"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2013 > Тема "Душі криниця"
#42 за 18.10.2013
«ХОЧЕТЬСЯ КРАЩЕ ЗНАТИ УКРА╥НСЬКУ ╤СТОР╤Ю»
Передплата-2014
Прошу слова!
Ц╕ слова Михайла Плисюка — студента з Новограда-Волинського, надрукован╕ у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» 4 жовтня, надихнули мене на цей лист. На жаль, дос╕ темн╕ сили, як╕ нас «злобно гн╓тут», перешкоджають знанню громадянами Укра╖ни нашо╖ ╕стор╕╖. Та, на наше щастя, ╓ в Криму така газета — «Кримська св╕тлиця», яка ╕нод╕ пролива╓ св╕тло на ╕сторичн╕ питання, за що, бувало, потерпала в╕д тих самих темних сил. Сучасна ╕стор╕я Укра╖ни — та, що в╕дбувалась на наших очах та на очах найближчих покол╕нь наших предк╕в, — нам в╕дома з ус╕ма ╖╖ в╕дм╕нностями в╕д викладено╖ темними силами у п╕дручниках. Г╕рша справа з╕ знанням стародавньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни. ╤стор╕я кожного об’╓кта чи суб’╓кта почина╓ться з його виникнення. Формування укра╖нсько╖ нац╕╖ в╕дбувалося за час╕в навали коч╕вник╕в, що супроводжувалась великою м╕грац╕╓ю населення Рус╕. Добре в╕домо, що масштабн╕ в╕йськов╕ д╕╖ завжди супроводжуються масовою м╕грац╕╓ю населення. Русини, як╕ м╕грували за меж╕ кра╖ни, засв╕дчуючи, що вони з Рус╕, звались руськими. Русини, як╕ залишились у кра╖н╕, на в╕дм╕ну в╕д м╕грант╕в стали зватись укра╖нцями. Держава Русь навалою коч╕вник╕в була л╕кв╕дована. Кра╖ну ж не можуть л╕кв╕дувати нав╕ть наймогутн╕ш╕ завойовники. Бо кра╖на — то географ╕чне, а не пол╕тичне утворення. П╕сля л╕кв╕дац╕╖ Рус╕-держави кра╖на залишилась на тому самому м╕сц╕ ╕ отримала нову назву — Укра╖на. Уперше назву «Укра╖на» використано у Ки╖вському л╕топис╕ в 1187 роц╕ в опов╕д╕ про смерть переяславського князя Володимира Гл╕бовича: «…по н╕м вся Укра╖на много скорб╓ла…». Слово «Укра╖на» тогочасною мовою — те саме, що у наш╕й сучасн╕й мов╕ «Батьк╕вщина». Територ╕╖ у п╕вн╕чно-сх╕дному напрямку за межами Рус╕, на яких розс╕ялись м╕гранти з Рус╕, отримали назву «Расс╓я». Протягом к╕лькох стол╕ть (приблизно протягом першо╖ половини другого тисячол╕ття) повн╕стю сформувалися два окрем╕ народи: рос╕яни та укра╖нц╕ — з╕ сво╖ми особливостями мови та культури. М╕гранти з Рус╕, певна р╕ч, вв╕брали в себе деяк╕ ознаки та прикмети тих народ╕в, з якими контактували на сво╖й нов╕й батьк╕вщин╕. Доля у них склалася так, що ╖м довелося служить царям. Укра╖нц╕ ж, здеб╕льшого, завжди прагнули служити свобод╕.
РОЗПОВ╤ДЬ БАТЬКА
Наливай д╕дам по в╕нця Та послухай, сину, Як ми стали «укра╖нц╕», А були «русини». Стародавня Русь зазнала Лихо для народу — Орд коч╕вник╕в навали З п╕вдня ╕ з╕ сходу. Та в╕дважн╕ захищали ╤ Дн╕про, ╕ круч╕; Хто не м╕г — т╕ повт╕кали У л╕си др╕муч╕, ╤ на п╕вн╕ч м╕грували За меж╕ кра╖ни. Вс╕х ╖х руськими як звали — Зовуть ╕ донин╕. Хто лишився у кра╖н╕ — Звались — укра╖нц╕. П╕д╕ймалась Русь з ру╖ни, Нищила чужинц╕в. Чужаки нахабство мали У часи т╕ скрутн╕: В Укра╖ну зал╕тали, Як у вулик трутн╕. Руйнувалась Русь-кра╖на Часто чужаками. Боронилась неодм╕нно Вона козаками. Не завжди була держава У наш╕й кра╖н╕. Та держава — марна слава, Край наш — не загине! Бо держава — р╕ч лукава — Тяжка наша доля. А кра╖на Укра╖на — В╕льна наша воля!
Щиро ваш — ╤ван ТРУХ м. Армянськ, АР Крим
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2013 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12438
|