Версiя для друку Обговорити в форумi

Коли відкривається нове ім’я в мистецтві, немов із глибоких надр землі з’являється на поверхні джерело з кришталевою водою і життєдайною енергією, загоряється вогник натхнення ще одного творчого осердя. А якщо це ім’я повертається додому, на батьківщину здалеку в географічному просторі та історичному часі, то це удача і щастя для родини, дослідників, мистецтвознавців, які хочуть поділитися цим багатством з іншими людьми. Подією саме такої значущості стало нещодавно у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі відкриття першої персональної виставки кримськотатарського художника, заслуженого діяча мистецтв Чечено-Інгуської АРСР Османа Чубарова. Меморіальна експозиція з більш як сорока творів живопису і графіки із збережених сімдесяти присвячена 90-річчю з дня народження (1923-2003 рр.).
Доля О. Чубарова складна і драматична. Він народився в Гурзуфі, чудовому куточку півострова на Південному березі Чорного моря, де сама природа, підніжжя гори Аюдаг надихають, викликають захоплення, яке поетичними рядками висловили всесвітньо відомі поети Олександр Пушкін та Адам Міцкевич. Однак жорсткий і немилосердний коток історії ХХ століття, немов масу для асфальту, без урахування почуттів людей, створених їхніми власними руками будівель і господарств почав формувати нові устрої, дороги і міграційні потоки з насильним переселенням. У 30-ті роки сім’я Чубарових була розкуркулена і, залишивши свій двоповерховий кам’яний будинок, відбула на поселення в Тамбовську область Росії. Там Осман підлітком почав навчатися грі на скрипці і, освоївши її техніку в музичному училищі, чотири роки грав у симфонічному оркестрі. Але це буде вже пізніше, в Грозному, куди сім’я переїхала в 1939 році. Звідти О. Чубаров був призваний в армію і, беручи участь у фронтових діях Великої Вітчизняної війни, в боях під Сталінградом отримав важке поранення. В госпіталі через перебиту стегнову кістку йому спочатку планували навіть ампутувати ліву ногу. Однак хірург пожалів 20-річного солдата і, провівши складну операцію, врятував ногу. І все ж дрібні осколки, які не вдалося вилучити і при наступних кількох хірургічних втручаннях вже в мирний час, давалися йому й надалі взнаки при ходьбі.
З Чечнею, де О. Чубаров прожив майже все життя, пов’язана і його творчість в образотворчому мистецтві, якою він займався, здобувши фахову освіту в Ростовському художньому училищі (1955 р.) і Ленінградському інституті живопису та архітектури ім. І. Рєпіна (1963 р.). У міських і сільських пейзажах, пейзажах-настроях художник наповнює зображувані куточки навколишньої природи та архітектури своїм оптимізмом і вірою в світле майбутнє. Лише для кримських краєвидів, малюючи їх з дитячих спогадів і кавказької далечини, й ракурси обирає здалеку. У маринах «Вид на Аюдаг», «Човни біля причалу», «На березі моря», «Рибальські шхуни», «Скелі-близнюки» та інших його власну віддаленість передає особлива кольорова гама, немов оповита прозорим серпанком, виражаючи любов автора до своєї сонячної колиски, трепетання перед нею, ніжність і смуток. Навіть чорно-білою технікою йому вдалося передати безліч відтінків морських хвиль, що в подиху бризу рельєфно котяться одна за одною, спрямовуючись до берега.
А якою глибокою духовністю та гідністю наповнені обличчя на його жіночих і чоловічих портретах! Трудовий героїзм рибалок у морі та порту, краса людини праці, її зовнішня простота і доброта, світлий і проникливий погляд очей є виразниками атмосфери цілої епохи країни в минулому столітті.
— Серед таких людей, як бавовняр Е. Турсунбаєв на портреті, ми жили в Узбекистані, — сказала на відкритті виставки «Повернення здалеку» музикант із Гурзуфа Гульнур Абперімова, що є однією з членів родини Чубарових, а її внучка, також захопившись живописом, нині навчається в Кримському художньому училищі ім. М. Самокиша.
О. Чубаров у своїй творчості надавав перевагу технікам офорту і літографії, а в галузі промислової графіки за його ескізами етикетки і коробки подарункових наборів для закладів торгівлі виготовлялися на поліграфічному обладнанні в Німеччині. Його картини і промислові розробки демонструвалися на республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Великий життєлюб, тактовний у сім’ї з дружиною, яка працювала медсестрою в поліклініці, турботливий батько з сином Енвером, він підтримував дружні стосунки з відомим чеченським танцівником і хореографом, народним артистом СРСР Махмудом Есамбаєвим і сам був професіоналом високого рівня в образотворчому мистецтві.
Однак війна в Чечні наклала свій руйнівний відбиток на сформоване життя і творчість художника. Весь свій біль і жах від неї він виразив у графічних композиціях серії «Трагедія народу. 1995 р.» як митець із сильною волею і твердою рукою, що підкреслюється й обраною технікою письма фломастером. Ця графіка як художньо-документальний матеріал про Чечню, за словами генерального директора ВІКЦ Миколи Кузьміна, унікальна для Криму. Такої більше немає ніде.
Усе частіше звичною картиною на вулицях Грозного в той період у перервах між збройними конфліктами ставали біженці в очікуванні автобусів та автомобілів. І Чубаров, залишивши велику частину своїх картин, також виїжджає з міста назавжди. З 1997 року він жив у Сімферополі. Після смерті колекцію його картин, що вціліли в зруйнованій грозненській майстерні, зберігає в своєму домі племінник Ділявер Османов. Він спільно з мистецтвознавцем ВІКЦ, заслуженим діячем мистецтв АРК Ельмірою Черкезовою, яка також має родинні корені з сім’єю Чубарових, зробив усе, що від нього залежало, аби цей спадок побачили на батьківщині автора в Криму, а його творчість стала духовним і матеріальним надбанням народу. Зокрема, репродукції восьми картин О. Чубарова вміщені у виданому в 2008 році чотирма мовами — українською, російською, кримськотатарською та англійською збірнику «Кримськотатарські художники. Кінець ХІХ — початок ХХІ століття. Живопис. Графіка. Скульптура». До цього часу зберігся й будинок Чубарових у Гурзуфі, тільки проживають у ньому вже інші люди — всього шість сімей.
Родина має намір продовжити пошук творчої спадщини художника. Однак їй потрібна допомога, бо в домашніх умовах важко забезпечити температурний режим, необхідний для належного зберігання полотен і графічних робіт, які знаходяться в папках, оформити їх у рамки. І організацією цієї виставки ВІКЦ прагне звернути увагу громадськості, спонсорів і меценатів на картини О. Чубарова, які інакше, як шедеврами, гідними Лувру та Ермітажу, фахівці та відвідувачі не називають, спонукати до участі та сприяння в передачі їх на збереження у музейних скарбницях Криму, виданні художнього альбома і каталога.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2013 > Тема "Душі криниця"