Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧС-2018 НА К╤СТКАХ: У КИ╢В╤ АКТИВ╤СТИ ПРИЙШЛИ ДО ПОСОЛЬСТВА РФ З ЧЕРЕПАМИ
14 червня в Ки╓в╕ б╕ля посольства Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ влаштували акц╕ю ╕з закликом бойкотувати...


ТВОРЦЯМ УКРА╥НСЬКОГО Ф╤ЛЬМУ «ЗАХАР БЕРКУТ» ДОПОМОЖЕ ГОЛЛ╤ВУД
"Разом ╕з режисером Ахтемом Се╕табла╓вим як сп╕врежисер над стр╕чкою працюватиме Джон В╕нн....


«ПОДАРУНОК» У 90 К╤ЛОГРАМ╤В: УКРА╥НА ПОДА╢ ДО СУДУ ООН ДОКАЗИ ЩОДО ЗЛОЧИН╤В РФ У КРИМУ ТА НА ДОНБАС╤
Укра╖на пода╓ до М╕жнародного суду ООН меморандум, який м╕стить юридичне об╜рунтування позиц╕╖...


ПОБИТТЯ НАЙ╢МА: ПОТЕРП╤ЛИЙ ВИМАГАТИМЕ МАКСИМАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ
Най╓м додав, що нараз╕ йому нев╕домо, яко╖ м╕ри покарання вимагатимуть прокурори.


ОКУПОВАНИЙ КРИМ ПОВН╤СТЮ ЗАСИХА╢
Анексований Рос╕╓ю Крим, який жив за рахунок води, що надходить з материково╖ Укра╖ни, повн╕стю...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 16.08.2013
ПРО СОБОРН╤СТЬ НА РОЗДОР╤ЖЖ╤

Ми ╓сть народ!

З наближенням 22-о╖ р╕чниц╕ Незалежност╕ Укра╖ни дедал╕ част╕ше задуму╓мося, що для Незалежност╕ потр╕бн╕ не лише конкурентоспроможна економ╕ка, ефективн╕ заруб╕жн╕ л╕ки, в╕тчизняна медична реформа, ╓вропейськ╕ стандарти життя, в╕дпочинку та соц╕ального захисту, а й св╕тове, загальнолюдське розум╕ння духовного ╕ нац╕онального в╕дродження, адекватний ренесансу в╕тчизняний ╕нформац╕йний прост╕р ╕ належна в ньому роль духовно-╕нтелектуальних ел╕т. Будь-який серйозний комплексний анал╕з стану суб’╓кт╕в господарювання, темп╕в розбудови держави та ╖╖ ╕нтеграц╕╖ не може об╕йтися без розгляду нееконом╕чних перепон п╕двищення ╖хньо╖ ефективност╕. Ба б╕льше, на думку Олександра Пасхавера, коли держава не надто ефективна, то економ╕ка передовс╕м залежить саме в╕д нееконом╕чних фактор╕в.
Проте нееконом╕чн╕ чинники – це не т╕льки соц╕альн╕, соц╕ально-психолог╕чн╕ чи пол╕тичн╕; вони – т╕ й друг╕, ╕ як╕сь трет╕, врешт╕, ус╕ ╕ д╕ють разом. Вони – громадськ╕, громадянськ╕ ╕ сп╕льнотн╕; нац╕ональн╕ та загальнолюдськ╕; духовн╕ (╕нформац╕йн╕, ╕деальн╕) ╕ матер╕альн╕; транскордонн╕ ╕ геопол╕тичн╕; ╕сторичн╕ та нов╕тн╕, св╕тоглядн╕ та ментальн╕, де кожен може стати мультипл╕катором розвитку. У цьому план╕ актуал╕зу╓ться проблема комплексност╕ ╖хнього розгляду через призму акс╕олог╕╖ як ц╕нн╕сних ╕ арх╕важливих для вибору вектора ╕нтеграц╕╖ Укра╖ни та ╖╖ екзистенц╕╖.
Надання Укра╖н╕ статусу спостер╕гача в Митному союз╕, в╕дсутн╕сть попереднього широкого ╕нформування про цю под╕ю, роздво╓н╕сть та амб╕валентн╕сть п╕дсилюють суперечлив╕сть погляд╕в на м╕журядову акц╕ю та ╖╖ оц╕нку. З одного боку, цей крок тракту╓ться, особливо Рос╕╓ю, як перех╕дний до остаточного отримання Укра╖ною повноправного членства в ╓враз╕йському союз╕ з об╕цяними економ╕чними вигодами. З ╕ншого, передовс╕м Укра╖ною, як техн╕чний зас╕б внутр╕шнього спостереження за д╕яльн╕стю союзу трьох та сво╓часним ╕нформуванням укра╖нський уряд, аби той оперативно, для блага народу м╕г, мовляв, усп╕шно реагувати ╕ на в╕дм╕ну в╕д «попередник╕в» активно вт╕лювати пол╕тику вступу до ╢С.
Нин╕, очевидно, сенс домовленостей за формулою «3+1» в тому, наск╕льки статус спостер╕гача не заважатиме Укра╖н╕ дихати двома легенями, виконувати задекларован╕ нею ╓вро╕нтеграц╕йн╕ нам╕ри, зберегти нац╕ональну ╕дентичн╕сть, геопол╕тику, розвиток питомо╖ культури, мови, традиц╕й тощо. Наск╕льки цей крок в╕ддзеркалю╓ усв╕домлення урядом не т╕льки хиткост╕ шпагатно╖ ст╕йки на натягнутому канат╕ м╕ж двома системами р╕зних держав, ф╕лософських св╕т╕в, як╕ творять та спов╕дують в╕дм╕нн╕ св╕тоглядн╕ ц╕нност╕, а, найголовн╕ше, його волю не пром╕няти тимчасов╕ економ╕чн╕ вигоди для окремих рег╕он╕в на непроминальну ц╕нн╕сть нематер╕альних чинник╕в збереження укра╖нськост╕ ц╕лого народу.
Отже, ╕нтеграц╕йний виб╕р Укра╖ни – це не лише економ╕ка, обсяги ринк╕в та ╖хн╕ насл╕дки. У вектора вибору не рег╕онально-ринкова ц╕на, а загальнонац╕ональна ц╕нн╕сть у вим╕р╕ загальнолюдських вартостей. Алог╕чно ╕ нерозумно прив’язувати такий виб╕р виключно ╕ до господарських потреб окремих рег╕он╕в (Карпатського, Под╕льського, Слобожанського чи Донецького) саме зараз, коли в черговий раз пропону╓ться под╕лити на в╕с╕м частин Укра╖ну, аби ╖╖ федерал╕зувати. А в╕дтак «декомпозицировать» ╕ на правах «старшого» брата, якого Русь родила п╕зн╕ше, знову на╖вних малорос╕в по-╕мперському «воссоединить в едином русском мире». Проте, так вчиняючи, не т╕льки ризику╓мо комплексн╕стю розгляду всеукра╖нських державотворчих чинник╕в, а ╕ залишити соборн╕сть Укра╖ни – чи не найголовн╕шу акс╕олог╕чну складову ╖╖ нац╕онально╖ ╕де╖, – поза геопол╕тичним контекстом, поза ╕сторичною та природною соц╕ально-психолог╕чною ╖╖ межов╕стю.

Соборн╕сть Укра╖ни — найб╕льша ц╕нн╕сть у вибор╕ вектора ╕нтеграц╕╖

 У нашому розум╕нн╕ сутн╕сть соборност╕, як ╕ межовост╕ Укра╖ни не вичерпуються територ╕ально-географ╕чною наповнен╕стю. В укра╖нському дискурс╕ соборн╕сть не означа╓ ╕мперське «собирание земель», проведення собору одержавлено╖ церкви чи «открытого партийного собрания». Вона акумулю╓ принаймн╕ чотири важлив╕ ╕нтегративн╕ аспекти життя укра╖нсько╖ людини ╕ нац╕╖, тобто ╖хнього життя «на меж╕»; однак не на марг╕нес╕, а в площин╕ ╕дентиф╕кац╕╖, культурно-╕нтелектуального мед╕аторства ╕ цив╕л╕зац╕йного поступу. Так╕ якост╕ не повинн╕ залишитися поза вибором вектора зовн╕шньо╖ ╕нтеграц╕╖, яка, сво╓ю чергою, корелю╓ться з внутр╕шньою, тобто ╕з соборн╕зац╕╓ю Укра╖ни, як╕й завжди перешкоджали ╕мперська денац╕онал╕зац╕я ╕ под╕л укра╖нц╕в на денац╕онал╕зованих та тих, котрих ще треба деукра╖н╕зувати. Це завжди призводило до розколу кра╖ни, нац╕╖, ╖х ослабленню, а в╕дтак – загарбанню.
Отже, соборн╕сть – це, передовс╕м, анти╕дея ╕мперському розпорошенню сил ╕ ресурс╕в кор╕нного народу, розмиванню його нац╕онально╖ св╕домост╕, ╕дентичност╕ та об’╓днавчого потенц╕алу. Тому соборн╕сть – це стратег╕чна складова укра╖нсько╖ ╕де╖, що в╕добража╓, по-перше, здатн╕сть нац╕╖ працювати ╕ творити разом, синерг╕йно задля розвитку ╕ п╕двищення добробуту. Тобто це соц╕ально-психолог╕чн╕ якост╕, як╕ в╕ддавна стали притаманн╕ укра╖нству як ментальн╕ характеристики, що сформувалися тисячол╕тньою ╕стор╕╓ю життя на пограничч╕. По-друге, це ╕ндикатор внутр╕шньо╖ ╕ зовн╕шньо╖ ╕нтеграц╕╖ соц╕уму як ствердний вияв його нац╕оцентричност╕. Тобто р╕вень усв╕домлення, який детерм╕ну╓ться знанням, що власна оселя зводиться найшвидше, коли сп╕льнота (громада) об’╓днана ╕ д╕╓ заодно, дружньою толокою. По-трет╓, це всенародна сол╕дарн╕сть ╕ дов╕ра до в╕дроджувано╖ державност╕ як до сво╓╖, в╕ками вимр╕яно╖. По-четверте, це прояв консол╕дац╕╖ народу в прискоренн╕ довгооч╕куваних ренесансних процес╕в творення власно╖ нац╕онально╖ держави, на реал╕зац╕ю ╕де╖ та природного права яко╖ на самост╕йн╕сть поневолювач╕ завжди позбавляли Укра╖ну, стверджуючи: вона можлива лише у ╓дин╕й родин╕ великого загарбника. Цей цин╕зм мав р╕зн╕ причини.
Не випадково Юр╕й Шевельов, розглядаючи проблеми творення укра╖нсько╖ державност╕, назвав трьох найб╕льших ╖╖ ворог╕в: Москва, укра╖нський пров╕нц╕ал╕зм ╕ кочубейство. Чи не ╓ це детал╕зац╕╓ю триптиха ╕ншого в╕домого харк╕в’янина Хвильового: «Да╓ш ╕нтел╕генц╕ю!», «Геть в╕д Москви!», «Да╓ш ╢вропу!»? Як би не було шкода, але святкування 22-о╖ р╕чниц╕ Незалежност╕ Укра╖ни не позбавля╓ наведен╕ рефлекс╕╖ актуальност╕, небезпек як зовн╕шн╕х, так ╕ загроз в╕д внутр╕шн╕х криз ╕дентичностей, ц╕нн╕сних ор╕╓нтац╕й та непатр╕отичних д╕й сучасних кочубе╖в. Особливо це загострю╓ться при вибор╕ вектора ╕нтеграц╕╖, в наближенн╕ до В╕льнюського сам╕ту, на якому Укра╖на ма╓ укласти догов╕р з Асоц╕ац╕╓ю ╓вропейських держав.
Таким чином, зм╕цнення соборност╕ Укра╖ни – це не лише усунення ╕н╕ц╕йованого парт╕ями рег╕онального, буц╕мто непереборного протиставлення, а насправд╕ п╕арного протиборства як прояву постсовкового синдрому прислужливо╖ хохляцько╖ запопадливост╕. Ця прислужлив╕сть, головно, переводить нин╕ акценти на потребу виховання в укра╖нцях ╕ без того традиц╕йно╖ толерантност╕ щодо ставлення до р╕зних культур, у т. ч. малих народ╕в; на уникнення ксенофоб╕╖, яка укра╖нцям н╕ зараз, н╕ в минулому не була притаманною. ╤ н╕хто не порушу╓ проблему збереження на пограничч╕ в╕друбност╕ власно╖ культури посеред розма╖ття ╕нших св╕т╕в. Йдеться про життя-буття м╕ж рел╕г╕йним православ’ям ╕ католицизмом, м╕ж ╓вропейською та аз╕атською культурою, нин╕шньою консенсусно-громадською ╕ керованою демократ╕╓ю, ╕нновац╕йним високотехнолог╕чним та моб╕л╕зац╕йно-сировинним розвитком економ╕ки, зрештою м╕ж СНД, Митним союзом ╕ ╢С, НАТО, м╕ж бажаною зоною в╕льно╖ торг╕вл╕ та Асоц╕ац╕╓ю ╓вропейських держав тощо.
В Укра╖н╕ не досл╕джу╓ться соборн╕сть у комплекс╕ ╕з життям нац╕╖ «на меж╕», що зумовлю╓ транзитн╕сть у контекст╕ ╖╖ сучасних ╕нтеграц╕й, мед╕аторства (посередництва) не лише св╕тського, а й церковного життя, особливо рол╕ греко-католицько╖ церкви як посередника м╕ж римським ╕ в╕зант╕йським напрямками культур. Зростання цих феномен╕в в умовах глобал╕зац╕╖ та настання насущно╖ потреби зупинити подальшу девальвац╕ю нац╕ональних ц╕нностей, втрату нац╕ональних ╕дентичностей. Беззаперечно, це посутн╕ упущення, адже за таких кризових ситуац╕й на передн╕й план виступа╓ транзитн╕сть не т╕льки ╕ не ст╕льки як транспортно-просторова, прикордонна чи транснац╕ональна геопол╕тична реальн╕сть, ск╕льки соц╕ально-психолог╕чна, духовно-╕нтелектуальна, ментальна, ╕деолог╕чно-св╕тоглядна характеристики житт╓д╕яльност╕ народу на «стику» р╕зних навколишн╕х культур, рел╕г╕й, тобто актуал╕зуються виживання ╕ толерантн╕сть на меж╕ розма╖ття звукових, ╕нформац╕йних простор╕в, ментал╕тет╕в ╕ т. ╕н.
Саме за таких обставин, як св╕дчить ╕стор╕я та реал╕╖ сьогодення, важливо виховувати толерантн╕сть не т╕льки ╕ не ст╕льки серед кор╕нного (титульного) народу, робити його кра╖ну перекидним «мостиком» м╕ж берегами р╕зних культур, рел╕г╕й, в╕йськових блок╕в, економ╕чних ╕ пол╕тичних союз╕в. Прикордонне (транскордонне) мед╕аторство не прир╕внюймо до життя на мосту. Адже на мосту не живуть, а по ньому ходять, а ще б╕льше ╖здять, ╕ нав╕ть чуж╕ танки. За умов ослабленост╕ кор╕нно╖ нац╕╖ виника╓ велика низка спокус агресивн╕ших сус╕д╕в придумати ╕деолог╕ю федерал╕зац╕╖ Укра╖ни, «в╕др╕зання» в╕д позаблоково╖, далеко╖ в╕д потуги колективних форм захисту, певно╖ скиби чи морсько╖ коси. Якою не була б ця скиба чи коса, вона для укра╖нц╕в – ╖хня об╕тована земля, а люди на н╕й мають право на самост╕йний розвиток, на в╕дродження ╕ збереження сво╓╖ нац╕онально╖ ╕дентичност╕, в╕друбност╕ сво╓╖ культури, на сво╓ ╕нформац╕йне середовище, а в╕дтак на адекватний прост╕р з його в╕дпов╕дним ╕деолог╕чним забезпеченням, наскр╕зним фундаментом якого ╓ укра╖нська нац╕ональна ╕дея (УН╤), ун╕кальн╕сть яко╖, як ╕ соборност╕, межовост╕ кра╖ни, нин╕ ╕гнору╓ться.

Нац╕ональна ╕дея – фундаментальна основа збереження соборно╖ укра╖нськост╕

Актуал╕зац╕я перспектив ╕нформац╕йно-просторово╖, ╕нновац╕йно╖ модел╕ розбудови нац╕онально╖ держави, ╖╖ ╓вро╕нтеграц╕йних нам╕р╕в ставить на порядок денний потребу: опрацювати систему ╖╖ ╕деолог╕чного забезпечення, яка ╜рунтуватиметься на загальноукра╖нських ╕нтересах, що акумулюються такими сучасними складовими Велико╖ нац╕онально╖ ╕де╖ – Укра╖на: соборна, укра╖нська, г╕дна людини ╕ нац╕╖. Тут не будемо детал╕зувати кожну складову, бо соборн╕сть вже характеризувалася. Водночас укра╖нська Укра╖на не означа╓ зловмисно п╕дкинутого гасла: Укра╖на лише для укра╖нц╕в. Ми ╓сть ╓диний укра╖нський народ: с╕м’я для кожного, хто працю╓ на нашу нац╕ональну ╕дею. ╤нтеграц╕я вимага╓ бути соборними укра╖нцям: не галицькими ╕ не буковинськими, за Франком, додамо – не донецькими чи харк╕вськими. Потр╕бна важка праця сп╕льноти, рег╕он╕в ╕ кожного ос╕бно, аби забезпечити добробут, г╕дну зарплатню, соц╕альний захист, чисту воду, пов╕тря, належну охорону здоров’я ╕ т. ╕н. Концепт побудови кра╖ни, г╕дно╖ людини ╕ нац╕╖, широко адаптований розвинутими державами, але як╕сть нин╕шньо╖ нашо╖ прац╕ та ╕нтегративно╖ соборн╕зац╕╖ не дозволяють «дотягнутися» до ╖хн╕х житт╓вих стандарт╕в.
Це особливо недопустимо в систем╕ нееконом╕чних фактор╕в розбудови ефективно╖ економ╕ки, держави, ╖╖ ╕деолог╕чного та ╕ншого забезпечення. Адже не одне покол╕ння патр╕от╕в Укра╖ни платилося життям саме за нац╕ональну ╕дею, за виб╕р вектора руху до державницького усамост╕йнення, досягнення нац╕онального ╕деалу в структур╕ загальнолюдських ц╕нностей ╕ благ. Нин╕ за нац╕ональну ╕дею вже не треба вмирати, а удосконалювати ╖╖ в╕з╕ю ╕ м╕с╕ю, важко щоденно працювати над ╖хньою реал╕зац╕╓ю. На жаль, ми дос╕ широко не соц╕ал╕зували укра╖нську ╕дею, не зробили ╖╖ нар╕жним каменем державотворення, на його ╕деолог╕чному фундамент╕, в програмних текстах проурядових ╕ опозиц╕йних парт╕й – порожньо. Це унеможливлю╓ визначити не лише стратег╕ю, дерево ц╕лей розвитку нац╕╖, наявн╕ ресурси державотворення, пр╕оритети ╖хнього використання, а й оптим╕зувати виб╕р самого вектора ╕нтеграц╕╖ Укра╖ни, досягнути в його пошуку ╕деалу мудрост╕ (соф╕йност╕) нац╕╖, вийти на позаеконом╕чн╕ смисли руху до вершин цив╕л╕зац╕╖, розширити комплекс нац╕онально-╕деолог╕чних, ф╕лософсько-св╕тоглядних, духовно-рел╕г╕йних, соц╕ально-правових, геопол╕тичних, м╕грац╕йних та ╕нших чинник╕в прискорення розбудови держави.
Нин╕ особливо потр╕бне соборне розум╕ння того, що зараз, як н╕коли, на ╕нтеграц╕йному кону виб╕р р╕зних св╕т╕в, способ╕в ╕ ф╕лософ╕й життя, нехтування якими може призвести до найстрашн╕шого – змарнування дол╕ 46 м╕льйон╕в укра╖нц╕в. В╕д нашого вибору залежить те, що, будучи географ╕чним центром ╢вропи, можна залишитися поза сучасним р╕внем ╓вропейсько╖ осв╕ти, науки, культури. Розглядаючи все лише в рег╕ональному вим╕р╕, можна приректи себе на марг╕нал╕зац╕ю та дов╕чну св╕тову ╕золяц╕ю. Якщо дал╕ глибоко, по-соборно-╓вропейському, нац╕оцентрично не розум╕ти ментальний св╕т укра╖нц╕в, особливо те, що в ╖хн╕й мов╕ поняття «св╕т» ╕ «мир» мають р╕зне значення, а в рос╕йськ╕й – одне, ╕мперське, то знову церковний «русский мир» насаджуватиме в Укра╖н╕ державний рос╕йський св╕т.
Святая святих завдань УН╤ як платформи ╕деолог╕чного забезпечення процес╕в державотворення – це сформувати ╓диний нац╕ональний економ╕чний, мовно-╕нформац╕йний, культурний, рел╕г╕йний та ╕нш╕ простори, в яких ус╕ укра╖нц╕ р╕зних рег╕он╕в за допомогою осв╕ти та просв╕ти могли усв╕домити себе соборною державоцентричною нац╕╓ю. ╢ соборна нац╕я як повноц╕нне, самодостатн╓ соц╕ально-економ╕чне, етнокультурне середовище, ╓ ╕нформац╕йний прост╕р, який не гн╕тить, не розмива╓ тотожн╕сть народу, повнокровно функц╕ону╓ передача знань в╕д покол╕ння до покол╕ння – значить, вихову╓ться нац╕онально св╕дома, ц╕л╕сна людина ╕ ков╕тальна сп╕льнота, здатна в╕дроджуватися. Очевидно, що за тако╖ ситуац╕╖ конче потр╕бно задуматися не т╕льки над ринком ╢вропейського союзу, що в 12 раз╕в б╕льший в╕д Митного, а й над державотворчою ф╕лософ╕╓ю двох св╕т╕в – ╓вропейського та аз╕йського; над кл╕матом, що там дом╕ну╓, над ц╕нностями, що там панують, над добробутом життя-буття, якого досягли в цих союзах. Що в них ╕з захистом людини ╕ нац╕╖, з як╕стю осв╕ти, науки ╕ високотехнолог╕чного виробництва, з викор╕ненням корупц╕╖, який р╕вень незалежност╕ ╕ демократичност╕ судово╖ системи, що з правами соц╕ального захисту, збереженням нац╕онально╖ ╕дентичност╕, в╕дновленням правдиво╖ ╕сторично╖ пам’ят╕, генофонду нац╕╖, демограф╕чними ╕ м╕грац╕йними процесами.
Коли йдеться про виб╕р ╕нтеграц╕йного вектора в рамках ╓вропейсько╖ сп╕льноти, розробки пан’╓вропейських проект╕в, м╕жнародних угруповань транскордонного сп╕вроб╕тництва, то Укра╖на виходить на далеко вищий – колективний р╕вень вза╓мод╕╖ м╕жнародних суб’╓кт╕в, а не лише окремих прикордонних областей, скаж╕мо, тих, що дотичн╕ до Карпатського рег╕ону. Тут важливим ╓ не т╕льки промисловий потенц╕ал цього рег╕ону, а те, що Укра╖на в ╢С разом з ╕ншими кра╖нами в майбутньому могли б формувати ╕ визначати окремий, самост╕йний ╕ потужний сх╕дно╓вропейський сегмент його рег╕онально╖ пол╕тики, в т. ч. щодо розвитку Укра╖ни, ╖╖ прикордонних областей, ╕нтеграц╕╖, структуризац╕╖, диверсиф╕кац╕╖ ╖хн╕х ринк╕в, модерн╕зац╕╖ промисловост╕, с╕льського господарства ╕ т. ╕н.
Анал╕з позитив╕в ╕ негатив╕в потр╕бен, аби нарешт╕ визначитися з майбутн╕м в╕льним розвитком укра╖нського народу в справд╕ в╕льному св╕товому сп╕втовариств╕ та усв╕домити, що лог╕чне повернення Укра╖ни в ╢вропу ╓ процесом природним, адекватним ╕сторичн╕й справедливост╕. Не можна знехтувати мотивац╕╓ю 28-ми кра╖н, що об’╓дналися навколо саме загальнолюдських ╕ нац╕ональних ц╕нностей в ╢вропейський союз. Нам не втратити б укра╖нськ╕сть, аби нас не сп╕ткала точка неповернення. Шкода, але для багатьох високопосадовц╕в Батьк╕вщина – це ще не патр╕отичне ╖й служ╕ння, збереження споконв╕чних неперех╕дних вартостей ╖╖ народу, його традиц╕й, знань, свобод тощо, а влада, п╕ар, корупц╕я та нетрудовий б╕знес. Насамк╕нець, подумаймо: чи змогла б зберегти свою самост╕йн╕сть, соборн╕сть така невелика за територ╕╓ю ╓вропейська держава, як Андорра, «на меж╕» м╕ж Рос╕╓ю ╕ Кита╓м? Через ск╕льки рок╕в там почали б числити в╕дсотки рос╕ян ╕ китайц╕в для прийняття закону про «захист» ╖хн╕х мов в╕д «притеснения» кор╕нними туземцями?

Степан ВОВКАНИЧ,
доктор економ╕чних наук,
професор, пров╕дний науковий сп╕вроб╕тник
╤нституту рег╕ональних досл╕джень НАН Укра╖ни
м. Льв╕в

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 16.08.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12160

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков