"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
#26 за 28.06.2013
ДОЛЯ СТАЛ╤НСЬКОГО «СОКОЛА»
Самад╕н ШУКУРДЖ╤
Рядки, обпален╕ в╕йною...
ГЛАВИ З РОМАНУ
НОВИЙ ВИНИЩУВАЧ ЯК-9. ВИНИЩУВАЧ «АЕРОКОБРА»
У липн╕ 1943-го в 9-му полку з’явився перший Як-9. Це був л╕так нового покол╕ння. Кожну нову машину ждали ╕ зустр╕чали захоплено. Оч╕кували в╕д не╖ добрих льотних якостей: вона повинна бути кращою в╕д т╕╓╖, з якою уже зл╕тались. Кращ╕ якост╕ — це швидк╕сть, маневрен╕сть, легк╕сть у керуванн╕, добре озбро╓ння. У л╕таку ц╕ниться його здатн╕сть бездоганно ╕ швидко виконувати будь-яку команду льотчика. Як╕ якост╕ закладено в новому? Перев╕рити новий л╕так Морозов (командир 9-го гвард╕йського ав╕авинищувального полку — ред.) доручив Лавриненкову. В╕н, обл╕тавши л╕так у р╕зних режимах, дав свою оц╕нку: — Важкуватий, — була першою його думка, — важчий, н╕ж Як-1. Двигун потужний. В╕н може довше перебувати в пов╕тр╕, — б╕льш╕ бензобаки. Але поступа╓ться в маневреност╕. — Щось, я бачу, в нього лоб широкий, як у ф╕лософа, — пожартував Амет-Хан. — Можливо, тому в╕н поступа╓ться в маневреност╕ ╕ншим машинам? — Пол╕та╓мо, побачимо, — зробив висновок Морозов ╕ закр╕пив Як-9 за досв╕дченим льотчиком Левченком. Л╕так не витримав випробування бо╓м. У першому ж бою його збили. В╕д Як-9 полку довелося в╕дмовитись. Майже одночасно за Як-9 у полк над╕йшов на озбро╓ння л╕так «Аерокобра». Нов╕ машини приймали в район╕ м╕стечка Зимовники, розташованого на зал╕зниц╕, що зв’язувала Веселовське водосховище з Цимлянською ГЕС. Приймання полком нових машин в╕дбувалося з особливим та╖нством, ╕ це було близьким до урочистих оглядин. Це в╕дбувалося зазвичай далеко в╕д фронту, щоб всевидяще око розв╕дки противника не проникло в та╓мницю д╕йства оновлення льотного парку полку ╕ не подумало з╕псувати торжество. В кожн╕й л╕таков╕й сер╕╖, що над╕йшла, льотчика приваблювали новизна ╕ неспод╕ван╕ конструктивн╕ р╕шення. Те, що в попередн╕х машинах не використовувалося. У себе на батьк╕вщин╕, в США, вони називалися «Bell P-39». Це був ун╕кальний л╕так серед винищувач╕в Арм╕╖ США. В «Аерокобр╕» було багато нового, ╕ н╕ на жодну з попередн╕х машин вона не була схожа. На в╕дм╕ну в╕д ╕нших л╕так╕в мала неймов╕рн╕ можливост╕. На н╕й гальма були ножн╕, тод╕ як на Яках вони були ручн╕. Передн╓ колесо було встановлено п╕д самим носом, на одному стояку. Решта дво╓ — строго п╕д площинами. П╕д час польоту ус╕ колеса прибиралися, роблячи корпус обт╕чним ╕ менш об’╓мним. Це робило машину краще керованою ╕ компактною, маловразливою ╕ швидк╕сною. Гвинт двигуна був трилопатевий. Перев╕рили нову техн╕ку з використанням усього напрацьованого досв╕ду. А досв╕д був великий. Почавши з одиночних польот╕в, перейшли до групових. Виконали на н╕й весь комплекс прийом╕в з атак, оборони, р╕зноман╕тних еволюц╕й, як╕ зустр╕чаються в польот╕ ╕ п╕д час бою. Провели вс╕ маневри ╕ ф╕гури вищого п╕лотажу. Машина проявила себе якнайкраще. «Аерокобра» легко брала висок╕ «г╕рки», забиралась на максимальну висоту за короткий час. На форсаж╕ двигун не перегр╕вався. Озбро╓ння виг╕дно в╕др╕знялося в╕д озбро╓ння попередн╕х машин, яких бачили-перебачили у 9-му полку. Вона мала ш╕сть скоростр╕льних кулемет╕в, розташованих по площинах строго симетрично, ╕ одну всередин╕ валу гвинта. П╕сля двох тижн╕в обльот╕в «Аерокобру» фах╕вц╕ оц╕нили, як «досконалу, таку, що в╕дпов╕да╓ вимогам сучасного пов╕тряного бою. Виготовлена на належному технолог╕чному р╕вн╕. Належить до кращих л╕так╕в во╓нного часу». Каб╕на льотчика була на 80 в╕дсотк╕в з прозорого м╕цного матер╕алу — плексигласу ╕ давала добрий круговий обз╕р. Таку характеристику могла одержати т╕льки та машина, яка належала до обраних. Гострий н╕с ╕ крила, ледь загнут╕ назад, надавали л╕таку динам╕чност╕ ╕ готовност╕ до стрибка, назустр╕ч в╕трам ╕ в нев╕дом╕сть, на яку були приречен╕ ус╕ машини цього типу. Це був другий л╕так-винищувач, який одержали за угодою про ленд-л╕з. Близько десяти тисяч «аерокобр» трьох модиф╕кац╕й над╕йшло до радянських Збройних сил за роки в╕йни. Дивлячись на нову машину, Амет-Хан згадував недавн╓ минуле полку. Тут були на озбро╓нн╕ ╤-15, ╖хн╕ крила були обтягнут╕ перкалем. Вони не наздоганяли н╕мецьких «юнкерс╕в». Але це був б╕план, що означало крок уперед перед двокрилими ╤-2. Шас╕ у ╤-15 не прибирались. П╕д час зльоту з польового аеродрому зд╕ймалася курява, яка забивалася в стволи кулемет╕в, в╕д чого т╕ давали ос╕чку ╕ часто виходили з ладу, роблячи винищувач небо╓здатним. Довелося застосовувати нововведення: заклеювати стволи перкалем, — випробуваною на м╕цн╕сть тканиною. У травн╕ 1942-го л╕тали на Як-1, спочатку ╖х було всього три. На л╕таку була рац╕я. Наявн╕сть такого нововведення вважалася великою перевагою перед попередн╕ми машинами. Шас╕ в польот╕ прибирали, що зб╕льшувало швидк╕сть ╕ маневрен╕сть, роблячи корпус обт╕чним. У цей же пер╕од з’явилися на фронтових висотах ╕ нов╕ вантажн╕ л╕таки. Це були американськ╕ «дугласи».
АМЕТ-ХАН С╤В НА «КОБРУ»
Ус╕ льотчики полку перес╕ли на «кобру». Амет-Хан, який мав звичку н╕чого не залишати без коментар╕в, ╕ тут виявився в╕рним соб╕. Доброзичливо поплескавши крило л╕така, в╕н погладив його. Вил╕з на крило, с╕в, склавши ноги по-сх╕дному, ╕, дивлячись на веденого Борисова, сказав: — Бачиш, я с╕в на новий л╕так! А це, зна╓ш, що означа╓? — Знаю. — Ну, що? — Це означа╓ дати прикурити асам — «мессерам»! — Правильно кажеш! Це за кипчацькими правилами означа╓ ос╕длати молодого коня. К╕нь завжди був символом досягнення мети. А моя мета — перемога в бою. У кожному бою! А найголовн╕ша мета — перемога у в╕йн╕. З такою машиною можна не т╕льки л╕тати, а й вершити дива у неб╕. Ось побачиш, ця машина багато чого зможе! Ти уявля╓ш? Ш╕сть ствол╕в кулемет╕в! Одна гармата! На н╕й можна йти в лобову атаку, розум╕╓ш? Це ж суц╕льна зав╕са вогню. Жоден «мессер» не всто╖ть, побачивши таке! — В╕н швидше в╕дчу╓, н╕ж побачить. Л╕так ма╓ ун╕кальну особлив╕сть. До каб╕ни залазиш не зверху, як на наших, а збоку. — Так, щоб зручн╕ше ╕ швидше можна було с╕сти в каб╕ну. Те, що вона праворуч ма╓ дверцята, як у телефонн╕й будц╕. Це вертка, прудка машина. Словом, те, що треба. Я вивчив ╖╖ характер, поки обльоти робили. — У раз╕ необх╕дност╕ залишати ╖╖ зручн╕ше. ╢ боков╕ дверцята. Якщо виникне ситуац╕я, коли треба залишити машину, в╕дчиниш дверцята — ╕ винесе в╕тром… Я хот╕в би скор╕ше стати св╕дком, як ти на новому л╕таку «мессер╕в» одного за одним донизу посилати почнеш! — А що тоб╕ заважа╓ це зробити? Адже ми весь час разом л╕та╓мо. От ╕ дивись. Т╕льки далеко в╕д мене не вт╕кай. Тримайся поруч ╕ вчись. А вт╕м, я теж дечого не знаю. Так що давай вчитися разом. Ця машина да╓ нов╕ можливост╕. ╥х треба використовувати з користю ╕ щонайб╕льшим ефектом. — На цьому л╕таку до з╕рок ближче, Амете! Можна сказати: «Твоя дорога вимощена з╕рками»*. «Аерокобра» — Р-39 — багатоц╕льовий винищувач. Виробництво США. Озбро╓ння: одна гармата — 37 мм; ш╕сть кулемет╕в — 12,7 мм; два — в носов╕й частин╕, чотири — в крилах ╕ п╕дкрильних гондолах. Швидк╕сть — 615 км. Висота — 10 620 м. До радянських в╕йськово-пов╕тряних сил американц╕ передали 4 924 таких машин. Трич╕ Герой Радянського Союзу Олександр Покришк╕н з 59 збитих л╕так╕в 48 збив, л╕таючи на американському винищувач╕ «Аерокобра». «Ми готов╕ тимчасово повн╕стю в╕дмовитися в╕д поставок танк╕в, артилер╕╖, бо╓припас╕в, п╕столет╕в тощо. Та разом з тим ми ма╓мо велику потребу в зб╕льшенн╕ поставок л╕так╕в-винищувач╕в сучасних тип╕в (наприклад, «Аерокобра»)… Сл╕д мати на уваз╕, що л╕таки «Китигаук» не витримують боротьби з нин╕шн╕ми н╕мецькими винищувачами», — писав прем’╓р ╤. Стал╕н президенту США Ф. Рузвельту 7 жовтня 1942 р. (Листування, стор. 31). На що Ф. Рузвельт 12 жовтня в╕дпов╕в Стал╕ну: «Р╕ч у т╕м, що все виробництво «Аерокобр» йде зараз негайно на фронт. Незважаючи на те, що ц╕ нев╕дкладн╕ в╕йськов╕ потреби виключають нин╕ можлив╕сть зб╕льшення к╕лькост╕ «Аерокобр» для Вас, ╕ все ж, аби дати Вам б╕льше л╕так╕в, я спод╕ваюсь зб╕льшити наше виробництво цього типу за рахунок ╕нших тип╕в» (Листування, стор. 33). «У нас нема маневрен╕ших винищувач╕в, н╕ж винищувач╕ типу П-40-Н, як╕ з чудовими результатами використовувались п╕д час останн╕х бо╖в у Тун╕с╕», — писав у секретному ╕ особистому посланн╕ президент Рузвельт прем’╓ру Стал╕ну 16 червня 1943 року, маючи на уваз╕ л╕так-винищувач «Китигаук» (Листування, стор. 71). — Ц╕лком можливо. У нас одна мета — якомога б╕льше збивати. Б╕льше здобувати перемог. Ти зна╓ш, як нас, льотчик╕в-винищувач╕в, називають? — Як? — Нас наш╕ колеги-бомбардувальники називають рубаками. Хай називають. Я на них не ображаюсь. — Так начеб ми т╕льки руба╓мо! — вигукнув Борисов. — Ми ж ╖х захища╓мо од «мессер╕в». Як на бомбометання, так нас просять супроводжувати. — От-от! Про це вони забувають, — засм╕явся Амет-Хан. — Не знаю, що б вони робили, якби поруч з ними не було нас, льотчик╕в-рубак. Завжди ми весь вогонь противника беремо на себе. Да╓мо ╖м можлив╕сть спок╕йно долет╕ти до ц╕л╕, приц╕льно в╕дбомбитися, розвернутися ╕ спок╕йно вернутися на св╕й р╕дний аеродром. Я, зна╓ш, що п╕дозрюю? — прижмурив оч╕ Амет-Хан. — Що? — Я п╕дозрюю, що так вони нас називають через повагу до нашо╖ роботи. Вигадали нам кличку, отже, поважають!
БО╥ П╤Д РОСТОВОМ
Невдовз╕ полк перебазували на аеродром п╕д Ростовом. Тут проходила прифронтова смуга. Л╕таки парами, зм╕нюючи одне одного, перебували над польовим аеродромом. Ц╕ польоти були пост╕йними, з раннього ранку до ноч╕. Часто ц╕ польоти зак╕нчувалися сутичками з асами противника. Вони, так само, як ╕ ран╕ше, ╕нтенсивно л╕тали, не бажаючи поступатися пов╕тряним простором. У польот╕ пара Амет-Хана зустр╕ла по курсу «мессер╕в». ╥х було шестеро. Придивившись, в╕н побачив за ними к╕лька бомбардувальник╕в «Юнкерс-87». Вир╕шив ╕гнорувати «мессери» ╕ напасти на «юнкерси», та не тут-то було. Ш╕стка «мессер╕в» також пом╕тила пару Амет-Хана ╕ накинулась на них з двох бок╕в ╕ зверху. Довелося зам╕сть атаки перейти до захисту. Вони почали ухилятися в╕д кулеметних черг. Вийшли з-п╕д обстр╕лу вдало. Два л╕таки як одне ц╕ле кинулись в хмару. Не випускаючи з поля зору ц╕л╕, вони наробили переполоху в стан╕ противника сво╓ю неспод╕ваною появою ╕ стр╕мкими маневрами: то з’являючись, то зникаючи з його поля зору. В╕дшукуючи слабке м╕сце в оборон╕, Амет-Хан ╕ Борисов продовжували пересл╕дувати «юнкерси», ухиляючись в╕д з╕ткнення з «мессерами». В╕зуально Амет-Хан бачив головного. Нехтуючи небезпекою опинитися п╕д вогнем «мессера», в╕н кинув машину в його б╕к ╕ натиснув на вс╕ гашетки одночасно. Пом╕тивши, як в╕д головного «юнкерса» в╕дл╕тають шматки обшивки, в╕н зрозум╕в: влучив. Наступно╖ мит╕ в╕н побачив двох «мессер╕в». Вони йшли на нього з право╖ п╕всфери — «Треба розвернутися назустр╕ч!». Того, котрий ╕шов зверху, в╕н пом╕тив в останню мить. В╕н побачив кулеметну чергу. «Мессер» п╕к╕рував на нього, вивергаючи вогонь з ус╕х ствол╕в. Кулеметна черга прошила н╕с його «кобри». Бризки вогняних фонтан╕в на мить засл╕пили його. В╕н зрозум╕в, що, скориставшись численною перевагою, «мессери» зум╕ли взяти його в тиски. Машину струсонуло. В╕н побачив, як обпалив зустр╕чним вогнем противника Борисов. «Молодець Борисов! Треба в╕дходити. Шкода, звичайно. Треба буде добре проанал╕зувати». — Мене п╕дбили. В╕дходимо! — крикнув Амет-Хан. — Зрозум╕в, — в╕дгукнувся Борисов, продовжуючи маневрувати ╕ стр╕ляти в б╕к «мессер╕в», як╕ кинулися пересл╕дувати пару. «Далеко гнатися не будуть. «Мессери» в конво╖. «Юнкерс╕в» не залишать», — м╕ркував Амет-Хан. В╕н був правий. «Мессери» невдовз╕ в╕дстали, при╓днавшися до строю бомбардувальник╕в, яких охороняли в╕д винищувач╕в Амет-Хана. Двигун почав працювати з перебоями ╕ дим╕в. «Треба дотягнути до бази! Йде дим в╕д двигуна. Дим — це ще не вогонь. Ще ╓ над╕я». В╕д╕рвавшись в╕д пересл╕дування, в╕н зменшив оберти, аби понизити навантаження на мотор. Знизившись до бриючого, спрямував л╕так в б╕к аеродрому. Зв╕дси було добре видно вогонь, який запалили хлопц╕ з БАО — батальйону аеродромного обслуговування. Ор╕╓нтуючись на вогонь, дотримуючись рад╕омовчання, л╕таки вдало приземлилися. Загнавши машину до капон╕ру, Амет-Хан допов╕в командиру полку про прибуття ╕ завдан╕ л╕таков╕ пошкодження, про зустр╕ч ╕ про б╕й з ш╕стьма «мессерами». — Я послав до Ростова Лавриненкова, в╕н там з ними розквита╓ться. Отримав в╕д нього пов╕домлення, що вступив з ними в б╕й, — сказав Морозов. — Там дев’ять «юнкерс╕в» ╕ п’ять «мессер╕в». — Чому нев╕рн╕ числа? — подивився на Амет-Хана Морозов. — Перших ма╓ бути десять, а других — не менше шести, я знаю, як вони л╕тають. — Нам довелося дещо скоротити ╖хню к╕льк╕сть, товаришу командир. Нехай вони мен╕ пробачать, але ми не могли пройти мимо. Та й мен╕ перепало. — Тод╕ зрозум╕ло! Володя Лавриненков скоротить ╖хню к╕льк╕сть ще не на одного. Без результату в╕н не залишить бою. Мужн╕й хлопець. Ти його добре навчив! Механ╕ки зняли обшивку двигуна. Заглушили дим. Тут п╕досп╕ли зброяр╕. Розкривши основу крил, вони почали прочищати стволи ╕ казенну частину кулемет╕в, набивати ╖х патронами. Глянувши уважно на мотор, Амет-Хан сказав механ╕ку, який чаклував з двома пом╕чниками у носов╕й частин╕ «кобри»: — Очевидно, треба буде зам╕нити мотор. — Подивимось, — промовив той. Залишивши л╕так бригад╕ механ╕к╕в, Амет-Хан ув╕йшов до землянки, де на нього чекав Морозов. В╕дпов╕даючи на його запитання, Амет-Хан розпов╕в ус╕ перипет╕╖ патрулювання ╕ зустр╕ч╕ з «мессерами», що супроводжували «юнкерси». В╕н намагався не пропустити найменших подробиць ц╕╓╖ зустр╕ч╕ з противником. Розпов╕в про тактику нападу на стр╕й «юнкерс╕в», яку йому довелося використати. Про б╕й з винищувачами ╕ про результати бою. Командир полку слухав його не перебиваючи, ставлячи лиш уточнююч╕ запитання. Робив як╕сь пом╕тки у сво╓му товстому журнал╕, який тримав, обхопивши в╕льною рукою, начеб боявся його випустити. Коли Амет-Хан замовк, Морозов сказав: — Ви докладно описали все, що сталося. Як ╕ що збили. Тепер я краще знаю пов╕тряну обcтановку в цьому район╕ неба. Будемо усе враховувати в подальших польотах. Як поводиться л╕так? — Л╕так маневрений, в╕н добре викону╓ маневр: удар зверху ╕ в╕дх╕д з╕ швидким набиранням висоти. На ньому можна воювати. — От ╕ добре. Подружилися, виходить, з л╕таком. — Так, стали друзями. П╕ду, гляну, чи скоро в╕н там? — До л╕така не йд╕ть. В╕дпочивайте, поки механ╕ки не приведуть до повного порядку двигун. Механ╕ки не люблять, коли ╖х кваплять ╕ стоять над душею. Ви це зна╓те не г╕рше в╕д мене. Краще в╕дпочиньте, поки обставини дозволяють. Користуйтеся мо╖м дозволом, — в╕дпочивайте! — наст╕йно повторив Морозов.
(Продовження буде)
* Антуан де Сент-Екзюпер╕ «П╕вденний поштовий». Вид-во Худ. л╕т., М. 1983, с. 109.
Переклад Данила КОНОНЕНКА
Амет-Хан Султан (крайн╕й л╕воруч) з бойовими побратимами
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11959
|