Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…


ПСЕВДОРЕФЕРЕНДУМ У КРИМУ:
Прокуратура АРК зд╕йснила 133 крим╕нальн╕ провадження…


ГЛАВА МЗС Н╤ДЕРЛАНД╤В: ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИЙ РОС╤╢Ю КРИМ ЗАЛИША╢ТЬСЯ УКРА╥НСЬКИМ
М╕н╕стерка оборони Н╕дерланд╕в Кайса Оллон╜рен наголосила, що Укра╖на перебува╓ у стан╕ в╕йни вже...


ДЕСЯТЬ РОК╤В ОКУПАЦ╤╥ КРИМУ:
Трюдо нагадав, що Рос╕я вою╓ проти Укра╖ни з 2014 року…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2013 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 27.09.2013
ЖИТИ, ЯК ЗАПОВ╤ДАЛИ ВЧИТЕЛ╤…

Кажуть, швидко ростуть чуж╕ д╕ти… стають кандидатами наук, пишуть докторськ╕ дисертац╕╖. А ми, не зчувшись коли, вже опиня╓мося п╕д дверима ╖хнього каб╕нету ╕, хвилюючись, обм╕ркову╓мо, як же точн╕ше описати симптоми сво╓╖ хвороби, аби л╕карев╕ було прост╕ше вийти на шлях боротьби з нею.
Та Владислав Владиславович Ткач — це тр╕шки й наша дитина, бо ще з юних рок╕в, завдяки батьков╕ науковцю з кафедри нормально╖ анатом╕╖ людини Кримського мед╕нституту, став читачем «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
Пам’ятаю ╕ те, як ш╕сть рок╕в тому «Кримська св╕тлиця» прощалася з професором Владиславом В╕кторовичем Ткачем, ╕ я, хоч ╕ не знала його особисто, готуючи матер╕ал, крокувала стор╕нками його життя з╕ щемом у серц╕. Владислав В╕кторович, якого не стало 17 жовтня, ╕ сьогодн╕, здавалося б, ще присутн╕й на кафедр╕, присутн╕й в╕н ╕ в кримськ╕й медицин╕ й в особ╕ сина, л╕каря вищо╖ категор╕╖, доцента кафедри невролог╕╖, ╕ в ╖хн╕й сп╕льн╕й з батьком науков╕й справ╕, яка стала сьогодн╕ п╕д╜рунтям для створення багатьох наукових досл╕джень.
А починалося все ще у 80-т╕ роки. Батько (а п╕зн╕ше разом ╕з сином) в╕дв╕дували к╕лька господарств, що займалися великою рогатою худобою. З допомогою спец╕альних станк╕в робилися пункц╕╖ спинномозково╖ р╕дини кор╕в. Як виявилось, ця б╕олог╕чно активна р╕дина ма╓ по-справжньому чудод╕йн╕ властивост╕. З метою ╖╖ вивчення Владислав В╕кторович створив гетерол╕кворолог╕чну лаборатор╕ю. Препарат ф╕льтрувався, проходив гама-опром╕нення, заморожувався ╕ в╕дправлявся в московський ╤нститут б╕оф╕зики, де його перев╕ряли на тваринах, що зазнали опром╕нення. ╤ половина з тих, чия доза була смертельною, одужували! Цей факт св╕дчив про те, що под╕бний ефект може спостер╕гатися ╕ у людини, що з допомогою «Л╕кворину» (так зараз у медицин╕ назива╓ться цей препарат) можна спробувати го╖ти рани Чорнобиля ╕ у людей. Це було справжн╕м проривом у медицин╕ ╕ великою над╕╓ю для потерп╕лих.
Л╕квор виявився насправд╕ ц╕лющим ╕, насамперед, корисним як б╕остимулятор. Розпочалися активн╕ досл╕дження його в р╕зних галузях медицини, що дали на сьогодн╕ Кримському медун╕верситету к╕лькох кандидат╕в наук ╕ нав╕ть доктора. Та чи було б все це, аби не два Владислави (старший ╕ молодший), як╕ в╕дв╕дували господарства (переважно с. Широке та Клепин╕не) ╕ робили свою не надто ╕нтел╕гентну роботу? Адже сьогодн╕ на под╕бних досл╕дник╕в-експериментатор╕в у фермерських господарствах н╕хто не чека╓.
Свою кандидатську дисертац╕ю, присвячену впливу л╕квора на експериментальну еп╕лепс╕ю, молодий науковець захистив у 2001 роц╕ у Тернопол╕. Зараз працю╓ над докторською. Та, як на мене, парадоксальним виявля╓ться те, що препарат й дос╕ не можна зустр╕ти на аптечн╕й полиц╕. Заявка, подана до фармаколог╕чного ком╕тету в к╕нц╕ 90-х, з розпадом Радянського Союзу втратила свою актуальн╕сть, а для того, щоб в╕двоювати законну н╕шу в укра╖нськ╕й фармаколог╕╖, треба було розпочинати вс╕ досл╕дження спочатку, стара доказова база втратила свою актуальн╕сть. А це перш за все велик╕ грош╕, яких сьогодн╕ на науку у нас вид╕ля╓ться в к╕лька раз╕в менше, н╕ж нав╕ть в Рос╕╖ чи Б╕лорус╕, практично т╕льки на зарплати науковцям.
Але укра╖нська наука переживала й г╕рш╕ часи, коли ф╕нансування в╕дкинуло науковц╕в за пор╕г б╕дност╕, а в╕д науки вимагали негайно╖ в╕ддач╕, причому у грошовому вим╕р╕. Мати Владислава Владиславовича Валентина Васил╕вна, доцент кафедри дитячих хвороб, вийшла на жалюг╕дну пенс╕ю, батька перевели спочатку на п╕вставки, а пот╕м на чверть. Вт╕м, ╕ншо╖ дол╕, н╕ж медицина, Владислав Владиславович все одно для себе не бачив. Медиками були практично вс╕ його родич╕ ╕ нав╕ть мали науков╕ звання. Хтось займався ортопед╕╓ю, хтось — псих╕атр╕╓ю, хтось — гастроентеролог╕╓ю. А дружина Владислава Ганна виклада╓ в Кримському медичному коледж╕ реан╕мац╕ю. Тож над питанням, як будувати життя, в╕н не замислювався вже школярем спочатку 18-╖, а пот╕м 22-╖ с╕мферопольських шк╕л. Ймов╕рно, така ж доля чека╓ ╕ його власного сина Антона, учня старших клас╕в укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖.
Бути Антону ╕ медиком, ╕ укра╖нцем, бо в ╖хньому роду н╕хто не був схильний зраджувати свою нац╕ональн╕сть. Самому Владиславов╕ ще з дитинства запали в душу укра╖нськ╕ вечорниц╕ та ╕нш╕ заходи, як╕ орган╕зовувала ╖хня вчителька, все це полюбилося, сприйнялося як р╕дне.
Навчаючись в Кримському медичному ╕нститут╕, в╕н ще застав славну плеяду кримських медик╕в-науковц╕в, завдяки котрим, як ╕ с╕м’╖, долучився до кращих традиц╕й кримсько╖ медицини. Ц╕ люди й гадки не мали, що у складанн╕ ╕спиту може брати безпосередню участь чийсь гаманець. Владислав Ткач захоплено згаду╓ про професор╕в В. Боб╕на, С. Георг╕╓вського, О. Глаурова, як╕ вже стали легендою на сво╖х кафедрах. Не оминув увагою в╕н у спогадах ╕ Анатол╕я М╕лявського, з котрим я сп╕впрацювала колись у видавництв╕ як з поетом. Якими ж недовгов╕чними виявилися вс╕ ц╕ люди, ╕ у той же час, як багато вони встигли залишити нам у спадок!
К╕лька рок╕в тому не стало Аркад╕я Леоновича Захар’янца, ерудита, високого профес╕онала, шанобливо╖ до ╕нших ╕ дотепно╖ людини. Саме таким залишився жити в╕н у серц╕ свого учня Владислава. А ╢вгена Олександровича Захарова в╕н згаду╓ як педагога-класика, вимоглив╕сть якого не дозволяла бити байдики. Серед цих людей — не просто лауреати державних прем╕й, а люди, видатн╕ у вс╕х в╕дношеннях: ╕з широким кругозором, глибокими знаннями, чуйними великими душами. Згадали ╕ сп╕льного знайомого професора-ун╕кума Олександра Бл╕скунова. Х╕ба ж не знайдеться людина, яка напише книгу про них ус╕х, що стали стовпами кримсько╖ медицини, аби цю книгу читали, а можливо, й вивчали у медичних закладах, поки ще не вс╕ забули, що таке — добре, а що — погано, поки ще не стали ╓диною висококонвертованою валютою банк╕вськ╕ пап╕рц╕!
З над╕╓ю дивлюся на Владислава Владиславовича, який вже н╕коли не перетвориться просто на торг╕вця медичними послугами, бо в╕н мав хороших, справжн╕х учител╕в. Ма╓ ╖х ╕ зараз, адже в 40 рок╕в ще не зап╕зно вчитися, ╕ назива╓ таке знайоме й р╕дне ╕м’я Василя Степановича Пикалюка, який працював разом на кафедр╕ з Ткачем-старшим, захопився його науковими розробками ╕ спод╕ва╓ться, що Владислав не затягуватиме з╕ сво╓ю науковою кар’╓рою.
А що ж в╕дбува╓ться з «Л╕кворином», який за ст╕льки рок╕в так ╕ не «легал╕зувався»? В╕н поки що використову╓ться т╕льки п╕д час д╕агностики ╕ не став нав╕ть базовим у ветеринар╕╖. Та залишився спогад про те, як ще до досл╕джень Владислава Ткача з допомогою ц╕╓╖ чудод╕йно╖ р╕дини у ж╕нок зупиняли кровотеч╕. ╤ ц╕лком ймов╕рно, що незабаром препарат стане закордонним досягненням, за яке ми переплачуватимемо в десятки раз╕в, як за актовег╕н та церебрал╕з╕н, що ╓ теж природного тваринного походження. ╤ щось тут зм╕нити не в силах звичайна ╕ нав╕ть незвичайна людина.
А пом╕ж тим життя сплива╓. Хтось набива╓ соб╕ кишен╕ банкнотами ╕ буду╓ палаци. А доцент В. Ткач щодня приходить на роботу в невролог╕чне в╕дд╕лення Кримсько╖ республ╕кансько╖ л╕карн╕ ╕м. Семашка, консульту╓ хворих, з ц╕╓ю ж метою об’╖жджа╓ вс╕ кримськ╕ глибинки, нада╓ консультативну допомогу во╖нам-афганцям та колишн╕м фашистським в’язням з Хайдельберг-центру. Довг╕ роки з ним можна було посп╕лкуватися ╕ по «гаряч╕й л╕н╕╖» МОЗ Криму. За все це чиновники платять здеб╕льшого не грошима, а грамотами, а хвор╕ — вдячн╕стю ╕ теплотою сердець, що д╕ють не г╕рше «Л╕кворину»: й ╕мунну систему покращують, ╕ взагал╕ п╕двищують житт╓ст╕йк╕сть та й т╕шать далек╕ зорян╕ оч╕ вчител╕в Владислава, серед яких найдорожчий — батько.
В╕дд╕лення, в якому працю╓ Владислав Ткач, — не ╕з легких. Тут повертають до життя п╕сля╕нсультних хворих, хоча повернутися до колишньо╖ профес╕╖ вда╓ться х╕ба що 10%, борються з невритами та радикул╕тами, надають допомогу тим, хто потерпа╓ в╕д хвороби Парк╕нсона. Мен╕ й сам╕й довелося побувати там на л╕карняному л╕жку. Особливо вражали обмежен╕ в рус╕ або й практично нерухом╕ молод╕ люди. Важко дивитися в ╖хн╕ оч╕ пор╕вняно здоров╕й людин╕.
За словами доцента В. Ткача, сьогодн╕ в Криму з’явилися нов╕ методики, як╕ допомагають долати ╕нсульти, яких зазнають дедал╕ молодш╕ люди. Наприклад, використову╓ться тромбол╕з╕ф, що дозволя╓ розчиняти тромби. Щоправда, про це в╕н порадив мен╕ б╕льш детально поговорити з головним невропатологом Криму, доктором наук, зав╕дувачкою кафедри невролог╕╖ Ларисою Леон╕д╕вною Корсунською, та чи матиму колись таку нагоду — нев╕домо. Очолю╓ невролог╕чне в╕дд╕лення Наталя Матяжова, котра зам╕нила на ц╕й посад╕ Галину Глотову, яку я колись буквально ╕деал╕зовувала.
Та життя не сто╖ть на м╕сц╕. Швидко виростають чуж╕ д╕ти, ╕ ще швидше ми одержу╓мо нагоду пересв╕дчитися: незам╕нн╕ люди таки ╓… А якщо людину можна зам╕нити, н╕чого при цьому за великим рахунком сусп╕льство не втрача╓. Вт╕м, як правило, це м╕нус не для того, з ким розлучаються, а т╕льки для вас самих, бо не змогли г╕дно оц╕нити попередника, дивилися на нього нап╕взаплющеними очима.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2013 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12344

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков