Версiя для друку Обговорити в форумi

Джерела

«ЗОЛОТА БУЛАВА» ВАСИЛЯ ХИТРУКА: КНИГА ПРО СВІТ І УКРАЇНУ В ЦЬОМУ СВІТІ

Нещодавно в рамках роботи літературно-мистецької вітальні, яка вже два роки працює при кафедрі української філології Кримського інженерно-педагогічного університету, відбулася зустріч викладачів і студентів історико-філологічного факультету з членом Національної спілки письменників України Василем Хитруком. Коли ж говорити взагалі про коло його інтересів і зацікавлень, то, мабуть, легше сказати, чим він не займається, бо він — і учений етноісторик, і культуролог, і літературознавець, і санскритолог, і перекладач, а ще — член правління Товариства краєзнавців України, голова надзірної ради неурядової Вільної академії І. Мазепи і Г. Сковороди…

Родом Василь Хитрук з села Великі Трояни, що на Кіровоградщині, де народився 1949 року. Закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних наук. Працював в Інституті літератури та Київському національному університеті, у Флорентійському університеті Італії, у всеукраїнському Товаристві охорони пам’яток історії та культури, Всеукраїнському товаристві «Просвіта». На початку 90-х років став автором «Першої державної програми» і «Закону щодо впровадження і вивчення народознавства у вищих та середніх навчальних закладах» на замовлення Кабінету Міністрів України. Автор прозових, поетичних, літературознавчих науково-дослідницьких книг та народознавчих і літературознавчих публікацій в Україні й за кордоном.
Але попри все В. Хитрук — письменник. Тож названий захід був присвячений презентації його нової, я б сказав, унікальної книги «Золота булава». І як пояснив сам автор її назву, вона про закон землі, бо на санскриті слово «бу» означає «закон», а «лава» — земля.
Твір являє собою своєрідне дослідження розвитку земних цивілізацій, які досягли найбільшого розквіту в мирні часи, а не в періоди воєнних лихоліть. Стосується це і далеких предків українського народу, який в давнину досяг високих культурних здобутків.
Основою всієї книги, яка складається з 24-х розділів, є простеження поступального розвитку людства, життя наших далеких пращурів протягом багатьох віків. До написання «Золотої булави» автор приступив після збирання і вивчення величезного масиву різноманітного матеріалу, який йому довелося відшукувати і по всій Україні, і на різних континентах, жити кілька років у різних країнах, зокрема в Індії та Італії. Послуговуючись знаннями з різноманітних галузей, передусім з археології, етнології, мовознавства, фольклору, В. Хитрук зумів доказово окреслити загальну картину світового розвитку людства, а в його контексті і українського народу, який тільки в єдності досягав успіхів у розбудові своєї державності. Її ж поразки автор пояснює відсутністю цієї єдності на окремих етапах історичного розвитку.
Відповідаючи на запитання про відмінність його поглядів від уже усталених, традиційних на етноісторію народів Європи і світу, а з ними слов’янських і осібно українського, Василь Хитрук зазначив, що він, спираючись на давні тексти та зображення, зумів по-іншому потрактувати світову і зокрема українську етнографію. А ці його дослідження і зіставлення тривали близько 30 років. На відміну від етноніма «Окраїна» як назви нашої держави і послуговуючись численними вивченими джерелами, письменник наводить 33 знайдені в них випадки використання назви саме «Україна». Цікаві й зроблені ним мовні зіставлення. Так, простежуючи слова на санскриті, він наводить багато тотожних з ними слів української мови. Взагалі автор значну увагу зосереджує на історії мови та її походженні і розвитку.
Спинившись на цьому питанні, В. Хитрук провів зі своїми слухачами своєрідний експеримент. Він назвав кілька десятків слів однієї з мов Індії — хінді, до яких вони знайшли співзвучні лексичні відповідники української мови. Чимало спільного між народами Індії та України є і в їхній етнокультурі. Довгий час живучи в Індії, автор милувався такими ж охайними, біленькими оселями, як в Україні, квітами біля них і садками; спостерігав дозвілля і свята, що нагадували йому святкування Івана Купала.
Коли коротко і науково узагальнити про що ж репрезентована книга, то вона є всеохопним поглядом на людство, його життя і головні принципи розвитку і процвітання. Автор з нової точки зору розглядає роль «припонтійського казана» і пов’язану з ним етногенетичну історію оріїв — аріїв, укрів — брахманів, трипільців або пелазів, сколотів — кельтів, готів, сармато-скіфів, галичан — галів та інших.
Книга вперше дає новий гуманітарно-природничий генезис життя людства ХХІ століття. Окрім того, що вона збагачує нас цінними знаннями про світ і людей в ньому, про історію світового розвитку, презентована книга водночас є і повчальною. Вона дає людям уроки взаємин, доброзичливості, мирного співіснування і толерантності, бо тільки тоді людство буде жити в мирі і злагоді, досягатиме прогресу в своєму цивілізаційному розвитку.

Михайло ВИШНЯК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 21.06.2013 > Тема "Душі криниця"