Версiя для друку Обговорити в форумi

Вірші для дітей

СОНЦЕ, СОНЕЧКО…

Сонце, сонечко ласкаве,
Всі ми любимо його,
Світле, тепле і яскраве,
Життєдайне для всього.
Ти віками світиш в небі
І нагадуєш про світ,
Кличуть зорі нас далекі
З сонцем вирушить в політ.
Ти освітлюєш довкілля
І приносиш світлий день.
Подивись — яке привілля
Для душі та для пісень!
Сонце ясне, сонце красне,
Мову ти ведеш свою
Про минуле і сучасне,
Як збагнуть красу твою?

ДОЩИК СРІБНИЙ

Дощик срібний,
дощик срібний
Вслід за сонечком спішив,
У спекотний день погідний
Землю любу окропив.
Зашумів водою в листі,
Вмив зеленії луги —
Посміхнулись роси чисті
Срібним сяйвом навкруги.
Сонце виткало на небі
Веселкові рушники,
По своїй якійсь потребі
Їх спустили до ріки.
Свіжість дихала в повітрі,
Розлила нектар дощу,
Хмари плавали на вітрі,
Розважались досхочу.
Дощове сріблясте диво
Хтось іструшував з дерев.
Поле мріяло щасливо
Пахло сонцем і дощем!

ГРИБИ

На галяві лісовій
Поміж сосен і дубів
Примостилася рядочком
Вся сім’я боровичків.
Вздовж канави,
під горбочком,
Між хвоїнок і листочків
Дружно колами біжать
На гостини до дзвіночків
Лисичок аж ціла рать.
Рудуваті лисичата,
Перемиті маслюки,
Хай і хлопчики, й дівчатка
Їх збирають залюбки.
Розбрелися всі по лісу
В теплий дощик грибники.
Лісовик спліта завісу,
Щоб сховать свої скарби.
Нерозважливі гриби
Зазирають в козуби.

СІРИЙ ВОВЧЕ, ЙДИ ДО НАС

І Ганнуся, і Катруся,
Петрик, Йванко і Тарас —
Всі сказали: «Не боюся!
Сірий вовче, йди до нас».
Ти із казкою приходиш
До малечі кожен раз.
Ти і друг, коли захочеш,
І простак — на все свій час.
Ми шкодуєм, що лисичка
Ошукала знов тебе,
Бо яка ж вона сестричка?
Як захоче — проведе.
Сірий вовче, сірий вовче,
Проучай ти пустунів,
А слухняним ти охоче
Будеш братиком до снів.
* * *
Біжить дитина по алеї
Назустріч сонцю і весні,
А посмішка, як квіт лілеї,
Дзвіночком ллється по землі.
Яка довершеність природи!
Навколо Божа благодать!
Дитинства радісні дороги,
Як їй навіки передать?
Світилась казкою алея
І дивувалась простоті,
Як зберегти в душі святеє —
Любов велику у житті.
І позліталися жар-птиці,
Веселкою раділа мить,
Краплини свіжої водиці
Росою дихали в блакить.
І посміхнулася дитина —
Комаха-сонечко в руці.
Це не прочитана ще книга —
Нова сторінка на землі.

Валентина КОСТЕНЬОВА,
вчителька української мови та літератури
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2013 > Тема ""Джерельце""