктист Хартахай.
Літ.: Шевченківський словник // т. 2, Київ, 1976, с. 318-319.
* * *
Книгарня «Кобзар» була відкрита місцевою «Просвітою» у Маріуполі в червні 1918 року (у будинкові на перехресті вулиць Миколаївська і Земська). Це була перша книгарня у нашому місті, де можна було придбати українські видання, в тому числі і твори Шевченка. З цього приводу місцева двомовна газета «Наше життя» 16 червня 1918 року сповіщала:
«На днях відбулося загальне зібрання членів кооперативу української книгарні «Кобзар».
У зв’язку з відродженням державної мови, котра з початку навчального року буде введена по всіх школах, як початкових, так і середніх, кооператив повинен постачати всі шкільні підручники для учнів міста і сіл маріупольського повіту».
Літ.: П. Мазур. «Просвіта» в Маріуполі: перша половина ХХ століття. // Маріуполь, «Азов’я». — 2006, с. 17-18.
* * *
«Известия Мариупольского ревкома и парткома» — перша газета радянських часів, що видавалася в Маріуполі з січня 1920 року.
11 березня 1920 року до роковин Т. Г. Шевченка у № 27 газети був оприлюднений наступний матеріал: «Тарас Шевченко. «Великий поэт ты в неволе погиб, но имя твое не погибло...»
У публікації, зокрема, говорилося:
«Сегодня, в годину победы труда.., мы, трудящиеся, празднуем годовщину великого пролетарского поэта, друга и защитника трудящихся, весь свой век, всю свою жизнь отдавшего на благо горячо любимой родины, на благо порабощенных братьев труда: годовщину Тараса Григорьевича Шевченко.
Великий певец труда, великий поэт народа — был сын трудового народа, был выходец из гущи пролетарской...
Прошли годы, долгие годы народных страданий, но час тот желанной свободы пришел. Настал момент, когда измученные братья великого поэта подняли высоко знамя свободы и труда, свободы родной и любимой Украины» (С. Пактчер).
Літ.: Известия Мариупольского ревкома и парткома // 11 березня 1920 р.
* * *
Маленький «Кобзар» (Маріуполь, 1920 р.). У 1920 році серед працівників міської друкарні було багато українців, вони запропонували видати до дня народження Т. Г. Шевченка хоч невеликим накладом «Кобзар». Для цього видання складальникові друкарні Борису Наумовичу Орлову довелося з’їздити за папером аж у Харків, тодішню столицю України. 9 березня 1920 року весь тираж був готовий. Це було перше видання «Кобзаря» на Приазов’ї. Один з примірників «Маленького Кобзаря» зберігається у місцевому краєзнавчому музеї.
Літ.: М. Руденко. Як у 20-му році маріупольці вшановували Шевченка. // «Приазовский рабочий», 22 березня 2000 р.

Павло МАЗУР,
почесний краєзнавець Донеччини

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 12.04.2013 > Тема "З потоку життя"