Версiя для друку Обговорити в форумi

Мене звати Анжела. Я люблю слухати музику, читати фантастику, жахи, фентезі.
Іноді віршую, пишу літературні замальовки. На твір «Ворожіння» мене надихнула мамина розповідь про подібну історію, яку, в свою чергу, колись розповіла їй бабуся. Звичайно, деякі елементи я вигадала сама...

ВОРОЖІННЯ

— Ой, — позіхаючи сказала Олеся, поступово виключаючись.
— Солодких снів! – крикнула їй на вухо її подруга Ліза.
— Га? Що? Де? – підскочила Олеся, відразу забувши про сон.
— Ти не забула, чого ми зустрілись? – запитала трішки роздратовано Ліза.
— Ні, ні! Що ти! Звичайно ні! – сказала Олеся трохи заголосно.
Перед дівчатами стояла містична споруда: дзеркала, поставлені одне навпроти одного, і свічки, що стояли по боках. Вікна зашторені — в кімнаті темно.
— Мені якось страшнувато, — сказала Ліза, відсуваючись від дзеркал.
— Ну, давай, я перша, — відповіла на те Олеся і заглянула в дзеркало.
Спочатку там нічого не мінялось, лише вогник свічки коливав і мерехтів. Але через кілька секунд дівчина побачила в кінці тунелю рух.
— Ну що? Щось видно? – нетерпляче спитала Ліза.
— Так, але я не можу розгледіти…
Назустріч дівчині ступала постать. Через декілька секунд її обличчя освітилося. То був молодий хлопець з дуже симпатичним обличчям. Він усміхнувся Олесі. Дівчина відвела очі від дзеркала.
— Ну що?
— Ти даремно боїшся, — сказала Олеся. – Я поки що нічого страшного не побачила. Там юнак. Дуже гарний.
— Справді?
— Так.
— Але обережно. Не дивися йому в очі,- сказала несподівано Ліза.
— Чому?
— Бо вони будуть нелюдські і щось може статися.
— Як це? – Олеся була вкрай здивована.
— Я читала про це в одній книжці. Очі можуть тебе налякати. Не дивися в них.
— Добре.
Дівчина знову заглянула в дзеркало. Хлопець незмінно стояв скраю. Дуже хотілося глянути йому у вічі. Після слів подруги дівчині дуже хотілося побачити, що ж такого страшного в тих очах.
— Не дивися в очі! – ще раз застерегла Ліза.
— Добре, добре, — поспішно відповіла Олеся.
Підняла очі вище — і зіткнулася з яскраво-червоним поглядом. Лице хлопця викривилось. Страшна гримаса постала на обличчі щойно такого симпатичного юнака. У вухах залунав жахливий вереск. Олеся й сама закричала. Відчула удар в живіт. Побачила, як поруч простяглася краща подруга, яка намагалася врятувати її від цього…
Дівчина упала на землю. Біля неї нікого не було, але хтось ніби шмагав по її тілу тисячами батогів… Врешті-решт вона знепритомніла…

Анжела ПОГАНЮК,
учениця 8-У класу НВК
«Школа-гімназія» № 10 м. Сімферополя

НАДСИЛАЙТЕ НА АДРЕСУ «Кримської світлиці» (поштову або електронну) ваші фотографії та коротенькі розповіді про себе на КОНКУРС ДУХОВНОЇ КРАСИ «КРИМЧАНОЧКА»!
Запрошуємо потенційних спонсорів долучитися до організації конкурсу і допомогти з призами, щоб свято краси пройшло справді красиво! Конт. тел.: (050) 957-84-40; (067) 650-14-22.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 10.05.2013 > Тема ""Джерельце""