Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 06.09.2013
НАЛЕЖНО ВШАНУ╢МО УЛЮБЛЕНОГО В НАРОД╤ ПОЕТА СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО!

Пам’ять

ЗВЕРНЕННЯ
До Верховно╖ Ради Укра╖ни,
Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни

У знаменний час, коли Укра╖на ╕ св╕т готуються урочисто святкувати 200-р╕чний юв╕лей Тараса Шевченка, хочемо привернути увагу громадськост╕ до ще одн╕╓╖ важливо╖ дати. 6 с╕чня 2014 року ми в╕дзначатимемо 180-ту р╕чницю в╕д дня народження класика укра╖нсько╖ л╕тератури Степана Руданського. Часу залиша╓ться небагато, однак дос╕ н╕чого не робиться н╕ в столиц╕, н╕ у м╕сцях, пов’язаних ╕з життям ╕ творч╕стю поета. Це питання нав╕ть не розглядалося у Верховн╕й Рад╕. ╤м’я Руданського п╕дда╓ться дискрим╕нац╕╖. Значно обмежено вивчення його спадщини в осв╕тн╕х закладах. Не випускаються нов╕ видання. Хоч як прикро, але саме в ц╕ перед’юв╕лейн╕ дн╕ за потурання м╕сцево╖ влади чиняться антизаконн╕, антигуманн╕, а то й просто варварськ╕ д╕╖, спрямован╕ проти вшанування пам’ят╕ Степана Руданського.
На Пол╕кур╕вському мемор╕ал╕ в Ялт╕ злочинно пограбовано пам’ятник на могил╕ поета – викрадено бронзовий барель╓ф та ланцюгову огорожу. На будинку, де жив ╕з с╕м’╓ю ╕ працював л╕карем Руданський (Ялта, площа Рад╕на, 18), знято мемор╕альну дошку. Це н╕бито пов’язано з тим, що давн╕м р╕шенням Ялтинсько╖ м╕ськради № 616 в╕д 31 грудня 1997 року будинок приватизовано. ╤ вже зовс╕м не випадково на Всеукра╖нському культурно-мистецькому свят╕ «Ялтинська ос╕нь» не викону╓ться п╕сня «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну», як це бувало ран╕ше.
Посягають на святин╕ не т╕льки у Криму. В м╕ст╕ Шаргород╕ (В╕нницька область) ╕з будинку колишньо╖ духовно╖ бурси знято барель╓фи Степана Руданського та Михайла Коцюбинського, як╕ там навчалися. Ц╕ та ╕нш╕ кричущ╕ факти принижують г╕дн╕сть та авторитет насамперед владних структур, як╕ допускають таку наругу над пам’яттю великого земляка. Тому ми спод╕ва╓мося, що в центр╕ ╕ на м╕сцях буде негайно зроблено висновки ╕ виправлено становище.
Зверта╓мося до Верховно╖ Ради, Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни, М╕н╕стерств культури, охорони здоров’я, осв╕ти ╕ науки, Державного ком╕тету телебачення ╕ рад╕омовлення, м╕сцевих державних орган╕в ╕з закликом забезпечити г╕дне в╕дзначення 180-р╕чного юв╕лею Степана Руданського ╕ вжити таких нев╕дкладних заход╕в:
– ухвалити в╕дпов╕дну постанову Верховно╖ Ради Укра╖ни;
– ухвалити р╕шення Ки╖всько╖ та Ялтинсько╖ м╕ських рад щодо встановлення в цих м╕стах пам’ятник╕в Степанов╕ Руданському;
– встановити та в╕дкрити до юв╕лею в м╕ст╕ Калин╕вц╕ (В╕нницька область) пам’ятник Степанов╕ Руданському;
– назвати ╕м’ям Степана Руданського площу м╕ста Калин╕вки, на як╕й вже 30 рок╕в проводиться Всеукра╖нське свято гумору ╕ сатири;
– повернути до програми загальноосв╕тн╕х навчальних заклад╕в вивчення таких в╕домих поез╕й Степана Руданського, як «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну», «Наука» та ╕нш╕, а також поновити вивчення творчост╕ поета у восьмому клас╕;
– розпочати п╕дготовку академ╕чного видання твор╕в Степана Руданського;
– випустити буклет про життя ╕ творч╕сть поета;
– п╕дготувати на телебаченн╕ ╕ рад╕о цикли передач, присвячених Степанов╕ Руданському.
Заклика╓мо державн╕ органи, депутат╕в ус╕х р╕вн╕в, широку громадськ╕сть не бути байдужими ╕ все зробити для належного вшанування улюбленого в народ╕ поета Степана Руданського.

ЗВЕРНЕННЯ П╤ДПИСАЛИ:
Олекс╕й Боржковський – в╕йськовий л╕кар, п╕дполковник, правнучатий плем╕нник Степана Руданського, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського;
Михайло Андрейчин – член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, доктор медичних наук, професор, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни (м. Терноп╕ль);
Павло Б╕лошицький – доктор медичних наук, академ╕к УАН, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки;
╤ван Драч – поет, к╕носценарист, громадський д╕яч, Герой Укра╖ни, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, почесний академ╕к Академ╕╖ мистецтв Укра╖ни;
Микола Жулинський – л╕тературознавець, громадський д╕яч, доктор ф╕лолог╕чних наук, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, директор ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Тараса Шевченка НАН Укра╖ни, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка;
Мирослав Мисяк – голова Координац╕йно╖ ради Конгресу укра╖нц╕в П╕вденного Криму (м. Ялта, АР Крим);
Петро Осадчук – поет, громадський д╕яч, лауреат прем╕й ╕мен╕ Степана Руданського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, народний депутат Укра╖ни 1-го та 2-го скликань;
Ра╖са Павленко – генеральний директор Нац╕онально╖ науково╖ медично╖ б╕бл╕отеки Укра╖ни, заслужений прац╕вник культури Укра╖ни, кавалер ордена княгин╕ Ольги ╤╤╤ та ╤╤ ступен╕в;
Петро Перебийн╕с – поет, драматург, громадський д╕яч, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Тараса Шевченка, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни, заслужений журнал╕ст Укра╖ни;
Любомир Пир╕г – громадський д╕яч, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки, народний депутат Укра╖ни 1-го скликання;
Олег Синяченко – член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, доктор медичних наук, професор, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни (м. Донецьк);
В╕тал╕й Цимбалюк – доктор медичних наук, професор, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки;
╤ван Чекман – член-кореспондент Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни, заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни, лауреат Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки;
Володимир Широбоков – доктор медичних наук, професор, академ╕к Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, Нац╕онально╖ академ╕╖ медичних наук Укра╖ни;
Абляз╕з Вел╕╓в — письменник, заслужений д╕яч мистецтв АР Крим, лауреат прем╕╖ ╕м. Б. Чобан-заде;
Петро Вольвач — голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕м. Т. Шевченка, академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ;
Данило Кононенко — поет, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського, заслужений журнал╕ст Укра╖ни;
В╕ктор Качула — головний редактор газети «Кримська св╕тлиця», заслужений журнал╕ст Укра╖ни;
Олександр Височанський – поет-гуморист, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського (с. Антон╕вка, Томашп╕льський район, В╕нницька область);
Юл╕я Грош – засновник ╕ перший директор музею Степана Руданського на батьк╕вщин╕ поета в с. Хомутинцях Калин╕вського району В╕нницько╖ област╕, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Степана Руданського;
Тарас Грош – музикант, художн╕й кер╕вник народного хорового колективу «В╕нок Руданського» (с. Хомутинц╕);
Анатол╕й ╤ванков – ╕нженер, учасник народного хорового колективу «В╕нок Руданського» (с. Хомутинц╕);
Св╕тлана ╤ванкова – викладач В╕нницького нац╕онального аграрного ун╕верситету;
Галина Крем╕нська – фельдшер, правнучата плем╕нниця Степана Руданського (с. М╕зяк╕вськ╕ Хутори, В╕нницький район, В╕нницька область);
Людмила Моц╕мох – б╕бл╕отекар (смт. Брацлав, Немир╕вський район, В╕нницька область);
Григор╕й Патрак-Кухаренко – заслужений прац╕вник культури Укра╖ни (м. Калин╕вка, В╕нницька область);
Людмила Похвалюк – праправнучата плем╕нниця Степана Руданського, вчителька (с. Б╕лик╕вц╕, Жмеринський район, В╕нницька область);
В╕ктор╕я Тарасова – б╕бл╕отекар (смт. Брацлав, Немир╕вський район, В╕нницька область);
Алла Федорук – б╕бл╕отекар (смт. Брацлав, Немир╕вський район, В╕нницька область);
Над╕я Б╕лик – л╕кар (м. Житомир);
Галина Б╕лошицька – вчителька (м. Житомир);
Микола Б╕лошицький – л╕кар (м. Житомир);
Олена Б╕лошицька-Костюкевич – проза╖к (м. Житомир);
Лариса Бондарчук – л╕кар (м. Бердич╕в, Житомирська область);
Святослав Васильчук – голова Житомирсько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ «Просв╕ти», заслужений журнал╕ст Укра╖ни, лауреат прем╕╖ ╕мен╕ ╤вана Ог╕╓нка;
Валер╕й Костюкевич – журнал╕ст (м. Житомир);
Антон Каденюк – л╕кар (м. Житомир);
Над╕я М╕ненко – заслужений вчитель Укра╖ни (с. Забуяння, Макар╕вський район, Ки╖вська область);
Галина Подчаха – вчителька (м. Одеса).


Степан РУДАНСЬКИЙ

ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ

 Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну,
 Де покинув я д╕вчину,
 Де покинув кар╕ оч╕,
 Пов╕й, в╕тре, оп╕вноч╕.
 М╕ж горами там долина,
 В т╕й долин╕ ╓ хатина,
 В т╕й хатин╕ — д╕вчинонька,
 Д╕вчинонька-голубонька.
 Пов╕й, в╕тре, до сх╕д сонця,
 До сх╕д сонця, край в╕конця.
 Край в╕конця пост╕ль б╕ла,
 Пост╕ль б╕ла, д╕вка мила.
 Пов╕й, в╕тре,тишком-нишком
 Над рум’яним, б╕лим личком.
 Над тим личком нахилися,
 Чи спить мила — подивися.
 Чи спить мила,
 чи збудилась?
 Спитай ╖╖, з ким любилась.
 З ким любилась ╕ кохалась,
 ╤ кохати присягалась.
 Як заб’╓ться ╖й серденько,
 Як з╕тхне вона тихенько,
 Як заплачуть кар╕ оч╕, —
 Вертай, в╕тре, оп╕вноч╕.
 А як мене позабула
 ╤ другого пригорнула,
 То розв╕йся край долини,
 Не вертайся з Укра╖ни.
 В╕тер в╕╓, в╕тер в╕╓,
 Серце тужить, серце мл╕╓.
 В╕тер в╕╓, пов╕ва╓,
 В Укра╖ну не верта╓.

БАБА В ЦЕРКВ╤

Прийшла в церкву стара баба,
Св╕чок накупила,
Де була яка ╕кона,
Всюди пол╕пила.
╤ще пара оста╓ться,
Де ╖х прил╕пити?..
«Ага! – каже, — пошукаю
Святого Микити!»
Найшла баба ╕ Микиту –
Святий чорта ц╕пить!..
Баба ╖дну йому ставить,
Другу чорту л╕пить…
Видять люди й розважають,
Щоби не л╕пила.
«Що ти, бабо, —
кажуть, — робиш?
Таж то вража сила!..»
Але баба обернулась:
«Не суд╕те, люди!
Н╕хто того не в╕да╓,
Де по смерт╕ буде…
Чи у неб╕, чи у пекл╕
Скажуть в╕кувати;
Треба всюди, добр╕ люди,
Приятел╕в мати».

ДО УКРА╥НИ

Ой з-за гори, ╕з-з╕ круч╕
Та скриплять вози йдучи,
Попереду козаченько
Так вигуку╓, йдучи:
«Укра╖но, Укра╖но,
Моя р╕дна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго кривавицю
Будуть з тебе пити,
Та й д╕точок тво╖х б╕дних
В кайдани водити?
Твоя слава – у могил╕,
А воля – в Сиб╕р╕;
От що тоб╕, матусенько,
Москал╕ зробили!
Гукни ж, гукни, Укра╖но,
Нещасная вдово!
Може, д╕ти на тв╕й голос
Об╕звуться знову!
Може, знову розв’яжуться
Зв’язан╕╖ руки,
Може, знову бряжчатимуть
Козацьк╕ шаблюки!
Може, в╕йсько запорозьке,
Як море, загра╓,
А д╕вчина, як ╕ вперше,
П╕сню засп╕ва╓!
Тод╕ вже нас не забудуть
╤ московськ╕ внуки,
Кров за кров катам нашим
╤ муки за муки.
Гукни ж, серце, Укра╖но,
Та т╕льки скор╕ше,
Бо щодал╕ ссуть кров нашу,
Все б╕льше ╕ б╕льше!»

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ╤ ПАНИ

Стали колись Хмельницького
Ляхи п╕дмовляти,
Щоби нашу Укра╖ну
З Польщею з’╓днати.
А Хмельницький
 ╖м говорить:
«Сядьте, добр╕ люди!
Послухайте мо╖ байки,
Чи правдива буде?..
Ото був соб╕ господар,
Мав ╖дного сина,
╤ любив в╕н його щиро —
Сказано, дитина…
Любив його, як дитину,
Годив, як панят╕;
Але в того чолов╕ка
Був ╕ вуж при хат╕.
╤, бувало, як дитина
За об╕д с╕да╓,
В тую пору ╕з-п╕д печ╕
╤ вуж вил╕за╓…
╤ що дитя йому кине,
Що само упаде,
Вуж пол╕зе позбира╓,
Вуж ╕ тому радий!..
Але раз дитя почало
╤з вужем дрочитись,
Дрочилося-дрочилося,
Дал╕ стало битись.
Вуж до п╕ни роз╕злився,
Укусив дитину;
Аж надходить ╕ господар
В ту лиху годину…
Як ударив по вужев╕,
То хв╕ст ╕ остався,
А вуж, живий,
 та безхвостий,
У нору сховався…
Нема в хат╕ вже дитини,
╤ вужа не стало;
А тим часом господарство,
Як вода, спливало.
В р╕к ╕сплила вся ма╓тн╕сть,
Вс╕ його пожитки,
Ба вже й на н╕м не осталось
Н╕ рубця, н╕ нитки.
╤де, б╕дний, до ворожки;
Св╕тить вона св╕ч╕,
Посид╕ла-погадала,
Каже: «Чолов╕че!
Мав-ись, — каже, —
 чолов╕че,—
Ти вужа хатнього!
Все багатство,
 вся ма╓тность —
Все було в╕д нього.
А як ти з ним посварився,
А може, й побився,
То ото ж ти через те╓
Усього лишився!..»
Поверта╓ться господар
До сво╓╖ хати,
Прислонився коло печ╕
Та й став вужа звати…
Вил╕за╓ вуж безхвостий
Та й став говорити:
«Н╕ вже, — каже, — чолов╕че,
Разом нам не жити!
Ск╕лько ти на мене
 глянеш —
Зараз пригада╓ш,
Що дов╕ку через мене
Ти сина не ма╓ш!
Ск╕лько я на тебе гляну,
Зараз пригадаю,
Що дов╕ку через тебе
Я хвоста не маю.
Буду тоб╕, чолов╕че,
Все добро робити,
Але разом ╕з тобою
Я не буду жити!..»
Отак воно, добр╕ люди!
Польща — то дитина,
Король польський —
 то господар,
А вуж — Укра╖на!..»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12248

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков