Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 14.06.2013
ГЕН╤АЛЬН╤СТЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДО 200-Р╤ЧЧЯ КОБЗАРЯ

Вийшовши з глибин народу ╕ наснажений його визвольним духом, поет, мислитель ╕ художник-академ╕к Тарас Шевченко до останнього свого дня залишався на позиц╕ях нац╕онально╖ справедливост╕ та ╕сторично╖ правди. В╕н зрозум╕в перспективу розвитку цив╕л╕зац╕╖, створив зразки поез╕╖ св╕тового р╕вня.
Шевченка у р╕зн╕ часи по-р╕зному витлумачували. То причисляли до революц╕онер╕в-демократ╕в, то нав╕шували ярлики радикального нац╕онал╕ста, ате╖ста, то робили з нього ╕кону. А в╕н не був н╕ тим, н╕ тим. В╕н був поетом в╕д Бога ╕ народився саме тод╕, коли укра╖нська нац╕я була п╕д загрозою знищення. Почуття приреченост╕, непевност╕, пост╕йних поразок у боротьб╕ з режимом царизму гнобило дух народу, загрожувало переродженням у потурнак╕в «правнук╕в поганих». Зникало саме географ╕чне поняття Укра╖на, зам╕сть нього утверджувалась назва Малорос╕я. Потр╕бний був поштовх, щоб збудити народ, дати йому в╕ру в незнищенн╕сть власного духу, пов╕рити, що кожна нац╕я створена природою задля ╕де╖ ╕снування самого людства ╕ ма╓ право на життя. Таку ╕сторичну м╕с╕ю узяв на себе Тарас Шевченко ╕ з честю ╖╖ виконав. В╕н зум╕в зрозум╕ти найголовн╕шу та╖ну вкра╖нця — бути самим собою, пост╕йно прагнути свободи.
Ген╕альн╕сть Шевченка поляга╓ в тому, що в╕н з величезною поетичною силою у сво╖х творах показав об’╓ктивну д╕йсн╕сть сво╓╖ епохи. В╕н був винятковою особист╕стю, ц╕льною натурою, але одночасно людиною беззахисною ╕ вразливою. Катерина Федор╕вна Толстая у сво╖х спогадах зазнача╓, що Тарас був як дитина добродушний, лаг╕дний, дов╕рливий. Незважаючи на вс╕ несправедливост╕, яких в╕н зазнав у сво╓му багатостраждальному житт╕, його в╕ра в людей не похитнулась. В╕д час╕в «демократа» Б╓л╕нського до м╕н╕-б╓л╕нських, як╕ намагалися поставити п╕д сумн╕в його поез╕ю, поет потребував захисту. Нав╕ть ╕з крахом царсько╖ ╕мпер╕╖ не зак╕нчилось цензурне втручання в його поез╕ю, допускалися купюри, перекручення аж до в╕двертого фальшування текст╕в.
Хресна прижитт╓ва й посмертна путь Шевченка — це хресна путь Укра╖ни, правдива ╕стор╕я гречкос╕╖в, як╕ г╕дно збер╕гали генну пам’ять буття сво╖х предк╕в. Для нього Укра╖на — це прекрасна мр╕я, альфа ╕ омега. В╕н в╕льний у сво╖х творах, знав, що страх не да╓ людин╕ дорости сам╕й до себе, тому не зважав на цензурн╕ перепони ╕ в╕дпов╕дн╕ насл╕дки. Сво╖ погляди не ховав м╕ж рядками. Маючи високу нац╕ональну св╕дом╕сть, шануючи культуру укра╖нського народу, поет толерантно ставиться до ╕нших нац╕ональних культур ╕ народ╕в. «╤ чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...».
Тарас Шевченко щиро в╕рував у Бога, любив його. В╕н розум╕в, що антирел╕г╕йне, як ╕ антинац╕ональне, завжди аморальне, бо несе ╕дею насильства над конкретною людиною. Тому переважна частина його твор╕в — це молитви. Перлинами св╕тово╖ поез╕╖ стали його переклади з Б╕бл╕╖ «Давидових псалм╕в». Але не меншу любов в╕н мав ╕ до сво╓╖ Укра╖ни, боляче в╕дчував людськ╕ страждання, соц╕альну несправедлив╕сть ╕ нац╕ональне приниження.

Я так ╖╖, я так люблю
Мою Укра╖ну убогу,
Що проклену святого Бога,
За не╖ душу погублю!

Таке прокляття йому ╕ жити не давало ╕ водночас тримало на св╕т╕. Як усяка мисляча людина в╕н шукав в╕дпов╕д╕: чому на земл╕ трима╓ться зло? ╤ в╕дпов╕д╕ не знаходив. З╕тканий ╕з суперечностей, говорив до Бога нелукаво, що мав на серц╕:

Дай жити, серцем жити,
╤ людей любити...

Сво╓ю любов’ю до Бога ╕ Укра╖ни в╕н як н╕хто був сильний ╕ непохитний. Розум╕ючи, що реакц╕йна суть рос╕йського ╕мпер╕ал╕зму сама по соб╕ не зм╕ню╓ться, в╕н в╕рить у завершальну перемогу справедливост╕, бачить св╕й народ в╕льним ╕ цив╕л╕зованим у майбутт╕.
Як завжди трапля╓ться ╕з талановитими особистостями, Шевченков╕ випала щаслива нагода заприязнитись ╕з впливовими ╕ в╕домими на той час у л╕тературних ╕ мистецьких колах людьми, як╕ морально п╕дтримали його ╕ сприяли визволенню в╕д кр╕пацько╖ залежност╕, — Сошенком, Григоровичем, Греб╕нкою, Брюлловим, Жуковським та ╕ншими. Укра╖нський народ дов╕ку сердечно вдячний ╖м за проявлений гуман╕зм ╕ далекоглядн╕сть. Але найб╕льшу безкорисливу допомогу у найскладн╕ший для поета час надав в╕це-президент Академ╕╖ мистецтв граф Фед╕р Петрович Толстой. Саме в╕н зробив усе можливе для зв╕льнення поета в╕д солдатчини, особисто поручився за нього ╕ прихистив в Академ╕╖ мистецтв з наданням права п╕двищувати свою художню осв╕ту.
Силове поле поез╕╖ Тараса Шевченка до наших дн╕в не змал╕ло. Його ╕дея братерства ╕ свободи нам не чужа. В╕н залиша╓ться жити у св╕домост╕ покол╕нь, ╕ сво╖м правдивим словом служить людському прогресу. П╕знавати Шевченка — п╕знавати себе, усв╕домлювати, що ти причетний до ╕де╖ — бути патр╕отом в╕льно╖ Укра╖ни.

╤ забудеться срамотня
Давняя година,
╤ оживе добра слава,
Слава Укра╖ни.

Микола ВАСИЛЕНКО,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни
м. Херсон

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11889

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков