Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 01.11.2013
«ГРУЗИНИ СКАЗАЛИ Н╤МЦЯМ, ЩО ПЕРЕСТР╤ЛЯЮТЬ ╥Х УС╤Х, ЯКЩО БУДЕ ХОЧ ОДИН ПОСТР╤Л В Б╤К УПА...»

Героям – слава !

З кожним роком ста╓ все менше ╕ менше вояк╕в УПА. Особливо тих, хто брав безпосередню участь у боях ╕ пам’ята╓ становлення Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖. Тому, коли мен╕ зателефонував приятель ╕ сказав, що ╓ можлив╕сть посп╕лкуватися з чудовою молоддю, а також з подружжям Мартинюк╕в з Володимира-Волинського, я роздумував лише дек╕лька хвилин. А подумати таки було треба, бо я саме сид╕в у кав’ярн╕, розмовляв з ц╕кавим донецьким журнал╕стом. Але оск╕льки час нашого сп╕лкування п╕дходив до к╕нця, а диктофон ╕ фотоапарат були при мен╕, то я вир╕шив ╖хати на Волинь негайно. Тим паче, що перед тим писав про патр╕от╕в з Новоград-Волинського (це Житомирська область), а тут, бачите, нав╕ть назви м╕ст перегукуються! ╤нту╖тивно в╕дчув: буде в тому якась журнал╕стська родзинка! ╤ м╕й донецький колега зрозум╕в мене, коли я сказав, що маю шанс потрапити на дизель-по╖зд Льв╕в-Ковель. Побажавши одне одному доброго здоров’я ╕ усп╕х╕в, ми розсталися. У дизель я заскочив перед самим в╕дходом, зате наступного ранку вже розмовляв з Петром ╕ Ольгою Мартинюками. Спочатку я попросив Петра Пилиповича розпов╕сти про те, як в╕н опинився в УПА.
— Не випадково потрапив, — почав свою розпов╕дь ветеран визвольних змагань, — бо м╕й старший брат Василь вступив до ОУН ще в 1939 роц╕. Саме в╕н познайомив мене з групою ц╕кавих хлопц╕в. П╕сля цього знайомства я вир╕шив допомагати укра╖нським патр╕отам. Першим осередком опору в наших м╕сцях було село Вовчак. Там уже в 1942 роц╕ була УПА. Я при╓днався до повстанц╕в у 1943 роц╕. Зараз багато говорять про укра╖нсько-польський збройний конфл╕кт ╕ про н╕бито «геноцид» польського населення, в якому винн╕ укра╖нц╕. Я з цього приводу можу сказати таке: вони почали першими. Навколо костел╕в почали копати окопи, робити укр╕плення — саме так вони приготувалися обер╕гати свою польськ╕сть, хоч н╕хто з укра╖нц╕в ╖х ╕ не ч╕пав. Почали завозили в так╕ «пляцувки» зброю... Зна╓те, червон╕ партизани також серйозно допомагали полякам збро╓ю. Бо дуже хот╕ли послабити укра╖нський повстанський рух. Адже якби в╕н посилився, то неминуче перекинувся б у сх╕дн╕ област╕ Укра╖ни. А так вс╕ сили нам довелося кинути не лише на н╕мц╕в, але й на Арм╕ю Крайову. А спочатку у нас були нав╕ть переговори з поляками, мовляв, ╕ ми, ╕ ви ╓ тепер поневолен╕ н╕мцями. То чому ми будемо м╕ж собою воювати? Давайте будемо бити н╕мця разом! Деякий час так╕ настро╖ були, тому до нас прийшло к╕лька поляк╕в. Пот╕м з такими проукра╖нськими поляками почало активно працювати польське п╕дп╕лля, польський пров╕д. Мовляв, Волинь — це польська земля, тому справжн╕й поляк повинен йти до Арм╕╖ Крайово╖, а не до укра╖нських збройних формувань. ╤ тод╕ вже почалося р╕зке розмежування. До реч╕, виконуючи настанови свого уряду у вигнанн╕, поляки першими почали знищувати св╕домих укра╖нц╕в, нав╕ть палити ╖хн╕ садиби, — щоб ╕ духу укра╖нського не було на Волин╕...
Ц╕кавий штришок, правда? Поляки були в УПА, хай нав╕ть у невелик╕й к╕лькост╕ ╕ лише на початку. Але цей факт говорить про те, що в укра╖нському нац╕онал╕стичному середовищ╕ попервах зовс╕м не було полонофобських настро╖в. Пот╕м кажу панов╕ Мартинюку, що мене завжди ц╕кавили «╕нтернац╕ональн╕» курен╕ в УПА. Адже нин╕ в╕домо, що в лавах УПА були татари, черкеси, азербайджанц╕, казахи, узбеки, грузини... Розпитую Петра Пилиповича: що в╕н зна╓ про так╕ курен╕? Поки повстанець збирався з думками, до його осел╕ зав╕тала велика група молод╕ — члени Учн╕вського братства. Згодом ус╕ розм╕стилися за великим столом ╕ н╕би перетворилися на ╓дину велику родину. Це треба було бачити... Вт╕шений господар, не забувши про мо╓ запитання, розпов╕да╓:
— Можу описати один б╕й, який, власне, ╕ не в╕дбувся, але тод╕ лави УПА поповнилися грузинським п╕дрозд╕лом у склад╕ 25 чолов╕к. Йшов 1943 р╕к. Наша розв╕дка донесла, що в напрямку села ╖де колона н╕мц╕в у склад╕ легково╖ машини ╕ трьох вантажних. Вантаж╕вки були вкрит╕ брезентом, тому ми не знали, хто там. Було у нас два кулемети, два автомати, а решта — гвинт╕вки. Коли машини наблизилися, ми зробили дек╕лька постр╕л╕в, але так, щоб н╕кого не зачепити — тобто стр╕ляли поверх машин. Машини розвернулися ╕ по╖хали у зворотному напрямку. Але добро╖ дороги там не було, тому машини ви╖хали на горбок ╕... забуксували. Висипали зв╕дти солдати, штовхають машини, але не стр╕ляють, не стараються вести бою. Нарешт╕ витягли т╕ вантаж╕вки з баюр, повс╕далися ╕ по╖хали, в╕ддаляючись в╕д нашого села. ╥хали дуже пов╕льно, бо дорога була розбита. Ми пос╕дали на п╕дводи ╕ — за ними. ╤ ось раптом н╕мецька колона зупиня╓ться, ╕ ми бачимо, що солдати п╕дн╕мають б╕лий прапор! Група наших вояк╕в п╕шла на переговори. Виявилося, там було т╕льки 25 чолов╕к н╕мц╕в, а решта — грузини. Кавказц╕ в╕дразу зрозум╕ли, що перед ними вояки Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖. ╤ сказали н╕мцям, щоб т╕ не стр╕ляли, бо перестр╕ляють ╖х ус╕х, якщо зроблять хоч один постр╕л в б╕к УПА. ╤ додали, що якби були оточен╕ червоними партизанами, то н╕защо не здалися б, бо знали: ╖х знищать як... зрадник╕в. А укра╖нц╕ були добр╕шими, розум╕ли, що п╕д час в╕йни всяке бува╓ ╕ намагалися не проливати марно людсько╖ кров╕. ╤ цим вони дуже в╕др╕знялися в╕д червоних. Ми роззбро╖ли полонених (набрали 9 п╕двод збро╖!) ╕ в╕двели в село Павл╕вку, де було л╕сництво. Там було вир╕шено н╕мц╕в в╕дпустити. А ось грузини висловили готовн╕сть при╓днатися до повстанц╕в. ╥х розпод╕лили по к╕лька чолов╕к по наших сотнях. Така була л╕н╕я в УПА — об’╓днувати представник╕в ус╕х пригнобених в СРСР народ╕в. Цього, до реч╕, н╕коли не робили поляки, бо дов╕ряли лише сво╖м.
Молод╕ актив╕сти Учн╕вського братства не лише слухали, але й робили пом╕тки, записували на диктофон. Я в цей час подумав: навряд чи ╖м бува╓ так ц╕каво на уроках ╕стор╕╖. А тут жив╕ ветерани нац╕онального руху, та ще й ровесники, однодумц╕ навколо! Розпов╕в я молодим про добр╕ справи Новоград-Волинського братства ОУН-УПА ╕ наголосив, що там також спостер╕га╓ться приплив молод╕. Актив╕сти братства зац╕кавилися новою темою ╕ вир╕шили якнайшвидше навести мости з патр╕отичною Житомирщиною. А пот╕м розпов╕ли про сво╖ добр╕ справи. Говорили про це з горд╕стю, мовляв, наших нац╕онал-патр╕от╕в найчаст╕ше ц╕кавлять лише «безпроблемн╕», тобто транспортабельн╕ ветерани визвольних змагань. Про зовс╕м стареньких ╕ нем╕чних вол╕ють не згадувати. А ось у член╕в Учн╕вського братства й до таких руки доходять.
Мен╕ ц╕каво було посп╕лкуватися з Миколою Бурдяком — речником Учн╕вського братства. В╕н розпов╕в про сво╖ враження:
— Вража╓ те, що Петро ╕ Ольга Мартинюки з моменту одруження н╕коли не сварилися. Ми побачили т╕льки вза╓мну повагу ╕ теплоту. А прожили вони вже 60 рок╕в разом. Тому для мене ╕ мо╖х однол╕тк╕в ц╕ люди – приклад для насл╕дування. ╤ не лише того, як треба боротися за право на людську г╕дн╕сть, за св╕й народ, але ╕ як прожити в любов╕ та злагод╕ ц╕ле життя.
Дал╕ 15-р╕чний Микола Бурдяк розпов╕в, що у Львов╕ йому ╕ колегам пощастило прив╕тати з 71-ою р╕чницею створення УПА легендарних зв’язкових Романа Шухевича – Дар╕ю Гусяк та Ольгу ╤льк╕в, охоронця головного командира УПА Любомира Полюгу, оф╕цера УПА Антона Гаранджу, б╕льш╕сть з цих людей вже не виходять з дому ╕ не беруть участ╕ в оф╕ц╕йних заходах. Зате, на переконання Миколи, особисте знайомство з такими людьми надиха╓ молодь жити не для себе, а для добра свого народу. Виявля╓ться, учн╕вськ╕ актив╕сти ходили, записуючи спогади, в╕д села до села, ╕нод╕ долаючи по 10 к╕лометр╕в п╕шки. Найб╕льше вразила Миколу подорож з однокласниками до його прабабус╕ в село Бун╕в, що на Льв╕вщин╕. Учень пригаду╓:
— Дос╕ я н╕коли не питав старших людей, родич╕в про в╕йну, про наше минуле. А тут – в╕дкриття за в╕дкриттям!
Десятикласник виявив, що лише в бабусиному сел╕ ╓ три колишн╕ пол╕тичн╕ в’язн╕. Микола пригаду╓, що найб╕льше вразила його розпов╕дь про те, як енкаведисти п╕сля в╕йни з кулемета розстр╕ляли образ Матер╕ Божо╖, в╕дображений на дерев╕ на краю села. Це, на переконання речника Учн╕вського братства, св╕дчить про те, що «всюди можна знайти ╕ записати вражаюч╕ ╕стор╕╖, ╕ це треба робити, не в╕дкладаючи». Одне слово, моя по╖здка була надзвичайно корисною, адже я не лише посп╕лкувався з ветеранами, але й переконався, що у нас чудова молодь, яка вже навчилася ефективно працювати у певних напрямках. Дуже хочеться, щоб приклад Учн╕вського братства п╕дхопило якомога б╕льше молодих людей.

Серг╕й ЛАЩЕНКО
Володимир-Волинський— Льв╕в

ВИСТАВКА РУКОД╤ЛЛЯ Ж╤НОК-ПОЛ╤ТВ’ЯЗН╤В РАДЯНСЬКИХ ТАБОР╤В

«Мо╓ серце рветься на волю» — п╕д такою назвою у Тернопол╕ з нагоди свята Покрови та 71-о╖ р╕чниц╕ з часу утворення Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖ була в╕дкрита виставка рукод╕лля ж╕нок-пол╕тв’язн╕в радянських табор╕в, пов╕домля╓ кореспондент Укр╕нформу.
«Серед експонат╕в — вервечки ╕з висушеного хл╕ба, серветки ╕з Божою Мат╕р’ю та ангелом, ╕конки, вишит╕ к╕сточками з риби. Кожен ╕з цих св╕дчень понев╕рянь патр╕от╕в мав обер╕гати ╖х в╕д небезпек, служити ╖м духовною опорою. Виготовлен╕ ц╕ реч╕ у таборах ГУЛАГу в п╕сляво╓нн╕ роки», — розпов╕ла громадська актив╕стка, колишн╕й в’язень пол╕ттабор╕в Ольга Жулковська.

НА СУМЩИН╤ В╤ДКРИЛИ ПАМ’ЯТНИК ВО╥НУ УПА

На Сумщин╕ в сел╕ Вовк╕вц╕ Роменського району в╕дкрито пам’ятний знак останньому командиру Роменсько╖ бо╖вки УПА в часи Друго╖ св╕тово╖ в╕йни Микол╕ Цупу.
Як пов╕домили УН╤АН у Сумськ╕й обласн╕й орган╕зац╕╖ ВО «Свобода», пам’ятник в╕дкрито в рамках в╕дзначення урочистих заход╕в, приурочених до свята Покрови та вшанування пам’ят╕ вояк╕в нац╕онально-визвольно╖ боротьби за незалежн╕сть Укра╖ни.
Зокрема, дубовий хрест встановили на м╕сц╕, де знайшли пон╕вечене т╕ло Цупа, якого вбили п╕сля жорстоких тортур прац╕вники НКВС.
У церемон╕╖ в╕дкриття пам’ятного знаку взяли участь народний депутат ╤гор М╕рошниченко, заступник голови ОУН(б), народний депутат Олег Медуниця, а також духовенство ╕ громадськ╕сть.
Дов╕дка УН╤АН. Михайло Цуп – уродженець Роменського району, який очолював бо╖вку УПА. Завданням загону було проведення збройних акц╕й проти установ та представник╕в радянсько╖ влади, що були в╕дом╕ сво╓ю жорсток╕стю стосовно м╕сцевого населення.

«ХОЛОДНИЙ ЯР» ЗБИРА╢ КОШТИ НА ПАМ’ЯТНИК С╤ЧОВИКУ ГАВРИЛКУ

На Прикарпатт╕ та Льв╕вщин╕ в╕дбулися презентац╕╖ документального ф╕льму «Стеком ╕ шаблею», аби актив╕зувати зб╕р кошт╕в на пам’ятник Михайлов╕ Гаврилку у Болехов╕. Про це пов╕домив у прес-рел╕з╕ ╤сторичний клуб «Холодний Яр».
«Вже з╕брано 200 000 грн., але треба ще ст╕льки ж, щоб «одягнути» пам’ятник у бронзу», — зазначили холоднояр╕вц╕.
Пам’ятник Михайлов╕ Гаврилку створив льв╕вський скульптор Василь Ярич.
В укра╖нську ╕стор╕ю Гаврилко ув╕йшов як скульптор, художник та орган╕затор в╕йська — Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в (УСС), С╕ро╖ див╕з╕╖ Арм╕╖ УНР та повстансько-партизанських загон╕в. Хоч родом Гаврилко з Полтавщини, але саме в Болехов╕ розкв╕тнув його талант: напередодн╕ Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Гаврилко творив тут свою Шевченк╕ану, а в лавах УСС 1915 року зв╕льняв м╕сто.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12484

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков