Версiя для друку Обговорити в форумi

— Як розпізнати українця:
Якщо він не розмовляє по-солов’їному,
Не співає по-вишиваному,
Не ставить свічки пам’яті
По знищених Голодомором,
Не вшановує ані Матерів,
Ані Героїв у травні,
І, насамкінець, не знає,
Яка відмінність між синичкою
і москалем...

Це вірш із нової збірки Василя Куйбіди «Простір перевтілень», яка нещодавно вийшла у світ. Додамо, якщо побачите людину, яка читає цю книгу, то можете не сумніватися: це українська людина.
«Простір перевтілень», безперечно, зацікавитить шанувальників філософської інтерпретації подій, непростих стосунків і людських характерів.
Водночас поет закликає:

— Збираймо до битви полки Богуна,
І вдармо, як били ми під Конотопом,
Якщо Україна для нас головна —
Для ворога станьмо смертельним потопом!

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

СЕРЦЕ УКРАЇНЦЯ

В українця серце щире,
Терпеливе, осяйне:
Всім бажає волі й миру,
Сонце в нас усіх — одне.

Вірне серце в українця.
Хто лишився на ріллі?
Хто стоїть в колоссі?
Син це
Української землі!

І не казка, і не сон це —
Озорилась оболонь,
У блакитне небо сонце
Піднялось з його долонь.

Ріс із житечком зеленим,
Набирався в полі сил,
І поет він, і учений,
України славний син!

Українець, він у полі
Ніжно в руки грудку брав,
І на волі, і в неволі
Рідне полечко орав.

Ніжне серце в українця,
Покохає — то навік!
З неба зірку зніме жінці —
Отакий він чоловік!

Вічно в житі, у пшениці,
Вічно сіє, вічно жне,
Чуйне серце в українця,
Брата в горі не мине.

Ділить з другом
хліб і сало, —
Скільки праці в хлібі тім!
Нині воля наша встала
У колоссі золотім.

Пісня ллється через вінця
На луги і на поля —
Мужнє серце українця
Край козацький звеселя!

Босий він ходив по росах,
У свитині — сто дірок.
Із чумацького він воза
Доторкнувся до зірок.

Щедре серце в українця,
Посміхається з-під хмар!
Над колоссям!
Значить, він це,
Українець, хлібодар!

Валентин НЕГОДА

УКРАЇНА

Я починаюсь від тебе,
Від ласки твоєї, тепла,
Від чистого мирного неба,
Що ти на світанку дала.
Василь ДЕРІЙ
* * *
Мова рідна для мене —
Найдорожча із мов.
Я віддав їй і серце,
І синівську любов.
Заповідана людям
Із минулих століть,
Мова предків народу
Буде завжди світить.
Люди добрі, не зрадьте
Даний нам заповіт,
Бережіть мову доти,
Доки житиме світ!
На поталу не дайте,
Як Чорнобиль-полин.
Бережіть Україну —
Найдорожчу з перлин!
* * *
Я у серці лелію
Милу нам Україну,
І до неї у мріях,
Як до матері, лину.

Україна — єдина.
Більш такої нема!
Я із нею — Людина
Із правами всіма.

З Україною в серці
Я крокую в житті,
Найкоханішій неньці
Присягаю в путі.

Анатолій ЗАГРУДНИЙ
м. Запоріжжя

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 26.07.2013 > Тема "Душі криниця"