Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 01.11.2013
МО╥ ЗУСТР╤Ч╤ З╤ ЛЬВОВОМ

«Тут вся ╕стор╕я Вкра╖ни!»

Донин╕ вважаю, що кожен укра╖нець та громадянин Укра╖ни, де б в╕н не жив, ма╓ хоч раз у житт╕ в╕дв╕дати це дивовижне, справд╕ укра╖нське, ╓вропейське м╕сто. Для школяр╕в та молод╕ знайомство з╕ Львовом ма╓ стати неодм╕нним атрибутом патр╕отичного нац╕онального виховання. Це вельми важливо робити сьогодн╕, коли в╕д в╕ково╖ ╕золяц╕╖ багатьох покол╕нь укра╖нц╕в в╕д ╓вропейського поступу врешт╕-решт зажевр╕ла над╕я в╕дчинити двер╕ до ╢вропи. Адже в╕д не╖ аз╕йсько-ординська Москов╕я п╕дступно вирвала цив╕л╕зовану древню княз╕всько-козацьку державу ще за час╕в Переяславсько╖ ради.
Незважаючи на складн╕ ╕сторичн╕ процеси та територ╕альне розчленування наших земель, Льв╕в нав╕ть за радянсько╖ доби був ╓диною шпариною, через яку ми могли спостер╕гати ╓вропейський побут ╕ до певно╖ м╕ри ╓вропейську цив╕л╕зац╕ю та культуру.
Особисто для себе Льв╕в я в╕дкрив ще на початку 1960-х рок╕в минулого стол╕ття. Як асп╕рант уславленого вавиловського ╤нституту рослинництва з колишнього Лен╕нграда (Санкт-Петербурга) я мав змогу в╕дв╕дати майже вс╕ в Укра╖н╕ обласн╕ станц╕╖ сад╕вництва. Одна з них розташовувалася у с. Неслух╕в, неподал╕к в╕д Львова. Проте мо╓ перше перебування у Львов╕ було досить нетривалим, в╕рн╕ше, транзитним.
По дороз╕ до обласно╖ станц╕╖ сад╕вництва у м╕ст╕ був лише короткочасно. Воно ╕ тод╕ вразило мене сво╓ю культурою та нац╕ональним обличчям. Тож, завершуючи сво╖ асп╕рантськ╕ справи у Лен╕нград╕, вир╕шив на шляху до Криму зробити величезний пов╕тряний гак ╕ якось ╜рунтовн╕ше ознайомитися з╕ Львовом. Пов╕тряний маршрут ╕з Лен╕нграда до С╕мферополя через Льв╕в виявився ф╕нансово-витратним та важким, оск╕льки я лет╕в ╕з сол╕дним книжково-арх╕вним багажем. Проте заради знайомства з майже ╓диним у тогочасн╕й Укра╖н╕ м╕стом з укра╖нським цив╕л╕зац╕йним обличчям можна було перетерп╕ти певний дискомфорт та витрату майже вс╕╓╖ невеличко╖ асп╕рантсько╖ стипенд╕╖. До того ж вдруге я ╖хав, в╕рн╕ше, лет╕в до Львова не наосл╕п, адже вже мав там двох добрих знайомих: колишнього кер╕вника ун╕верситетського ботсаду, старшого наукового сп╕вроб╕тника Льв╕всько╖ станц╕╖ сад╕вництва Романа Паньк╕ва та студента б╕олог╕чного факультету Леон╕да Рейнблата. П╕сля зак╕нчення к╕лькох курс╕в л╕сотехн╕чного факультету в Укра╖нськ╕й с╕льгоспакадем╕╖, де в╕н навчався з мо╖м старшим братом Федором, Леон╕д у пошуках укра╖нського мовного середовища подався до Львова. Тож Леон╕д та його однокурсниц╕ стали мо╖ми г╕дами по м╕сту. А з Романом Паньк╕вим, науковцем значно старшим в╕д мене, познайомився на обласн╕й станц╕╖ сад╕вництва, де в╕н перебував п╕сля вигнання за нац╕онал╕зм з ун╕верситетського ботсаду. Проте с╕м’я його лишилася мешкати у Львов╕, у самому центр╕ м╕ста, на Площ╕ Ринок, перед сам╕с╕нькою Ратушею. Тож к╕лька дн╕в на запрошення пана Романа я мешкав у його затишн╕й квартир╕ з високою стелею та великими в╕кнами, як╕ виходять на Площу Ринок. Тод╕ ж я вперше побачив, як льв╕в’яни опалюють сво╖ помешкання газом, спалюючи його у великих, обкладених кахлями, грубах. Галичина на той час мала величезний видобуток нафти та газу. Багатющ╕ енергетичн╕ родовища цього краю безжально та прискореними темпами експлуатували не лише вс╕ ╕ндустр╕альн╕ центри Укра╖ни, але й Москов╕я. За даними мого найкращого товариша, професора Романа Ярем╕йчука, Укра╖на на той час добувала 70 м╕льярд╕в куб╕чних метр╕в газу. В╕н у велик╕й к╕лькост╕ подавався до Москви, М╕нська, Петербурга (Лен╕нграда).
К╕лька дн╕в вечорами я мав змогу милуватися гам╕рною Площею Ринок, витонченими скульптурами на н╕й та дивовижною арх╕тектурою Ратуш╕, п’ян╕в в╕д кавових пахощ╕в кав’ярень. ╥х на той час у м╕ст╕ було багато. П╕сля помпезно-казенно-бюрократичного Лен╕нграда з його прямими, широкими проспектами вузьк╕, покручен╕ вулички Львова здавалися дивовижно-казковими. Не менш дивовижним для мене виявилося ╕ мовно-культурне середовище та сам╕ льв╕в’яни. ╥хня вв╕члив╕сть, мовна толерантн╕сть, як ╕ незвична для рос╕ян та вих╕дц╕в з П╕вдня та Сходу Укра╖ни чистота вулиць, ошатн╕сть та доглянут╕сть будинк╕в, були вражаючими. Це так контрастувало з Москвою ╕ нав╕ть з Петербургом, який у радянськ╕ часи лишався одним ╕з пров╕дних культурних центр╕в Рос╕╖. ╤ це незважаючи на те, що п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни кор╕нних петербуржц╕в у м╕ст╕ лишилося не б╕льше 5 в╕дсотк╕в. В╕льну н╕шу п╕сля в╕йни швидко заповнили вих╕дц╕ з сус╕дн╕х областей, головним чином «скобар╕», так м╕сцев╕ жител╕ називали переселенц╕в з Псковщини. ╤ це значною м╕рою позначилося на втрат╕ ╓вропейськост╕ Петербурга.
У Львов╕ дом╕нували невеличк╕ крамниц╕, м╕н╕атюрн╕ кав’ярн╕ та як╕сь по-домашньому тепл╕ заклади загального харчування. Це вир╕зняло його як в╕д наших столиць, так ╕ в╕д С╕мферополя та ╕нших м╕ст. Тут нав╕ть у закладах масового харчування не було в╕чно набундючених, неохайно вдягнених оф╕ц╕анток, як╕ перед обличчям в╕дв╕дувач╕в жбурили меню з неодм╕нною «прокурорською» вимогою: «Что будете заказывать?». У Львов╕ нав╕ть у радянськ╕ часи гарно вбран╕ (част╕ше у вишиванках) та вв╕члив╕ оф╕ц╕антки спочатку чемно в╕талися ╕ з шляхетною усм╕шкою пропонували меню, радили, яку з╕ страв краще замовити, а також грац╕йно ╕ шляхетно виконували замовлення. Майже вс╕ вони говорили вишуканою укра╖нською мовою. Проте тод╕, коли переконувалися, що в╕дв╕дувач рос╕йськомовний, досить швидко переходили на зрозум╕лу йому мову. За вс╕ роки в╕дв╕дування Львова я особисто переконався, що «мовна нетерпим╕сть льв╕в’ян», як ╕ «╖хн╓ нетолерантне ставлення до рос╕ян» — це ще одна брутальна вигадка укра╖нофоб╕в з кадеб╕стським кор╕нням. Такого явища, як «русофоб╕я», у Львов╕ н╕коли не ╕снувало. В той же час до укра╖нського слова, почутого у рос╕йських столицях, ╕ донин╕, особливо в добу ╕мперсько-газово╖ шов╕н╕стично╖ ╕стер╕╖, у Рос╕╖ ставляться досить п╕дозр╕ло ╕ нав╕ть агресивно. Що ж до Криму та ╕ндустр╕альних м╕ст П╕вденного Сходу, то нав╕ть на 23 р╕чницю Незалежност╕ Укра╖ни на мовлене укра╖нською слово можна ще почути: «Говорите на человеческом языке» чи то «на общепонятном». На щастя, таких ╕мперсько-шов╕н╕стичних ортодокс╕в у цих рег╕онах з кожним роком ста╓ все менше. Але як не прикро, вони ще трапляються в структурах як представницьких, так ╕ виконавчих орган╕в влади, серед да╖шник╕в, юрист╕в та правоохоронних орган╕в.
П╕д час першого знайомства з в╕чним м╕стом Львовом у мене тод╕ склалися поетичн╕ рядки:

О, Львове м╕й, моя духовна Мекко,
Ц╕лую тут я кожен кам╕нь тв╕й.
Тут все таке близьке й далеке,
╤ цей м╕ський уже лелека,
Й церков святковий передзв╕н.

Востанн╓ був у Львов╕ з дитячою студ╕╓ю «Св╕танок» напередодн╕ його славетного 750-л╕ття. М╕сто тод╕ готувалося до
знакового юв╕лею, у ньому проводилась широкомасштабна реконструкц╕я транспортних маг╕стралей та центру. Майже всюди перекладалась традиц╕йна для Львова брук╕вка, фарбувались будинки. В╕дчувалося, що льв╕вська влада дбала про обличчя м╕ста, яке давно вже ╓ в╕зит╕вкою вс╕╓╖ Укра╖ни, локомотивом повернення ╖╖ у ╓вропейське цив╕л╕зац╕йне лоно.
Без всякого сумн╕ву, сьогодн╕ Льв╕в ╓ одним з найкращих м╕ст Укра╖ни. Центр м╕ста п╕сля реконструкц╕╖, забудований давн╕ми арх╕тектурними шедеврами, заграв р╕знобарв’ям. В╕н приваблю╓ невеличкими ошатними крамницями та кав’ярнями, величчю ун╕верситет╕в, нац╕ональною оперою, численними музеями. На багатьох будинках мистецьк╕ мемор╕альн╕ дошки видатним д╕ячам культури, науки, в╕домим пол╕тикам. За роки Незалежност╕ м╕сто поповнилося також ц╕лою низкою пам’ятник╕в видатним письменникам, громадським та пол╕тичним д╕ячам. Вражаючим ╓ мемор╕альний комплекс, присвячений Степану Бандер╕. Льв╕в у назвах вулиць докор╕нно зм╕нив сво╓ топон╕м╕чне обличчя. Гуляючи льв╕вськими вулицями, я в╕дчув, що перебуваю в ╕ншому ╕деолог╕чному та культурному св╕т╕. П╕д час цих п╕ших екскурс╕й по вулицях Львова склався такий в╕рш:

╤ду по вулиц╕ Бандери,
А поруч — Вояк╕в УПА.
А через дв╕ чи три зупинки —
Уже ╕ вулиця Чупринки.
М╕й Генерал мене в╕та,
Снують маршрутки по Шухевича,
В╕длитий в бронз╕ Куб╕йович
Нам енциклопед╕ю чита.
У в╕чн╕м диспут╕ Петлюра
 й Винниченко,
Богдан Хмельницький та Шевченко,
Забронзов╕лий Дорошенко
Тут Сагайдачного стр╕ча.
Знову зустр╕лись Мельник
 з Коновальцем,
В╕таються Франко з Грушевським
Та Ог╕╓нко з Пулю╓м.
Тут вся ╕стор╕я Вкра╖ни,
╤ ця ╕стор╕я — моя!

Для мене, вих╕дця ╕з зрос╕йщеного, комун╕зованого П╕вденного Сходу та багатол╕тнього мешканця Криму, топон╕м╕чна революц╕я у Львов╕ стала справжн╕м потряс╕нням. Виника╓ ц╕лком законом╕рне запитання: чи буде привабливою для ╢вропи та ╓вропейського туриста топон╕м╕чна карта як само╖ Укра╖ни, так ╕ ╖╖ м╕ст, район╕в та селищ, адже вона майже повн╕стю збереглася ще в╕д час╕в рос╕йсько╖ окупац╕╖ та кривавого комун╕стичного режиму? Тут, як кажуть у народ╕, ще й к╕нь не валявся...
Нова зустр╕ч з╕ Львовом в╕дбулася нещодавно на 140-р╕ччя НТШ. До славетного юв╕лею Наукове товариство ╕мен╕ Тараса Шевченка готувалося ╜рунтовно, широкомасштабно, квал╕ф╕ковано та вельми в╕дпов╕дально. Для координац╕╖ юв╕лейних заход╕в було створено два орган╕зац╕йних ком╕тети: м╕жнародний та всеукра╖нський. Перший очолив всесв╕тньо в╕домий вчений, президент Св╕тово╖ ради НТШ, академ╕к НАН Укра╖ни Степан Рудницький. До нього вв╕йшла ц╕ла низка видатних науковц╕в, д╕яч╕в культури, письменник╕в, кер╕вник╕в крайових осередк╕в НТШ з багатьох кра╖н св╕ту. Укра╖нський орган╕зац╕йний ком╕тет очолював голова НТШ, доктор ╕сторичних наук Олег Купчинський. Його сп╕вголовами були голова Льв╕всько╖ обласно╖ держадм╕н╕страц╕╖ В╕ктор Шемчук та м╕ський голова Львова Андр╕й Садовий. Членами оргком╕тету стали найв╕дом╕ш╕ у Львов╕ та Укра╖н╕ науковц╕, кер╕вники вищих навчальних заклад╕в, в╕дом╕ письменники, громадськ╕ д╕яч╕.
Знаковою под╕╓ю у дн╕ святкування 140-л╕ття НТШ стало р╕шення Льв╕всько╖ м╕сько╖ ради та мер╕╖ про встановлення мемор╕ально╖ дошки всесв╕тнього вим╕ру ученому-слав╕сту, д╕йсному члену Наукового товариства ╕м. Тараса Шевченка, академ╕ку НАН Укра╖ни Юр╕ю Шевельову.
Символ╕чно, що юв╕лейна Академ╕я (велике з╕брання), присвячена 140-л╕ттю НТШ, у час╕ зб╕глася з одним ╕з найб╕льших укра╖нських свят — Покровою Божо╖ Матер╕. Це свято ╓ також святом укра╖нського козацтва та укра╖нського в╕йська. Тож ╕ не випадково, що створення Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖ також прийшлося на Покрову. Саме ця в╕йськово-пол╕тична сила зробила найвагом╕ший внесок у боротьбу за незалежн╕сть Укра╖ни.
Урочисте з╕брання у перший день юв╕лейно╖ Академ╕╖ проводилось у прим╕щенн╕ знаменитого Льв╕вського нац╕онального академ╕чного театру опери та балету ╕м. Солом╕╖ Крушельницько╖, розташованому на проспект╕ Свободи. Партер та лож╕ були вщент заповнен╕ льв╕вською ╕нтел╕генц╕╓ю та численними гостями з далекого та близького заруб╕жжя.
З допов╕ддю «Наукове товариство ╕м. Шевченка: ╕стор╕я ╕ сучасн╕сть» виступив голова, доктор ╕сторичних наук Олег Купчинський. В╕н висв╕тлив складний та тернистий шлях становлення та розвитку першо╖, справд╕ нац╕онально╖ Академ╕╖ наук та ╖╖ величезно╖ рол╕ у боротьб╕ за незалежн╕сть Укра╖ни у трьох ╕мпер╕ях. З товариством найзатят╕ше боролась Рос╕йська та комун╕стична ╕мпер╕╖. Вже в перший день окупац╕╖ Львова «визволител╕» заборонили його д╕яльн╕сть, влаштували у прим╕щеннях справжн╕ погроми, знищили багатющ╕ арх╕ви та книгозб╕рню, б╕льш╕сть книг з яко╖ вивезли до Рос╕╖. Наукове товариство ╕м. Шевченка у Львов╕ в╕дновило свою д╕яльн╕сть в Укра╖н╕ лише невдовз╕ перед розпадом СРСР у 1989 роц╕. За кордоном осередки Наукового товариства продовжували свою подвижницьку працю у багатьох кра╖нах ╕ на вс╕х континентах св╕ту. Нин╕ Наукове товариство, яке 140 рок╕в носить ╕м’я Т. Шевченка, бере найактивн╕шу участь у розбудов╕ незалежност╕ Укра╖ни.
Парадоксально, але в╕дновленому Шевченк╕вському Науковому товариству у незалежн╕й Укра╖н╕ живеться вельми скрутно. Воно за 22 роки не отримало в╕д укра╖нсько╖ влади жодно╖ коп╕йки. Як влучно висловився один з допов╕дач╕в, НТШ ╓ «безхл╕бним». Воно вижива╓ завдяки видавнич╕й д╕яльност╕ та пожертвам д╕аспорних меценат╕в, як╕, до реч╕, потрапляють п╕д оподаткування. За роки незалежност╕ Укра╖ни вс╕ президенти та уряди н╕чого не зробили, аби ф╕нансово п╕дтримати справжню ╕ першу державницьку Нац╕ональну академ╕ю наук. У той час як маса псевдонаукових установ, пол╕цейсько-жандармська та судд╕вська рать щедро паразитують на грош╕ платник╕в податк╕в.
З в╕тальним словом до учасник╕в юв╕лейно╖ Академ╕╖ звернувся голова Льв╕всько╖ державно╖ адм╕н╕страц╕╖, який водночас був ╕ сп╕вголовою юв╕лейного орган╕зац╕йного ком╕тету в Укра╖н╕. Таке по╓днання цих двох посадових функц╕й сприяло проведенню цього важливого заходу на високому державному р╕вн╕. В╕ктор Шемчук оголосив також в╕тальне слово Товариству в╕д Президента Укра╖ни.
Прив╕тали учасник╕в з╕брання ╕ голова Льв╕всько╖ обласно╖ ради Петро Колод╕й. Вельми нестандартним та ц╕кавим виявився виступ м╕ського голови Львова Андр╕я Садового. Саме його в╕домство зробило найб╕льший внесок у ресурсне забезпечення юв╕лейних заход╕в. Над╕йшло в╕тання також в╕д президента НАН Укра╖ни, академ╕ка Бориса Патона та кер╕вника Зах╕дного наукового центру НАН Укра╖ни, академ╕ка Зинов╕я Назарчука. Бурхливими оплесками учасники юв╕лейного з╕брання зустр╕ли виступ президента Св╕тово╖ ради НТШ, академ╕ка НАН Укра╖ни Леон╕да Рудницького. Велик╕й груп╕ льв╕вських науковц╕в обласна держадм╕н╕страц╕я, обласна рада та мер╕я вручили почесн╕ грамоти, дипломи та ц╕нн╕ подарунки. А мистецьк╕ колективи Львова, перш за все Льв╕вська опера, подарували святковий концерт. Так завершився перший юв╕лейний день.
У наступн╕ два дн╕ проводилась юв╕лейна наукова конференц╕я. М╕сцем для ╖╖ проведення оргком╕тет вибрав найпрестижн╕ш╕ льв╕вськ╕ навчальн╕ заклади: Льв╕вський нац╕ональний ун╕верситет ╕м. ╤вана Франка та Нац╕ональний ун╕верситет «Льв╕вська пол╕техн╕ка».
Тож упродовж двох дн╕в учасники юв╕лейного з╕брання перебували у молод╕жному середовищ╕. Зранку молодь юрбами вливалася до сво╖х виш╕в. ╤дучи в ╖хньому гам╕рному оточенн╕, мав змогу за нею спостер╕гати та дослухатися до ╖хн╕х розмов. Для мене дивовижним було те, що вс╕ вони говорили вишуканою укра╖нською. Майже н╕хто з них не палив на вулиц╕. Не чув жодного разу в╕д студент╕в ╕ брудно╖ лайки на «общепонятном языке». Як це контрастувало ╕з кримськими реал╕ями та так званою кримською «золотою молоддю», де у студентському середовищ╕ сп╕лкуються головним чином на м╕л╕цейсько-крим╕нальному жаргон╕ (фен╕). Саме льв╕вське студентство переконало мене у тому, що, незважаючи на антиукра╖нськ╕ мовн╕ закони, запропонован╕ кремл╕вською агентурою та антиукра╖нськими депутатами, в Укра╖ни ╓ майбутн╓. Адже лише у «Льв╕вськ╕й пол╕техн╕ц╕» ╖х нарахову╓ться понад 30 тисяч. Не менше навча╓ться студент╕в ╕ в нац╕ональному ун╕верситет╕ ╕мен╕ ╤вана Франка. А таких навчальних мегазаклад╕в у м╕ст╕ десятки.
Молодь при╖хала до Львова за наукою з р╕зних куточк╕в Укра╖ни ╕ нав╕ть з-за кордону. Переконаний, що п╕сля завершення навчання переважна б╕льш╕сть повернеться на свою малу батьк╕вщину. ╤ вони п╕сля льв╕вського виховання вже не будуть отим перекотиполем «без дома и улицы», безбатченками та манкуртами.
Пленарне зас╕дання М╕жнародно╖ науково╖ конференц╕╖, присвячено╖ 140-л╕ттю НТШ, розпочалося в актов╕й зал╕ Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. ╤вана Франка. Цей заклад щор╕чно гостинно в╕дчиня╓ сво╖ двер╕ для з╕брань Товариства. ╤ це не випадково, бо його багатол╕тн╕й ректор — видатний учений та орган╕затор науки ╕ попередн╕й м╕н╕стр осв╕ти, професор ╤ван Вакарчук ╓ членом Презид╕╖ НТШ та одним з активних орган╕затор╕в юв╕лейних заход╕в.
Нин╕ славетний нац╕ональний ун╕верситет ╕м. ╤вана Франка пережива╓ не найкращ╕ часи. Його протистояння з нин╕шн╕м кер╕вництвом М╕н╕стерства осв╕ти да╓ться взнаки, ╕ це значною м╕рою познача╓ться не лише на морально-психолог╕чн╕й атмосфер╕, але й у ресурсному забезпеченн╕ й нав╕ть у стан╕ та дизайн╕ коридор╕в та аудитор╕й як у головному корпус╕, так ╕ у факультетських ф╕л╕ях, розкиданих по м╕сту.
Сьогодн╕ ун╕верситет живе без свого багатол╕тнього ректора, улюбленця студент╕в, професора ╤вана Вакарчука. Передбачений контрактом ректорський терм╕н сплив, а м╕н╕стерське начальство не посп╕ша╓ з його продовженням. Зазначена ситуац╕я ╕ для ректора, ╕ для ун╕верситету не нова. Пам’ятаю, як ще за час╕в Кучми кримська делегац╕я, прибувши на чергове зас╕дання НТШ, зустр╕лася з м╕тингуючим ун╕верситетом. Студенти тод╕ проводили масову акц╕ю на п╕дтримку свого ректора, якого у той час також в╕дсторонили в╕д кер╕вництва. Чим зак╕нчиться нин╕шня антивакарчук╕вська кампан╕я — нев╕домо. Адже нав╕ть у раз╕ перемоги професора Вакарчука на оголошеному конкурс╕ його опонент, нин╕шн╕й м╕н╕стр осв╕ти, не буде посп╕шати з укладанням нового контракту.
Актова зала ун╕верситету, в як╕й традиц╕йно в╕дбуваються зас╕дання НТШ, на цей раз була особливо ошатною та святково-врочистою. У фой╓ перед нею оргком╕тет розгорнув багатющу книжкову виставку як раритетних, так ╕ нових видань НТШ. На виставку потрапила також ╕ нещодавно видана нами ун╕кальна симиренк╕вська праця «Витоки промислового сад╕вництва», як╕й виповнилося 125 рок╕в.
Програма пленарного зас╕дання юв╕лейно╖ науково╖ конференц╕╖, яка в╕дбувалася в актов╕й зал╕ Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. ╤вана Франка 15 жовтня 2013 року, була вельми ц╕кавою ╕ насиченою. Головний допов╕дач, голова НТШ в Укра╖н╕, доктор ╕сторичних наук Олег Купчинський зробив глибокий анал╕з п’яти етап╕в розвитку його д╕яльност╕ за 140-л╕тн╕й пром╕жок часу. «В╕дкрите в 1873 роц╕ як л╕тературне Товариство ╕мен╕ Шевченка, в╕д 1892 року перетворене на Наукове товариство ╕м. Шевченка, воно пройшло тривалий ╕ складний шлях та зробило неоц╕ненний внесок у розвиток як укра╖нсько╖, так ╕ св╕тово╖ науково╖ думки. Нин╕ ╕стор╕ю укра╖нсько╖ науки друго╖ половини Х╤Х — початку ХХ стол╕ття неможливо уявити без НТШ, оск╕льки майже вс╕ процеси в науц╕, культур╕, сусп╕льному житт╕ Укра╖ни в╕дбувалися за його активно╖ участ╕», — зазначив допов╕дач.
Не менш ц╕кавою була допов╕дь президента Св╕тово╖ ради НТШ, академ╕ка НАН Укра╖ни Леон╕да Рудницького, який проанал╕зував д╕яльн╕сть НТШ у далекому заруб╕жж╕. Саме завдяки заруб╕жним осередкам Товариства значною м╕рою збереглися ун╕кальн╕ видання НТШ та багато важливих арх╕вних матер╕ал╕в. Адже багатющу книгозб╕рню та арх╕в Наукового товариства ╕мен╕ Шевченка розграбували, знищили та вивезли до Рос╕╖ ще п╕д час рос╕йсько╖ окупац╕╖ Львова у Першу св╕тову в╕йну, а пот╕м п╕д час так званого «возз’╓днання Зах╕дно╖ Укра╖ни» у 1939 роц╕. Новий погляд на роль Тараса Шевченка ╕ Миколи Лисенка у розвитку укра╖нсько╖ нац╕онально╖ культури продемонструвала у сво╖й допов╕д╕ досл╕дниця з Канади Дагмара Турчин-Дув╕рак.
Широкомасштабну ╕ вельми ц╕каву допов╕дь-досл╕дження «Гуман╕тарн╕ науки в досл╕дженнях НТШ» зробив доктор ╕сторичних наук, д╕йсний член НТШ Степан Гелей. Повний текст допов╕д╕ досл╕дник передав до публ╕кац╕╖ на шпальтах газети «Кримська св╕тлиця».
Доктор ф╕лолог╕╖, голова Крайового НТУ у Польщ╕ Степан Козак розпов╕в про досить пл╕дну д╕яльн╕сть осередку у багатьох наукових та навчальних закладах. За його словами, лише у Варшавському ун╕верситет╕, де створено укра╖нознавч╕ кафедри, навча╓ться понад 300 студент╕в. ╤сну╓ нав╕ть величезний конкурс для бажаючих пройти укра╖нознавч╕ курси.
Академ╕к НАН Укра╖ни, голова Крайового НТШ у Словаччин╕ Микола Мушинка по╕нформував учасник╕в з╕брання про глибоке ╕сторичне кор╕ння укра╖нознавчих досл╕джень як у Чех╕╖, так ╕ у Словаччин╕. Адже саме Чехословаччина п╕сля поразки укра╖нсько╖ нац╕онально-визвольно╖ революц╕╖ 1917-1920 рр. надала прихисток укра╖нськ╕й пол╕тичн╕й ем╕грац╕╖ та ╕нтел╕генц╕╖.
У перервах м╕ж зас╕даннями я мав при╓мну нагоду посп╕лкуватися з багатьма в╕домими ученими, громадськими д╕ячами та письменниками. В╕дбулася ц╕кава розмова з класиком сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тератури Романом ╤ваничуком. В╕н поц╕кавився долею переданого до Криму Юнусу Кандиму рукопису його ╕сторично╖ «Мальви». Знаю, що ╖╖ переклад на кримськотатарську Юнус зд╕йснив. Тож його потр╕бно шукати в арх╕в╕ пок╕йного вже поета. Роман Лубк╕вський ц╕кавився життям укра╖нц╕в у Криму ╕ об╕цяв над╕слати сво╖ нов╕ твори до «КС».
Завершальне пленарне зас╕дання М╕жнародно╖ юв╕лейно╖ конференц╕╖ в╕дбулося 16 жовтня в актов╕й зал╕ Нац╕онального ун╕верситету «Льв╕вська пол╕техн╕ка». Цей заклад я в╕дв╕дав уперше. Враження в╕д ц╕╓╖ арх╕тектурно довершено╖ споруди головного корпусу Пол╕техн╕ки надзвичайне. В╕н збудований ще за час╕в Австро-Угорсько╖ ╕мпер╕╖ ╕ ╓ функц╕онально досконалим. Це справжн╕й храм науки, в якому пану╓ ╕сторична пам’ять. До реч╕, Льв╕вська пол╕техн╕ка розташована на вулиц╕ Степана Бандери. ╤ це не ╓ випадков╕стю, адже геро╖чний борець за незалежн╕сть Укра╖ни навчався у цьому заклад╕. Тож ц╕лком законом╕рно, що його барель╓ф прикраша╓ фой╓ на першому поверс╕ ун╕верситету. Вшанован╕ тут ╕ ╕нш╕ визначн╕ д╕яч╕ нац╕онально-визвольного руху. ╤ це, безперечно, сприя╓ нац╕онально-патр╕отичному вихованню студентсько╖ молод╕. В ун╕верситет╕ збер╕гають також ╕ власну ╕сторичну пам’ять. Другий поверх його перед актовою залою прикрашають високомистецьк╕ портрети вс╕х ректор╕в. ╢ мемор╕альн╕ дошки почесних професор╕в Льв╕всько╖ пол╕техн╕ки. На них викарбуван╕ ╕мена видатних укра╖нських та заруб╕жних учених, д╕яльн╕сть яких перепл╕та╓ться з ун╕верситетом. Думаю, що якось незатишно почува╓ться серед цих св╕тил науки лише одне «орля з кучм╕вського гн╕зда» — Володимир Литвин, який потрапив туди за посадою, мабуть, коли в╕н був Головою Верховно╖ Ради Укра╖ни.
Актова зала Нац╕онального ун╕верситету «Льв╕вська пол╕техн╕ка», де в╕дбувалося завершення зас╕дання М╕жнародно╖ юв╕лейно╖ науково╖ конференц╕╖, — справжн╕й витв╕р арх╕тектурного мистецтва. В╕дчува╓ться, що над ╖╖ художн╕м оздобленням працювали видатн╕ митц╕. Розпов╕дають, що ун╕верситет ╕нод╕ в╕дв╕дував сам ╕мператор Австро-Угорщини. ╤ тод╕ вчена рада, на як╕й в╕н виголошував промову, проводилася стоячи та у бл╕ц-режим╕.
Упродовж трьох дн╕в юв╕лейних заход╕в в╕дбулися не лише пленарн╕ зас╕дання, але проводилась робота у багатьох ком╕с╕ях: археограф╕чн╕й, ╕сторичн╕й, етнограф╕чн╕й, фольклористики, ф╕лософськ╕й, мовознавч╕й, всесв╕тньо╖ л╕тератури, б╕бл╕ограф╕╖ ╕ книгознавства, арх╕тектури ╕ м╕стобудування, театрознавч╕й, геолог╕чн╕й та ф╕зики Земл╕, еколог╕чн╕й, л╕с╕вництва та ╕нших. Зас╕дання проводилися у р╕зних навчальних та науково-досл╕дних установах м╕ста. Тож юв╕лейними заходами упродовж трьох дн╕в був охоплений весь Льв╕в.
На завершальному з╕бранн╕ у Нац╕ональному ун╕верситет╕ «Льв╕вська пол╕техн╕ка» голови ком╕с╕й зв╕тували про ╖хню д╕яльн╕сть. Загальний зв╕т про переб╕г юв╕лейних заход╕в НТШ зробили голова Наукового товариства Олег Купчинський та його заступник Роман Кушн╕р. Пот╕м розпочалися виступи учасник╕в конференц╕╖. Надавали слово також Крайовим осередкам НТШ. Мав слово ╕ я. Розпов╕в про д╕яльн╕сть кримського осередку та особливост╕ його д╕яльност╕ у вщент зрос╕йщеному Криму ╕ за в╕дсутност╕ будь-яко╖ п╕дтримки з боку владних структур. Головними пр╕оритетами д╕яльност╕ вс╕╓╖ укра╖нсько╖ громади Криму та Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ, як одн╕╓╖ з ╖╖ складових, ╓ боротьба за створення укра╖номовних шк╕л, дитячих садочк╕в, створення укра╖номовного ╕нформац╕йно-культурного простору, надання автоном╕╖ укра╖нського обличчя. Кримський осередок сп╕льно з ╕ншими укра╖нськими громадськими орган╕зац╕ями веде активну п╕дготовку до загальнонац╕онального свята — 200-р╕ччя в╕д дня народження Тараса Шевченка. Нам хот╕лося б, щоб кримська влада зрештою дослухалася до тих пропозиц╕й, як╕ укра╖нська громада Криму та науковц╕ запропонували зд╕йснити до славетного юв╕лею. Йдеться перш за все про належний, г╕дний стан ус╕х Шевченк╕вських об’╓кт╕в на територ╕╖ Криму: парку культури, м╕ського будинку культури, б╕бл╕отеки, впорядкування занедбано╖ вулиц╕ на околиц╕ м. С╕мферополя. На наше тверде переконання, як у С╕мферопол╕, так ╕ в ╕нших м╕стах у юв╕лейний р╕к мають з’явитися нов╕ об’╓кти з ╕менем Великого Кобзаря: пам’ятник та проспект у центр╕ м╕ста, школа та Укра╖нський театр його ╕мен╕. Юв╕лей Тараса Шевченка, який Президент Укра╖ни запропонував провести сп╕льно з кра╖нами СНД, — це ще один прив╕д надати кримськ╕й автоном╕╖ укра╖нське обличчя та г╕дно ув╕чнити його ╕м’я на п╕востров╕.
Учасники м╕жнародно╖ конференц╕╖, присвячено╖ 140-р╕ччю НТШ, п╕дтримали нашу пропозиц╕ю провести у березн╕-травн╕ наступного року вшанування на державному р╕вн╕ 60-л╕ття входження Криму до складу Укра╖ни. Наукове товариство ╕мен╕ Тараса Шевченка сп╕льно з ╕ншими орган╕зац╕ями до ц╕╓╖ дати буде ╕н╕ц╕ювати проведення низки наукових конференц╕й, «круглих стол╕в», прес-конференц╕й та наукових публ╕кац╕й у кримських та укра╖нських ЗМ╤.
Учасники м╕жнародно╖ юв╕лейно╖ конференц╕╖ та кер╕вництво НТШ в Укра╖н╕ схвально зустр╕ли нашу пропозиц╕ю про проведення у Львов╕ Шевченк╕вських роковин, виставки укра╖нсько╖ вишивки видатно╖ майстрин╕, Героя Укра╖ни В╕ри Ро╖к. Зазначена пропозиц╕я узгоджена з сином вишивальниц╕ Вадимом Ро╖ком.
Тож укра╖нц╕ Криму кажуть гостинному Львову: до нових зустр╕чей!

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ,
д╕йсний член НТШ,
член НСПУ, академ╕к УЕАН

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12473

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков