Версiя для друку Обговорити в форумi

Відлуння свята

День незалежності України як для місцевої влади, так і для більшості севастопольців — не найголовніше свято. Перелік заходів цього року був стандартним — урочисті збори з нагоди Дня у Севастопольському академічному російському драматичному театрі ім. Луначарського з врученням державних нагород і звань, концерт, вручення паспортів севастопольській молоді, концерт на майдані Нахімова з салютом.
24 серпня 2013 р. відбулось покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку чиновниками та представниками Військово-Морських Сил Збройних Сил України з урочистим проходженням почесної варти. Такий мовчазний ритуал у Севастополі існує вже більше п’яти років, ще з часів президентства Віктора Ющенка. До цього в святкуванні брали участь всі партії, і навіть примушені відомо ким комуністи.
Раніше проводились мітинги з виступами як офіційних осіб, так і представників політичних партій. Та комусь такі демократичні стандарти муляють очі, і ритуал, як шагренева шкіра, зменшився до 5 хвилин. Понизили статус свята ще й прислані з квітами чиновники і політики 3-го ешелону, багатьох з яких ніхто й не знав, а вони не представлялись.
Після п’яти відпрацьованих хвилин офіційні представники розійшлись, і їхнє місце зайняли більше сотні севастопольців, які шанують Українську Державу і її Незалежність. До того ж проросійська влада не змогла переступити через себе і тому «не помітила» дати 10-річчя встановлення пам’ятника Кобзарю у Севастополі. Нагадаємо, що його створили львів’яни Василь та Володимир Одрехівські, а меценатом став українець із Торонто доктор Василь Іваницький (1918- 2005). Організатором встановлення пам’ятника був тодішній голова Гагарінської районної державної адміністрації, президент Фундації імені Т. Г. Шевченка Богдан Вуйко.
Частину урочистостей організувала міська координаційна рада громадських організацій з відзначення 200-річчя Тараса Шевченка, надавши слово представникам севастопольської молоді, які нещодавно повернулися з поїздки на Черкащину, де відвідали Тарасову могилу та місця козацької слави. Завуч 5-ї гімназії ім. Лесі Українки Ганна Ільїна під акомпанемент бандури, на якій вона прекрасно грає, виконала пісню на слова Тараса Шевченка.
Студентка Наталя Воронова художньо і натхненно прочитала вірш дніпропетровського поета Григорія Бідняка зі словами:

Реве Дніпро…
 Йому ревіти вічно.
Через пороги рветься.
 Стугонить.
Хай скаженіють
 нелюди панічно,
А Україна буде, буде жить!

З поетичними рядками віршів «Чуємо тебе, Тарасе!» і «Не плачмо!» перед українською громадою виступив Іван Левченко. Ці поезії стали логічним продовженням знаменитого «Дійшов Шевченко в Севастополь» (http://www.ukrlife.org/main/tribuna/taras.htm), який під час відкриття пам’ятника прочитав Іван Васильович, тоді, 10 років тому, генеральний директор Севастопольської державної телерадіокомпанії. Оптимістично пролунали слова поезії:

Надійно, поете,
нам разом з тобою:
Ми віримо — дійдем
омріяних днів!
Дай, Боже, нам духу,
дай, Боже, любові,
Щоб кожен, як ти,
Україну любив!
У даль з п’єдесталу
зориш ти, Тарасе,
Розкутий твій голос
— як промінь з імли:
«Борітесь —
поборете!»
Вірив. І прагнув,
Щоб ми, українці,
щасливі були!

Вклонились Великому Кобзареві і гості з Києва, учасники заслуженого народного хору «Будівельник», які теж виступали у 2003 році, вони натхненно заспівали народні пісні. Тепло сприйняли учасники зібрання і диригента хору, яка керувала співаками з маленькою дитинкою на руках.
Ще однією окрасою урочистостей став початок зйомок фільму про участь у морських походах Тараса Шевченка по Аральському морю. На знімку автор і режисер фільму, капітан 2 рангу запасу Військово-Морських Сил Збройних Сил України Тимур Баротов позує ще з цілою тарілкою, яку потім за кіношною традицією початку зйомок, на щастя, розбили об постамент пам’ятника. Завершення зйомок фільму, які пройдуть в Севастополі та в Санкт-Петербурзі, планується на осінь. Головну роль у фільмі, який художньо та документально розкриватиме факти з військової служби Тараса Шевченка під час описової експедиції О. І. Бутакова Аральським морем (1848-1849 рр.), виконає заслужений артист України Віталій Таганов.
Після цього відбувся мітинг, на якому севастопольська «Батьківщина» закликала до відстоювання демократичних цінностей і європейського майбутнього.
Увечері гостям міста і севастопольцям на Приморському бульварі співали учасники фестивалю «Дзвени піснями, моя земле!».
Молоді «ударівці» на чолі з Дмитром Білоцерковцем роздавали слухачам маленькі прапорці України.
На вечірньому концерті на майдані Нахімова співали переважно російські пісні, а «героєм» Дня незалежності України міські керманичі зробили відомого російського співака Миколу Баскова. Закінчився годинний виступ затертою і простенькою пісенькою «Шарманка»:

Всё так же рыдает шарманка,
В Париже она чужестранка.

Загалом враження від концерту у день найбільшого українського державного національного свята нагадали «новый год». Таким чином, бюджетні кошти України використовуються для підтримки співаків з Росії, а значить, спрямовуються на утвердження «русского міра» в Україні.
Вчергове «патріоти» і «опозиція» не вплинули на проведення проросійських заходів не тільки в Севастополі, а й в столиці нашої Батьківщини Києві...

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 30.08.2013 > Тема "Урок української"