Версiя для друку Обговорити в форумi

Минулої п’ятниці прямо з потяга до редакції завітав вихованець Зразкової театральної студії «Світанок» Арлен Юсупов разом зі своєю мамою Айгуль Мусаївною, котра його зустрічала. Арлен повернувся з Херсона, де брав участь у Всеукраїнському конкурсі-фестивалі театрального мистецтва та майстрів художнього читання «Світ надії – Дивосвіт» у номінації «Читці».
— Арлене, розкажи, будь ласка, про свої враження від конкурсу, яке місце ти посів і що читав?
— Коли розпочався конкурс, я дуже хвилювався. Хоча до цього я брав участь у багатьох всекримських конкурсах, а от у всеукраїнському – вперше. Склад учасників був дуже сильний, і конкурентів на перемогу було багато. Всі учасники читали по одному віршу. Спочатку я прочитав вірш Лесі Українки «В’язень», а тоді попросив дозволу прочитати ще один — вірш-присвяту редактора вашої газети Віктора Качули нашому кримському земляку, воїну-афганцю Олексію Миролюбову. Журі це зацікавило, і мені дозволили. Коли я читав цей вірш, то відчував, що зачепив людей за живе, у залі була мертва тиша, а деякі глядачі плакали. Мені вдалося вибороти І-е місце!
Після конкурсу мене розпитували про героя вірша Олексія Миролюбова з Нижньогірська, який втратив у Афганістані ноги, але не здався, знайшов своє місце у житті, виховав разом з дружиною двох дітей і має вже двох онуків, його всі поважають. І вірш цей ще тому сподобався, що він не про вигадану, а про реальну людину, яка таке пережила й витримала. Також запитували, як я зміг так увійти в образ героя, передати його стан. Але ж це така історія — перед очима все пробігає, ніби сам те переживаєш. Так і читав. У «Світанку» нас так і вчать.
— У яких конкурсах ти ще брав участь?
— З тих пір, як почав відвідувати театральну студію «Світанок», постійно намагаюсь брати участь у таких конкурсах як «Ми діти твої, Україно!» та «Змагаймось за нове життя!». До речі, цього року мені нарешті вдалося посісти перше місце в Лесиному конкурсі в номінації «Декламація» з віршем «В’язень».
— Скільки часу ти займаєшся у «Світанку», чому прийшов у театральну студію, а не, скажімо, у якусь спортивну секцію?
— У «Світанку» під керівництвом Алли Володимирівни Петрової я займаюся з 4-го класу, зараз я перейшов у 10-й клас, отже вже 6 років. Першою розгледіла в мені талант до читання віршів моя перша вчителька Зарема Айдерівна Ібрагімова, коли я декламував щось у школі. Вона й порадила моїм батькам віддати мене до театральної студії. Спочатку мене привели до російськомовної групи, тому що я зовсім не знав української мови (наша сім’я перебралася з Ташкента до Криму в 2005 році), але тут вже всі місця були зайняті. Тоді батьки привели мене до україномовного «Світанку». Тут я і вивчив українську! Перші місяці відвідування театральної студії я тільки дивився і слухав. А так хотілося грати! У цьому році на святі 20-річчя «Світанку» я брав участь у постановці «Пісня Амазонки» — за повістю Віктора Стуса. Ще я захоплююсь футболом (мій старший брат Сейтхаз вчиться на факультеті фізичного виховання на арбітра) та танцями, відвідую зі своїм молодшим братиком Ділявером Добрівську студію кримськотатарського танцю. Але все ж таки моє серце належить сцені, і я готовий заради неї віддати всього себе.
— Що дають тобі — крім перемог у конкурсах — заняття в студії, як це допомагає у житті, навчанні, у спілкуванні з оточуючими?
— Заняття в студії допомагають мені розвиватися всесторонньо. Цього року я став дійсним членом Малої академії мистецтв. Найголовніше – я зрозумів, що слово має велику силу. Одного разу в школі я побачив, що між хлопцями назріває дуже серйозний конфлікт, аж до бійки. Я підійшов і зумів знайти такі слова, щоб переконати їх не робити цього.
— Які плани на майбутнє? Куди плануєш поступати?
— Хочу продовжувати й далі займатися в театральній студії. Мрію поступити у театральний інститут. До речі, цього року найкращим студійцям були виділені путівки до «Артеку», і мені пощастило там побувати. Хотілося б ще туди потрапити, наприклад, за перемогу в якомусь новому конкурсі.
— Бажаємо тобі влітку гарно відпочити, набратися сил для нових досягнень у школі та на сцені. Нехай здійсняться усі твої плани і мрії!

Розмовляла Любов СОВИК

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 05.07.2013 > Тема "Душі криниця"