Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4452)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4125)
Українці мої... (1661)
Резонанс (2122)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1052)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (323)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (207)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕРБНА НЕД╤ЛЯ
Наш╕ традиц╕╖


ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
Третя зб╕рка поез╕╖ - «╥╖ написала в╕йна»…


НЕ ХОДИ НА ЛИСУ ГОРУ…
Наш╕ традиц╕╖


КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 04.10.2013
СОНЯЧНИЙ ОБРУЧ Л╤ТА В ╤ТАЛ╤╥

Мистецтво без кордон╕в

Для художника ╤тал╕я — це сво╓р╕дна живописна Мекка, де хоч раз у житт╕ в╕н повинен побувати. Багатов╕кова культура тут в╕дчува╓ться всюди: в будинках ╕ старовинних парках, на вулицях ╕ нав╕ть на ╖╖ не менш старовинн╕й брук╕вц╕. Р╕зн╕ епохи та стил╕ перемежовуються м╕ж собою на кожному клаптику, створюючи гармон╕ю природи та людського духу.
Запрошення мо╖х друз╕в по╖хати до них на етюди у Верону виявилося сво╓р╕дним щасливим випадком. Тож я з рад╕стю скористалася нагодою, яка нечасто випада╓ молодому художнику.
Не встигла я звикнути до в╕дчуття неспод╕ваного талану, як м╕й л╕так уже приземлявся в м╕ланському аеропорту.

ТОНЕ М╤СТО НЕ У ВОД╤, А В КВ╤ТАХ

За в╕кном автобуса зм╕нювалися нап╕взнайом╕ кра╓види, як╕ кожен з нас хоча б раз бачив де╕нде: на полотнах ╕тал╕йських живописц╕в, у не менш в╕домому в св╕т╕ ╕тал╕йському к╕но чи нав╕ть на фото у популярних журналах. З одного боку, п╕вн╕чна ╤тал╕я дуже ун╕кальна, з ╕ншого, — чимось схожа на Крим. Однак враження, що це м╕сце для мене зовс╕м нове, було найсильн╕шим. А сама Верона ще б╕льше посилила це в╕дчуття.
Це м╕сто — справжня перлина б╕ля п╕дн╕жжя Альп, розташована на обох берегах р╕чки Ад╕дже. Осп╕вана Петраркою та Шексп╕ром, вона вража╓ безл╕ччю пам’яток. Стара частина з ╖╖ вузькими прямими вулицями ╓ вт╕ленням Середньов╕ччя. Майже на кожному кроц╕ зустр╕чаються романськ╕ та готичн╕ собори, церкви, замки. Збереглися античн╕ споруди: римська арена, м╕ст Понте П’╓тра та залишки давньоримсько╖ казарми. Однак, напевно, найпопулярн╕шим м╕сцем у Верон╕ ╓ балкон шексп╕р╕всько╖ Джуль╓тти в одному з дворик╕в у центр╕ м╕ста. Постояти на ньому при╖жджають десятки тисяч турист╕в.
Все м╕сто просто потопа╓ в кв╕тах. Тут вони ростуть скр╕зь: на вулицях, балконах, б╕ля вход╕в у будинки. Хоча це — ознака не лише одн╕╓╖ Верони, кв╕тучими ╓ вс╕ ╕тал╕йськ╕ м╕ста. В ╤тал╕╖ дуже дбайливо ставляться до старовини. Щоб зберегти ориг╕нальний вигляд фасад╕в, м╕сцевим жителям заборонено вносити в них будь-як╕ зм╕ни: вставляти сучасн╕ в╕кна, вив╕шувати на видних м╕сцях б╕лизну чи нав╕ть перефарбовувати в дов╕льний кол╕р.
Однак найособлив╕ше м╕сто в цьому в╕дношенн╕ — Венец╕я. Я при╖хала сюди на один день з Верони потягом ╕, вийшовши на перон вокзалу, в╕дразу побачила вс╕м в╕дому особлив╕сть цього м╕ста. Тут майже нема╓ дор╕г, лише канали ╕ мости. Вулицями називають проходи м╕ж будинками. Об╕йти чи обпливти на човн╕ ус╕ невелик╕ острови, яких тут б╕льше сотн╕, практично неможливо, тому я обрала для ознайомлення два з головних район╕в Венец╕╖, у тому числ╕ Сан-Марко, де знаходяться найв╕дом╕ш╕ палаци, храми ╕ музе╖.
За таким же виб╕рковим принципом зд╕йснила п╕шох╕дну прогулянку ╕ по М╕лану, який ╓ другим за величиною м╕стом ╤тал╕╖ ╕ головним у ╖╖ п╕вн╕чн╕й частин╕. В╕н ма╓ репутац╕ю ф╕нансово-економ╕чно╖ столиц╕ кра╖ни та одн╕╓╖ з╕ св╕тових столиць моди.
В зовн╕шност╕ М╕лана зм╕шалися численн╕ арх╕тектурн╕ стил╕, найважлив╕ш╕ з яких — червоночерепична ломбардська роман╕ка, ранн╕ ренесансн╕ шедеври ╕ палаци в стил╕ класицизму. Один ╕з двох символ╕в м╕ста — б╕ломармуровий М╕ланський собор чи, як говорять сам╕ ╕тал╕йц╕, Дуомо, розташований на головн╕й площ╕ поряд з корол╕вським палацом, я б назвала «мармуровим мереживом». А другий — замок Сфорца, який, можливо, був зразком для ломбардських арх╕тектор╕в, що споруджували в к╕нц╕ ХV стол╕ття ст╕ни Кремля у Москв╕.
Театр Ла Скала знаходиться в наст╕льки скромн╕й ззовн╕ буд╕вл╕, що я могла ╕ не пом╕тити його, пройшовши мимо, якби не прочитала аф╕ш╕ на ст╕н╕. Однак сама назва цього театру св╕дчить про його значущ╕сть ╕ славу.
Буквально навпроти Ла Скала сто╖ть пам’ятник ген╕альному живописцю ╕ вченому Леонардо да В╕нч╕, який тривалий час жив ╕ працював тут. У цьому ж м╕ст╕, в Амброз╕анськ╕й б╕бл╕отец╕, що входить у число найстар╕ших у ╢вроп╕, збер╕гаються його малюнки ╕ рукописи.
Леонардо в якомусь сенс╕ ╓ засновником класичного живопису ╕ нев╕д’╓мною частиною св╕тового мистецтва, побачити яке зблизька дають можлив╕сть картини ╕ скульптури Рафаеля, М╕келанджело, Т╕циана, Джотто та ╕нших ╕тал╕йських художник╕в, що демонструються у музеях ╕ галереях М╕лана, Верони, Венец╕╖ тощо.

╤СТОР╤╢Ю ДИХА╢ КОЖЕН КАМ╤НЬ

М╕сцеперебування визначило тему мо╖х пленерних роб╕т. М╕ськ╕ та с╕льськ╕ пейзаж╕, сама природа п╕вн╕чно╖ ╤тал╕╖, немов просились на полотно. Мене надихала атмосфера маленьких ╕ затишних м╕стечок навколо найб╕льшого озера кра╖ни — Гарда. Озеро укрите Альпами в╕д холодних в╕тр╕в ╕ ця м╕сцев╕сть в╕др╕зня╓ться м’яким кл╕матом та пишною середземноморською рослинн╕стю. Мабуть, це ╕ приваблювало сюди людей, як╕ почали селитися тут багато стол╕ть тому.
До берег╕в Гарди щ╕льно туляться середньов╕чн╕ будинки, розд╕лен╕ вузькими вуличками, а кам’ян╕ набережн╕ опоясують майже всю п╕вденну частину озера. Певних меж пом╕ж м╕стечками на узбережж╕ нема╓: де зак╕нчу╓ться одне, в╕дразу почина╓ться ╕нше. ╤ т╕льки м╕сцев╕ мешканц╕ точно знають, в якому населеному пункт╕ живуть. ╤ як у будь-якому под╕бному м╕сц╕, з берег╕в сво╖ми бетонними в╕стрями перер╕зують водну гладь численн╕ причали ╕ п╕рси, обл╕плен╕ човнами, катерами та яхтами. Водн╕ прогулянки — один ╕з традиц╕йних вид╕в в╕дпочинку як у турист╕в, так ╕ у тутешн╕х жител╕в.
Л╕то в ╤тал╕╖ хоч ╕ спекотне, але яскраве та барвисте. П╕д час роботи ╕нод╕ в мене складалося враження, що, незважаючи на насичен╕сть художнього тла, воно не передавало всього кольорового розма╖ття природи. Тод╕ для максимального в╕дтворення найяскрав╕ших деталей я почала застосовувати лише чист╕ кольори, бо нав╕ть найменше зм╕шування фарб в╕дразу створювало тьмян╕ в╕дт╕нки.
Озеро я встигла зобразити в р╕зну пору дня в м╕стечках Песк’╓ра ╕ Торр╕. А велосипедист на фон╕ старовинного мосту-дамби через р╕чку М╕нчо в м╕стечку Боргетто потрапив у мо╓ поле зору зовс╕м не випадково. Через м╕ст проляга╓ один ╕з популярних ╓вропейських велосипедних маршрут╕в. ╤ поки я малювала з натури цей кра╓вид, по мосту про╖хали дек╕лька десятк╕в велосипедист╕в.
На в╕дстан╕ восьми к╕лометр╕в в╕д Песк’╓ри потрапля╓ш у незвичайний ботан╕чний парк-сад С╕гурта, який входить у п’ят╕рку найкрасив╕ших сад╕в св╕ту. Його заклав б╕льше сорока рок╕в тому на м╕сц╕ неродючого схилу Карло С╕гурта ╕ перетворив засохле узг╕р’я в кв╕тучу територ╕ю. Його роботу продовжив онук Ензо, який змоделював парк, в якому нин╕ ростуть тисяч╕ кв╕т╕в ╕ р╕дк╕сних рослин. А понад парком розташований старовинний замок Скал╕джеро, який хоч ╕ не знаходиться в його межах, але ╓ його нев╕д’╓мною частиною, бо з парку на замок в╕дкрива╓ться чудовий вид. Для одн╕╓╖ з╕ сво╖х роб╕т я обрала саме цей ракурс — вид замку вдалин╕ та луг з кипарисами на передньому план╕.

ТАМ, ДЕ ЗЕРНО ТОПЧУТЬ ОСЛИ

╤тал╕йц╕, як в╕домо, дуже емоц╕йн╕ ╕ водночас товариськ╕, весел╕ люди, вм╕ють отримувати задоволення в╕д життя. За три тижн╕ перебування в ц╕й кра╖н╕ я хоч ╕ вивчила найб╕льш уживан╕ слова та фрази, але дуже жалкувала, що в побут╕ ╕тал╕йц╕ розмовляють переважно сво╓ю р╕дною мовою ╕ лише одиниц╕ волод╕ють англ╕йською. Тому в сп╕лкуванн╕ п╕д час сво╖х екскурс╕йних по╖здок ╕ малювання слова мен╕ зам╕нювали жести, усм╕шки ╕ живопис, який зрозум╕лий ус╕м без перекладу.
Але все ж таки без перекладача я не залишилася. Мо╖ друз╕, як╕ запросили мене в гост╕, при можливост╕ були ╕ г╕дами, ╕ перекладачами, що значно спрощувало мен╕ сп╕лкування з м╕сцевими жителями ╕ подорож╕. А одного разу вони в╕двезли мене до свого приятеля-фермера, який поблизу Песк’╓ри вирощу╓ виноград ╕ кукурудзу. Так я отримала можлив╕сть намалювати з натури типове для будь-яко╖ ╕тал╕йсько╖ пров╕нц╕╖ фермерське подв╕р’я з житловим будинком ╕ господарськими спорудами: складом, ст╕йлом для худоби. Побачила м╕сце, де зерно топчуть осли. Цю картину та один ╕з пейзаж╕в я залишила в ╤тал╕╖ як згадку про цей пленер та як подяку за гостинн╕сть.
Три тижн╕ промайнули майже як три дн╕. Ск╕льки не малюй ╤тал╕ю, а все одно н╕коли не в╕дчуватимеш достатност╕. Вже в останн╕ с╕м дн╕в я по-справжньому почала в╕дчувати ╕тал╕йську природу, стала пом╕чати ╖╖ найтонш╕ особливост╕, риси ╕ кольори. Перших два тижн╕ виявилися лише п╕дготовкою. ╤ тому, в╕дл╕таючи до Укра╖ни, я, як н╕коли, жалкувала про недостатн╕сть часу, що ╓ в тих художник╕в, як╕ живуть тут ╕ мають можлив╕сть малювати цю чар╕вну кра╖ну досхочу.
Однак життя трива╓. ╤ не бува╓ в ньому майже н╕чого, що неможливо було б повторити. Тому, ╤тал╕╓, з над╕╓ю кажу тоб╕: «Arrivederci! — До побачення!».

╤рина БЛ╤НОВА, художниця
Ки╖в — Верона, ╤тал╕я

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 04.10.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12369

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков