Версiя для друку Обговорити в форумi

(ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ВІКТОРА ТИМЧЕНКА У ЛЬВОВІ)

Коли читачами «Кримської світлиці» є відомі люди Львова, то мимоволі газета отримує певні преференції. В усякому випадку, не бракує запрошень на цікаві заходи. Ось і тепер професор, проректор Львівської комерційної академії Степан Гелей повідомив, що у Львові перебуває Віктор Тимченко з презентацією власної книги: «Час націоналізму. Стратегія виживання в глобалізованому світі». Віктор Тимченко родом з Харківщини. За освітою — журналіст. Понад два десятиліття тому він виїхав на Захід, працював на радіостанції «Німецька хвиля». Тепер є членом Спілки письменників Німеччини. В проблемах глобалізації розбирається, мабуть, краще, ніж пересічний українець. Тому послухати його зійшлися шановані люди.
А я ще перед зустріччю вирішив переглянути книгу і переконався, що скомпонована вона надзвичайно добре. Навіть заголовки інтригують. А є там такі розділи:
«Голод — не тітка»
«Вихід у мультикультурності?»
«Що таке патріотизм?»
«Чим небезпечна раса?»
«Сильні нації, слабкі нації»
«Сильна нація — євреї»
«Слабка нація — німці»
«Коли гість проганяє господаря»
«Чи проіснує ЄС до 2024 року?»
«Європа і національна ідея-2»
А ще в додатку є текст відомого правозахисника Володимира Буковського, а в ньому такі розділи: «Європейський колгосп приречений», «Жодна утопія не обходиться без ГУЛАГу», «Демократизація ЄС неможлива», «Європейська комісія — це політбюро». Ось через цю обставину автора дуже критикували під час зустрічі. Мовляв, навіщо помістили в книзі виступ Буковського в Тбіліському державному університеті імені Ільї Чавчавадзе? Таки агітуєте нас за Митний союз?
Хоч насправді жодної агітації за Митний союз у книзі немає. Просто це ми так сприймаємо українську перспективу: «Або-або...». Пан Тимченко пише цілком об’єктивно, хоча негативне сприйняття автором процесів, які відбуваються в Європі, у книзі не могло не відбитися. Він явно не вітає імміграцію: «Якщо нічого не зміниться, етнічний німець стане раритетом. До 2060 року населення Німеччини зменшиться майже на 20%. За деякими прогнозами 2100 року число німців упаде з 82 мільйонів до 46. Відсоток етнічних німців впаде до 40%...».
Далі автор констатує: «Німецьке суспільство не готове жити в двох світах. Воно не розуміє законів паралельних суспільств і намагається міряти його німецькими мірками. Це серйозна помилка. Наведемо приклад: отримувачі соціальної допомоги мають періодично відмічатися на біржі. Це обтяжливо. Ті з них, хто збирається влітку летіти на батьківщину, подають довідки з високих іноземних інстанцій про те, що їхні батько, мати, тітка, кум чи сват при смерті. «Епідемії в районах, з яких прибули мігранти, регулярно виникають саме під час літніх канікул. Перевірити епідеміологічну ситуацію за кордоном німецькі чиновники, звичайно, не можуть. Вони вірять довідкам. Уявити, що довідки куплені, вони не здатні. Тому продовжують платити «соціалку».
Як бачимо, автор пише не як вчений, а скоріше, як журналіст. Від цього книжка тільки виграє. Розділ про євреїв написаний ще цікавіше. Прикро, що української проблематики в книзі майже немає. Але це від того, що автор був трохи відірваний від наших реалій. Проте, як кажуть: «Розумному — досить». Українці сиділи і слухали дуже уважно. Ставили цікаві запитання, слухали не менш цікаві відповіді. Не все зміг записати, зате після зустрічі у мене була можливість поспілкуватися з Сергієм Семівим, доцентом кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії, директором Центру кооперативної науки, дослідником міжнародного сучасного кооперативного руху. І ось що він сказав:
— Як на мене, то книга дуже цікава! Вона буде чудовим імпульсом, поштовхом для подальшої дослідницької та викладацької роботи. В навчальному процесі ми обговорюємо із студентами різні геополітичні проблеми і ведемо дискусії.
В цьому контексті у книзі наводяться дуже важливі й актуальні питання розвитку національних рухів з точки зору викликів, які ставить перед нашою країною глобалізація.
Потім пан Сергій згадав про цікавий досвід басків:
— На засадах баскського націоналізму діє кооператив Мондрагон. Інституція заснована в 1956 році з приватної ініціативи католицького священика X. М. Арізменді та його послідовників, і за цей час довела свою функціональну та соціальну життєздатність. Там є дуже серйозні традиції місцевої самодопомоги, на цьому досвіді і на цій ідеології там побудована ціла корпорація. На сьогоднішній день вона має великий обіг — понад 23 млрд. доларів. До цього найбільшого в світі виробничого кооперативу входить 300 підприємств (у тому числі 100 промислових кооперативів, 14 будівельних асоціацій, 7 сільськогосподарських кооперативів, 3 обслуговуючих кооперативи, одне споживче товариство), баски мають власний Народний банк з більш ніж 140 відділеннями. І ще мають 65 виробничих представництв у 12 країнах світу. Фактично, це міжнародна корпорація, яка успішно конкурує з іншими світовими ТНК на локальних ринках товарів та послуг, забезпечує високий рівень зайнятості і оплати праці своїх працівників. Показово, що ідеологічні принципи діяльності цього кооперативу викладаються у 43 кооперативних школах, які належать Мондрагону.
Цю економічну інституцію басків якоюсь мірою можна порівняти з нашим «Маслосоюзом», який діяв на західноукраїнських землях у міжвоєнний період. «Маслосоюз» також будувався на національній ідеї. В цей період історії саме кооперативи ставали осередками поширення ідей національного економічного відродження, лідери вітчизняної кооперації були активними учасниками визвольних змагань за незалежність України, серед них були і серйозні ідеологи національного руху. Добре опрацьована національна ідея завжди веде до економічної ефективності. І це доводить діяльність «Маслосоюзу», конкурентоспроможна продукція якого була відома в усій Європі.
Оскільки зараз у світі триває дискредитація національних рухів, то важливо, що автор книги «Час націоналізму» пише про них об’єктивно.
Одна з тез, яка висувається противниками націоналізму, полягає в тому, що політичні програми та ідеї націоналістів та патріотів не ефективні в сучасному глобалізованому суспільстві, економічні моделі, побудовані на націоналістичних принципах, не будуть діяти. Насправді, світова практика і вітчизняний історичний досвід розвитку кооперативного руху доводять протилежне. Мені дуже сподобалося висловлювання з цієї книги, що успішна, щаслива людина – це людина, котра принесла максимальну користь своїй нації. Саме такі ідеї необхідно поширювати сьогодні серед молоді. Тому книга Віктора Тимченка є своєчасною, в ній постають дуже важливі ідеї поширення націоналізму – сплаву ідеалізму, прагматичності і сили. Цю книгу я особисто буду рекомендувати своїм студентам, включу її до переліку навчальної літератури...
Мабуть, реакція молодого львівського науковця є якнайкращою агітацією за книгу, написану українцем Віктором Тимченком, який за два десятиліття надто добре вивчив Європу...

Сергій ЛАЩЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2013 > Тема "З потоку життя"