"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2013 > Тема "З потоку життя"
#19 за 10.05.2013
МАДОННА З БЛАГОСЛОВЕННЯ ГОСПОДНЬОГО
«...Мо╖й мил╕й Матус╕! Хай Вас, р╕дненька, Бог благословить! Матус╕, яка не народила мене, але р╕дною стала! Нехай усе св╕тле збува╓ться у Вашому житт╕, моя мамусю Галю! Я ц╕лую н╕жно Ваш╕ невтомн╕ руки, що й мене доглядають, як р╕дного сина. Ви, мамо, свята Мадонна благословенна Господом у ц╕м житт╕... З повагою до Вас — син Андр╕й»... Таких в╕тань у Галини Гнат╕вни Скрипниченко багато — од десятьох (!) р╕дних син╕в та дочок, а ще в╕д трьох синочк╕в, котрих пригорнула до свого серця ця великодушна Ж╕нка, Мати, Мадонна з благословення Господнього! Бердич╕вська Мадонна, бо саме в цьому чепурному м╕ст╕ на Житомирщин╕ вона мешка╓ з╕ сво╓ю великою родиною. ...Щасливим видався 1975-й р╕к для Галини та ╢вгена Христиченк╕в, коли вони стали на вес╕льний рушник, по╓днали дол╕ в щир╕й любов╕ та порозум╕нн╕. Почали мов доб╕рн╕ грибочки п╕сля рясних л╕тн╕х дощ╕в скрашувати ╖хн╓ подружн╓ щастя синочки та донечки. А нин╕ перв╕сток цього славного подружжя В╕тал╕й уже сво╖х чотирьох д╕ток ростить у далеко ще не сорок л╕т. Брат його Анатол╕й вже тр╕йко д╕ток ма╓. Пот╕м Леся, Федя, Василько, Сашко звеселили родину Христиченк╕в: вони сьогодн╕ ростять восьмеро синочк╕в ╕ донечок! Отож, п’ятнадцять (!) онук╕в мають у родинному гурт╕ д╕дусь ╕ бабуся Христиченки. Та, на превеликий жаль, не вс╕х славних онук╕в випало д╕ждатися ╢вгену Никифоровичу Христиченку... Траг╕чний випадок рано вкоротив його житт╓вий шлях... Того траг╕чного року найстаршому синов╕ виповнилося 20 л╕т, а наймолодшому Романков╕ лише п’ять... Сьогодн╕ ще б╕ля матер╕ живуть Максим, Денис, Л╕л╕я та Роман — поки ще не одружен╕. А старш╕, котр╕ вже мають власн╕ с╕м’╖, майже вс╕ проживають у р╕дному Бердичев╕, а дво╓ — у сус╕дн╕й Мирославц╕. Що ц╕каво — майже вс╕ Христиченки добре знаються на буд╕вельн╕й справ╕, й удома все до пуття зроблено власноруч батьками ╕ д╕тьми, тягнуться до справи вже й онуки. Через чотири роки п╕сля смерт╕ чолов╕ка до ╖хнього гурту долучився ще один синок сир╕тсько╖ дол╕ — Андр╕й Каленик. У чотири рочки потрапив в╕н до ╕нтернату. П╕др╕с, ск╕нчив школу, вчився в м╕сцевому профес╕йному училищ╕. Познайомився ╕з синами Галини Гнат╕вни, часто гостював у ц╕й родин╕. А невдовз╕ взяла його Галина Гнат╕вна за свого сина. Та в Андр╕я ще було дв╕йко менших братик╕в, котр╕ також мешкали в сиротинц╕. У вих╕дн╕ в╕н ╖х забирав ╕з собою до гурту Христиченк╕в, а невдовз╕ ╕ вони стали р╕дними для Галини Гнат╕вни та ╖╖ д╕тей. — Нас тато ╕ мама завжди вчили не цуратися н╕яко╖ роботи, — каже Денис Христиченко. — Ми не просто бачили труднощ╕, а вчилися з малих л╕т ╖х переборювати, н╕коли не докучали батькам якимись забаганками, виходили ╕з ситуац╕й як могли, бо все в наш╕й с╕м’╖ було з любов╕... Ми найдужче любимо ╕ шану╓мо батьк╕в, тяжко пережили втрату дорогого татуся, а його смерть ще б╕льше нас зр╕днила, згуртувала, бачте, нав╕ть чуж╕ д╕ти наш╕й матус╕ р╕дними стали, а для нас — братами. Може, в цьому ╕ ╓ найвищий вим╕р людського щастя...
Едуард ПОД╤ЛЬСЬКИЙ, журнал╕ст
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2013 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11738
|