Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 19.07.2013
ЧИ ЗАСНУЛО ДОБРО, ЧИ ПОМЕРЛО?

Микола ╤ванович Меташоп родом з К╕ровоградщини. З юного в╕ку працював у колгосп╕ в с. Подорожньому, де ╕ п╕д╕рвав сво╓ здоров’я. Та попереду було ще ц╕ле життя, ╕ ще був час все виправити. Вт╕м, душа юнака потягнулася до медицини, можливо, тому, що в╕дчув змолоду те, що усв╕домлю╓мо ми з роками: за великим рахунком нема╓ н╕чого важлив╕шого за здоров’я. Тож ╕ подався до Кременчуцького медучилища, дарма, що навчалися у таких закладах майже одн╕ д╕вчата. А зак╕нчивши його, так ╕ працював у медичних закладах аж до виходу на пенс╕ю: то у в╕дд╕ленн╕ стоматолог╕╖, то рентгентехн╕ком, з╕ сво╓ю середньою спец╕альною осв╕тою. Радий був, що ма╓ можлив╕сть допомагати людям.
Це н╕бито в сол╕дарн╕й пенс╕йн╕й систем╕ — все сво╓ молоде ╕ не дуже молоде життя людина д╕литься коштами (турботою, увагою) з ╕ншими людьми, хто того потребу╓. Та ось наста╓ час, коли ╕ сама вона переходить до розряду тих, кому не об╕йтися без сторонньо╖ допомоги, ╕ тепер для не╖ вже заробляють коп╕йчину д╕ти та онуки, вони ж — молод╕ ╕ здоров╕ — працюють, зокрема, ╕ в закладах соц╕ального захисту, дбаючи про старших ╕ пам’ятаючи: ск╕льки не в╕дганяй в╕д себе сумн╕ думки, та незабаром настане ╕ тв╕й час одержати статус пенс╕онера, а то й ╕нвал╕да.
╤ найг╕рше, якщо вс╕ ц╕ «д╕ти та онуки» виявляться чужими, бо св╕й синок загинув ще молодим, так ╕ не зав╕вши родини. Син Миколи ╤вановича розбився на мотоцикл╕ разом з╕ сво╖м новим «татом» — чолов╕ком його колишньо╖ дружини.
На той час Микола ╤ванович вже жив у Криму, куди в 1990 роц╕ при╖хав до брата.
Промайнули роки, ╕ нема╓ вже у пана Миколи н╕ брата, н╕ дружини (хоча б ╕ колишньо╖). Нема╓ ╕ батьк╕в, попри те, що матуся померла зовс╕м старенькою. Та й самому Микол╕ ╤вановичу — п╕д в╕с╕мдесят, ╕ кожний день — вже як подарунок Божий, ╕ рад╕ти б йому, жад╕бно впиваючи щонайменший сонячний пром╕нь, п╕дставляючи обличчя теплому лаг╕дному в╕терцю, рад╕ти б, що попереду ще половина л╕та, ╕ можна не думати про те, як опалюватися, бо нема╓ у пана Миколи н╕яких зручностей, ╕ житло сво╓ в╕н назива╓ просто сара╓м. На що вже м╕г розстаратися в часи перебудови, вийшовши на ╕нвал╕дн╕сть, хоча ще у кв╕тучому в╕ц╕ втратив око, та клопотатися про в╕дпов╕дний статус було якось соромно… Та не рад╕╓ Микола ╤ванович, бо дедал╕ важче йому да╓ться його немолоде самотн╓ життя, ╕ вс╕ думки про те, як би здолати черговий бар’╓р з перешкодами, а таким ста╓ практично кожен його день.
Якщо ще не так давно хвороба опорно-рухового апарату дозволяла йому обходитися палицею, то тепер не рятують вже ╕ милиц╕ — довелося завести св╕й двокол╕сний транспорт. Ну а щодо милиць, то за р╕к поламалося ╖х дво╓ — ймов╕рно, «перебудувалися», як ╕ все ╕нше — взуття, одяг, мебл╕ — ще й нарад╕тися не встига╓мо обновц╕, а ╖╖ м╕сце вже на см╕тнику. Особливо г╕рко, коли ╕ кошти обмежен╕ (пенс╕я — 1027 грн.), як у Миколи ╤вановича, ╕ ноги не ходять, ╕ поклопотатися про тебе н╕кому...
А з ногами дедал╕ г╕рше, ╕ в╕зок, який в╕н одержав в╕д центру соц╕ально╖ допомоги, — розрахований лише на квартирн╕ умови, аби по килимах туди-сюди про╖хатися. Й н╕хто не врахову╓, що ╓ самотн╕ люди, яким доводиться ╖здити на цьому транспорт╕ по суц╕льному бездор╕жж╕, де зам╕сть асфальту — каменюки та вибо╖ни. Саме так вигляда╓ окра╖на м╕ста Старий Крим, де мешка╓ наш читач, а що вже говорити про глух╕ села! Тож поки добереться Микола ╤ванович до сво╓╖ пол╕кл╕н╕ки чи магазину, а вже й акумулятор розрядився, розрахований лише на одну годину роботи. А що таке година для людини на в╕зку, якщо н╕ тролейбуси, н╕ автобуси, н╕ маршрутки для не╖ недоступн╕? ╤ що таке опинитися в нерухомому кр╕сл╕ десь на п╕вдороз╕?
Неодноразово звертався Микола ╤ванович у м╕ське в╕дд╕лення соц╕ального захисту, ╕ поставилися до його проблем н╕бито з розум╕нням, але виявилося, що н╕чого б╕льш пристосованого до його дорожн╕х потреб у них просто нема╓ (чи то не бува╓?).
За старою пам’яттю звернувся Микола ╤ванович й до сво╓╖ р╕дно╖ газети «Кримська св╕тлиця». Були часи, коли ми допомагали багатьом людям, ╕ не тому, що мали зайв╕ грош╕ чи впливових знайомих при влад╕, а тому, що сво╖ добр╕ нам╕ри хот╕лося п╕дкр╕пити ╕ реальною д╕╓ю, на в╕дм╕ну в╕д переважно╖ б╕льшост╕ колег, як╕ в╕дгородилися в╕д сво╖х читач╕в у вих╕дних даних записом: в листування не вступа╓мо, рукописи не рецензу╓мо… Натом╕сть я ходила по судах, п╕дшуковувала оп╕кун╕в, клопотала про пенс╕╖, нав╕ть домоглася колись, аби нашому читачев╕ вид╕лили земельний пай, розташований у б╕льш зручному для нього район╕, н╕ж пропонувалося с╕льською владою. Всього не перерахувати, та й не маю цього на мет╕. Озвучувалися проблеми ╕ Миколи Меташопа та велися пошуки спонсора, який би забезпечив пенс╕онера на зиму вуг╕ллям, у той час, як сама жила в холод╕, обмежуючись електрооб╕гр╕вачем…
Та останн╕м часом я вже не беруся за вир╕шення чи╖хось проблем — не дозволя╓ здоров’я. Та й люди, як╕ мен╕ в цьому допомагали, десь под╕лися. Була колись заступником м╕н╕стра прац╕ та соц╕ально╖ пол╕тики мало не свята ж╕нка — Тетяна Горулько, п╕сля зустр╕чей з якою н╕би виростали крила: ╕ потурбу╓ться, ╕ порадить, розкриваючи др╕бн╕ внутр╕шн╕ секрети, як╕ дозволяють чиновникам в╕дбиватися в╕д в╕дв╕дувач╕в, ╕ не пол╕ну╓ться набрати з десяток номер╕в телефон╕в у пошуках корисно╖ у т╕й чи ╕нш╕й справ╕ людини.
Коли в ╖╖ каб╕нет╕ я натрапила на ╕ншу ж╕нку, яка нав╕ть не запропонувала мен╕ с╕сти ╕ ледь не довела до сл╕з, то усв╕домила: для людей, як╕ над╕ються на газету, тут тепер «перекрито кисень». Але то були лише кв╕точки: незабаром мене взагал╕ в╕длучили в╕д «соц╕ального» м╕н╕стерства. Це п╕сля прес-конференц╕╖, яку давала тод╕ ще в. о. м╕н╕стра Олена Семичасна. Вона розпов╕дала про пенс╕йну реформу, тобто, популяризувала ╖╖. З п’ятьма додатковими роками прац╕ для ж╕нок я вже якось в думках змирилася, але коли пан╕ Олена на запитання одн╕╓╖ журнал╕стки про те, що ж робити ж╕нкам, як╕ за в╕ком вже не встигнуть виробити додатков╕ 10 рок╕в страхового стажу, в╕дпов╕ла, що для них буде в╕дкрито ╕нтернати, де вони доживатимуть сво╓, не стрималась ╕ написала все, що про це думаю. Бо мала нагоду сп╕лкуватися ╕з обслугою ╕нтернату для старих та ╕нвал╕д╕в, що по вул. Над╕нського. Передавши в розпорядження ╕нтернату житло ╕ майно (все, що надбали), найслабш╕ опинялися в к╕мнатах на ш╕сть ос╕б, де мали, власне, т╕льки л╕жко, а сан╕тарочки под╕лилися досв╕дом: намага╓мося ╖х якомога менше годувати, а головне — напувати, аби не просилися на судно. Тож, напевне, моя публ╕кац╕я з «рекламою» пенс╕йно╖ реформи стала для мене жирною крапкою у сп╕лкуванн╕ з м╕н╕стерством. Спод╕валася, що приблизно так само сприймають деяк╕ пункти реформи ╕ кандидати в народн╕ обранц╕, як╕ не оминали нагоди, аби висловитися з ╖╖ приводу. Та сплинув вже майже р╕к, ╕ н╕чого у цьому в╕дношенн╕ не зм╕нилося. Нашим любим опозиц╕онерам все це так «бол╕ло», що вони не взяли до уваги необх╕дн╕сть у день голосування прийти на роботу, аби з’явилася можлив╕сть удосконалити цю реформу. Ну забулися, ╕ все тут! Адже це не на них ╕ не на ╖хн╕х матер╕в чекають ╕нтернати, як╕ пооб╕цяла кримчанам Олена Семичасна! Вт╕м, перед в╕дпусткою п╕сля в╕дпочинку та розваг, що вважалися роботою, «слуги народу» таки встигли проголосувати за значн╕ кап╕тало-вкладення у спорудження нового депутатського житла, хоча, аби вони вселилися в старечий ╕нтернат, кра╖на б сутт╓во виграла у матер╕альному план╕. Тож пропоную в╕дмовитися в╕д думки, що ма╓мо в парламент╕ якусь там опозиц╕ю, з котрою варто пов’язувати над╕╖ на позитивн╕ зм╕ни. ╤ дарма звинувачують «свобод╕вц╕в», буц╕мто вони представляють «люмпен╕зован╕» кола. Бо про тих, хто живе за межами б╕дност╕ (а це ж тепер ╖х, певне, величають «люмпенами»), вони теж дбають не надто. ╤накше потурбувалися б про явку на голосування сво╖х партнер╕в по коал╕ц╕╖.
Але ж депутати, так само як ╕ м╕л╕ц╕я, з деякими поправками, ╓ просто представниками нашого сусп╕льства. Нещодавно мо╖ знайом╕ через публ╕кац╕ю, що, як ╖м здалося, може зашкодити ╖хньому б╕знесу, публ╕чно пооб╕цяли спалити мою хату. А якби вони мали зброю ╕ хоча б регламентоване законом право насильства над людьми, де гарант╕я, що поводилися б ╕накше, н╕ж т╕, проти кого повстали сьогодн╕ люди? ╤ д╕йсно, з часом ми не ста╓мо кращими, ╕ мен╕ вже практично н╕ до кого звернутися в над╕╖ полегшити чи╖сь страждання, як це було ще рок╕в 10 тому. Спонсори, з якими я працювала, вже давно в╕двернулися в╕д «Кримсько╖ св╕тлиц╕», а оч╕льники громадських орган╕зац╕й, знаючи про сутн╕сть проблеми, просто «скидають» мо╖ телефонн╕ дзв╕нки. ╤ це нав╕ть т╕, хто показово виступа╓ в рол╕ народних заступник╕в!
Тож, проводячи, можливо, останн╕й у сво╓му житт╕ експеримент, я вирушила на с╕мферопольське протезно-ортопедичне п╕дпри╓мство, де, зг╕дно з попередньою домовлен╕стю, мала обговорити ╕, можливо, вир╕шити хоча б частково проблеми, з якими щодня бореться Микола ╤ванович.
Його директор Олександр Валентинович Густов, який к╕лька тижн╕в тому одразу ж з’╓днав мене по телефону з людиною, котра мала посприяти нашому читачев╕, був у в╕дрядженн╕. Зам╕няв кер╕вника Олег Анатол╕йович Демиденко, що вже 10 рок╕в працю╓ тут л╕карем.
Н╕, в╕зк╕в у Криму не виготовляють взагал╕, пояснив в╕н. Замовлення виконуються у Львов╕, Ки╓в╕ та Запор╕жж╕. Вт╕м, на цьому в╕н не дуже розум╕╓ться. ╤нша справа — виготовити протез. Це може бути ╕ рука, ╕ плече, ╕ нога, та ще й така, що кол╕но гнеться, як живе. Але замовляти складн╕ реч╕ доводиться в Н╕меччин╕, ╕ обходяться вони в╕д 10 до 60 тис. грн. А отой суглоб, що показу╓ мен╕ л╕кар, кошту╓ 20 тис. гривень.
Але найважлив╕ше, що Олегу Анатол╕йовичу хот╕лося б донести до людей, це те, що д╕ти до 18 рок╕в нав╕ть з незначними ортопедичними в╕дхиленнями, такими, як плоскостоп╕сть та початкова стад╕я скол╕озу, мають право на одержання спец╕ального взуття та прилад╕в для виправлення осанки, що тримають хребет в належному стан╕. Тож ╕ красу збер╕гають, ╕ здоров’я дитини. А ортези дозволяють робити ноги стрункими. ╤ для д╕тей тут — все безкоштовно, хоча у в╕льному продажу шк╕рян╕ вишукан╕ черевички таки недешев╕. Для дорослих взуття об╕йдеться у тисячу гривень, тому, якщо ти ╕нвал╕д, треба звернутися до л╕каря, одержати направлення та ще й об╕йти певну к╕льк╕сть каб╕нет╕в, а пот╕м чекати на одержання свого замовлення до 8 м╕сяц╕в.
Щоправда, ╓ й ╕нший шлях, який л╕кар╕, як правило, пропонують хворим — це спец╕ал╕зован╕ заб╕гайл╕вки при взутт╓вих магазинах, де людина купу╓ китайську продукц╕ю, яка б╕ля шк╕ри ╕ близько не лежала. За так╕ «медвеж╕» послуги л╕кар╕ отримують «в╕дкати», а кл╕╓нт вже за к╕лька тижн╕в залиша╓ться при сво╖х ╕нтересах: взуття скособочу╓ться, «л╕кувальн╕» стельки прос╕дають ╕ таке ╕нше.
Обслуговують, звичайно ж, здеб╕льшого дорослих, хто ма╓ серйозн╕ проблеми з ногами. ╤ така людина-╕нвал╕д одержу╓ дв╕ пари взуття на р╕к безкоштовно, хоча почекати таки доведеться, бо п╕льги тут — д╕тям. Та й, за даними л╕каря, в Криму прожива╓ 25 тисяч ╕нвал╕д╕в, у яких ╓ п╕дстави звертатися за под╕бними послугами. До реч╕, ще недавно ╕нвал╕ди мали право на 4 пари взуття, та тепер це вже в минулому. Тому ╕ ф╕нансування вистача╓, ╕ скороченого штату. Виготовляють на завод╕ ще й бандаж╕ та корсети.
Вт╕м, не забуваючи про мету свого приходу, я знову ╕ знову повертаюся в розмов╕ до в╕зк╕в.
— Ми ма╓мо лише серв╕сний центр, який розвозить в╕зки за належними адресами, а виготовляються вони на завод╕ «Артемзварювання». Можу лише додати, що гарант╕я для ц╕╓╖ техн╕ки — 1 р╕к, а терм╕н експлуатац╕╖ — 3 роки, — поясню╓ Олег Анатол╕йович.
Хоча, наск╕льки мен╕ в╕домо в╕д Миколи ╤вановича, сво╖м транспортом в╕н ма╓ користуватися до 2018 року. Так його навчила та сама заступниця м╕н╕стра соц╕ального захисту, що залишила у мен╕ про себе сумну згадку. Те, що слова р╕зних в╕дпов╕дальних людей нав╕ть в межах колективу протезного заводу не сп╕впадають, я пом╕тила одразу ж, та ╕ нам╕ри, зда╓ться, — теж.
Дочекавшись ╕з в╕дрядження Олександра Валентиновича Густова, я попросилась до нього на «ауд╕╓нц╕ю», до яко╖ п╕д час першого сп╕лкування в╕н був ц╕лком готовим. Та розмова одразу ж перекинулася на в╕дд╕л соц╕ального захисту, де Микола ╤ванович так ╕ не знайшов поро-зум╕ння. Зупинилися на тому, що за 2 дн╕ директор повн╕стю оволод╕╓ ситуац╕╓ю ╕ пов╕домить нашому читачев╕, чи зможе бути йому корисним. Те, що мен╕ особисто говорити б╕льше з Олександром Валентиновичем не доведеться ╕ про остаточну домовлен╕сть я д╕знаюся лише з вуст пана Миколи, не вселило в мене оптим╕зму. ╤ це попри те, що я, переступивши через дуже особист╕ реч╕, розпов╕ла директоров╕ про ту допомогу, яку ран╕ше, завдяки чуйним людям, нам вдавалося надавати нужденним, ╕ що це моя остання спроба переконати себе ╕ наших читач╕в: добро в цьому св╕т╕ таки не померло, лише задр╕мало, ╕ гуртом його можна розбудити.

Тамара СОЛОВЕЙ

P. S.
В╕дмову одержав Микола ╤ванович вже наступного дня. У всякому раз╕ — в╕дсотк╕в на 99. Мен╕ ж О. Густов пояснив, що в╕зком ма╓ користуватися ╕нвал╕д в╕с╕м (╕ зовс╕м не три) рок╕в. А якщо той йому не п╕дходить — мав би в╕дмовитись в╕дразу. Н╕бито це черевик, який можна прим╕ряти (хоча це теж не гаранту╓, що в╕н не бракований ╕ що проходиш у ньому в╕с╕м рок╕в). Виявилося, що цей вир╕б — китайський, яких зараз в Укра╖н╕ нема╓ взагал╕. ╤ нав╕ть в жодному ре╓стр╕ в╕н не заф╕ксований. Тим не менше, ╕нвал╕д, який вже промучився з ним три роки (╕ куди т╕льки за цей час не звертався!) «сам винен», бо, дов╕ряючи органам соц╕ального захисту, взяв цей непотр╕б. Тож ╕ наступно╖ п’ятир╕чки йому н╕чого «не св╕тить». На мо╓ запитання, куди можна звернутися, якщо це не в компетенц╕╖ О. Густова, той пояснив, що н╕куди. Вт╕м, переконана, що я таке м╕сце знайду. Можливо, це буде М╕н╕стерство прац╕ ╕ соц╕ально╖ пол╕тики Укра╖ни...

ТИМ ЧАСОМ...

КРИМСЬК╤ ЧИНОВНИКИ «НАВАРИЛИ» НА АВТОБУС╤ ДЛЯ ╤НВАЛ╤Д╤В

Кримськ╕ правоохоронц╕ викрили посадовц╕в одного з центр╕в реаб╕л╕тац╕╖ ╕нвал╕д╕в. Про це кореспонденту Укр╕нформу пов╕-домила сп╕вроб╕тник прес-служби кримсько╖ м╕л╕ц╕╖ Дарина Щербакова.
«За результатами конкурсних торг╕в посадовц╕ закупили спец╕альний автобус для перевезення ╕нвал╕д╕в за явно завищеною ц╕ною. Як з'ясувалося, сума закуп╕вл╕ становила 1 800 000 гривень, а реальна варт╕сть автобуса виявилася значно меншою. В результат╕ вчиненого посадового злочину державному бюджету завдано збитку в особливо великих розм╕рах - на суму понад 680 тисяч гривень», - зазначила Д. Щербакова.
Енерг╕йним д╕лкам загрожу╓ позбавлення вол╕ на терм╕н в╕д трьох до шести рок╕в з позбавленням права займати певн╕ посади або займатися певною д╕яльн╕стю на строк до трьох рок╕в та з штрафом в╕д п'ятисот до тисяч╕ неоподатковуваних м╕н╕мум╕в прибутк╕в громадян.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12029

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков