Микола Федорович Дубровський, кап╕тан ╤ рангу у в╕дставц╕, належить до того покол╕ння, яке називають д╕тьми в╕йни. Однак на зустр╕ч╕ у Всеукра╖нському ╕нформац╕йно-культурному центр╕ з членами С╕мферопольського п╕дл╕ткового клубу «Шукач» напередодн╕ 22 червня, скорботного дня в ╕стор╕╖ нашо╖ кра╖ни, в╕н говорив не про сприйняття фашистсько╖ окупац╕╖ дитячими очима, а про обставини, що спонукали його до участ╕ в рус╕ опору, як допомагав сво╓му батьков╕ – партизану-п╕дп╕льнику Федору Дубровському в зд╕йсненн╕ диверс╕йних операц╕й на територ╕╖ Сумсько╖ област╕. За проявлен╕ мужн╕сть ╕ доблесть тод╕ 10-р╕чним хлопчиком ╕ пот╕м на в╕йськово-морськ╕й служб╕ М. Дубровський нагороджений багатьма в╕йськовими в╕дзнаками – орденом «За мужн╕сть», медалями «За бойов╕ заслуги», «За во╖нську доблесть», «Захиснику В╕тчизни», «За Батьк╕вщину», у тому числ╕ нагрудним знаком «Партизан Укра╖ни». Про реальн╕ под╕╖ з життя родини Дубровських б╕льш як 70-р╕чно╖ давнини розпов╕да╓ться в нарис╕ «Сонце над берегами» Валентини Наст╕но╖, журнал╕стки. В╕н випущений двома окремими виданнями укра╖нською та рос╕йською мовами загальним тиражем 700 прим╕рник╕в за ф╕нансово╖ п╕дтримки депутат╕в Верховно╖ Ради Автономно╖ Республ╕ки Крим Андр╕я Каракульк╕на та Геннад╕я Бабенка. Цей нарис ╓ в б╕бл╕отец╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», тож ус╕ бажаюч╕ можуть детальн╕ше ознайомитися з долею ветерана ╕ його родини.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
