"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема "Українці мої..."
#36 за 06.09.2013
НАЛЕЖНО ВШАНУ╢МО УЛЮБЛЕНОГО В НАРОД╤ ПОЕТА СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО!
Пам’ять
ЗВЕРНЕННЯ До Верховно╖ Ради Укра╖ни, Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни
У знаменний час, коли Укра╖на ╕ св╕т готуються урочисто святкувати 200-р╕чний юв╕лей Тараса Шевченка, хочемо привернути увагу громадськост╕ до ще одн╕╓╖ важливо╖ дати. 6 с╕чня 2014 року ми в╕дзначатимемо 180-ту р╕чницю в╕д дня народження класика укра╖нсько╖ л╕тератури Степана Руданського. Часу залиша╓ться небагато, однак дос╕ н╕чого не робиться н╕ в столиц╕, н╕ у м╕сцях, пов’язаних ╕з життям ╕ творч╕стю поета. Це питання нав╕ть не розглядалося у Верховн╕й Рад╕. ╤м’я Руданського п╕дда╓ться дискрим╕нац╕╖. Значно обмежено вивчення його спадщини в осв╕тн╕х закладах. Не випускаються нов╕ видання. Хоч як прикро, але саме в ц╕ перед’юв╕лейн╕ дн╕ за потурання м╕сцево╖ влади чиняться антизаконн╕, антигуманн╕, а то й просто варварськ╕ д╕╖, спрямован╕ проти вшанування пам’ят╕ Степана Руданського. На Пол╕кур╕вському мемор╕ал╕ в Ялт╕ злочинно пограбовано пам’ятник на могил╕ поета – викрадено бронзовий барель╓ф та ланцюгову огорожу. На будинку, де жив ╕з с╕м’╓ю ╕ працював л╕карем Руданський (Ялта, площа Рад╕на, 18), знято мемор╕альну дошку. Це н╕бито пов’язано з тим, що давн╕м р╕шенням Ялтинсько╖ м╕ськради № 616 в╕д 31 грудня 1997 року будинок приватизовано. ╤ вже зовс╕м не випадково на Всеукра╖нському культурно-мистецькому свят╕ «Ялтинська ос╕нь» не викону╓ться п╕сня «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну», як це бувало ран╕ше. Посягають на святин╕ не т╕льки у Криму. В м╕ст╕ Шаргород╕ (В╕нницька область) ╕з будинку колишньо╖ духовно╖ бурси знято барель╓фи Степана Руданського та Михайла Коцюбинського, як╕ там навчалися. Ц╕ та ╕нш╕ кричущ╕ факти принижують г╕дн╕сть та авторитет насамперед владних структур, як╕ допускають таку наругу над пам’яттю великого земляка. Тому ми спод╕ва╓мося, що в центр╕ ╕ на м╕сцях буде негайно зроблено висновки ╕ виправлено становище. Зверта╓мося до Верховно╖ Ради, Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни, М╕н╕стерств культури, охорони здоров’я, осв╕ти ╕ науки, Державного ком╕тету телебачення ╕ рад╕омовлення, м╕сцевих державних орган╕в ╕з закликом забезпечити г╕дне в╕дзначення 180-р╕чного юв╕лею Степана Руданського ╕ вжити таких нев╕дкладних заход╕в: – ухвалити в╕дпов╕дну постанову Верховно╖ Ради Укра╖ни; – ухвалити р╕шення Ки╖всько╖ та Ялтинсько╖ м╕ських рад щодо встановлення в цих м╕стах пам’ятник╕в Степанов╕ Руданському; – встановити та в╕дкрити до юв╕лею в м╕ст╕ Калин╕вц╕ (В╕нницька область) пам’ятник Степанов╕ Руданському; – назвати ╕м’ям Степана Руданського площу м╕ста Калин╕вки, на як╕й вже 30 рок╕в проводиться Всеукра╖нське свято гумору ╕ сатири; – повернути до програми загальноосв╕тн╕х навчальних заклад╕в вивчення таких в╕домих поез╕й Степана Руданського, як «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну», «Наука» та ╕нш╕, а також поновити вивчення творчост╕ поета у восьмому клас╕; – розпочати п╕дготовку академ╕чного видання твор╕в Степана Руданського; – випустити буклет про життя ╕ творч╕сть поета; – п╕дготувати на телебаченн╕ ╕ рад╕о цикли передач, присвячених Степанов╕ Руданському. Заклика╓мо державн╕ органи, депутат╕в ус╕х р╕вн╕в, широку громадськ╕сть не бути байдужими ╕ все зробити для належного вшанування улюбленого в народ╕ поета Степана Руданського.
ЗВЕРНЕННЯ П╤ДПИСАЛИ: Олекс╕й Боржковський – в╕йськовий л╕кар, п╕дполковник, правнучатий плем╕нник Степана Руданського, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського; Михайло Андрейчин – член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, доктор медичних наук, професор, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни (м. Терноп╕ль); Павло Б╕лошицький – доктор медичних наук, академ╕к УАН, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки; ╤ван Драч – поет, к╕носценарист, громадський д╕яч, Герой Укра╖ни, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, почесний академ╕к Академ╕╖ мистецтв Укра╖ни; Микола Жулинський – л╕тературознавець, громадський д╕яч, доктор ф╕лолог╕чних наук, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, директор ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Тараса Шевченка НАН Укра╖ни, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка; Мирослав Мисяк – голова Координац╕йно╖ ради Конгресу укра╖нц╕в П╕вденного Криму (м. Ялта, АР Крим); Петро Осадчук – поет, громадський д╕яч, лауреат прем╕й ╕мен╕ Степана Руданського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, народний депутат Укра╖ни 1-го та 2-го скликань; Ра╖са Павленко – генеральний директор Нац╕онально╖ науково╖ медично╖ б╕бл╕отеки Укра╖ни, заслужений прац╕вник культури Укра╖ни, кавалер ордена княгин╕ Ольги ╤╤╤ та ╤╤ ступен╕в; Петро Перебийн╕с – поет, драматург, громадський д╕яч, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни, заслужений журнал╕ст Укра╖ни; Любомир Пир╕г – громадський д╕яч, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки, народний депутат Укра╖ни 1-го скликання; Олег Синяченко – член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, доктор медичних наук, професор, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни (м. Донецьк); В╕тал╕й Цимбалюк – доктор медичних наук, професор, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки; ╤ван Чекман – член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки; Володимир Широбоков – доктор медичних наук, професор, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни; Абляз╕з Вел╕╓в — письменник, заслужений д╕яч мистецтв АР Крим, лауреат прем╕╖ ╕м. Б. Чобан-заде; Петро Вольвач — голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка, академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ; Данило Кононенко — поет, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського, заслужений журнал╕ст Укра╖ни; В╕ктор Качула — головний редактор газети «Кримська св╕тлиця», заслужений журнал╕ст Укра╖ни; Олександр Височанський – поет-гуморист, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського (с. Антон╕вка, Томашп╕льський район, В╕нницька область); Юл╕я Грош – засновник ╕ перший директор музею Степана Руданського на батьк╕вщин╕ поета в с. Хомутинцях Калин╕вського району В╕нницько╖ област╕, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського; Тарас Грош – музикант, художн╕й кер╕вник народного хорового колективу «В╕нок Руданського» (с. Хомутинц╕); Анатол╕й ╤ванков – ╕нженер, учасник народного хорового колективу «В╕нок Руданського» (с. Хомутинц╕); Св╕тлана ╤ванкова – викладач В╕нницького нац╕онального аграрного ун╕верситету; Галина Крем╕нська – фельдшер, правнучата плем╕нниця Степана Руданського (с. М╕зяк╕вськ╕ Хутори, В╕нницький район, В╕нницька область); Людмила Моц╕мох – б╕бл╕отекар (смт. Брацлав, Немир╕вський район, В╕нницька область); Григор╕й Патрак-Кухаренко – заслужений прац╕вник культури Укра╖ни (м. Калин╕вка, В╕нницька область); Людмила Похвалюк – праправнучата плем╕нниця Степана Руданського, вчителька (с. Б╕лик╕вц╕, Жмеринський район, В╕нницька область); В╕ктор╕я Тарасова – б╕бл╕отекар (смт. Брацлав, Немир╕вський район, В╕нницька область); Алла Федорук – б╕бл╕отекар (смт. Брацлав, Немир╕вський район, В╕нницька область); Над╕я Б╕лик – л╕кар (м. Житомир); Галина Б╕лошицька – вчителька (м. Житомир); Микола Б╕лошицький – л╕кар (м. Житомир); Олена Б╕лошицька-Костюкевич – проза╖к (м. Житомир); Лариса Бондарчук – л╕кар (м. Бердич╕в, Житомирська область); Святослав Васильчук – голова Житомирсько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ «Просв╕ти», заслужений журнал╕ст Укра╖ни, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ ╤вана Ог╕╓нка; Валер╕й Костюкевич – журнал╕ст (м. Житомир); Антон Каденюк – л╕кар (м. Житомир); Над╕я М╕ненко – заслужений вчитель Укра╖ни (с. Забуяння, Макар╕вський район, Ки╖вська область); Галина Подчаха – вчителька (м. Одеса).
Степан РУДАНСЬКИЙ
ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ
Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну, Де покинув я д╕вчину, Де покинув кар╕ оч╕, Пов╕й, в╕тре, оп╕вноч╕. М╕ж горами там долина, В т╕й долин╕ ╓ хатина, В т╕й хатин╕ — д╕вчинонька, Д╕вчинонька-голубонька. Пов╕й, в╕тре, до сх╕д сонця, До сх╕д сонця, край в╕конця. Край в╕конця пост╕ль б╕ла, Пост╕ль б╕ла, д╕вка мила. Пов╕й, в╕тре,тишком-нишком Над рум’яним, б╕лим личком. Над тим личком нахилися, Чи спить мила — подивися. Чи спить мила, чи збудилась? Спитай ╖╖, з ким любилась. З ким любилась ╕ кохалась, ╤ кохати присягалась. Як заб’╓ться ╖й серденько, Як з╕тхне вона тихенько, Як заплачуть кар╕ оч╕, — Вертай, в╕тре, оп╕вноч╕. А як мене позабула ╤ другого пригорнула, То розв╕йся край долини, Не вертайся з Укра╖ни. В╕тер в╕╓, в╕тер в╕╓, Серце тужить, серце мл╕╓. В╕тер в╕╓, пов╕ва╓, В Укра╖ну не верта╓.
БАБА В ЦЕРКВ╤
Прийшла в церкву стара баба, Св╕чок накупила, Де була яка ╕кона, Всюди пол╕пила. ╤ще пара оста╓ться, Де ╖х прил╕пити?.. «Ага! – каже, — пошукаю Святого Микити!» Найшла баба ╕ Микиту – Святий чорта ц╕пить!.. Баба ╖дну йому ставить, Другу чорту л╕пить… Видять люди й розважають, Щоби не л╕пила. «Що ти, бабо, — кажуть, — робиш? Таж то вража сила!..» Але баба обернулась: «Не суд╕те, люди! Н╕хто того не в╕да╓, Де по смерт╕ буде… Чи у неб╕, чи у пекл╕ Скажуть в╕кувати; Треба всюди, добр╕ люди, Приятел╕в мати».
ДО УКРА╥НИ
Ой з-за гори, ╕з-з╕ круч╕ Та скриплять вози йдучи, Попереду козаченько Так вигуку╓, йдучи: «Укра╖но, Укра╖но, Моя р╕дна мати! Чи ще довго над тобою Будуть панувати? Чи ще довго кривавицю Будуть з тебе пити, Та й д╕точок тво╖х б╕дних В кайдани водити? Твоя слава – у могил╕, А воля – в Сиб╕р╕; От що тоб╕, матусенько, Москал╕ зробили! Гукни ж, гукни, Укра╖но, Нещасная вдово! Може, д╕ти на тв╕й голос Об╕звуться знову! Може, знову розв’яжуться Зв’язан╕╖ руки, Може, знову бряжчатимуть Козацьк╕ шаблюки! Може, в╕йсько запорозьке, Як море, загра╓, А д╕вчина, як ╕ вперше, П╕сню засп╕ва╓! Тод╕ вже нас не забудуть ╤ московськ╕ внуки, Кров за кров катам нашим ╤ муки за муки. Гукни ж, серце, Укра╖но, Та т╕льки скор╕ше, Бо щодал╕ ссуть кров нашу, Все б╕льше ╕ б╕льше!»
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ╤ ПАНИ
Стали колись Хмельницького Ляхи п╕дмовляти, Щоби нашу Укра╖ну З Польщею з’╓днати. А Хмельницький ╖м говорить: «Сядьте, добр╕ люди! Послухайте мо╖ байки, Чи правдива буде?.. Ото був соб╕ господар, Мав ╖дного сина, ╤ любив в╕н його щиро — Сказано, дитина… Любив його, як дитину, Годив, як панят╕; Але в того чолов╕ка Був ╕ вуж при хат╕. ╤, бувало, як дитина За об╕д с╕да╓, В тую пору ╕з-п╕д печ╕ ╤ вуж вил╕за╓… ╤ що дитя йому кине, Що само упаде, Вуж пол╕зе позбира╓, Вуж ╕ тому радий!.. Але раз дитя почало ╤з вужем дрочитись, Дрочилося-дрочилося, Дал╕ стало битись. Вуж до п╕ни роз╕злився, Укусив дитину; Аж надходить ╕ господар В ту лиху годину… Як ударив по вужев╕, То хв╕ст ╕ остався, А вуж, живий, та безхвостий, У нору сховався… Нема в хат╕ вже дитини, ╤ вужа не стало; А тим часом господарство, Як вода, спливало. В р╕к ╕сплила вся ма╓тн╕сть, Вс╕ його пожитки, Ба вже й на н╕м не осталось Н╕ рубця, н╕ нитки. ╤де, б╕дний, до ворожки; Св╕тить вона св╕ч╕, Посид╕ла-погадала, Каже: «Чолов╕че! Мав-ись, — каже, — чолов╕че,— Ти вужа хатнього! Все багатство, вся ма╓тность — Все було в╕д нього. А як ти з ним посварився, А може, й побився, То ото ж ти через те╓ Усього лишився!..» Поверта╓ться господар До сво╓╖ хати, Прислонився коло печ╕ Та й став вужа звати… Вил╕за╓ вуж безхвостий Та й став говорити: «Н╕ вже, — каже, — чолов╕че, Разом нам не жити! Ск╕лько ти на мене глянеш — Зараз пригада╓ш, Що дов╕ку через мене Ти сина не ма╓ш! Ск╕лько я на тебе гляну, Зараз пригадаю, Що дов╕ку через тебе Я хвоста не маю. Буду тоб╕, чолов╕че, Все добро робити, Але разом ╕з тобою Я не буду жити!..» Отак воно, добр╕ люди! Польща — то дитина, Король польський — то господар, А вуж — Укра╖на!..»
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12248
|