Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 12.04.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 12.04.2013
ГЕРОЙ ЧУПИЛКО

Дол╕ людськ╕...

Пут╕ Господн╕ неспов╕дим╕. ╤ людськ╕ також. Це повною м╕рою стосу╓ться ╕ Героя Радянського Союзу Чупилка Михайла Купр╕яновича. Народився Михайло Купр╕янович 2 (15) серпня 1913 року в сел╕ Гороб╕╖вка (зараз Кан╕вського району) Черкасько╖ област╕, в с╕м’╖ укра╖нського селянина. Зак╕нчив 7 клас╕в с╕льсько╖ школи, в як╕й вчився лише на в╕дм╕нно. 1933 року п╕д час Голодомору разом з батьками пере╖хав в Ярославську область, Даниловський район, село Макарово. Був робочим радгоспу «Горушка», продавцем у Данилово. Пот╕м пере╖хав до Криму. Працював трактористом ╕ комбайнером у радгосп╕ «Б╕й-Су-Ковче» (п╕сля в╕йни – «Семенной», тобто «Нас╕нний») однойменного села Б╕й-Су-Ковче Тельман╕вського району КАРСР. Зараз це село Ярке Джанкойського району АР Крим. Створив свою с╕м’ю. Перед в╕йною з’явився перв╕сток Володимир. Пот╕м молода с╕м’я пере╖хала в радгосп ╕мен╕ Т╕м╕ряз╓ва. «Михайло був загальним улюбленцем, — згадувала його дружина Ольга Андр╕╖вна. — Середнього зросту, св╕тло-русий, в╕н легко танцював ╕ п╕сн╕ любив укра╖нськ╕ ╕ рос╕йськ╕. Ми з ним у самод╕яльност╕ разом брали участь. Не терп╕в в╕н тих, хто випивав, ╕ сам не пив. Михайло Купр╕янович готовий був допомогти товаришев╕. Жили ми душа в душу, синочка ростили. В╕н все казав: «Буде наш син механ╕ком!».
«22 червня 1941 року тракторист М. К. Чупилко готувався причепити до трактора комбайн (тод╕ самох╕дних комбайн╕в не було, вони були прич╕пними, ╕ ╖х тягали тракторами). Розраховували п╕сля полудня почати жнива. ╤ у цей момент в╕н побачив Ольгу, що б╕гла в поле з хлопчиком на руках. Ойкнуло серце у тракториста». Зв╕дси, з села Борлак (зараз – Краснодольне Джанкойського району), у гр╕зному 1941 роц╕ Михайло Купр╕янович був терм╕ново викликаний у в╕йськкомат. Посильний за ним приб╕г прямо в поле.
— На ранок я проводила М╕шу в Тельман╕вський райв╕йськкомат. А через три роки… — так згадувала про розставання Ольга Андр╕╖вна.
У в╕йськкомат╕ був призваний у Червону Арм╕ю ╕ направлений на фронт захищати Батьк╕вщину в╕д г╕тлер╕вських поневолювач╕в. Людина мирно╖ профес╕╖, хл╕бороб, почав в╕йну на Кавказькому фронт╕. Зак╕нчивши курси сан╕нструктор╕в, виносив з поля бою поранених солдат╕в ╕ оф╕цер╕в. Врятував десятки поранених. У 1941 роц╕ був тяжко поранений. Через р╕к, в 1942-му, був поранений повторно. П╕сля третього поранення в 1943 роц╕ отримав м╕сячну в╕дпустку. В╕дпочивав у сел╕ Макарово Ярославсько╖ област╕, де жила мати ╕ сестра. Трохи окр╕пнувши, в╕н п╕шов у в╕йськкомат ╕ попросився на курси танк╕ст╕в. Пот╕м вчився в танков╕й школ╕ в м╕ст╕ К╕ров. ╤ незабаром знову фронт. Лише тепер колишн╕й механ╕затор перес╕в на «самох╕дку».
З дов╕дки Центрального арх╕ву М╕н╕стерства оборони СРСР у м╕ст╕ Подольськ в╕домо, що старшина Чупилко М. К. з 19 с╕чня 1944 року до 16 травня 1944 року воював на Другому Укра╖нському фронт╕. З 16.05.44 — на Першому Б╕лоруському фронт╕. Був механ╕ком-вод╕╓м СУ-76 у склад╕ 713-го самох╕дно-артилер╕йського полку 29-го стр╕лецького корпусу 48-о╖ арм╕╖ 1-го Б╕лоруського фронту. Старшина Чупилко Михайло Купр╕янович брав участь у зв╕льненн╕ Укра╖ни, у тому числ╕ ╕ Черкасько╖ област╕. Громив окупант╕в у знаменит╕й Корсунь-Шевченк╕вськ╕й битв╕. Так довелося воювати на ╕сторичн╕й мал╕й батьк╕вщин╕. У Корсунь-Шевченк╕вськ╕й битв╕ за ум╕л╕ д╕╖ в бою ╕ захоплення 12 полонених був представлений до нагороди. Там же в жаркому бою його танк був п╕дбитий. З ек╕пажу в живих залишився лише в╕н. У той час вдалося побувати в р╕дному сел╕ Гороб╕╖вка, де вир╕с ╕ вчився. Писав додому про те, як його вп╕знали односельц╕. Зустр╕ч з ними дуже обрадувала б╕йця ╕ тих, кого в╕н зв╕льняв в╕д фашист╕в. За бо╖ в Корсунь-Шевченк╕вськ╕й битв╕ 713-му самох╕дно-артилер╕йському полку була присво╓на назва «Уманський». У цьому була чимала заслуга ╕ Михайла Чупилка. У листах голов╕ Джанкойського райвиконкому ╕ с╕м’╖ з частини, де воював Михайло Купр╕янович, направлених командуванням частини за м╕сцем призову, пов╕домлялося, що «Тов. Чупилко разом з нами пройшов з боями майже всю Укра╖ну, Бессараб╕ю, …д╕йшов до державного кордону — р╕чки Прут, зв╕льняючи з-п╕д ярма н╕мецьких поневолювач╕в укра╖нський народ, …побував у Румун╕╖ ╕ був перекинутий разом з нами на Б╕лоруський фронт. …Тут, при прорив╕ оборони противника в район╕ ст. Черемха, в жарких боях, що розгор╕лися, …тов. Чупилко загинув смертю хоробрих за нашу священну землю 24.07.44 р.».
Старшина Чупилко 24 червня 1944 року в╕дзначився в боях за населен╕ пункти Колоси, Колот╕вка, Скачки, Поболово Рогачевського району Гомельсько╖ област╕ при л╕кв╕дац╕╖ н╕мецьких в╕йськ у Бобруйському «казан╕» на п╕вденному сход╕ в╕д Бобруйська.
Арх╕вна дов╕дка пов╕домля╓: «…В момент захоплення села Поболово тов. Чупилко п╕д вогнем противника форсував р╕чку Добисну (Добосну), чим забезпечив плацдарм для переправи останн╕м частинам, не давши можливост╕ противников╕ висадити переправу. П╕сля поранення командира гармати товариш Чупилко, маневруючи на пол╕ бою, гусеницями давив вогнев╕ точки противника, що заважали просуванню нашо╖ п╕хоти».
Як воював Михайло Чупилко на б╕лоруськ╕й земл╕ в╕домо ╕ з розпов╕дей очевидц╕в.
«...Багатостраждальна б╕лоруська земля... видн╕ються шеренги наших солдат╕в у б╕лястих в╕д поту г╕мнастерках. Вони квапляться на вих╕дний руб╕ж. Безшумно ╕ вперто, шеренга за шеренгою розсипаються по заболочен╕й заплав╕ невелико╖, але непрох╕дно╖ р╕чки Добисна (Добосна). За р╕чкою — Поболово, де всього к╕лька ледве пом╕тних будиночк╕в, через село лежить тракт на Бобруйськ. Ск╕льки таких с╕л вже залишилося позаду! До «самох╕дки» п╕д╕йшов командир полку, гвард╕╖ полковник Василь╓в.
— Бачите м╕ст? — вказав в╕н ек╕пажу сталево╖ машини. — Бачиш, механ╕к-вод╕й?
— Так точно! — в╕дпов╕в Чупилко.
— Захопити ╕ утримати! Будь-якою ц╕ною! Треба п╕дтримати п╕хоту.
М╕ст неширокий ╕ нем╕цний. Дерев’яний настил з перилами, що покосилися. ╢дине м╕сце переправи на ц╕й д╕лянц╕ фронту. Зарев╕в мотор, ╕ «самох╕дка», набравши швидк╕сть, вирвалася з кущ╕в ╕ покотилася по мосту. Назустр╕ч б╕жать фашисти в «мишачих» мундирах, тягнуть ящики з вибух╕вкою. Михайло Купр╕янович, трохи повернувши машину праворуч, гусеницями розчавив трьох. Вирвалися на правий берег. По брон╕ раз ╕ вдруге дзвякнули болванки, а пот╕м ще удар, вибух. Гармата «самох╕дки» безсило повисла. Командир, весь в кров╕, ос╕в на днищ╕. Але працював мотор. Чупилко кида╓ «самох╕дку» на ворожу батарею, що виверга╓ вогонь, розтерзав ╖╖ гусеницями. Швидк╕сть ╕ метал були його збро╓ю. ╤ ще мужн╕сть, помножена на невгамовану ненависть до загарбник╕в, на в╕ддан╕сть Батьк╕вщин╕. Машина п╕д╕м’яла п╕д себе один, пот╕м ╕нший кулемет з обслугою, пов╕льно поповзла на дротян╕ загороди, прямо на вогонь ворожих гармат. Роздавила др╕т, за нею п╕д гусеницями хруснув н╕мецький м╕номет. Всл╕д за «самох╕дкою» рвонулася п╕хота».
Наступного дня сутичка продовжилася.
«25 червня старшина М. К. Чупилко почув у навушниках шолома: — «Чупилко, праворуч на узвишш╕ — супротивник. Напрям — окремий сарай. Повний вперед!
— Повний вперед! — в╕дпов╕в механ╕к-вод╕й. Маневруючи гусеницями на пол╕ бою, Чупилко вискочив на протитанкову гармату, пролунав постр╕л. ╤ на м╕сц╕ чорного ствола гармати запалахкот╕в вогненний смерч, а частини гармати разом з обслугою розлет╕лися в р╕зн╕ боки. Уц╕л╕л╕ г╕тлер╕вц╕ були знищен╕ кулеметним вогнем ╕ гусеницями «самох╕дки». Знищуючи фашист╕в, як╕ вт╕кали, Чупилко вискочив на висоту, зв╕дки вела вогонь ворожа м╕нометна батарея. Не роздумуючи, старшина направив свою «самох╕дку» на м╕нометну батарею ╕ впродовж л╕чених хвилин розправився з нею. А «самох╕дка», поранена як ╕ ╖╖ вод╕й, задим╕ла ╕ зупинилася».
У цих боях Михайло Чупилко знищив ш╕сть ворожих протитанкових гармат, 12 кулемет╕в, три м╕нометн╕ батаре╖ ╕ до ш╕стдесяти солдат╕в ╕ оф╕цер╕в. Удосв╕та 28 червня 1944 року полк Чупилка вийшов до р╕чки Березина, в╕др╕заючи тим самим шляхи в╕дступу фашистам на п╕вн╕ч ╕ п╕вн╕чний зах╕д. Саме за ц╕ бо╖ старшина Чупилко М. К. був представлений до звання Героя Радянського Союзу.
Незабаром в╕н отримав нову «самох╕дку» ╕ в╕в ╖╖ на зах╕д. П╕сля л╕кв╕дац╕╖ бобруйського угруповання н╕мц╕в старшина Чупилко продовжував громити ворога на б╕лоруськ╕й земл╕. Чим дал╕ просувалися наш╕ в╕йська на зах╕д, тим б╕льше запекло чинив оп╕р ворог. З боями полк Чупилка зв╕льняв Борисов, М╕нськ, Баранович╕, Брест. Фронт наблизився до Нарева, право╖ притоки Зах╕дного Бугу.
«На Наревському плацдарм╕ зав’язався жорстокий б╕й. Р╕вно через м╕сяць п╕сля бо╖в б╕ля села Поболово, 24 липня 1944 року, в жорстокому бою б╕ля села Кузава, поблизу зал╕знично╖ станц╕╖ Черемха Брестсько╖ област╕, солдатська доля знов схрестила ек╕паж «самох╕дки» з фашистськими гарматами, як╕ зосередили на н╕й вогонь величезно╖ сили. Адже «самох╕дка» загрожувала ворожим позиц╕ям ╕ прикривала наступ п╕хоти. Майстер маневру старшина М. К. Чупилко пропрасував гусеницями м╕нометну батарею. В╕н в╕в свою поранену машину по ворожих окопах ╕ вогневих точках противника, розчищаючи дорогу для б╕йц╕в, що наступали. Вони упевнено йшли за машиною. Захопившись бо╓м ╕ знищенням вогневих точок противника, старшина Чупилко не пом╕чав, як довкола його «самох╕дки» бушують смертоносн╕ вибухи. Одним з осколк╕в снаряда заклинило люк, ╕ншим в╕д╕рвало опорний каток. З ╕нших позиц╕й градом сипалися м╕ни. Одна влучила точно. «Самох╕дка» зупинилася. У машин╕ стало жарко. Земля здавалася помаранчевою. Уц╕л╕л╕ члени ек╕пажу через донний люк вийшли з палаючо╖ «самох╕дки». Вод╕й (Чупилко) ╖╖ не покинув. Попереду ще одна гармата ворога. Одна думка не залишала його св╕дом╕сть: що б не сталося, дотягнути ось до т╕╓╖ розлючено пекучо╖ артилер╕йсько╖ батаре╖, роздавити ╖╖, в╕дкрити дорогу п╕хот╕. В╕н направля╓ «самох╕дку», що горить, на протитанкову гармату. «Самох╕дка» гор╕ла, а старшина в╕в машину, згораючи у ╖╖ вогн╕. ╤ в╕н дотяг, зм╕шав ╕з землею гармати, ╕ тод╕ «самох╕дка» вибухнула. Фашисти з прокльонами розб╕галися в р╕зн╕ боки, але ╖х зупиняли автоматн╕ черги нашо╖ п╕хоти, яка б╕гла поряд з самох╕дною установкою з громовим «Ура!».
Можливо, останн╓, що побачив герой-вод╕й — це п╕хота, що нестримно рвонулася вперед. На останках розвернуто╖ «самох╕дки» його бойов╕ побратими знайшли лише розплавлений метал. За одними даними т╕ла героя не знайшли, в╕н згор╕в разом ╕з «самох╕дкою», у братськ╕й могил╕ його праху просто нема╓. Однополчани присягнулися помститися ненависним фашистам за в╕дважного механ╕ка-вод╕я. За ╕ншими в╕домостями останки Михайла Чупилка були похован╕ в р╕зних м╕сцях. За одн╕╓ю верс╕╓ю — на кладовищ╕ села Кузава, б╕ля зал╕знично╖ станц╕╖ Черемха Брестсько╖ област╕, де ╕ проходив останн╕й б╕й. За ╕ншою верс╕╓ю п╕сля в╕йни останки Михайла Чупилка й ╕нших радянських во╖н╕в були перенесен╕ в село М╕лейчице Б╕лостокського во╓водства в Польщ╕, на братське кладовище радянських во╖н╕в. Ще за одн╕╓ю верс╕╓ю останки героя похован╕ в м╕ст╕ Береза Брестсько╖ област╕. Хоч це малов╕рог╕дно — адже найкоротша в╕дстань в╕д Наревського плацдарму до Берези близько ста к╕лометр╕в. Але герой живий! В╕н — в колосс╕ жита, в польових кв╕тах, в деревах, що виросли на м╕сцях бо╖в, у неб╕ Б╕лорус╕, за яку в╕ддав сво╓ молоде, прекрасне життя укра╖нський юнак з геро╖чним характером.
Указом Презид╕╖ Верховно╖ Ради СРСР в╕д 23 серпня 1944 року старшин╕ механ╕ку- вод╕╓в╕ Чупилку Михайлу Купр╕яновичу за мужн╕сть, в╕двагу ╕ геро╖зм, проявлен╕ в боротьб╕ з н╕мецько-фашистськими загарбниками, посмертно присво╓но звання Героя Радянського Союзу. Опубл╕ковано Указ в газет╕ «Правда» в╕д 24 серпня 1944 року.
У зв’язку ╕з загибеллю Михайла Чупилка ╕ присво╓нням йому високого звання Героя Радянського Союзу, як пов╕домляла газета «За Батьк╕вщину», орган Тельман╕вського РК ВКП(б) ╕ виконкому райради депутат╕в трудящих в № 21 в╕д 21 жовтня 1944 року, в статт╕ «В╕рний син народу», з п╕дзаголовком «На батьк╕вщин╕ Героя Радянського Союзу Михайла Чупилка», «…в колгосп╕ ╕м. 10 рок╕в Радянського Криму в╕дбулися збори член╕в арт╕л╕, присвячен╕ пам’ят╕ Героя Радянського Союзу тов. Чупилка Михайла Купр╕яновича. На зборах присутн╕ секретар РК ВКП(б) т. Левицький, заст. голови виконкому райради депутат╕в трудящих т. Чепурний, райуповнаркомзаг т. В╕сов╕н.
— Товариш╕ колгоспники! Вашому земляков╕ Михайлу Чупилку урядом присво╓но високе звання Героя Радянського Союзу, — пов╕домля╓ секретар райкому ВКП(б) т. Левицький». ╤ дал╕ на зборах було прочитано лист з частини героя, де пов╕домлялося про його подвиг ╕ бойовий шлях його п╕дрозд╕лу. «Частина, в як╕й служив ваш земляк, за бойов╕ подвиги з розгрому н╕мецьких загарбник╕в нагороджена урядом двома орденами Червоного Прапора, орденом «Олександра Невського», ╕ ╖й присво╓но назву «Уманська». Б╕йц╕ ╕ командири частини, де служив тов. Чупилко, б╕ля його могили дали клятву про те, що вони жорстоко мститимуть ворогов╕, не складуть збро╖ до тих п╕р, поки не виженуть з нашо╖ земл╕ вс╕х н╕мецьких окупант╕в ╕ доб’ють н╕мецького зв╕ра в його л╕гв╕». У лист╕ однополчан героя говорилося: «Благородний син нашо╖ Батьк╕вщини, в╕н вс╕ сво╖ сили ╕ життя в╕ддав для ╖╖ захисту. На його рахунку немало знищених ним злих ворог╕в нашо╖ батьк╕вщини — н╕мецьких недолюдк╕в. Дуже велика втрата для вас, для нас ╕ для нашо╖ Велико╖ Батьк╕вщини — втрата вашого земляка Героя Радянського Союзу тов. Чупилка. Ми про нього не забудемо! Ми б╕ля його труни дали священну клятву — помститися ворогов╕ за вашого земляка, а нашого прекрасного бойового товариша, який в╕ддав сво╓ життя за нашу щасливу Батьк╕вщину». Дал╕ в статт╕ говорилося: «Ви тут у тилу повинн╕ допомагати вс╕ма силами наш╕й геро╖чн╕й Червон╕й Арм╕╖. Колгоспники повинн╕ працювати по-фронтовому. Виконати план з╕ здач╕ продукц╕╖ держав╕, зразково провести ос╕нню с╕вбу ╕ поточн╕ с╕льськогосподарськ╕ роботи». Голова колгоспу тов. Чупилко Марта Адам╕вна розпов╕ла ус╕м присутн╕м про Михайла Купр╕яновича Чупилка.
— В╕н разом з╕ мною працював в одному радгосп╕, — говорить вона, — в╕н був енерг╕йним, передовим роб╕тником. Будь-яку справу, за яку брався Михайло, в╕н доводив до к╕нця. В╕н мав великий авторитет ╕ повагу у роб╕тник╕в радгоспу.
Заступник голови виконкому райради депутат╕в трудящих тов. Чепурний пов╕домив, що виконком прийняв р╕шення клопотати перед урядом про перейменування села Вакуф-Карджау в село Чупилка — на честь полеглого Героя Радянського Союзу. Тов. Чепурний закликав колгоспник╕в арт╕л╕ до самов╕ддано╖ прац╕ в пам’ять Героя Радянського Союзу. Збори член╕в колгоспу прийняли р╕шення надати матер╕альну допомогу с╕м’╖ тов. Чупилка, — вид╕лити одну корову ╕ 200 кг хл╕ба». Дружина Михайла Купр╕яновича — Чупилко (Астапенко) Ольга Андр╕╖вна згадувала: «З колгоспу «10 рок╕в Радянського Криму» мен╕ незабаром довелося ви╖хати, тому що маленьке село, назване ╕м’ям мого чолов╕ка, поступово стерлося ╕з лиця земл╕. Пожила недовго в Кал╕н╕но (де ╓ вулиця Чупилка), а пот╕м повернулася в Краснодольне, де провела мо╖ кращ╕ з Михайлом Купр╕яновичем роки. Виростила сина (Володимира), г╕дного батька-героя. Працю╓ шофером... одн╕ подяки йому. Внучка ╕ внук у Михайла (старшого сина, внука героя)». (Всього у Володимира Михайловича тро╓ д╕тей – Михайло, Св╕тлана та Володимир). П╕зн╕ше Ольга Андр╕╖вна пере╖хала в Джанкой ╕ жила на вулиц╕ ╕мен╕ Крупсько╖, а син побудувався на п╕вн╕чн╕й околиц╕, за Карлеутом, на вулиц╕ Драгом╕ров╕й. Син героя, Чупилко Володимир Михайлович, служив у Радянськ╕й Арм╕╖, працював на буд╕вництв╕ П╕вн╕чно-Кримського каналу, а пот╕м у райс╕льгосптехн╕ц╕ ╕ водоканал╕. Зараз — приватний п╕дпри╓мець. Внуки героя — Михайло, Св╕тлана ╕ Володимир вчилися в школ╕ № 7. Зараз Михайло Володимирович живе ╕ займа╓ться приватним п╕дпри╓мництвом у селищ╕ Коктебель (Планерське) п╕д Феодос╕╓ю, виховав двох д╕тей.
Св╕тлана Володимир╕вна, за чолов╕ком — Болсун, за прикладом д╕да вчилася на в╕дм╕нно ╕ зак╕нчила школу ╕з золотою медаллю. Пот╕м вчилася в медичному ╕нститут╕, живе в Москв╕ ╕ працю╓ в кремл╕вськ╕й л╕карн╕. Вихову╓ трьох д╕тей. Наймолодший — Володимир Володимирович, живе в Джанко╖ ╕ працю╓ разом з батьком. Його син, правнук героя, робить перш╕ кроки у спорт╕, займаючись в секц╕╖ наст╕льного тен╕су «Торнадо» при Джанкойському будинку школяра (при школ╕-комплекс╕ № 2).
╤м’ям Михайла Чупилки назван╕ школи в сел╕ Макарово Данил╕вського району Ярославсько╖ област╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖; в сел╕ Гороб╕╖вка Черкасько╖ област╕ в Укра╖н╕, ╕ в населеному пункт╕ М╕лейчице, на п╕вдень в╕д м╕ста Б╕ла-П╕дляська в Польщ╕ (50 км на зах╕д в╕д Бреста). ╤м’ям Чупилки названа вулиця в сел╕ Кал╕н╕но Красногвард╕йського району Автономно╖ Республ╕ки Крим. У сел╕ Ярке Джанкойського району встановлений пам’ятник загиблим во╖нам-землякам. На ньому викарбувано пр╕звище — Чупилко М. К.
Михайло Купр╕янович Чупилко п╕шов у безсмертя тридцятир╕чним. В╕н нав╕ки ув╕йшов до списку ╕мен, як╕ на в╕йськових перев╕рках називають першими, нагадуючи тим, хто нин╕ живе, ╕ тим, хто житиме п╕сля нас: справжн╕ сини Батьк╕вщини не вмирають ╕ в╕чно закликають нащадк╕в на подвиг, на в╕рн╕сть р╕дн╕й земл╕ ╕ ╖╖ народу.

В╕ктор ТУРЧИН, кра╓знавець
м. Джанкой

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 12.04.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11657

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков