"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
#42 за 18.10.2013
ШЕВЧЕНКО МОВОЮ ГРЕК╤В ПРИАЗОВ’Я
До 200-р╕ччя Кобзаря
З давн╕х-давен близькою ╕ зрозум╕лою була поетична спадщина Кобзаря грецьк╕й людност╕, що прожива╓ в м╕стах ╕ селах Приазов’я. Це пошанування ма╓ свою ╕стор╕ю. ╥╖ стор╕нки варто згадати в дн╕ п╕дготовки до всенародного в╕дзначення 200-р╕ччя в╕д дня народження Нац╕онального Ген╕я. Б╕ля виток╕в шевченкознавства грецькою мовою стояв Феоктист Хартахай, який народився в сел╕ Чердакли (нин╕ Кремен╕вка). Навчаючись у Петербурзькому ун╕верситет╕, юнак належав до демократичного табору укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖. Феоктист був близько знайомий з Тарасом Григоровичем. Разом з ╕ншими молодиками — укра╖нськими патр╕отами 28 лютого 1861 року в╕н н╕с на Смоленське кладовище труну з т╕лом поета. На кладовищ╕ з прощальними словами виступили рос╕йською мовою поет Микола Курочк╕н ╕ студент Феоктист Хартахай. Його скорботну промову на р╕дн╕й мов╕ Великого Кобзаря з глибокою увагою слухали Ф. Досто╓вський, М. Лесков, М. Некрасов, М. Помяловський, I. Турген╓в. З болем у душ╕ Феоктист, зокрема, сказав: «...Сумно ╕ страшно мовить: «Тарас Григорович умер!.. Зомл╕ли н╕женьки, що по св╕ту носили, зложились рученьки, що тоб╕ служили, закрились кар╕ оч╕, що на тебе любуючи ╕ сумуючи гляд╕ли, минулися думи ╕ п╕сн╕. Перестав тв╕й Тарас сльози лити, стомився, заснути хот╕в. Мат╕нко наша, Укра╖но, степи наш╕, могили, Дн╕про широкий, небо наше син╓! Хто нам п╕сню засп╕ва╓ ╕ про нас загада╓ться! Хто нас так щиро любитиме ╕ за нас душу положить!.. Затих, замовк наш соловейко нав╕ки! Укра╖но, Укра╖но! Де тв╕й син в╕рний? Мово укра╖нська! Де тв╕й батько, що так тебе шанував, що через нього ╕ тебе ще б╕льше шанувати стали?.. Спи ж, тату, поки правда з кривдою м╕рять будуть, поки правда запану╓ на св╕т╕!..». Промова Хартахая того ж року була опубл╕кована в укра╖нському громадсько-пол╕тичному й л╕тературно-мистецькому журнал╕ «Основа», що видавався в Петербурз╕. П╕зн╕ше Хартахай стояв б╕ля виток╕в середньо╖ осв╕ти в Мар╕упол╕. Завдяки його д╕яльност╕ 15 жовтня 1876 року у Мар╕упол╕ були в╕дкрит╕ чолов╕ча ╕ ж╕ноча г╕мназ╕╖. ╥хн╕м засновником був Феоктист Хартахай. ╤ тут, у Мар╕упол╕, Хартахай продовжував пропагувати творчу спадщину Шевченка. Як згадував поет Леонт╕й Кир’яков, у 1880 роц╕ Хартахай при╖хав у село Сартана до його д╕дуся Костянтина ╤вановича Кир’якова записувати народн╕ грецьк╕ п╕сн╕. «У той час д╕дусев╕ йшов тридцятий р╕к, але в╕н знав багато грецьких п╕сень, казок, легенд, м╕ф╕в, як╕ вивчив в╕д свого батька, який народився в 1810 роц╕. Коли вкотре Феоктист Хартахай при╖хав у Сартану, то прив╕з д╕дусев╕ «Кобзаря», саме того, в який власноруч Тарас Шевченко вписав рядки, як╕ не допустила цензура. Д╕дусь м╕й був грамотною людиною, в╕н зак╕нчив церковно-приходську школу, м╕г читати рос╕йською, укра╖нською та грецькою мовами ╕ з «Кобзаря» переписав в╕рш╕ «Реве та стогне Дн╕пр широкий…», «Садок вишневий коло хати», «Думи мо╖, думи мо╖…» та ╕нш╕». Продовжив шевченк╕вську традиц╕ю внук ╕ правнук Кир’якових — Леонт╕й Несторович Кир’яков (1919-2008 рр.) — визначний грецький (румейський) поет, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, багатол╕тн╕й член ╖╖ правл╕ння, лауреат республ╕кансько╖ л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Максима Рильського, автор багатьох поетичних зб╕рок грецькою мовою. Леонт╕й Кир’яков з дитячих рок╕в полюбив поез╕ю Шевченка, ╕ вже в дванадцять рок╕в переклав грецькою мовою уривок з поеми «Причинна» («Реве та стогне Дн╕пр широкий...»). У 1964 роц╕ до 150-р╕ччя в╕д дня народження Шевченка Леонт╕й Кир’яков разом з поетом Антоном Шапурмою ╕ художником Лелем Кузьменковим оформили рукописний зб╕рник, на титульн╕й стор╕нц╕ якого грецькою мовою написано «Тарас Шевченко. «Кобзар». Вибран╕ твори, рукописне видання грецькою мовою (мар╕упольський д╕алект). Жданов, 1964 р╕к». Зараз це ун╕кальне видання збер╕га╓ться в столичному музе╖ Т. Г. Шевченка. У 1994 роц╕ вийшла друком книжка «Панич, нду иксиритны сис…» («Якби ви знали, панич╕…), де представлена б╕льш╕сть в╕рш╕в ╕ поем Шевченка у перекладах Кир’якова грецькою (румейською) мовою. Визначний внесок у грецьке шевченкознавство зробив мар╕упольський поет ╕ журнал╕ст Георг╕й Антонович Костоправ (1903-1938 рр.), член Сп╕лки письменник╕в СРСР, делегат ╖╖ першого з’╖зду, один ╕з творц╕в писемно╖ мови грек╕в Приазов’я, фундатор ╖╖ л╕тератури. У нов╕тн╕й час Костоправ перший переклав грецькою мовою Шевченк╕в «Запов╕т». В╕рш було надруковано 9 березня 1933 року ╕ включено в читанки для грецьких шк╕л. У 1934 роц╕ поет працював над перекладом грецькою мовою поеми Шевченка «Кавказ». 9 березня 1935 року Костоправ опубл╕кував у газет╕ «Колектив╕тис» коротку статтю «Дек╕лька сл╕в про в╕рш «Сон». Це була передмова до перекладу твору Шевченка Антоном Шапурмою. Оц╕нюючи цей пер╕од у культурному житт╕ грецько╖ сп╕льноти Приазов’я, член Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, поет, перекладач ╕ композитор Донат Патрича в одн╕й з╕ сво╖х публ╕кац╕й наголошував: «Коли в двадцят╕-тридцят╕ роки минулого стол╕ття в Приазов’╖ почала зароджуватися грецька л╕тература, молод╕ поети поряд з╕ створенням ориг╕нальних речей, велику увагу прид╕лили перекладам, щоб ознайомити земляк╕в ╕з творч╕стю Т. Г. Шевченка. Його «Запов╕т» у переклад╕ Георг╕я Костоправа було введено в шк╕льну програму (у т╕ роки викладання в багатьох грецьких школах велося р╕дною мовою) ╕ стало хрестомат╕йним. Деяк╕ в╕рш╕ великого поета переклав Павло Саравас… А так╕ п╕сн╕ на слова Шевченка, як «Реве та стогне Дн╕пр широкий», «Думи мо╖...» та ╕нш╕ зна╓ кожен грек у Приазов’╖». Цю ж думку виокремлю╓ ╕ поет Антон Шапурма: «Великие творения Т. Г. Шевченко переведены на многие языки… В эту полноводную реку бессмертной Шевченковской поэзии пусть вольется и ручеек наших переводов!».
Павло МАЗУР, почесний кра╓знавець Донеччини м. Мар╕уполь
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12433
|