Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 19.07.2013
РЯДКАМИ НОТ ОСВ╤ДЧЕННЯ В ЛЮБОВ╤

Шумлять, прокидаючись ╕з ранньою з╕ркою, нов╕ широк╕ проспекти ╕ вузеньк╕ вулички старих квартал╕в, дзв╕нку мелод╕ю виводить пот╕к Салг╕ра, даруючи свою красу, прохолоду в обрамленн╕ т╕нистих алей ╕ воду — основу життя м╕сту, що трудиться, творить, пам’ята╓ тих, хто, себе не жал╕ючи, в╕дстоював щастя ╕ мир на земл╕. Мелод╕╓ю з такими словами в╕дкрива╓ться зб╕рник «Тоб╕, С╕мферополь, я п╕сню сп╕ваю» композитора, заслуженого д╕яча мистецтв Автономно╖ Республ╕ки Крим В’ячеслава Боброва. Його презентац╕я в╕дбулася в перший день л╕та в б╕л╕й зал╕ Кримсько╖ ф╕лармон╕╖ ╕ стала музичним подарунком автора юв╕лею м╕ста, 230-р╕ччя якого в╕дзначатиметься в наступному роц╕.

ЗДРАСТУЙ, М╤СТО СВ╤ТЛО╥ МР╤╥!

— Це ваше улюблене м╕сто? — запитую композитора.
— ╥х у мене два: С╕мферополь ╕ С╓вероморськ Мурмансько╖ област╕, де прослужив музиц╕ чверть в╕ку. Цим двом столицям — п╕вденн╕й ╕ флотськ╕й присвятив сво╖х дванадцять нотних зб╕рник╕в — пор╕вну по ш╕сть кожн╕й ╕з них. ╤ люблю ╖х щиросердно однаковою м╕рою.
А могло бути ще й трет╓ — уральський Магн╕тогорськ, зв╕дки трир╕чною дитиною В. Бобров пере╖хав з батьками в Крим. Навчався у С╕мферопольськ╕й ЗОШ №13 ╕ музичн╕й школ╕ №1 гр╕ на скрипц╕. В музичному училищ╕ ╕м. П. Чайковського вдосконалювався як ╕нструментал╕ст ╕ теоретик музики, а повн╕стю сформувався як музикознавець у Харк╕вському ╕нститут╕ мистецтв, зд╕йснив перш╕ досл╕дн╕ проби в композиц╕йн╕й ╕мпров╕зац╕╖. З цим осв╕тн╕м багажем ╕ в╕дбув служити на П╕вн╕чний флот.
В ансамбл╕ п╕сн╕ ╕ танцю з чисельним складом сорок чолов╕к, вокальною ╕ хореограф╕чною групами, читцями ╕ звукооператорами перед ним, кер╕вником оркестру, в╕йськов╕ командири ставили завдання виконувати все аж до сп╕ву.
— Та я ж не вчився вокалу, — заперечував в╕н.
Однак його не чули, бо в арм╕╖ ╕ на флот╕ ╓ слово «потр╕бно». ╤ довелося йому там самому писати сценар╕╖, нов╕ п╕сн╕ до святкових ╕ р╕зних тематичних концертних програм, зд╕йснювати ╖х аранжування, працювати над фрагментами музичних ╕ танцювальних номер╕в.
— Мо╓ покол╕ння виросло на п╕снях ╤. Дуна╓вського, О. Пахмутово╖, Т. Хр╓нн╕кова, А. Петрова, В. Соловйова-С╓дого до к╕ноф╕льм╕в, — говорить В. Бобров. — Ми вв╕брали в себе цю класику, ╕ на ╖╖ основ╕ сформувалася й моя композиторська творч╕сть.
Вона передбача╓ дв╕ умови: зм╕стовн╕ в╕рш╕ та виразну мелод╕ю. ╥х гармон╕я стала прикметною ознакою п╕сенного зб╕рника «Здрастуй, флотська столиця!» молодого автора. Серед його п╕сень в╕йськово-патр╕отичного характеру довол╕ ясно в деяких л╕ричних мелод╕ях проявилася романсова стил╕стика з щир╕стю, правдив╕стю ╕ н╕жн╕стю почутт╕в, неп╕двладних н╕ простору, н╕ часу.
Б╕льш глибоко ╕ ╜рунтовно проникнути в стих╕ю цього жанру, що, як найкраще вино, повинен настоятися на в╕ц╕, В. Боброву допомогла робота концертмейстером у клуб╕ любител╕в романсу «В╕ра. Над╕я. Любов». Його музично-поетичн╕ вечори в дзеркальному зал╕ С╓вероморського будинку оф╕цер╕в користувалися незм╕нним усп╕хом у жител╕в. На прохання член╕в клубу композитор написав романс з такою ж назвою, який став його музичною емблемою ╕ в╕зитною карткою. Згодом з ╕н╕ц╕ативи актив╕ст╕в клубу ╕ при п╕дтримц╕ адм╕н╕страц╕╖ Будинку оф╕цер╕в в╕н видав зб╕рник, в який вв╕йшли близько двадцяти вокальних твор╕в — романс╕в ╕ близьких за музичним стилем до романсово╖ л╕рики п╕сень для голосу ╕ фортеп╕ано.
Повернувшись ╕з Заполяр’я в п╕вденн╕ широти в 1992 роц╕, композитор продовжив роботу в цьому жанр╕. Поетична пал╕тра його музики — зм╕ст, тематика ╕ коло образ╕в — пом╕тно збагатилася. Сп╕вавторами стали в╕дом╕ кримськ╕ поети — Анатол╕й Пакшин, Н╕на Зейська, Алла Самофалова та ╕нш╕. Романси вв╕йшли в репертуар сол╕ст╕в ╕ творчих колектив╕в Кримсько╖ ф╕лармон╕╖ — народно╖ артистки Укра╖ни Марини Семеново╖, заслужених артист╕в АРК Людмили Румянцево╖ ╕ Семена Вербицького, лауреат╕в м╕жнародних конкурс╕в Людмили Василь╓во╖, Марини Г╕ман, Натал╕╖ Решетово╖, вокального тр╕о «Слов’яночки», багатьох юних сп╕вак╕в — студент╕в вуз╕в та учн╕в музичних шк╕л.
Для будь-яко╖ п╕сн╕ дуже важливо знайти свого виконавця. Наприклад, романс «Остання любов», створений п’ять рок╕в тому, сп╕вали р╕зн╕ артисти. Однак лише коли його включила в св╕й репертуар народна артистка Укра╖ни Олена Басарг╕на, в╕н зазвучав по-новому так, що став нин╕ найб╕льш популярним у слухач╕в.
Под╕бна доля ╕ в романсу «Моя ср╕бна рад╕сть», присвяченого композитором сво╖й матер╕, як╕й нин╕ 96 рок╕в. В╕н знайшов свого виконавця т╕льки п╕сля повернення в Крим всесв╕тньов╕домого тенора Миколи Назарова. В його ╕нтерпретац╕╖ романс заблищав ус╕ма гранями, з╕гр╕ва╓ серця ╕ душ╕ людей.
У зв’язку з тим, що перший зб╕рник романс╕в був виданий у С╓вероморську невеликим тиражем ╕ до Криму майже не д╕йшов, у композитора виникла ╕дея другого видання, яку в╕н реал╕зував завдяки п╕дтримц╕ друз╕в, сп╕вавтор╕в-поет╕в ╕ колег-музикант╕в. Зм╕ст нового музично-поетичного альбому ╕стотно розширений ╕ доповнений, оновився його дизайн. ╤ тепер варто перегорнути лише перш╕ його стор╕нки, як в╕дразу в╕дчува╓ш чаруюч╕ подих звуки мелод╕й ╕ поетичного слова.

П╤Д НЕБОМ ГОЛУБИМ НАШ П╤ВОСТР╤В КРИМ

Головною темою кримського пер╕оду творчост╕ В’ячеслава Боброва стала чудова природа п╕вострова ╕ натхненна праця його людей. Прим╕ром, його п╕сню «Ал╕╓» про кримськотатарську д╕вчину з таким ╕м’ям на слова Ольги Тимох╕но╖ записав на диск ╕ виступив з нею на Всеукра╖нському конкурс╕ «Червона рута» студент Кримського ун╕верситету культури, мистецтв ╕ туризму Олекс╕й Чирков.
— Я ц╕╓ю п╕снею можу пишатися, — сказав мен╕ В. Бобров.
А заключний рядок ╕з п╕сн╕ «Земле моя кримська» на в╕рш╕ Данила Кононенка дав назву його першому кримському зб╕рнику — «Славлю тебе п╕снею, м╕й Крим!». Продовжу╓ться розпочата п’ять рок╕в тому сп╕впраця з Петром Вольвачем, що завершилася створенням укра╖номовно╖ п╕сн╕ «Б╕ле м╕сто над тихим Салг╕ром». Нещодавно композитор передав для прем’╓рного виконання сп╕ваку Оресту Мартин╕ву ще одну п╕сню на слова цього автора — «Батьк╕вський сад». Саме виконавець п╕сн╕ у творчому тр╕о композитор-поет-сп╕вак ставить останню крапку в робот╕ над новим твором. Його рекомендац╕╖ щодо мелодики та найб╕льшо╖ ╕нтонац╕йно╖ виразност╕ В. Бобров завжди врахову╓ в к╕нцевому вар╕ант╕ мелод╕╖.
Як педагог, що п╕встол╕ття працю╓ з д╕тьми: концертмейстером у Республ╕канському центр╕ дитячо╖ та юнацько╖ творчост╕, методистом у Республ╕канському науково-методичному центр╕ культури, мистецтв ╕ народно╖ творчост╕, у склад╕ жур╕ республ╕канського фестивалю «Жив╕ джерела» об’╖здив ус╕ рег╕они п╕вострова, в╕н увесь цей пер╕од пише п╕сн╕ для юних. Двадцять п’ять ╕з них було об’╓днано за трьома розд╕лами: «Шк╕льний причал», «Здрастуй, море!» ╕ «П╕сенна моза╖ка» в зб╕рник «Дзв╕нк╕ п╕сн╕ дитинства» ╕ видано при сприянн╕ М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки АРК тиражем п’ятсот прим╕рник╕в. В╕н сьогодн╕ затребуваний вчителями музики та учнями, а п╕сн╕ з нього звучать на всекримських ╕ м╕жнародних конкурсах.

ВОЛОД╤╢ ПРОСТОРАМИ РАЙДУГА УЗОР╤В

Значний житт╓вий в╕др╕зок у час╕ ╕ нотний сплеск у музиц╕ по╓днав В. Боброва з поетом ╢вген╕╓м Вереме╓нком. Це в╕н подзвонив по телефону другу ввечер╕ 2007 року напередодн╕ Дня Конституц╕╖ Укра╖ни.
— ╢ ╕дея завтра вдень зайти до В╕ри Ро╖к, — сказав в╕н. — Прив╕та╓мо ╖╖ ╕з святом ╕ присво╓нням почесного звання Героя Укра╖ни, а заразом обговоримо один ц╕кавий творчий проект. Попередня домовлен╕сть у мене ╓.
В. Бобров з рад╕стю погодився, ╕ вранц╕ наступного дня вони зустр╕лися в центр╕ м╕ста, купили кв╕ти, фрукти, до╖хали маршруткою до невелико╖ площ╕, яка тепер названа ╕м’ям В╕ри Ро╖к. Без особливих труднощ╕в знайшли необх╕дну вулицю ╕ д╕м, де вона жила. П╕днялися на трет╕й поверх.
Двер╕ в╕дчинила в розк╕шн╕й укра╖нськ╕й вишиванц╕ сама В╕ра Серг╕╖вна, з доброю, теплою усм╕шкою запросила бути ╖╖ гостями. Так в╕дбулося ╖хн╓ знайомство в атмосфер╕ щиро╖ гостинност╕ та затишку в квартир╕, ╕нтер’╓р яко╖ оформлений з високим художн╕м смаком, а одну з двох ╖╖ к╕мнат можна назвати, за словами В. Боброва, домашн╕м музе╓м. Тут з╕брано все, що особливо дороге господин╕: численн╕ сувен╕ри, подарунки, грамоти, дипломи, книги, альбоми, фотограф╕╖, нагороди, картини ╕ портрети.
Мова зайшла про п╕сню, присвячену В╕р╕ Серг╕╖вн╕. Вона зац╕кавлено обговорила ╖╖ майбутн╕й конструктивно-сюжетний зм╕ст. Про-йшов деякий час, ╕ ╢. Вереме╓нко написав в╕рш «Вишивальниця В╕руня». П╕сля того, як його схвалила сама геро╖ня, поет передав композитору для музичного вт╕лення.
— Зазвичай я починаю роботу над п╕снею з того, що пов╕льно та сп╕вуче вчитуюся в поетичний текст, - розпов╕да╓ В’ячеслав Якович. — Який поетичний рядок зазвучить, засп╕ва╓ться, йому ╕ суджено стати тим ╕нтонац╕йним зерном, з якого пот╕м «виросте» мелод╕я.
Такими рядками в цьому текст╕ стали слова присп╕ву:

Звездный вальс…
Пятиконечная звезда горит.
Звездный вальс…
И без утайки сердце говорит:
Вышивальщица Веруня,
нет другой такой.
Чудной ниточки колдунья —
я поклонник твой.

П╕сня була написана швидко, в ╓диному порив╕ натхнення. Засп╕в вийшов у стил╕ задушевного романсу, а присп╕в – у характер╕ блискучого л╕ричного вальсу. ╥╖ прем’╓ра в╕дбулася вже без ╢. Вереме╓нка, який у жовтн╕ того ж року неспод╕вано п╕шов з життя. На презентац╕╖ у Центральн╕й м╕ськ╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. О. Пушк╕на музично-поетичного альбому «Полюб╕ть наш Крим», в який вв╕йшли с╕мнадцять п╕сень, створених В. Бобровим у сп╕вдружност╕ з поетом, у тому числ╕ й «Вишивальниця В╕руня», першим виконавцем п╕сн╕ став молодий, однак уже добре в╕домий у Криму сп╕вак, лауреат м╕жнародних конкурс╕в Фед╕р Марченко. Вона прозвучала у присутност╕ В╕ри Серг╕╖вни, як кажуть, на одному диханн╕ ╕ викликала захоплення, емоц╕йну реакц╕ю слухач╕в. П╕сля концерту композитор ╕ виконавець сфотографувалися ╕з сво╓ю п╕сенною музою на пам’ять.
На урочистому вшануванн╕ В╕ри Ро╖к у зв’язку з ╖╖ 99-р╕ччям у зал╕ Кримсько╖ республ╕кансько╖ ун╕версально╖ науково╖ б╕бл╕отеки ╕м. ╤. Франка В. Бобров прив╕тав ╕менинницю ╕нструментальною музикою, загравши на фортеп╕ано один з ╖╖ улюблених твор╕в – «М╕сячний вальс» ╤. Дуна╓вського.
Свою другу п╕сню, присвячену В╕р╕ Ро╖к – «Мелод╕╖ на Ваш╕м полотн╕» на слова Лариси Ярмоленко та ╤вана Редчиця, В. Бобров написав уже п╕сля того, як пройшли б╕ль ╕ г╕ркота в╕д втрати видатного майстра укра╖нсько╖ вишивки ╕ з’явилося усв╕домлення непоправно╖ втрати. Виконанням Ф. Марченком ц╕╓╖ п╕сн╕ у супровод╕ хореограф╕чно╖ композиц╕╖ на укра╖нськ╕ теми студент╕в Кримського ун╕верситету культури, мистецтв ╕ туризму завершився юв╕лейний веч╕р пам’ят╕ Героя Укра╖ни В╕ри Ро╖к у Кримськотатарському академ╕чному музично-драматичному театр╕, присвячений 100-р╕ччю з дня ╖╖ народження.
Почут╕ композитором у чар╕вних узорах укра╖нських рушник╕в майстрин╕ мелод╕╖ тепер завжди звучатимуть на просторах нашо╖ земл╕. Вони записан╕ на двох дисках, художньо оформлених з фрагментами створених нею мережок ╕ малюнк╕в. ╥х ноти друкуються в п╕сенних зб╕рниках.

СВ╤Т В╤ДКРИТИЙ ╤ ПОВНИЙ ПЕРСПЕКТИВ

А ще одне творче амплуа В. Боброва як неординарно╖ особистост╕ викликало в мене асоц╕ац╕ю з колекц╕онуванням В╕рою Ро╖к наперстк╕в. До ╖╖ зб╕льшення в╕н також приклав сво╖ руки. Знаючи, що композитор багато рок╕в працював у Заполяр’╖, а нин╕ там живуть його син ╕ дочка, сол╕стка в╕йськового ансамблю п╕сн╕ ╕ танцю, дво╓ внук╕в, В╕ра Серг╕╖вна поц╕кавилася:
— Чи ╓ у вас можлив╕сть замовити на П╕вноч╕ для мо╓╖ колекц╕╖ наперстки з якого-небудь м╕сцевого матер╕алу, наприклад, оленячого рогу?
В. Бобров негайно зателефонував сво╖м друзям у Мурманськ ╕ д╕знався, що в столиц╕ кольських саам╕в — невеличкому селищ╕ Ловозеро, в самому центр╕ Кольського п╕вострова на берез╕ живописного озера д╕╓ цех з виготовлення сувен╕р╕в з природних матер╕ал╕в.
Все дал╕ було справою часу ╕ техн╕ки. Саамськ╕ майстри над╕слали ц╕лий ансамбль ╕з трьох наперстк╕в р╕зно╖ величини, виготовлених з р╕зних природних матер╕ал╕в, у тому числ╕ оленячого рогу. На кожному з них виграв╕йована саамська атрибутика: п╕вн╕чний олень, чум (житло саам╕в), д╕м... В╕ра Серг╕╖вна ╕з сином Вадимом з рад╕стю розм╕стили ╖х у в╕льних м╕сцях сво╓╖ сувен╕рно╖ в╕трини.
В’ячеслав Бобров — також колекц╕онер, т╕льки предмет ╕нтересу в нього ╕нший, пов’язаний з його профес╕╓ю музикознавця. Це — автографи. Св╕й перший автограф в╕н отримав в╕д в╕олончел╕ста Мстислава Ростроповича в 1970 роц╕ випускником Харк╕вського ╕нституту мистецтв. Пот╕м, працюючи позаштатним кореспондентом газети П╕вн╕чного флоту «На страже Заполярья» в С╓вероморську, в як╕й в╕в суботню рубрику «Хрон╕ка культурного життя», часто не ст╕льки за завданням редакц╕╖, ск╕льки за покликом творчо╖ душ╕ не просто бував на концертах в╕домих виконавц╕в ╕ колектив╕в, брав ╕нтерв’ю, а й сп╕лкувався з ними ╕ отримував на пам’ять автографи. ╥х подарували йому з добрими побажаннями музиканти, сп╕ваки, актори, поети, композитори, майстри естради, чи╖ ╕мена в╕дом╕ не лише в наш╕й кра╖н╕ та на пострадянському простор╕, а й вв╕йшли в ╕стор╕ю св╕тово╖ культури: Борис Штоколов, Леон╕д Коган, Роберт Рождественський, Олександра Пахмутова, Аркад╕й Райк╕н, Олег Лундстрем, Василь Лановий, Махмуд Есамба╓в...
З кожним розчерком пера пов’язана ц╕кава, невигадана ╕стор╕я. Незабутн╕ враження в нього залишили в пам’ят╕ зустр╕ч╕ з композиторами Володимиром Ша╖нським, ╢вген╕╓м Крилатовим, ╤горем Лученком, Вен╕ам╕ном Баснером та ╕ншими. Коли ╖х назбиралося б╕льше п╕всотн╕, В. Бобров видав незвичайним та ориг╕нально оформленим каталогом «Автографи пам’ят╕», в заключному розд╕л╕ якого – «Кримська колекц╕я» сво╖ записи зробили композитору В╕ра Ро╖к та ╕нш╕ особистост╕, велич ╕ значим╕сть яких оц╕нили сучасники, якими захоплюватимуться нащадки. Серед них – композитори Алемдар Караманов та Едем Налбандов, сп╕вак Юр╕й Богатиков, поети Олександр Аде ╕ Тетяна Зикова, на слова яко╖ В. Бобров створив п╕сн╕, видан╕ зб╕рником «Вересень у Криму», хореограф Ельзара Асанова, актори Валер╕й Шитовалов ╕ Валер╕й Карпов, бард Костянтин Фролов.
У п╕снях В. Боброва в м╕н╕атюр╕ сконцентрована вся наша земна планета, а ще одна косм╕чна твердь з назвою «Юр╕й Богатиков» зазвучала в його музичному трактуванн╕ п╕снею на в╕рш ╢. Вереме╓нка «Планета, як п╕сня».
— На неб╕ з╕рок багато, а на земл╕ ╖х нема╓ ст╕льки, — говорить В. Бобров. — Лише людей, як╕ залишили сл╕д у мо╓му житт╕, я вважаю з╕рками. Вони чист╕ та св╕тл╕ душею ╕ помислами.
— Яку з сво╖х п╕сень вважа╓те кращою?
—Затребуван╕ вс╕, але моя краща п╕сня ще попереду.
— На шлягер розрахову╓те?
— Значна частина мо╓╖ творчост╕ пов’язана з патр╕отичною темою, але л╕рика мен╕ ближча. Написав дек╕лька мелод╕й ╕ в сучасн╕й стил╕стиц╕.
— Що в найближчих планах?
— Завдання ставлю конкретн╕ та реальн╕. Хочу озвучити до юв╕лею С╕мферополя вс╕ нотн╕ рядки ш╕стнадцяти п╕сень ╕з присвяченого йому зб╕рника. Вже записано частину фонограм. ╢ ц╕кав╕ поетичн╕ тексти для нових п╕сень ╕ романс╕в. Це — проекти на ос╕нь.
В. Бобров п╕сля нашо╖ розмови посп╕шав на репетиц╕ю в Кримську ф╕лармон╕ю, де працю╓ концертмейстером. Подарувавши у б╕бл╕отеку «Кримсько╖ св╕тлиц╕» сво╖ нотн╕ зб╕рники ╕ два диски п╕сень ╕з присвятою В╕р╕ Ро╖к, сказав:
— Послуха╓те у в╕льний час.
В╕н п╕шов, а св╕тло ╕стинного мистецтва залишилося, ╕ його хочеться зберегти в соб╕ назавжди.

Валентина НАСТ╤НА


В’ячеслав Бобров (л╕воруч) ╕ Вадим Ро╖к в редакц╕╖ «КС»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12031

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков