Версiя для друку Обговорити в форумi

Кожен з нас усе своє життя чому-небудь вчиться. Від самого дитинства, з народження. І якщо ми хочемо чому-небудь навчитися, ми йдемо до людини, яка профі у цій справі. Таким чином, ми маємо багато вчителів: хореографа, вчителів у школі, вчителя з вокалу, акторської майстерності тощо. Але крім вчителів з якогось предмета чи роду занять, можна мати вчителя життя. Хоча поняття «вчитель» тут не зовсім доречне, адже нас ця людина мало чому вчить, вона допомагає у складній ситуації і зазвичай ми беремо з неї приклад. Для мене такою людиною є моя бабуся. У неї було нелегке життя. Їй було 4 роки, коли почалась війна. Бідність, голод... Вона спала на підлозі у невеликій хатинці, їла усілякі ягоди та коріння. Їй пощастило, що вона жила на Уралі, у Росії. Там ліси її і годували. У свої 14 років вона пішла сама заробляти на хліб, бо була найстарша з-поміж дітей, а мати не могла їх усіх прогодувати. Бабуся знайшла собі роботу у домі однієї жінки звичайною хатньою робітницею. Бабуся не просила грошей за роботу, за свої старання, вона працювала у домі тієї жінки за харчі. Ще тоді бабуся собі пообіцяла, що більше ніколи не буде жити бідно. Її сила волі і бажання жити нормально були понад усе. Усе своє життя вона працювала, працювала багато. Мати розповідала, що коли до них приїжджали родичі, вони завжди дивувались, що у її домі усе було. Бабуся працювала з ранку до вечора і отримувала заробітню плату навіть більшу, ніж у діда. Під час кожної своєї відпустки вона кудись подорожувала і могла купити подарунки для рідних.
Зараз їй 76 років. І жодного разу вона не зрадила своїй меті. Вона отримує гарну пенсію, у її домі завжди все є. Вона дуже радіє, коли до неї приїжджаємо ми, її діти й онуки. Вона завжди мені допомагає, якщо я прошу, і морально, і матеріально. А я завжди допомагаю їй, коли вона потребує. А допомога їй потрібна тепер завжди, бо у неї хворі ноги. Скільки вона всього пережила, але її дух не зламався. Вона досягла своєї мети, і я завжди беру з неї приклад. Скільки б не було у нашому житті скрутних моментів, скільки б не було перешкод на життєвому шляху, треба завжди йти до своєї мети і ні на хвилину не відступати від неї, бо все залежить тільки від нас самих. І для мене яскравим прикладом цього стала моя бабуся — Галина Автономівна Бєляєва. Я завжди дослухаюсь до її порад, адже у неї вони завжди вірні. Я вважаю її великою Людиною. Дякую їй за все!

Ліза МУЛЮКБАЄВА,
учениця 9 класу Славнівської ЗОШ І-III ступенів Роздольненського району

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2013 > Тема ""Джерельце""