"Кримська Свiтлиця" > #21 за 24.05.2013 > Тема "Українці мої..."
#21 за 24.05.2013
22 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПЕРЕПОХОВАННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Шевченк╕ана
«Як умру, то поховайте Мене на могил╕, Серед степу широкого, На Вкра╖н╕ мил╕й, Щоб лани широкопол╕, ╤ Дн╕про, ╕ круч╕ Було видно, було чути, Як реве ревучий...»
22 травня 1861 року був перепохований Тарас Григорович Шевченко на берез╕ Дн╕пра близько м. Кан╕в, ╕ таким чином було виконано його запов╕т. Молодь надавала цьому великого значення, оск╕льки це була перша зустр╕ч поета з народом, ╕ цей день перетворився на свято. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурз╕ ╕ там на трет╕й день був похований на Смоленському цвинтар╕. В╕ддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Досто╓вський, Л╓сков, Салтиков-Щедр╕н, Турген╓в, Некрасов, представники укра╖нсько╖, польсько╖, грецько╖ громад Санкт-Петербурга. Ще в день смерт╕ Тараса Шевченка його друз╕ — художник Григор╕й Честах╕вський, брати-л╕тератори Михайло та Олександр Лазаревськ╕ вир╕шили виконати волю поета — поховати його в Укра╖н╕, адже передсмертними словами 47-р╕чного Шевченка були: «До Канева...». 13 березня в╕дбулося поховання поета в Петербурз╕ на Смоленському кладовищ╕. «…Була похоронна жалоба, а пот╕м на два м╕сяц╕ спочинок Тарасов╕ Шевченков╕. Тод╕ в╕н, в╕льний од удар╕в скорбот, що лягають на т╕ло, в╕льний од ваги т╕ла, знову ожив у дивовижному тр╕умфальному травневому поход╕. За участ╕ самого народу поет повернувся в Укра╖ну, щоб п╕д приводом поховання домовини Шевченково╖ заснувати б╕ля Канева першу нац╕ональну святиню. Його труну повезли, понесли в Укра╖ну, як труну короля…» (╢вген Сверстюк). М. М. Лазаревський подав клопотання про перевезення праху Тараса Шевченка на Укра╖ну, ╕ у кв╕тн╕ 1861 року було одержано цей дозв╕л. П’ятдесят в╕с╕м дн╕в знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурз╕, а 8 травня 1861 року домовину з прахом Шевченка було викопано, перенесено через увесь Петербург до Московського вокзалу. Так починався останн╕й шлях Кобзаря... Був на цьому сумному шляху ╕ Ки╖в. З Тарасом прощалися студенти, поети, ус╕ кияни... Була нав╕ть думка, яку п╕дтримували ╕ родич╕ поета, поховати Т. Шевченка у Ки╓в╕. Та Г. Честах╕вський в╕дстоював думку про поховання Кобзаря в Канев╕, бо ще за життя в╕н мр╕яв завжди про Кан╕в: «Тихе пристанище ╕ спок╕й знайдеш коло Канева». 20 травня 1861 року на пароплав╕ «Кременчук» з Ки╓ва понесли хвил╕ дн╕провськ╕ прах Тараса до Канева. Дв╕ доби домовина знаходилась в Успенському собор╕, а 22 травня було в╕дслужено в церкв╕ панахиду, ╕ прах Тараса Шевченка несли на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький в╕з, накрили червоною китайкою. Зам╕сть вол╕в впрягся люд хрещений, ╕ повезли д╕ти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», — згадував Г. Честах╕вський. Туди ж перенесли дерев’яний хрест, який був встановлений на могил╕. Чернеча гора н╕коли не бачила такого людського потоку, що з╕брався тут, щоб востанн╓ в╕ддати свою шану Кобзарев╕. З того часу височить над Дн╕пром могила поета.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 24.05.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11794
|