Версiя для друку Обговорити в форумi

У нашій Сонячній Долині цінуються всі спеціальності, але скоро День вчителя, і саме цій професії я хотіла б приділити особливу увагу. Наша школа бачила багато шанованих вчителів: від молодих практикантів до досвідчених фахівців. Я хочу розповісти про Валентину Миколаївну Маркачову — колишнього вчителя іноземних мов з багаторічним стажем викладання. Валентина Миколаївна — добра, чуйна людина, аж до цього року працювала в Сонячнодолинській загальноосвітній школі, а зараз вирішила відпочити від шкільної трудової діяльності. Я заглянула до неї в гості і дізналася багато цікавого не тільки про її шкільне життя, а й про стосунки з колишніми учнями і вчителями.
— Валентино Миколаївно, чому Ви обрали саме цю професію?
— Вибір був дещо романтичним. По-перше, у нас були гідні вчителі, і ми їх щиро любили, по-друге, були дуже цікаві фільми про вчителів, по-третє, я вважала, що це буде дуже цікава робота і що мені вдасться досягти порозуміння між дорослими і дітьми, що я зможу якось визначати їхню долю.
— Скільки років Ви пропрацювали вчителем?
— Загальний стаж у мене 48 років.
— Який день був найрадіснішим?
— Думаю, що ці дні в далекому минулому, тому що мені було дуже приємно, коли дітлахи у дитячому будинку, де я тоді працювала, від ненависті до мене, неприйняття моїх думок і вчинків, можна сказати, від ворожнечі, стали проявляти почуття довіри, вдячності. Взагалі-то було багато таких моментів. Коли я працювала в Сонячнодолинській школі, найкращий клас був той, де навчалися Іра Артемчук, Ярослав Іванов, Ліза Піунова. Вони були мені як колеги. Цей клас я особливо пам’ятаю.
— Який день був найважчим для Вас?
— Найгірший день важко визначити. Є в професії педагога й деяка трагічність, коли ти бачиш, що людині багато дано, а вона все кидає на вітер, марнує час, немає сил їй допомогти, потім спостерігаєш, як вона падає і не може піднятися. Це почуття провини, безвиході.
— Чи пам’ятаєте Ви своїх вчителів?
— Звичайно. Я пам’ятаю викладача з інституту, німкеню за національністю. Вона була дивовижною людиною, широкоосвіченою, дуже доброю, досить оригінальною, яка вміла не тиснути, а акуратно підказувати. Ми з нею підтримували зв’язок і були дуже близькі аж до її смерті. Все життя я їй вдячна.
— Як Ви думаєте, який орієнтир у житті людини головний?
— Людина народжується не для святкувань, а для праці головою, руками і серцем. Я думаю, що це і є головний орієнтир у житті.
— Яких яскравих особистостей Ви виховали?
— Я не знаю. На це запитання я не можу відповісти. Є випускники, які живуть цікавим життям, але це не моя заслуга, ніяк не моя.
— Ваші учні Вам вдячні?
— Я думаю, що почуття вдячності властиве людям, і коли я бачу теплі, рідні очі — це найприємніша для мене подяка.
Було дуже приємно поспілкуватися з Валентиною Миколаївною. Мені дуже подобаються такі вчителі, з якими можна просто поговорити, нічого не приховуючи і не стежачи за часом.

Катерина ОГАРКОВА,
учениця 8 класу Сонячнодолинської ЗОШ
м. Судак

УВАГА: Конкурс!
«Джерельце» закликає своїх юних читачів до участі в творчих конкурсах! Зокрема, на КРАЩУ РОЗПОВІДЬ ПРО ТЕ, ЯК І ДЕ ВИ ПРОВЕЛИ СВОЇ КАНІКУЛИ, чим вони запам’яталися. Це можуть бути прозові або поетичні твори обсягом до двох друкованих аркушів. Ілюстрації (фото, малюнки) — тільки вітаються! Ще одне творче змагання — на КРАЩУ РОЗПОВІДЬ ПРО УЛЮБЛЕНИХ УЧИТЕЛІВ. Напишіть до «Джерельця», за що ви шануєте своїх учителів-наставників, чи хотіли б бути схожими на них. Надсилайте ваші твори звичайною чи електронною поштою на адресу редакції, кращі з них будуть опубліковані, а переможців чекають призи! ТВОРІТЬ! ДЕРЗАЙТЕ! ПЕРЕМАГАЙТЕ!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2013 > Тема ""Джерельце""