Версiя для друку Обговорити в форумi

Пишний коровай на вишитому рушнику, яким за давньою українською традицією зустрічають найдорожчих гостей, вручила Вадиму Роїку, сину Героя України, заслуженого майстра народної творчості України Віри Роїк у Кримському етнографічному музеї вишивальниця з Волині Оксана Пузняк. І це стало початком не лише відкриття її родинної експозиції «Волинські узори», а й відзначення в Сімферополі пам’яті видатної кримської вишивальниці, яка пішла з життя 3 жовтня три роки тому. На рушнику багряно полум’яніли орнаменти улюблених Вірою Роїк червоних тонів, а за вікном дощ навіював сум і, як і тоді, кружляло над містом, падаючи на сірий асфальт і землю, жовте листя.
— Ми привезли до Криму не просто виставку, а любов і частинку свого серця, — сказав учень Віри Роїк, вишивальник із Луцька Юрій Савка. – У цих вишивках – душа Волині, і ми дуже раді, що наші зв’язки з кримськими народними майстрами, які розпочалися після зустрічі з Вірою Роїк у Будинку художника Сімферополя багато років тому, тривають, розвиваються і наповнюються новим змістом.
Це вже другий нинішнього року приїзд волинських майстрів у Крим. У квітні вони брали участь у І Республіканській бієнале «Український рушничок» ім. Героя України Віри Роїк, а нині свою колекцію привезла Оксана Пузняк – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заступник директора з наукової роботи Волинської державної сільськогосподарської станції Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, кандидат біологічних наук. Колекція складається з національних регіональних костюмів, обрядової атрибутики, зокрема весільних обрядових рушників, а також виробів із бісеру, які виготовили спільно з О. Пузняк її мама Мирослава Тимощук, сестра Тамара Домбровська і дочка Зореслава Пузняк.
Витоки цієї родинної творчості — у весільних рушниках, виконаних технікою «аплікаційна гладь» ще їхньою бабусею. З них і почалося створення колекції, коли на початку 80-х років минулого століття М. Тимощук разом з іншими майстринями зацікавилася такою старовинною технікою вишивки, як занизування або ручне ткацтво голкою. Ця техніка з’явилася у ХІІІ-ХІV століттях у регіонах, де населення займалося в домашніх умовах ткацтвом. В її колористиці переважають червоні нитки з вкрапленнями синіх, зелених і чорних, а в орнаментах – зірки і ромби. Від мами цю старовинну поліську техніку перейняли дочки Оксана і Тамара, в яких сьогодні вже є свої учениці. І коло їх продовжує збільшуватися.
На її основі з використанням вишивки хрестиком у поєднанні з різними видами мережок О. Пузняк створила оригінальні жіночі та чоловічі костюми, сорочки, рушники в національному та сучасному стилях, а для вишивки по тканині бісером навіть винайшла власну техніку. Її дочка Зореслава, перейнявши від мами і бабусі всі техніки вишивки, виготовляє ляльки-травниці, обираючи до їхнього складу оберегові трави Полісся. За всіма правилами збереження оберегових функцій виконуються нею і ляльки-мотанки на каркасі з льняної соломи. До цих саморобних іграшок з особливим зацікавленням придивлялися наймолодші відвідувачі виставки, і Оксана Пузняк провела для них майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки.
Ця творча волинська династія народних майстрів спільно зі своїми друзями та учнями збирає по всій області старовинні речі, витвори різних ремесел. Після реставрації вони стають прикрасою «Світлиці», що діє при Національному музеї сільського господарства Волині в селищі Рокині поблизу Луцька. В її оформленні використано трави, створені з рослин дідухи, і багато молодих пар виявляють бажання здійснити тут обряд одруження. А супроводжує його своїми піснями ансамбль «Журавка», в якому співає і сама Оксана Пузняк. Цього року в червні він відзначив свій перший ювілей – п’ять років, на який приїхало багато аналогічних колективів з різних районів краю.
У Криму «Журавка» виконувала подвійну місію: демонструвала сценічні костюми з вишивкою занизуванням і співала народні пісні, пісні-присвяти, що і в наш час є на Волині невід’ємною складовою частиною багатьох народних і родинних свят, обрядових традицій.
З Кримського етнографічного музею всі прибулі на скорботну в родині Роїків дату – треті роковини з дня смерті Віри Сергіївни Роїк перейшли в Кримську республіканську універсальну наукову бібліотеку ім. І. Франка. Там у залі мистецтв, де за життя видатної майстрині проходило багато різних заходів, виставок за її участі, відбувся вечір пам’яті. Він став своєрідною мережкою спогадів про людину, для якої кожен із виступаючих, перетнувшись колись на життєвих дорогах, залишився другом, колегою, учнем.
Віктор Тарахан, науковий співробітник Шевченківського національного заповідника у Каневі:
— Віра Роїк любила Канів. Вона кілька разів приїжджала до нас з виставками своїх виробів, багато з них подарувала в колекцію музею заповідника, зустрічалася з жителями міста, проводила для них майстер-класи. У неї як у майстрині вишивки був бездоганний смак. Пам’ятаю, як вона негативно ставилася до «брокарщини» – безсистемного поєднання у візерунках ниток різних кольорів. Вона навчила багатьом вишивальним швам і мою дружину та двох дочок. Пам’ять про неї живе у Каневі.
Євгенія Логвиненко, журналістка з м. Лубни Полтавської області:
— Вишивальниць багато в Україні, однак Віра Роїк унікальна тим, що сама створювала узори для своїх виробів і вкладала в них глибокий зміст. Я дивлюся на її рушник «Мир», панно «Свято врожаю» – скільки в них мудрої філософії життя!
Місто Лубни, де народилася Віра Роїк, невелике, менше п’ятдесяти тисяч чоловік населення, але славне. Поблизу нього розташований чудовий за архітектурою Мгарський монастир. Саме це місце поет Борис Олійник, який також родом з Полтавщини, об’їздивши всю область, обрав для встановлення пам’ятника жертвам Голодомору в Україні. Віра Роїк часто приїжджала сюди і сама, і з сином Вадимом.
У вересні цього року на будинку, де до війни жила сім’я Роїків, було встановлено меморіальну дошку з барельєфом Віри Сергіївни. З 1 січня 2014 року її ім’ям буде називатися Лубенська школа № 7, в якій ще за життя майстрині було відкрито музей української вишивки. Так молоде покоління лубенчан на прикладі Віри Роїк буде вчитися служінню Батьківщині.
Петро Вольвач, голова Кримського наукового товариства ім. Т. Шевченка:
— Віра Роїк народилася на Полтавщині, більшу частину життя прожила в Криму і своїм трудом вишивальниці, толерантністю в суспільстві сприяла об’єднанню кримчан на основі спільних інтересів, автономії з Україною, прославляла українську культуру на півострові, в державі та світі. І меморіальні дошки на всіх будівлях у Сімферополі, пов’язаних з її ім’ям, — це свідчення поваги кримської спільноти до її творчості.
В пам’ять про перебування Віри Роїк на Волині і, зокрема на батьківщині Лесі Українки в селі Колодяжному Ковельського району, ансамбль «Журавка» виконав присвячену всім матерям пісню «Чебреці» та «Лесина казка». А у виконанні кримського співака, заслуженого працівника культури України Ореста Мартиніва прозвучали присвячені героїні пісні різних авторів, у тому числі присутнього на вечорі композитора В’ячеслава Боброва.
Вадим Роїк розповів про те, що зроблено кримською владою і родиною для увічнення імені Героя України Віри Роїк, яка своєю подвижницькою вишивальною і художньою творчістю, виставковою діяльністю посіла окреме і значуще місце в суспільстві та декоративно-прикладному мистецтві. У Сімферополі одній із площ присвоєно ім’я майстрині. Вона красива, однак на ній немає ще нічого, пов’язаного з цією присвятою.
Нещодавно, за словами В. Роїка, це питання обговорювалося в міськвиконкомі і міський голова Віктор Агєєв пообіцяв оформити площу в стилі орнаментів Віри Роїк. Розглядалися й різні варіанти її пам’ятника. Родина підтримала ідею, яка ескізно виглядає так: Віра Роїк сидить у кріслі і вишиває. Реалізувати її планується в 2015 році до 105-річчя з дня народження майстрині. Коштами обіцяють допомогти спонсори. Однак сума потрібна велика, і на вечорі прозвучала пропозиція залучити до її збору громадськість. А його учасники зробили перші грошові внески у спеціально виготовлений для цього ящик з відповідним надписом. Надалі він буде знаходитися в Музеї української вишивки ім. Віри Роїк у Кримському етнографічному музеї, і всі бажаючі зможуть внести свою лепту в спорудження пам’ятника цій простій і водночас славетній жінці.
Від’їжджаючи з Сімферополя, волинські майстри взяли з собою вироби кримської експозиції «Віра Роїк та її учні». Вони планують здійснити з нею вишивальне турне, провівши по три виставки на Волині та Рівненщині.

Валентина НАСТІНА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2013 > Тема "Душі криниця"