Версiя для друку Обговорити в форумi

До 200-річчя Кобзаря

В 2014 році святкуватимемо дві славетних дати: 200-річчя Великого Кобзаря, генія українського народу Тараса Шевченка та 180 років від дня народження лікаря і поета Степана Руданського.
Свого часу український поет-класик, міський лікар Ялти Степан Руданський, завантажений аж занадто службовими обов’язками та громадською роботою, збирав кошти на впорядкування могили Тараса Шевченка, що на Чернечій горі в Каневі.
Родич і приятель Кобзаря Варфоломій Шевченко 1000 знімків могили поета розіслав його шанувальникам. Одержав світлини і Степан Руданський.
У листі до свого приятеля — художника В. В. Ковальова у квітні 1869 р. він писав: «Портрети могили покійного Тараса получив і я од брата покійного - Варфоломія; всего получив 25 штук, продаю по два карбованці (Варфоломій назначив по карбованцеві, а я продаю по два), і коли усі розпродам, пошлю йому гроші. Варфоломій писав до мене, що гроші за портрети підуть тільки на те, щоб поправити хрест на Тарасову могилу, а може вони підуть і на що друге. Нехай їм Бог на все добре помагає».
С. Руданський - молодий сучасник Т. Шевченка. У 1846 р. Тарас Григорович здійснив подорож на Поділля з метою вивчення старожитностей краю. Побував і на Вінниччині та в одному з найдавніших міст Європи - Кам’янці-Подільському.
В цей час Степан навчається в Шаргородській бурсі Подільської губернії, а з 1849 по 1855 р. продовжує навчатись у Подільській духовній семінарії, що в Кам’янці-Подільському. З 1855 по 1861 р. - в Петербурзькій медико-хірургічній академії (в наш час – «Військова медична академія»). В цей час тут, відбувши заслання, знову працюють колишні члени Кирило-Мефодіївського товариства: В. Білозерський, М. Костомаров, П. Куліш, а з 1858 р. - і Т. Шевченко.
І Т. Шевченко, і С. Руданський здобули найкращу на той час освіту в столиці Російської імперії - Петербурзі. Обидва напрочуд гарно співали, зачаровуючи й хвилюючи слухачів, малювали, цікавились пам’ятками старовини, захоплювались фольклором, обидва творили в умовах заборони української мови, щиро любили рідну мову й згорьований народ український. Врешті, творчість обох - важливий чинник у формуванні патріотичної свідомості українців.
Чи зустрічались Руданський з Шевченком? Не знаємо. Відомо лише, що поет підтримував зв’язки з художником В. Ковальовим, який навчався в Академії мистецтв разом з Тарасом Шевченком та мешкав із ним на одній квартирі в Петербурзі. В Ялті познайомився з управляючим царським маєтком в Лівадії Я. М. Лазаревським, який особисто знав Т. Шевченка, лікував знаменитого артиста М. С. Щепкіна, друга Тараса Григоровича.
Відомий український бібліо-граф Михайло Комаров писав: «Визначавсь Руданський і як чтець: читав не гірше, як і співав. Особливо любив читати «Кобзаря», знав його напам’ять і часто, балакаючи, наводив то один, то другий стих, щоб тим справдити свої слова».
Вперше кілька своїх творів С. Руданський опублікував у тижневику «Русский мир» 1859 року. У 1861 р. в Петербурзі вийшов у світ перший номер журналу «Основа». На його сторінках поряд із творами Т. Шевченка і М. Костомарова знаходимо й поезії Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» та «Гей, бики!» під заголовком «Гей-гей, воли!» за підписом «Подолянин Ст. Руданський».
П. Куліш умовляв редакцію «Основи» не друкувати поезій С. Руданського. Видавець журналу В. Білозерський мав свою власну думку й твори молодого автора надрукував.
В листі до П. Глібової за 25 лютого 1861 р. П. Куліш писав: «Руданского стихи, по моєму, никуда не годятся. Я, Шевченко и Костомаров, забраковали их, а Белозерский все-таки напечатал - и, как вижу, не ошибся, нашлись и для Руданского хвалители».
Чи ж то так було? В листі М. Костомарова до О. Кониського від 22 січня 1879 р. читаємо: «Был в Ялте доктор Руданский, страстный любитель малороссийского языка... замечательно талантливый человек».
Причина упередженого ставлення П. Куліша до С. Руданського, на думку дослідника М. Левченка, у зачіпці двох відомих українських літераторів: П. Куліша і П. Шейковського. Останній писав: «...он (Куліш) мало знает южнорусский язык, чтобы не сказать более». Помістивши в «Опыте Южнорусского Словаря» (1861) поезії Степана Руданського, П. Шейковський, як пише М. Левченко, «наче для контрасту Кулішеві, аж до небес підносить у тому своєму «Опыте Южнорусского Словаря» поетичну творчість і багате знання української мови у свого земляка-подолянина С. Руданського».
Чи мала вплив творчість Тараса Шевченка на його молодого сучасника Степана Руданського? Якоюсь мірою так. Але поет-подолянин не був епігоном Кобзаря, Степан Васильович - автор оригінальних творів, й своє натхнення черпав із народної скарбниці, з криниць античної й світової культур. Його твори відзначаються розмаїттям віршових форм і жанрів.
Михайло Драгоманов писав: «Руданський був з небагатьох українських поетів, котрі намагаються зачепити у своїй творчості нові теми, а не тільки ті, що їх «заїздили» попередники і наслідувачі Шевченка».
Поет Петро Перебийніс: «Немає іншого поета, крім Шевченка, якого б так любив народ, як Руданського». А загалом тема «Т. Шевченко та С. Руданський» вимагає ґрунтовного дослідження.
Майже 12 років свого життя, сповненого важкої й виснажливої праці, віддав С. Руданський Ялті. Тут він і спочиває на високому Полікурівському пагорбі.
Лікар – безсрібник і поет – патріот частину власної землі подарував Ялті для будівництва фонтану та водогону. Маємо надію, що в курортній столиці України Ялті знайдеться клаптик землі й для пам’ятника Степанові Руданському - лікарю, поету, великому українцеві. Сподіваємося, що буде:
- повернуто на місце зняту меморіальну дошку з будинку, де з сім’єю жив Степан Руданський. (м. Ялта, пл. Радіна 18);
- відкрито в м. Ялті меморіальний музей першого міського лікаря Степана Руданського (м. Ялта, пл. Радіна, 18);
- виготовлено новий барельєф замість гіпсового, який художньо поступається першому бронзовому;
- на могилі поновлено поцуплені ланцюги – огорожі;
- підготовлено до друку академічне видання творів Степана Руданського;
- видано буклет до ювілейної дати;
- в Шаргороді на приміщенні колишньої духовної бурси буде розміщено зняті скульптурні зображення Степана Руданського та Михайла Коцюбинського, котрі словом служили Українському народові, відстоювали його інтереси;
- центральну площу в м. Калинівка Вінницької області, де 33 роки поспіль проходить Всеукраїнське свято сатири та гумору ім. Степана Руданського, по землі якої більше двох століть ходили нащадки видатного земляка, перейменують з площі Леніна на площу Степана Руданського.

Ольга ЮРЧИШИНА,
краєзнавець, рудансько-знавець, головний бібліотекар наукової бібліотеки Вінницького національного медуніверситету ім. М. І. Пирогова
Олексій БОРЖКОВСЬКИЙ,
підполковник медслужби, правнучатий племінник С. Руданського, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Руданського

На фото: Олексій БОРЖКОВСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 02.08.2013 > Тема "Українці мої..."