Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 17.05.2013
АМЕТ-ХАН СУЛТАН

Пам’ять

ПУБЛ╤ЦИСТИЧНИЙ ЕТЮД


Думалося, що пошуки мо╖ марн╕, запитання риторичн╕. Але сталося неспод╕ване.
— Вас ц╕кавить Амет-Хан Султан? — зм╕ряла мене поглядом сан╕тарка санатор╕ю Пол╕на Захар╕вна. — Тод╕ я познайомлю вас ╕з родичами, але спочатку раджу прочитати дещо з л╕тератури.
╤ тут же запропонувала к╕лька книг нарис╕в рос╕йською та укра╖нською мовами. Не пригадую вже автора, але особливо запам’яталася мен╕ розпов╕дь «Меч Амет-Хана Султана», де йшлося про нер╕вний по╓динок, в якому льотчик, йдучи на таран, був збитий, але викинувся на парашут╕ й приземлився в нейтральн╕й смуз╕. Наша п╕хота, на очах яко╖ в╕дбувся пов╕тряний б╕й, як по команд╕, п╕днялася в атаку, щоб врятувати одчайдуха в╕д загибел╕.
Н╕мц╕ дуже добре знали пофарбовану в червоний кол╕р бойову машину дв╕ч╕ Героя Радянського Союзу ╕, як правило, уникали з ним зустр╕ч╕ в неб╕.
Не пам’ятаю, ск╕льки на його рахунку бойових вильот╕в. Знаю, що л╕тав в╕н у склад╕ французько-радянсько╖ ескадриль╖ «Норманд╕я-Н╕ман». Недаремно ж його бюст встановлено в музе╖ бойово╖ слави в Париж╕, але в╕с╕м рок╕в, до смерт╕ Стал╕на, його погруддя провалялося серед см╕ття в одному з п╕двал╕в Алупки, тобто в себе вдома...
Вузькою татарською вуличкою ми п╕д╕ймалися все вище та вище, за сухорлявою Пол╕ною Захар╕вною я ледве встигав, ╕ ось нарешт╕ зупинилися на просторому ╕ порожньому подв╕р’╖.
— Доведеться трохи зачекати, — заговорила, наче вибачаючись, провожата ╕ запропонувала с╕сти на лавчин╕.
Але чекати не довелося. Бо тут ╕з даху хати пружинисто з╕скочив якийсь чолов╕к, з╕скочив так легко, наче випав ╕з хмари:
— Шам╕ль, — простягнув руку ╕ запросив до хати, де вже чекала нас т╕тка Беккерова.
Ситуац╕я була незвичайна. Адже я опинився в ╓дин╕й на весь п╕вденний берег Криму татарськ╕й сакл╕ ╕ вперше у сво╓му житт╕ бачив живого татарина. Знав, що родину Амет-Хана Султана також виселяли.
— В Указ╕ Верховно╖ Ради СРСР 1945 року йдеться про встановлення погруддя «на родине награжденного», — звернувся я до Шам╕ля, — але ╕ неозбро╓ним оком видно, що цей текст твор╕ння п╕зн╕шого часу. Ц╕каво, як той рядок на пам’ятн╕й плит╕ постаменту звучав ран╕ше?
— Ти бач, який приск╕пливий! — вигукнув запально Шам╕ль ╕ чомусь звернувся до мовчазно╖ т╕тки. — Звичайно, ран╕ше було написано: «на месте свершения подвига». Пам’ятник хот╕ли встановити в Батайську, де дядько п╕шов на таран, але Амет образився ╕ ходив до Ворошилова, Голови Верховно╖ Ради СРСР ╕ заявив категорично: «Що ж це, у мене вже ╕ батьк╕вщини нема╓?». Тому напис зм╕нили ╕ пам’ятник привезли в Алупку. Його встановлення в╕дбулося за участ╕ Героя, в присутност╕ бойових побратим╕в. Пригадую, як один ╕з них усе вбол╕вав: «Амет, не жартуй з╕ смертю! Все одно тоб╕ третьо╖ З╕рки Героя не дадуть! Не дадуть, бо ти — татарин». Але в╕н л╕тав ╕ п╕сля в╕йни! Випробовував нов╕ модел╕ л╕так╕в ╕... не повернувся з польоту.
— А може, йому допомогли не повернутися? — висловив я жахливий здогад.
— Ти бач, який допитливий! — звернувся в╕н знову до мовчазно╖ т╕тки. — Ми теж так думали... А пам’ятник простояв недовго, а на його м╕сц╕ одного ранку побачили т╕льки клумбу кв╕т╕в...
Шам╕ль простягнув пакет фотограф╕й урочистих похорон╕в Амет-Хана Султана в Москв╕ на Новод╕вочому кладовищ╕.
— ╤стор╕╖ наших народ╕в перепл╕талися, ваш╕ хани контактували з нашими гетьманами, правда, за цей контакт народи платили сльозами ╕ нав╕ть кров’ю, — обережно почав я тему «зради», перекидаючи м╕сток в╕д Берестечка до наших дн╕в. — Нас теж виселяли... Напевно, чували?
— Звичайно! Про ваших бандер╕вц╕в увесь св╕т зна╓! — знову запально вигукнув Шам╕ль. — Але вас не могли так виселити, як нас, татар. Боялися зах╕дн╕ кордони оголювати! Та й багато вас, може, вс╕ й не вм╕стилися б!
— Вм╕стилися б, — похмуро вставила ╓дине за всю розмову речення т╕тка. — Так, Укра╖на велика, та ще б╕льша сиб╕рська тайга...
— А брат Амета в╕дсид╕в десять рок╕в, — продовжив Шам╕ль. — Бувало, зустр╕чалися вони в Алупц╕, за ось цим столом. Спалахувала така дискус╕я, що аж чуби тр╕щали...
Щира розмова за чашкою кави так вр╕залася в пам’ять, що я, повернувшись на Волинь, не стримався ╕ якось розказав про цю зустр╕ч у товариському кол╕.
— А тоб╕ не вистача╓ лише кримських татар, — сумно зауважив колега по перу ╕ пустив чар╕вними к╕льцями дим, мальовничо струсивши м╕зинцем ╕з цигарки поп╕л.
╤ я змушений був прикусити язика... на десять рок╕в...

II
Коли п╕дполковник Амет-Хан Султан прил╕тав ╕з Москви в Алупку, в╕н ╕шов на свою вулицю до майора Амет-Хана Султана — бронзового погруддя на високому постамент╕, б╕ля п╕дн╕жжя якого завжди палахкот╕ли канни.

П╤ДПОЛКОВНИК
Тв╕й р╕дний Крим... фортечн╕ мури генуезця...
Гукни — зда╓ться, тавр озветься.
МАЙОР
На хв╕ртц╕, що веде на ханський мезарлик,
«Служебный ход» наляпано б╕лилом.
Скр╕зь орди яничар╕в злих...
Перед вождем народ╕в зраду ми вчинили?..
Аллах! — б╕жить ╕ шепче Хаста-Баш. —
Крим — наш, а Роман-Кош х╕ба не наш?
П╤ДПОЛКОВНИК
Даремно усм╕ха╓шся, майоре!
Ц╕ гори не тво╖, чуже для тебе море!
А прибережн╕ камен╕ напроти
Пригадують Наришк╕них
розк╕шну позолоту.
Московська челядь, петербурзька знать,
Куди в╕д Воронцових ут╕кать?
Над похованням губернаторського пса
Вита╓ дух ╕мперський в небесах!
МАЙОР
М╕ж кипарисами чия це стежка? Царська!
А де ж моя, д╕д╕вська? Де татарська?
Знай, в╕д Керч╕ по славний Херсонес —
Весь Крим у сяйв╕ слави КПРС!
П╤ДПОЛКОВНИК
Лиш нам все лет╕ти, бо зроду ╤кари!
На сонячних стропах повис Чатир-Даг!
Верховний вусатий! Наш «батьку» звитяг!
Чому ж так жорстоко? Тому, що татарин?
Ти в╕шав на груди мо╖ ордени,
Гнав р╕дного брата в сн╕ги чужини...
МАЙОР
Схаменися, Амет! То — Аллаха печать,
Що в татарськ╕м улус╕, московськ╕й квартир╕
Нев╕дступно за нами, мов звук на буксир╕,
Депортован╕ наш╕ в╕тчизни летять.
П╤ДПОЛКОВНИК
Сперсь на лук, з Соколино╖ веж╕
Хан Г╕рей за польотом тим стежить.
Таранив Кремль? Ходив до Ворошилова?
Ну й що, татарськ╕ рани ворушили?
МАЙОР
Хто ти? Як╕ тво╖ провини?
Як дорости з вигнанця до меншини?
╤ забери — прошу тебе, молю! —
╤з ханського палацу л╕жко Катерини
Для промосковських пол╕тичних шлюх!
╤ не жартуй з╕ смертю! Небезпечна путь!
Знай, третього Героя не дадуть!
П╤ДПОЛКОВНИК
Ти ж — мов сапсан —
 крилом торкнувся хмари,
Мов Учан-Су повис м╕ж темних скал.
Григоренко зорить, козирнув генерал:
Не дадуть, не дадуть, бо — татарин!
МАЙОР
Комеск Амет! Амет, скажи, куди лет╕ти,
Коли навколо холод ╕ п╕тьма,
Мов оси, напос╕лись «мессершм╕дти»,
А батьк╕вщини, кореня — нема?!
П╤ДПОЛКОВНИК
Амет! Амет! Як т╕льки ти летиш!
У захват╕ Норманд╕я, ╕ Н╕ман, ╕ Париж!
П╤ДПОЛКОВНИК
Ми — Червоного Каменя б╕лий мускат,
Поминальн╕ салюти гвард╕йських гармат.
МАЙОР
╤з простр╕лених бочок — солодк╕ салюти,
Мов проскура, мис потонув у вин╕?
Мотори ревуть, ╕ н╕чого не чути,
╤ скаче наосл╕п м╕й хан у мен╕ на кон╕.
П╤ДПОЛКОВНИК
Вже б╕женц╕ — гори, жебрак — Демердж╕,
За дротом колючим свобода дрижить.
МАЙОР
Норманд╕я — Н╕ман, Алупка — Париж...
Знялась ескадрилья, як в╕тер, летиш.
Мов соколи, «яки» п╕рнули у хмари,
Згор╕ли, як факели, «хейнкел╕» в мл╕.
Чолом присягаючи кримськ╕й земл╕,
Я йшов на таран, бо татарин, татарин!
П╤ДПОЛКОВНИК
Так, б╕женц╕ — гори, жебрак — Демердж╕!
За дротом колючим свобода дрижить!
М╕нарети, мов «м╕ги», шугнули в блакить...
Р╕дний Крим... ╤ куди в╕н летить?
МАЙОР
Чорне море п╕д нами летить ╕ за нами...
Ось б╕жать: Хаста-Баш ╕ Арслан...
Салюту╓ ╕з веж╕ Ай-Петр╕ димами:
Чи до правди яйла п╕дросла?
Ось, доб╕гши до моря, пот╕к ╕ хлоп’я,
Щось гукають мен╕, та н╕чого не чути.
Понт — напнутим шумким
 голубим парашутом:
Ти ╕з ким, Узун-Таш ╕ Алушто?
Чий чурек ╕ чехир? Ця чинара — чия?
П╤ДПОЛКОВНИК
До б╕нокля припала знервована СМЕРШ:
На так╕й висот╕ вже н╕чим не в╕зьмеш!
В’яжеш в сонц╕ петлю,
 йдеш у штопор, в п╕ке.
Ти вже в смерт╕ летиш, у сльоз╕ Джанике.

В╕ктор ЛАЗАРУК
м. Луцьк

Нещодавно побачила св╕т документальна книга кримськотатарського письменника Самад╕на Шукурдж╕╓ва про Амет-Хана Султана, деяк╕ розд╕ли з яко╖ готуються до друку у «Кримськ╕й св╕тлиц╕».  Сл╕дкуйте за газетою!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 17.05.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11761

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков