Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 07.06.2013
ЧИМ ОБЕРНЕТЬСЯ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА ╤ВАНОВ╤ С╤РКУ?

Слава козацька

Хоч минуло чотири стол╕ття в╕д дня народження ╤вана С╕рка, та кожна згадка про цю неперес╕чну особист╕сть й дос╕ виклика╓ гостр╕ суперечки. Для одних це вз╕рець справжнього лицаря, якого запорожц╕ п’ятнадцять раз╕в обирали сво╖м кошовим отаманом, ╕з них в╕с╕м раз╕в посп╕ль. За п╕драхунками Дмитра Яворницького, С╕рко без жодно╖ поразки здобув у боротьб╕ з турками ╕ кримськими татарами 55 перемог.
Та л╕топис його життя — це карколомна од╕ссея, в хитросплет╕ннях яко╖ плуталися ╕сторики вс╕х час╕в. Адже в╕н д╕яв у пер╕од Ру╖ни, под╕лу Укра╖ни на Л╕вобережну й Правобережну. Козацька старшина, що вела невпинну боротьбу за владу, боялася його впливу, як вогню. Та й удар╕в в╕д невпокореного кошового отамана вона зазнавала чимало. Поквиталися з ним навесн╕ 1672 року, коли за намовлянням ╤вана Самойловича ╤вана С╕рка було закуто в кайдани ╕ як «державного злочинця» запроторено до Сиб╕ру, в Тобольськ. Та коли взимку того ж року на Укра╖ну посунули 300-тисячна арм╕я турецького султана та кримська орда, посольство запорожц╕в умовило царя повернути «бусурман╕в гонителя» на С╕ч. ╤ С╕рко з честю виправдав дов╕ру сво╖х бойових побратим╕в, одразу ж пройшовши разом ╕з ними увесь Крим.
Але й нин╕ дехто звинувачу╓ його у прислужництв╕ рос╕йському царев╕. М╕ж тим сам ╤ван С╕рко керувався сво╖м незм╕нним правилом: «Нужда дола╓ закон». Для досягнення перемоги над загарбниками, заради ╕нтерес╕в укра╖нського народу в╕н укладав угоди з р╕зними ворогуючими сторонами. Кошовий отаман, якого запорожц╕ називали «батьком», заявляв: «Бог св╕док мен╕, що я н╕коли не ходив в Укра╖ну з тим, щоб руйнувати мою Батьк╕вщину; не хвалячись, правду говорю, що вс╕ мо╖ прагнення й намагання спрямован╕ на те, щоб робити шкоду нашим ворогам, бусурманам». Ще за життя друз╕ й вороги схиляли голови перед його мудр╕стю й талантом полководця, а народ збер╕г його образ у численних переказах, думах та легендах.
Перепов╕даю це для того, щоб менше було нових спроб спаплюжити ╕м’я справжнього народного героя, яким ус╕ ма╓мо пишатися ╕ г╕дно вшановувати. А приводом до ц╕╓╖ розмови стало неспод╕ване для багатьох р╕шення сес╕╖ м╕ськради Мерефи, яка вважа╓ться батьк╕вщиною ╤вана С╕рка, перенести встановлений йому там двадцять рок╕в тому пам’ятник на нове м╕сце.
Мо╖ земляки-мереф’яни добре пам’ятають, ск╕льки довелося витримати цьому погруддю. Ще навесн╕ 1978 року з ╕н╕ц╕ативи Костя Романова група небайдужих жител╕в м╕ста створила раду кра╓знавчого музею й розпочала зб╕р матер╕ал╕в про ╤вана С╕рка. Тод╕ ж уперше порушили питання про в╕дкриття йому пам’ятника. Через два роки м╕ськрада таки прийняла в╕дпов╕дне р╕шення, але для реал╕зац╕╖ задуму н╕чого не зробила. Тож довелося Костю та його однодумцям стояти з плакатами на базарах у Харков╕, Запор╕жж╕, Мереф╕, збираючи пожертви. З╕браних ними 1500 крб. вистачило на виготовлення чавунно╖ скульптури ╤вана С╕рка й доставки ╖╖ у р╕дне м╕сто. Це точна коп╕я погруддя, виконаного н╕копольським скульптором Валентином Шкондою для могили кошового у сел╕ Капул╕вц╕ (нин╕ Н╕копольський район Дн╕пропетровсько╖ област╕).
Але у 80-т╕ роки минулого стол╕ття, в розпал боротьби «з укра╖нським буржуазним нац╕онал╕змом», влада й чути не хот╕ла про вшанування ╤вана С╕рка. Тож скульптура б╕льш як десять л╕т збер╕галася на об╕йст╕ Костя Романова. Показував тод╕ в╕н ╕ мен╕ це погруддя, яке тримав у дров’яному сара╖. Вклонитися ╤ванов╕ С╕рков╕ сюди при╖здили в╕дом╕ л╕тератори, ╕сторики, кра╓знавц╕. З настанням перебудови, п╕сля численних публ╕кац╕й у ЗМ╤, коли у справу втрутилися голова Укра╖нського фонду культури Борис Ол╕йник та академ╕к Петро Тронько, крига н╕бито скресла. У травн╕ 1988 року Харк╕вський облвиконком змушений був прийняти р╕шення про встановлення у Мереф╕ пам’ятного знаку кошовому отаману Запорозько╖ С╕ч╕ ╤вану С╕рку.
Та знов процес загальмували чиновники. Поважна ком╕с╕я, недовго думаючи, винесла вирок: витв╕р малохудожн╕й ╕ невиразний, робота непрофес╕йна, ╓ певн╕ анатом╕чн╕ вади, ╕ взагал╕ в╕н недовгов╕чний (чавун завтовшки 6-7 см). Тож у бюрократичн╕й тяганин╕ справа знов загрузла на довгих п’ять л╕т. Лише на третьому роц╕ Незалежност╕, 30 травня 1993 року, пам’ятник урочисто в╕дкрили. Погруддя не було нав╕ть потреби ховати за зав╕сою, бо мереф’яни його вже на той час добре знали — лише перер╕зали жовто-синю стр╕чку. За влучним висловлюванням Костя Романова, це була 56 перемога ╤вана С╕рка.
╤ ось на тоб╕! Мер╕я напередодн╕ двадцятир╕ччя встановлення пам’ятника ошелешила вс╕х зв╕сткою, що ╤вана С╕рка буде «переселено». Голова громадського об’╓днання «Наш д╕м — Мерефа» Тетяна Селезньова вже публ╕чно заявила, що натом╕сть сл╕д було б облагородити територ╕ю навколо монумента ╕ влаштувати тут народне козацьке свято на честь його двадцятир╕ччя. Р╕шення м╕ськради вона назвала плювком в обличчя громадськост╕ та ╤вану С╕рку. Поки що люди не дозволили влад╕ зд╕йснити св╕й нам╕р, але кер╕вництво м╕ста впевнене, що п╕д приводом реконструкц╕╖ майдану воно незабаром ут╕лить у життя сво╓ р╕шення. Побувавши у травн╕ у сво╖й р╕дн╕й Мереф╕, я переконався, що б╕льш╕сть земляк╕в виступають проти такого нам╕ру. Особливо р╕шуче протесту╓ сотник укра╖нського козацтва й сподвижник Костя Романова Василь П╕щаний. На його думку, наскр╕зь корумпована влада вже нам╕рилася продати людне м╕сце б╕ля центрально╖ площ╕ п╕д якийсь новий торговельний центр.
Н╕ пан Василь, н╕ ╕нш╕ м╕стяни уявлення не мають, куди саме буде перенесено пам’ятник. ╢ чутка, що в якийсь сквер. П╕шли ми з ним у крих╕тний зелений трикутничок обаб╕ч траси Москва-С╕мферополь, яка перетина╓ Мерефу, д╕лячи ╖╖ навп╕л. Там сотник козацтва показав мен╕ невеличку гран╕тну пам’ятну дошку на честь ╤вана С╕рка, яку козаки встановили за два роки до в╕дкриття пам’ятника. Для самого ж пам’ятника тут м╕сця не викро╖ш, бо майже весь скверик зайнятий монументом на честь во╖н╕в-визволител╕в ╕ полеглих у в╕йн╕.
Тож мен╕ н╕чого не залишалося, як з’ясовувати все у м╕ськрад╕. Секретар Тетяна Дерченко досить докладно розпов╕ла про плани реконструкц╕╖ центрально╖ частини м╕ста. Нин╕ йому вкрай браку╓ пристойно╖ зали для урочистостей ╕ концерт╕в, музею, зали для одруження… Тож ╓ нам╕р прибудувати до к╕нотеатру «Супутник», на м╕сц╕, де нин╕ височ╕╓ пам’ятник ╤ванов╕ С╕рков╕, велику двоповерхову споруду. А сам пам’ятник плану╓ться встановити в зелен╕й зон╕ з протилежного боку к╕нотеатру. Для цього доведеться л╕кв╕дувати зв╕дти к╕лька магазин╕в та яток. За еск╕зним проектом, ╤вана С╕рка «переселять» не вглиб ц╕╓╖ зелено╖ оази до смердючих вуличних туалет╕в, як подейкують деяк╕ мереф’яни, а поставлять на передньому план╕, щоб ус╕ про╖ждж╕ трасою з обох бок╕в могли його бачити. До того ж погруддя п╕дн╕муть на б╕льш ошатний ╕ високий постамент. За п╕драхунками пан╕ Тетяни, на виготовлення проекту знадобиться не один м╕сяць. П╕сля цього в╕н буде винесений на громадське обговорення. Якщо нав╕ть м╕сцева громада схвалить такий задум, то ще чимало часу потр╕бно буде на отримання вс╕ляких узгоджень ╕ дозвол╕в у багатьох ╕нстанц╕ях.
Як бачимо, р╕шення про перенесення пам’ятника ╤ванов╕ С╕рков╕ досить вмотивоване. Та й сам в╕н стане б╕льш величним ╕ в╕дкритим для огляду. Можливо, коли б м╕ськрада краще ╕нформувала про сво╖ плани м╕стян, не було б ст╕льки домисл╕в про наругу над пам’яттю кошового отамана. Про це я прямо сказав м╕ському голов╕ Вен╕ам╕ну С╕тову. В╕д нього ж почув клятвене запевнення, що м╕ськрада ма╓ нам╕р возвеличити ╤вана С╕рка, встановивши поруч ╕з оновленим пам’ятником ще й стели, що розпов╕датимуть ╕ про його ратн╕ подвиги, ╕ про родину, яка жила в Мереф╕, ╕ про те, як м╕сто шану╓ його пам’ять. За словами мера, н╕ про який магазин на м╕сц╕ нин╕шнього пам’ятника й мови не може бути, бо воно призначене для вкрай потр╕бного вс╕м сучасного культурного центру.
З╕ свого боку я запевнив мера, що громадськ╕сть ╕ журнал╕сти триматимуть цю справу п╕д сво╖м неусипним ╕ вимогливим контролем. Пам’ятник ╤ванов╕ С╕рку в Мереф╕ вже досить настраждався, ╕ тепер в╕н ╕ сам заслугову╓ на належну шану.

Серг╕й ГОРИЦВ╤Т
Фото автора

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11858

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков