Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 01.11.2013
ПОГИБОША, АКИ ОБРИ...

Ц╕каво, якими були ц╕ люди, де проживали ╕ чому залишили пам’ять про себе т╕льки в цьому старослов’янському вислов╕? Хто ╖х знищив, а якщо тут ╕ нема╓ конкретного винуватця, то з чи╓╖ «мовчазно╖ згоди», завдяки чи╓му невтручанню вони зникли з лиця Земл╕?
Та х╕ба ж т╕льки обри? Ск╕льки народ╕в пройшло сумною чередою ╕ розтануло в п╕тьм╕ нев╕домого! Але, як правило, тут не об╕йшлося без во╓н, збройних конфл╕кт╕в, а то ╕ без б╕льш-менш вдалих спроб геноциду. Та що фантазувати про малов╕доме, якщо вже ст╕льки рок╕в не припиня╓ться ╕зра╖льсько-палестинський конфл╕кт, жевр╕╓ напруга в турецько-в╕рменських стосунках, а Груз╕я так ╕ не може порозум╕тися з Абхаз╕╓ю?
Так, наше життя сповнене конфл╕ктних ситуац╕й, а ╕стор╕я — це просто життя на велик╕й часов╕й в╕дстан╕. ╤ як можна «в╕днайти безконфл╕ктну ╕стор╕ю» (про таку мету сво╓╖ роботи я почула в╕д учасник╕в «Д╕алогу ╕сторик╕в» ще взимку), аби вона була однаково сприйнятною для агресор╕в ╕ ╖хн╕х жертв, ╕н╕ц╕атор╕в етноциду ╕ тих, кому вдалося вижити, чи то ╖хн╕м нащадкам? Тод╕ зас╕дання викликало у мене в╕двертий скепсис, а те, що за столом сид╕ли кримськ╕ ╕сторики, яких, здавалося, можна було б звести разом т╕льки в кайданках, пояснила соб╕ добрим ф╕нансуванням проекту «Кримський пол╕тичний д╕алог» М╕н╕стерством ╕ноземних справ Ф╕нлянд╕╖ та ╕н╕ц╕аторами його створення — м╕жнародним миротворчим ╕нститутом ПАТР╤Р.
Та ось в березн╕ цього року в селищ╕ П╕щане в╕дбулася м╕жнародна конференц╕я проекту «Кримський пол╕тичний д╕алог» «Суперечлива ╕стор╕я та гармон╕зац╕я м╕жетн╕чних стосунк╕в: шляхи до д╕алогу», а 16 жовтня зб╕рник, п╕дготовлений за матер╕алами ц╕╓╖ конференц╕╖, було презентовано в Тавр╕йському нац╕ональному ун╕верситет╕ для викладач╕в, студент╕в-╕сторик╕в та журнал╕ст╕в. А головне для мене, що я змогла з нею ознайомитися особисто та посп╕лкуватися з координатором Тавр╕йсько╖ гуман╕тарно╖ платформи Андр╕╓м ╤ванцем — одним ╕з чотирьох ╕сторик╕в, що презентували ц╕ документи (окр╕м пана Андр╕я були присутн╕ ще Андр╕й Мальг╕н, Олександр Форманчук та Реф╕к Куртсе╖тов).
Скажу одразу — погляд м╕й на д╕яльн╕сть «Кримського пол╕тичного д╕алогу» сутт╓во зм╕нився. У всякому раз╕, в нин╕шньому мо╓му баченн╕ — це не зароб╕тчанство чи фарисейство, а щира, хоч, можливо, ╕ на╖вна спроба, якщо ╕ не зробити неможливе, то хоча би просунутися на цьому шляху сутт╓во вперед. ╤ кожен рух у цьому напрямку вартий того, щоб зам╕сть критики додати йому хоча би тр╕шечки ╕ власно╖ енерг╕╖.
А основн╕ принципи «Д╕алогу ╕сторик╕в», викладен╕ в зб╕рнику, так╕: «правда понад усе», «правда ╕ пол╕ткоректн╕сть нерозд╕льн╕», «досягнення майстерност╕ в ремесл╕ ╕сторика», «пошуки правди в д╕алоз╕», «багатовим╕рний погляд на ╕стор╕ю Криму» ╕ «розд╕лення ╕стор╕╖ та ╕сторично╖ публ╕цистики». Та не вони мене вразили. Бо якщо «правда понад усе», то все ╕нше може ╕ не знадобитися, в яку обгортку не загорни цукерку, це вплине лише на бажання ╖╖ споживати, а не на смак. Вт╕м, матер╕али конференц╕╖ мене переконали, що нав╕ть бажання просто чути одне одного ╕ вживати загальноприйнятну риторику ╕нод╕ для ворогуючих стор╕н виявля╓ться просто неможливим. Це стосу╓ться, наприклад, ╕зра╖льсько-палестинських в╕дносин. ╥м присвятили сво╖ виступи Аднан Мусаллам, професор В╕фле╓мського ун╕верситету на Свят╕й земл╕, ведучий проекту з ╕зра╖льських та палестинських ╕сторичних наратив╕в (Палестина) та Ейал Нехев, професор ун╕верситету Тель-Ав╕ва, старший науковий сп╕вроб╕тник, ведучий проекту з ╕зра╖льських ╕ палестинських ╕сторичних наратив╕в (╤зра╖ль), назва виступу якого була досить красномовною: «Усп╕шний провал — спроба використання подв╕йного наративу в ╕зра╖льсько-палестинському п╕дручнику».
А «усп╕шн╕сть» цього провалу полягала швидше за все в т╕м, що ╕сторикам вдалося хоча б послабити емоц╕йне забарвлення текст╕в ╕ д╕йти сп╕рно╖ терм╕нолог╕╖. Тож одним — змусити себе «араба ╕зра╖льсько╖ земл╕» називати «палестинцем», а ╕ншим — «с╕он╕стське утворення» називати ╤зра╖лем, ╕ не «так званим», як того вимагав високий ступ╕нь образи ╕ спротиву. Вдалося також позбутися «╕зра╖льських», а з ╕ншого боку, — «арабських банд». ╤ все це щось таки означа╓, зважаючи на те, що м╕ж народами пост╕йно точиться в╕йна. Та ╕ причина ╖╖ — не у далекому минулому, як то бува╓, вона ╓ ╕ залишатиметься актуальною як для нин╕шн╕х, так ╕ для майбутн╕х покол╕нь, оск╕льки держава ╤зра╖ль була утворена на землях, що належали арабам ╕ були ними населен╕. Останньою краплею, що переповнила чашу терп╕ння ╕ переконала ╓вре╖в у необх╕дност╕ за будь-яку ц╕ну мати свою кра╖ну, став Голокост. Отже, трактування ц╕╓╖ под╕╖ арабами ╕ ╓вреями р╕зниться, але до цього питання ╕сторики п╕д╕йшли таки дел╕катно. Вт╕м, все одно сп╕льного тексту не вийшло. В трьох буклетах було розм╕щено два вар╕анти ╕стор╕╖, ╕ найб╕льшим усп╕хом, якого вдалося домогтися, стало те, що вони не м╕стять образ ╕ провокативних висловлювань на адресу свого вимушеного сус╕да п╕д сп╕льною обкладинкою.
Ц╕кавою, але значно менш напруженою була грузино-абхазька ситуац╕я. Миротворцем щодо погляду на ╕стор╕ю тут стала людина з абхазько-грузинським кор╕нням, науковець Георг╕й Анчабадзе. В╕н був ╕з дуже авторитетного роду, ╕ його важко було звинуватити в упередженост╕ на користь тих чи ╕нших сво╖х предк╕в. Та ╕ сутн╕сть конфл╕кту була швидше надуманою, емоц╕йною, бездоказовою, н╕ж такою, що д╕йсно того варта. Полем╕ка велася навколо того, який народ з’явився першим на ц╕й територ╕╖ ╕ ма╓ б╕льше ╕сторичних прав. Згодом абхаз╕в звинуватили також у прихильност╕ до Рос╕╖. В середин╕ в╕с╕мдесятих з’явився перший п╕дручник з ╕стор╕╖ Абхаз╕╖, сп╕рн╕ м╕сця в якому розглядалися грузино-абхазькою ком╕с╕╓ю. Вт╕м, протистояння дедал╕ поглиблювалися, на теренах абхазько╖ автоном╕╖ пролилася кров. Автор статт╕ зауважу╓: «Людина завжди суб’╓ктивна в т╕й чи ╕нш╕й м╕р╕. Але важливо, щоби вчений був чесним, насамперед, перед самим собою ╕ пропонував громадськост╕ ╕сторично коректну ╕нформац╕ю».
Конфл╕ктом «середньо╖ глибини» щодо п╕дстав його виникнення я б назвала той, що лежить в основ╕ турецько-в╕рменських стосунк╕в, про як╕ розпов╕да╓ в зб╕рнику Надзвичайний ╕ Повноважний Посол В╕рмен╕╖, професор ╢реванського державного ун╕верситету Давид Оганесян. Йдеться про визнання геноциду в╕рмен в Османськ╕й ╕мпер╕╖ турецькою верх╕вкою. Так, трагед╕я д╕йсно мала м╕сце, але в далекому минулому, тож важливо просто проговорити ситуац╕ю, з’ясувати стосунки ╕ налагодити м╕ждержавн╕ в╕дносини. Але ж нин╕шн╓ покол╕ння турок ╕ сьогодн╕ сприйма╓ пад╕ння Османсько╖ ╕мпер╕╖ як нац╕ональну трагед╕ю, а народи, як╕ намагалися зв╕льнитися в╕д турецького ярма, — як сво╖х ворог╕в, дарма що вони зазнали непоправних втрат.
Що вже тод╕ говорити про ситуац╕ю, пов’язану з Другою св╕товою в╕йною! ╤ хоча ╖╖ рани ще кривавлять не на одному континентов╕, Н╕меччина змогла здобути неперевершений м╕жнародний авторитет, в╕дмежувавшись в╕д фашизму ╕ назвавши реч╕ сво╖ми ╕менами. Зам╕сть того, щоб ставати в позу, вона почала спокутувати провину г╕тлеризму перед ╓вреями, визнала ╕ свою в╕дпов╕дальн╕сть стосовно колишн╕х под╕й, пов’язаних з Османською ╕мпер╕╓ю. Тож напрошу╓ться висновок: там живуть д╕йсно розумн╕ люди ╕ правлять розумн╕ виважен╕ пол╕тики, ╕ Бог ╖м допомага╓.
Щодо Криму, то, на мою думку, стати «гарячою точкою» йому не загрожу╓, ╕ тут, як ╕ в П╕вденному Т╕рол╕, де автори проекту вважають ситуац╕ю найближчою до нашо╖, створення сп╕льного п╕дручника не така вже й велика проблема. Тим б╕льше, що в╕н ╕ був сп╕льним з радянських час╕в, та й сьогодн╕ його затверджують в М╕н╕стерств╕ осв╕ти Укра╖ни, а не в Меджл╕с╕ чи в парт╕╖ «Свобода». Школярам навпаки варто було б знати б╕льше про ╕стор╕ю свого народу. ╤ якщо ╖╖ й переписують, то не п╕д представник╕в т╕╓╖ чи ╕ншо╖ нац╕ональност╕, а кожна влада п╕д себе. Недарма ж по С╕мферополю вже заб╕гали синьо-б╕л╕ тролейбуси ╕ автобуси, що, як пов╕домив знайомий вод╕й, н╕бито мають безпосередн╕й стосунок до б╕знесу президентсько╖ с╕м’╖! Це нав╕ть крут╕ше, н╕ж помаранчев╕ шарфики ╕ пакети. Та нехай соб╕ т╕шаться.
Вт╕м, кримська влада готова видати таку «безконфл╕ктну» книгу та ще й тритомник «причесано╖» ╕стор╕╖. Та попри цю об’╓днавчу ╕н╕ц╕ативу десь паралельно д╕яв ╕ д╕ятиме у нас та у св╕т╕ принцип «розд╕ляй та володарюй»: розд╕лили народ на татар ╕ слов’ян, на «кацап╕в» ╕ «хохл╕в», на багатих ╕ б╕дних, на спритник╕в ╕ «лох╕в», котр╕ сам╕ не здатн╕ до обману, тому дов╕ряють ╕ншим, на молодих ╕ старих (останн╕ далеко не в фавор╕), на представник╕в р╕зних в╕роспов╕дань ╕ конфес╕й. ╤ будуть мусульмани спилювати хрести (бо вищий за мусульманську мечеть!), а хтось ╕нший — палити мечет╕ ╕ корани. Й буде людям здаватися, що ╖хн╓ життя д╕йсно наповнене якимсь реальним важливим смислом. Так колись в укра╖нських селах зам╕сть материнсько╖ груд╕ пхали дитин╕ в рота ганч╕рку, намочену цукровим сиропом, — аби вона т╕льки не плакала.
Ось ╕ ми «смокчемо ганч╕рку» ╕ не дба╓мо про сво╓ майбутн╓, не беремо участ╕ в його розбудов╕. Бо роблять це зам╕сть нас (але не для нас) як╕сь ляльководи, оточивши себе р╕дними, близькими ╕ просто корисними людьми. Ось чому кращ╕ представники людства споконв╕ку ╕ намагалися розбудити в╕д духовно╖ сплячки та об’╓днати громаду. Адже справжн╕ конфл╕ктн╕ ситуац╕╖, що лишилися в минулому, не варт╕ того, аби ╖х фетишизувати.
╤ не потр╕бно ч╕пляти «комуняку на г╕лляку», бо той, хто, можливо, цього заслуговував, уже давно в╕дзв╕тував за сво╖ д╕╖ перед Господом. ╤ не варто в╕длякувати людей доречним ╕ недоречним осп╕вуванням тих, до кого в сусп╕льств╕ неоднозначне ставлення. При вс╕й поваз╕ до них, збер╕гаючи ╖хню пам’ять, доречно пам’ятати, що ц╕ под╕╖ — вже в минулому, де н╕чого не зм╕нити, ╕ бодай в ╕м’я тих, з приводу кого ст╕льки суперечок, дбати про майбутн╓ народу, якщо в╕н дов╕рив вам свою долю. Але депутати в╕д ВО «Свобода» (це кам╕нець, насамперед, в ╖хн╕й город), зда╓ться, почуваються впевнено, лише перев╕вши розмову в ╕сторичну площину, а люди ж чекають в╕д них зм╕н щодо свого майбутнього. ╤ минуле не ма╓ його зумовлювати, простягаючи туди сво╖ здеб╕льшого закривавлен╕ руки, на стол╕ття розд╕ляючи людей на сво╖х ╕ чужих.
«Проща╓мо ╕ просимо прощення!» — цю фразу, з якою вперше звернулися польськ╕ ╓пископи до н╕мецьких, мали б повторити багато народ╕в ╕ нац╕онально-пол╕тичних груп, аби поставити крапку там, де ще недавно крапали сльози. Проте прощати важко, набагато важче, н╕ж «випускати пару» в б╕к ╕накомислячих ╕ знову кип╕ти. Для цього треба бути людьми високого ╜атунку.
Як стало в╕домо ╕з матер╕ал╕в конференц╕╖, ╕зра╖льський психолог Бар-Она взяв ╕нтерв’ю у 58 д╕тей нацист╕в. Це стало ще одним кроком задля того, аби поставити крапку. Спектакль за цим сценар╕╓м поставили в Рос╕╖. Та Михайлу Калужному ╕ Олександру Пол╕ванову була потр╕бна ще й своя, в╕тчизняна крапка, ╕ вони створили спектакль, героями якого стали нащадки од╕озних особистостей Радянського Союзу, п╕д назвою «Другий акт. Внуки». Автори вважали, що лише усв╕домивши, давши оц╕нку р╕дним людям у св╕тл╕ певних под╕й, можна було зв╕льнитися в╕д цього тяжкого спадку. Та оф╕ц╕йна позиц╕я Кремля залишилася ╕ншою. На запитання щодо сп╕льного п╕дручника з ╕стор╕╖ президент Пут╕н в╕дпов╕в: «Без оф╕ц╕йно╖ оц╕нки нема╓ розум╕ння того, що в╕дбувалося з нашою кра╖ною впродовж минулих стол╕ть». Це теж — до тези: розд╕ляй ╕ володарюй. Тому мало над╕й, що незабаром припинять розплачуватися за насл╕дки тако╖, донедавна колон╕ально╖ пол╕тики «инородцы», як це сталося в п╕дмосковному Б╕рюльово, де вбивство рос╕янина потягло за собою бунт ╕ погроми, спрямован╕ на викор╕нення зароб╕тчан неслов’янського походження. Тож зусилля ╕ноземних миротворчих орган╕зац╕й дуже актуальн╕ ╕ для Рос╕╖. А досв╕д тако╖ роботи мав би знайти шлях до каб╕нет╕в пол╕тик╕в, як╕ пишаються тим, чого варто соромитися.

Тамара СОЛОВЕЙ

На фото:  учасники м╕жнародно╖ конференц╕╖ в с. П╕щане

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12483

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков