Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 11.10.2013
САГАЙДАЧНИЙ ПЕТРО — УКРА╥НСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ГЕТЬМАН
Олена АПАНОВИЧ

Постат╕

(Продовження. Поч. у № 37-40)

Але бойов╕ акц╕╖ укра╖нського в╕йська не припинилися. Сагайдачний керував з Калуги д╕ями козацьких загон╕в, як╕ заходили далеко за Москву ╕ Оку, здобували м╕ста, нищили околиц╕, забирали в полон. Ц╕ в╕йськов╕ акц╕╖ створювали для Москви дуже невиг╕дне тло в переб╕гу ╖╖ перемовин з поляками, впливаючи на ╖╖ поступлив╕сть. 1 грудня 1618 р. у сел╕ Деулино (нин╕ Серг╕╖в Посад Московсько╖ област╕) було укладено польсько-московське перемир’я на 14,5 рок╕в. За його умовами до Польщ╕ переходила Смоленщина ╕ Черн╕гово-С╕верщина.
Козацьке в╕йсько на чол╕ з Сагайдачним вирушило з Калуги в Укра╖ну. Просувалися ╕ншим шляхом, н╕ж тим, яким йшли на Москву. Мабуть, не хот╕ли повертатися спустошеними землями. Крохмалюк припуска╓, що укра╖нське в╕йсько поверталося коротшою дорогою через Болх╕в, Орел, С╓вськ, Путивль, яка використовувалася торговими валками.

ПОЗИЦ╤Я САГАЙДАЧНОГО В ТУРЕЦЬКО-ПОЛЬСЬКИХ В╤ДНОСИНАХ

Кожного разу в переб╕гу дипломатичних перемовин турецький уряд завжди висував вимогу перед Р╕ччю Посполитою щодо припинення на Чорному мор╕ во╓нних д╕й запорозьких козак╕в. 4 липня 1607 р. Польща уклала перемир’я з Туреччиною, зобов’язавшись «присмирити» козак╕в ╕ не допускати на море ╖хн╕х чайок. Та вона не в змоз╕ була виконати умов цього перемир’я. Сеймов╕ конституц╕╖ 1607 ╕ 1609 рок╕в залишалися нед╕╓здатними ╕ мети не досягали. Козаки саме в цей час штурмували Очак╕в ╕ Перекоп.
П╕сля зруйнування Синопу 1614 року турки загрожували Польщ╕ в╕йною. А п╕сля переможних козацьких чорноморських рейд╕в 1616 року величезн╕ турецько-татарськ╕ полчища рушили на Под╕лля. Польськ╕ в╕йська не наважилися вступити з ними в б╕й. ╥хн╕й командувач коронний гетьман Стан╕слав Жолкевський запросив миру. 26 вересня 1617 року м╕ж Туреччиною ╕ Польщею було укладено перемир’я. П╕д тиском турецько╖ сторони в першому пункт╕ договору формулювалося, що «розб╕йники-козаки не повинн╕ виходити в море». Король об╕цяв ╕ зобов’язався «козак╕в та ╖хн╕й край приборкати ╕ покарати».
Однак польськ╕ магнати ╕ шляхта спромоглися т╕льки на безсил╕ сеймов╕ постанови про заборону поход╕в проти Туреччини. Ц╕ постанови Сагайдачний ╕гнорував ╕ дал╕ ходив на султансько-ханськ╕ волод╕ння. До того ж в╕н при╓днався до антитурецько╖ л╕ги, представник яко╖ де Марконне переказував зм╕ст сво╓╖ розмови з Сагайдачним 13 кв╕тня 1618 р.: «Я мав довшу розмову з представником козак╕в, який запевнив, що вони продовжуватимуть боротьбу з турками незалежно в╕д того, чи польський король хоче цього, чи не хоче. Це ма╓ велике значення, оск╕льки король у мир╕ з султаном ╕ гарантував йому спок╕й в╕д козак╕в».
Об╕цянки козакам сеймово╖ конституц╕╖ 1618 року про в╕льне богослуж╕ння православними залишилися на папер╕. Б╕льше того, невдовз╕ знову було прийнято ухвалу про придушення козацтва. В н╕й ╕шлося, зокрема, ╕ про припинення во╓нних д╕й запорожц╕в на Чорному мор╕ — вимогу, яку султанський уряд завжди висував п╕д час дипломатичних переговор╕в з Р╕ччю Посполитою.
У жовтн╕ 1619 року б╕ля Роставиц╕ (нижче м╕ста Паволоч╕) з╕бралися корол╕вськ╕ ком╕сари з керованим коронним гетьманом Жолкевським великим в╕йськом. Та й тут укра╖нський полководець продемонстрував силу сво╓╖ арм╕╖, даючи, таким чином, зрозум╕ти, що не завага╓ться п╕ти проти ворога, якщо ╕нтереси козацтва ╕гноруватимуться.
Хоча Сагайдачний разом з депутац╕╓ю козацько╖ старшини п╕дписав Роставицьку угоду, проте зовс╕м не вважав себе прив’язаним до польсько╖ державно╖ кол╕сниц╕. У 1619 ╕ в наступному роц╕ усп╕шно водив в╕н козак╕в на ханськ╕ улуси.
У 1620 роц╕ Сагайдачний зд╕йснив пол╕тичну ╕ громадсько-культурну акц╕ю (в╕дновлення православно╖ ╕╓рарх╕╖), яка не т╕льки мала велике значення для захисту укра╖нсько╖ духовност╕ ╕ церкви, а й недвозначно була спрямована проти Реч╕ Посполито╖.
Видатний укра╖нський ╕сторик Михайло Грушевський писав, що вже сучасники дуже високо оц╕нювали пол╕тичний талант Петра Сагайдачного, визнавали загальноукра╖нське значення його д╕яльност╕. «В сучасн╕м громадянств╕ славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого пол╕тика, що вм╕в поставити козаччину на службу загальнонародним справам ╕ зробив з козацького в╕йська опору нац╕онального укра╖нського життя... Сагайдачний в╕дкрив тим нову добу в ╕стор╕╖ укра╖нського життя».
Сагайдачний пост╕йно дбав про зб╕льшення чисельност╕ й сили козацтва, вич╕куючи в╕дпов╕дних умов, щоб виступити збройною силою проти Польщ╕ й повалити ╖╖ владу в Укра╖н╕.
В останн╕ роки другого десятир╕ччя XVII ст. особливо великих масштаб╕в набуло масове покозачення селян ╕ м╕щан, як╕ визнавали т╕льки козацьку владу, владу Запорозько╖ С╕ч╕. Посилилися втеч╕ на С╕ч. Тепер польськ╕й шляхт╕ доводилося мати справу з добре орган╕зованою, численною й могутньою в╕йськовою силою Укра╖ни. Якщо наприк╕нц╕ XVI ст. козак╕в, готових виступати в пох╕д, було т╕льки 5 тисяч, то за гетьмана Сагайдачного — понад 40 тисяч.
Сагайдачний у 1620 роц╕ вир╕шив, що настав час збройного виступу проти окупац╕╖ Польщею укра╖нських земель, що збройн╕ сили Укра╖ни у сво╓му розвитков╕ досягли такого р╕вня, коли вони в змоз╕ визволити Укра╖ну в╕д панування Реч╕ Посполито╖. У цих сво╖х нам╕рах в╕н був попередником Богдана Хмельницького, який через 28 рок╕в, розпочавши Визвольну в╕йну проти Польщ╕, на початку 1649 року, так виголосив свою мету в ц╕й в╕йн╕: визволю з лядсько╖ невол╕ народ руський.

ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ В ХОТИНСЬК╤Й В╤ЙН╤ 1621 РОКУ

Проте козакам Сагайдачного 1621 року довелося воювати разом з польським в╕йськом проти могутнього ворога як Польщ╕, так ╕ Укра╖ни — Османсько╖ ╕мпер╕╖. До козак╕в звернувся польський король ╕з проханням при╓днатися до польського в╕йська, яке п╕сля цецорського розгрому турецькою арм╕╓ю в 1620 р. опинилося в безвих╕дному становищ╕. Султанська Туреччина, вир╕шивши завоювати Польщу, почала збирати чимал╕ сили.
15 червня 1621 року в урочищ╕ Суха Д╕брова в╕дбулася загальнов╕йськова козацька Рада, де з╕бралося майже 50 тисяч ос╕б. Для учасник╕в Ради було очевидним, що за розгромом польських в╕йськ ╕ п╕дкоренням Польщ╕ прийде черга загарбання Укра╖ни, а вже п╕сля перемоги султанська Туреччина безжал╕сно розправиться з ус╕ма ними. Козацька Рада ухвалила виступити на допомогу польському в╕йську, обумовлюючи свою згоду на участь у в╕йн╕ виконанням низки вимог: визнання прав козацтва, розширення ре╓стру, скасування певних корол╕вських ун╕версал╕в, виведення польських в╕йськ з Укра╖ни, рел╕г╕йне р╕вноправ’я, визнання вищо╖ православно╖ ╕╓рарх╕╖ з ╖╖ зверхником митрополитом ╤овом Борецьким. Рада в╕дправила посл╕в на чол╕ з Петром Конашевичем-Сагайдачним до Варшави.
Понад 40 тисяч добре озбро╓них козак╕в виступили на чол╕ з гетьманом Яцьком Неродом-Бородавкою ╕з Сухо╖ Д╕брови на з’╓днання з польськими в╕йськами. Сагайдачний, зак╕нчивши переговори у Варшав╕, д╕стався Хотинського польського табору ╕, не знайшовши тут Запорозького В╕йська, рушив п╕д Могил╕в на зустр╕ч ╕з ним, домовившись попередньо з польським головнокомандувачем, великим литовським гетьманом Яном Карол╓м Ходкевичем про м╕сце розташування табору козацьких в╕йськ. Ходкевич для охорони Сагайдачного дав три корогви сво╖х вершник╕в. Однак сталося так, що т╕ потрапили у ворожу зас╕дку. Зав’язався неспод╕ваний б╕й, п╕д час якого укра╖нський полковник був поранений отруйною стр╕лою. Польськ╕ корогви з пораненим Сагайдачним врятувалися в╕д пересл╕дувач╕в ╕ через к╕лька годин зустр╕ли козак╕в, як╕ прямували в╕д Могилева до Хотина.
П╕д час маршу в╕дбулася Рада. Сагайдачний розпов╕в козакам про насл╕дки сво╖х переговор╕в ╕з королем. Було засуджено хибн╕ орган╕зац╕йн╕ та в╕йськов╕ заходи гетьмана Яцька Нерода-Бородавки, його звинувачено в розпорошенн╕ в╕йськових сил у ворожому краю, внасл╕док чого в╕н мало не загубив усього в╕йська — вже було втрачено понад чотири тисяч╕ во╖н╕в. Тож рада позбавила Бородавку гетьманства, обравши зам╕сть нього Сагайдачного.
Новообраний гетьман негайно виступив на чол╕ свого в╕йська. Стримуючи натиск турецько╖ арм╕╖, яка не хот╕ла допустити об’╓днання запорожц╕в ╕з поляками, в╕н зум╕в вивести козак╕в з дуже небезпечного становища — адже перед ними постала загроза прийняти на себе, ще на марш╕, перший удар ус╕╓╖ маси величезного турецького в╕йська, яке рухалося у напрямку до Хотина, й бути в╕др╕заними од союзник╕в. Випередивши султанське в╕йсько на дв╕ мил╕, 41 520 козак╕в з’╓дналися з польськими силами, як╕ чекали порятунку.
Польське в╕йсько нал╕чувало не б╕льше 35 тисяч. Загальна ж к╕льк╕сть турецького в╕йська, коли воно повн╕стю зосередилось п╕д Хотином, становила близько 300 тисяч чолов╕к. Турки везли 260 гармат.
2 вересня з’явилася голова колони турецько╖ арм╕╖ — 20 тисяч доб╕рно╖ к╕нноти. Разом ╕з ними прибув ╕ султан Осман II з╕ сво╖м штабом. Не зупинившись, прямо з маршу, турецьк╕ в╕йська, п╕дтриман╕ татарами, атакували козацьк╕ позиц╕╖. Султанське командування вважало запорозьких козак╕в головною й вир╕шальною силою Польщ╕ у ц╕й в╕йн╕, найб╕льш бо╓здатними й витривалими, ╕ тому саме проти козацьких позиц╕й спрямувало воно як свою першу атаку, так ╕ б╕льш╕сть наступних.
Перша атака турецько-татарських в╕йськ була сильною. К╕лька раз╕в йшли вони в наступ на козацький таб╕р. Однак одностайний рушничний вогонь у в╕дпов╕дь раз у раз в╕дкидав ╖х назад. Артилер╕я, що безперервно, впродовж усього дня обстр╕лювала козацький таб╕р (було випущено 60 ядер), теж не могла зламати опору запорожц╕в. А в к╕нц╕ дня, коли атакуюч╕ ледве трималися на ногах, козаки сам╕ перейшли в наступ. У результат╕ ц╕╓╖ контратаки ворог швидко в╕дкочувався назад, але виснажен╕ денним по╓динком запорожц╕ й сам╕ почали знемагати. Ходкевич, пом╕тивши, що груп╕ козак╕в загрожу╓ оточення, кинув ╖м на допомогу св╕ж╕ сили: п╕хоту, найманц╕в, к╕лька к╕нних корогов рейтар╕в та добровольц╕в. Ворож╕ в╕йська були в╕дкинут╕ на вих╕дн╕ позиц╕╖. Також ╕ 3 вересня численний турецький авангард багаторазово, але безусп╕шно атакував козацьк╕ позиц╕╖.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12417

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков