Версiя для друку Обговорити в форумi

Книжкова полиця

Щойно побачив світ бібліографічний покажчик, присвячений життю і творчості Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995) — видатного українського письменника, культурного і громадського діяча, який належить до когорти непересічних митців, що стали епохою в історії вітчизняної культури, — як повідомляє анотація. Упорядники покажчика: О. М. Піхур, С. С. Савченко, І. А. Ігнатецька, М. А. Лук’яненко; науковий редактор В. О. Кононенко, науковий консультант Я. Г. Оксюта; — К.: Укр. письменник, 2013. — 759 с.
Солідний і багатогранний фоліант є найповнішим виданням такого типу. Він готувався до видання ще до 90-річчя письменника. Завдяки матеріальній підтримці педагогічного та батьківського колективів спеціалізованої школи № 76 ім. О. Гончара м. Києва вдалося видати лише тепер до його 95-річчя. Є ще в Україні такі спонсори! Спасибі їм! Велику вдячність всім, хто долучився до видання, висловлює родина О. Т. Гончара — дружина В. Гончар, донька Л. Гончар, син Юрій, онука Леся Гончар.
Покажчик складається з трьох розділів. Перший — «Видання творів О. Т. Гончара (1933-2008)»; другий — «Література про О. Т. Гончара (1941-2008); і третій, доповнений новими матеріалами, має назву «Твори О. Гончара та публікації про нього (2008-2013)».
У першому розділі у підрозділах виділені «Видання українською мовою», «Видання в перекладах російською мовою», «Видання в перекладах іноземними мовами». Другий розділ — найоб’ємніший, зміст його такий: «Життя, творчість та громадська діяльність»; «Премії, нагороди, звання»; «Вшанування пам’яті О. Т. Гончара»; «Втілення творів О. Т. Гончара у мистецтві»; «Фотодокументи»; «Бібліографія Олеся Гончара». Третій розділ має такі підрозділи: «Алфавітний покажчик назв художніх творів О. Т. Гончара»; «Іменний покажчик»; «Список українських обласних, районних, місцевих газет, матеріали з яких були використані у підготовці посібника»; «Додаток: «Фільмографія»; «З фотоархіву» і «Зміст». Є у покажчику і вступне слово Я. П. Гояна, від упорядників та «Основні дати життя і діяльності О. Т. Гончара».
Упорядники підкреслюють, що у покажчику «представлено матеріали, опубліковані в 1933-2012 рр., які всебічно відтворюють життєвий шлях, багатогранність творчості, громадську діяльність письменника. Звернемо увагу на ще одне застереження упорядників: «Попри великий обсяг (1717 позицій), представлено не всі публікації, оскільки відстежити все про видатного письменника і його твори неможливо (передусім у регіональних збірниках і зарубіжних виданнях). Упорядниками враховано найбільш значущі видання і публікації, що всебічно відтворюють постать письменника і громадського діяча Олеся Гончара». Вони також висловлюють на подяку за сприяння у підготовці посібника працівникам багатьох обласних бібліотек, колегам Книжкової палати України та іншим закладам за допомогу в роботі, і особливу подяку Валентині Данилівні, дружині письменника, та покійному Якову Григоровичу Оксюті, секретарю з творчої спадщини.
Поява такого фундаментального іменного покажчика справді спонукає висловити щиру подяку всім причетним до його підготовки та публікації. Цілком поділяю думку, що не всі матеріали вдалось охопити. Але відгуки, побажання читачів, рецензії допоможуть доповнити й виправити деякі огріхи, або точніше недогляди, які можна помітити при першому його прочитанні. Я, наприклад, помітив різнонаписання кількох оповідань «Модри Камень», «Чари Комиші» — то з великої, то з малої літери друге слово, через тире, або без нього; назва новели «За мить до щастя» (с. 637, 638); с. 121 позиція 1253 і прізвище «Т. Кучевської», позиція 1254 — те ж прізвище «Т. Куштевській» (1254 — правильно)...
Думаю, що цей потрібний покажчик буде довиданий або перевиданий, і тільки через це згадав ці дрібні огріхи. Вважаю, що він має бути в основних великих бібліотеках та навчальних закладах. Добре було б покажчик доповнити ще такими підрозділами: «Дисертації, захищені за творчістю О. Т. Гончара», і окремо виділити «Поезії, присвячені О. Т. Гончару» (не всі, згадані у розділі «Художньо-мистецькі твори, присвячені О. Гончару).

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ

14 липня 2013 р. минуло 18 років з дня відходу з життя О. Т. Гончара, який був нашим справжнім народним депутатом колишньої Верховної Ради СРСР від 60 виборчого округу до Ради національностей від Херсонщини понад чверть століття і сумлінно виконував доручення наших виборців.
Чим дорогий і близький він для нас? Своєю неповторною багатогранною художньою творчістю, невтомною громадською діяльністю, своєю щирою, відданою і справжньою любов’ю до Херсонщини і херсонців.
О. Гончар любив наше місто, його працелюбних мешканців, захоплювався їх успіхами і невтомною працею. І не раз про це говорив і писав. Наведу кілька його думок: «Вітаю красу Херсона, вітаю його чудових людей. Бажаю вам, друзі, радісної творчої праці і щастя в житті. Вічного квітування цьому сонячному місту нашої прекрасної України». І ще: «Помолодів красень Херсон і Асканія-Нова. Херсон... Знаю і люблю його давно, і цьому є, звичайно, свої причини: декілька літ наполегливої праці я провів під його гостинним дахом, працюючи над романами «Перекоп» і «Таврія», пізніше над «Тронкою». Книги ці, як відомо, народжувалися із життя, достовірності, яка тут, «в степу під Херсоном», і в самому місті обступала мене».
Тепло і щиро вітав він Херсон із 30-річчям визволення від німецько-фашистських загарбників у 1974 році, закінчуючи такими словами: «Слава роботящим рукам! Слава місту над Дніпром, місту краси і сонця!» Із 200-річчям Херсона в 1972 р.: «В дні славетного ювілею міста бажаю Херсону і херсонцям добра та щастя від усієї душі».
Тепло і сердечно вітав він жителів молодого міста-красеня Нова Каховка з 25-річчям: «Від щирого серця вітаю трударів Нової Каховки зі славетним ювілеєм! Чверть віку! Яка молода історія, але яка багата звершеннями! В ряду старших міст-побратимів юне місто на Дніпрі стало справжньою окрасою й гордістю нашого південного сонячного краю».
Із вдячністю вітав О. Т. Гончар виборців інституту Асканія-Нова, які висунули його кандидатом в депутати, за високе довір’я і честь, і дав згоду балотуватись по Херсонському виборчому округу № 60. Бажав їм доброго здоров’я, великих творчих патріотичних звершень в ім’я нашої Батьківщини.
Як справжній народний депутат, він старанно піклувався про виборців, допомагав їм у вирішенні окремих проблем. Звертався до міністрів освіти з приводу закриття Таврійської 8-річної школи, меліорації та водного господарства — з приводу надання допомоги жителям Станіслава в укріпленні морського берега, допоміг побудувати школу в радгоспі «1 травня» Голопристанського району, лікарню у Високопіллі, виділити автобус для сільської лікарні в Качкарівці, провести асфальтову дорогу між Бериславом і Великою Олександрівкою. Він вів скромне життя, не взяв жодного подарунка від начальства, був тактовним і особливо добре ставився до простих людей.
Грошову частину Державної премії за роман «Твоя зоря» О. Гончар передав для придбання колясок для інвалідів, а Ленінської премії — на придбання книг для сільських бібліотек.
При його підтримці і сприянні була побудована наша обласна універсальна наукова бібліотека, яка цілком заслужено носить його ім’я, відкриті музеї — літературний ім. Б. Лавреньова та художній ім. О. Шовкуненка, побудований новий корпус університету.
О. Гончар неодноразово зустрічався і звітував перед своїми виборцями. Пам’ятними і незабутніми були його зустрічі з молоддю, студентами, вчителями й учнями, письменниками й інтелігенцією, зокрема з старому й новому корпусі університету, в Палаці текстильників, ХСП, в театрі ім. Куліша, у Будинку політосвіти, містах і селах області. О. Гончар був ініціатором створення Херсонської спілки письменників, допомагав і підтримував письменників-земляків.
Добре було б зібрати спогади учасників зустрічей з нашим депутатом, листи, фото, фонозаписи і опублікувати їх. Впорядкувати «Гончарівську вітальню».
О. Гончар заслужив своєю наполегливою і благородною діяльністю більшої уваги й пошани, особливо з наближенням 100-річчя від дня народження. Варто було б присвоїти ім’я одній зі шкіл нашого міста, вулиці, яка за постановою міськради існує лише на папері, відкрити меморіальну дошку, можливо, спорудити пам’ятник біля бібліотеки, встановити міську або обласну премію ім. О. Гончара, відзначати його день народження і пам’яті, проводити олімпіади, конкурси серед учнів і студентів на краще знання його творчості, місяць, а пізніше й рік О. Гончара у нашій області...
О. Гончар був великим життєлюбом, любив людей, Україну, жив її інтересами, радощами і болями, вірив у її краще майбутнє. Він боляче переживав Чорнобильське горе і звертався навіть до тих, хто буде жити через 200 літ: «Простіть нашу епоху, що була така нерозумна й самовпевнена! Якщо побачите знову цю землю відродженою в первородній красі й чистоті її, хай дарує вона вам щастя і пам’ять, адже без пам’яті людині не зазнати повного щастя... Хай заспівають вам по гаях ті солов’ї, що їх чули ми, Шевченко і Гоголь. Кровна віть наша, діти майбутнього, озирніться до нас через віки».
Він гордився своїм корінням і за 10 днів до смерті записав у щоденнику такі слова: «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».
Перед тим, як відійти за межу вічності, він написав такі щемливі слова:

Умру на світанні.
В години робочі
Залишу вам ранок
І чисту на травах росу.
Я й там вас любитиму,
З тої праночі,
Якісь для вас тайни
Сюди принесу.
Ще квіттям зійду
Я в полях України.
Ще вам провіщатиму
Радості день.
Краю коханий, люди кохані,
І звідти вам вимолю
Сонця й пісень.

Таким був наш народний депутат, всесвітній інтелектуал, йому будуть вдячні не тільки сучасники, а й вдячні нащадки.
7. 05. 1989 він писав: «Любов до України — єдине моє багатство. Пишу, звучить? Але це істинна правда душі! Якщо хочеться ще пожити, то тільки ради цього. Нічого іншого не шукаю, не прошу... дедалі менше сил, здоров’я, колишні друзі віддаляються... Тільки вона, Україна, не зрадить».
3. 07. 1956 р.: «Знову в ріднім степу. Ось об’їхав Європу, бачив небо Італії, скелі Дувра, озера Швеції... Ні, ніде нема такого неба, ніде не почуєш таких пахощів, як у нас у степу... Пахне свіжий хліб. Пахне літо. Торкає такі струни в душі, що їх ніщо інше не може торкнути.
Думаю про Таврію і щоразу світлішає на душі: як багато там друзів, які чудові люди, які самовіддані трударі, що ти їх зустрічав на заводах і в широких степах, на лиманах дніпровських... Вітаю того, хто будує корабель, хто вирощує колос, хто в школі готує дитину до великого життя, хто горінням свого таланту створює книгу, — славна такими людьми херсонська земля!»

(Зі статті «Вершини»).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 26.07.2013 > Тема "Душі криниця"