Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 01.11.2013
ГОЛОВНА П╤СНЯ УКРА╥НИ
Галина Вишневська

Джерела

Шановна редакц╕╓! Перший р╕к передплачую «Кримську св╕тлицю». Ран╕ше лише чула про не╖, сп╕вчувала ваш╕й боротьб╕ за ╖╖ виживання. Передплатила, щоб п╕дтримати, та не думала, що отримаю в╕д не╖ таку св╕тлу рад╕сть. Сердечно дякую колективов╕ за подвижницьку працю! Разом з тим надсилаю к╕лька сво╖х статей, як╕, як мен╕ зда╓ться, в╕дпов╕дають спрямуванню «Св╕тлиц╕». Бажаю здоров’я й усп╕х╕в в ус╕х починаннях!
Галина ВИШНЕВСЬКА, кандидат ф╕лолог╕чних наук, доцент, м. Ки╖в

Основними атрибутами нац╕╖ ╓ герб, г╕мн ╕ прапор. Герб Укра╖ни ма╓ дуже глибоке кор╕ння. Це тризуб – родовий герб Ки╖вського княз╕вського роду Рюрикович╕в, у найдовершен╕ш╕й сво╖й форм╕ збережений на монетах князя Володимира Великого. Походження укра╖нського г╕мну, як ╕ прапора, не таке вже й давн╓. До реч╕, найдавн╕ший у св╕т╕ англ╕йський г╕мн. В╕н дату╓ться 1774 роком, а б╕льш╕сть ╓вропейських державних г╕мн╕в були створен╕ у Х╤Х стол╕тт╕. Саме тод╕ й укра╖нц╕ почали шукати п╕сню, яка б стала ознакою нац╕онально╖ ╕дентиф╕кац╕╖.
Вперше така потреба постала п╕д час Весни народ╕в у 1848 роц╕. На Всеслов’янському з’╖зд╕ у Праз╕ укра╖нц╕ за в╕дсутност╕ оф╕ц╕йного г╕мну сп╕вали «Многая л╕та». На нац╕ональних ман╕фестац╕ях того часу в Галичин╕ залюбки сп╕вали складену Юл╕аном Добриловським (1760-1825) п╕сню «Дай Боже, в добрий час» ╕ тв╕р ╤вана Гушалевича (1823-1903) «Мир вам, браття, вс╕м приносим», визнаний Головною руською радою у Львов╕ (1848) як нац╕ональний г╕мн галицьких укра╖нц╕в. Карпатськ╕ укра╖нц╕ сп╕вали п╕сню Олександра Духновича (1803-1865) «Я русин бив, есьм ╕ буду». А на центральних ╕ сх╕дних землях роль нац╕онального г╕мну довгий час в╕д╕гравав «Запов╕т» Тараса Шевченка.
Першим композитором, який поклав його на музику, був священик Михайло Вербицький. В╕н народився 4 березня 1815 року в сел╕ Яв╕рник Руський, що неподал╕к в╕д м╕ста Перемишля (нин╕ Польща), в с╕м’╖ священика. Ще за життя Вербицький здобув визнання як творець улюблених ╕ популярних хор╕в, солосп╕в╕в ╕ театрально╖ музики.
Кантата-поема Вербицького «Запов╕т» прозвучала на святковому шевченк╕вському концерт╕ у Львов╕ у 1868 роц╕. Ц╕каво, що в цьому концерт╕ було виконано ще один «Запов╕т» для чолов╕чого хору, тенора, соло в супровод╕ фортеп╕ано. Це був тв╕р молодого, майже н╕кому нев╕домого тод╕ композитора з Ки╓ва Миколи Лисенка, який в╕дгукнувся на пропозиц╕ю льв╕всько╖ ╕нтел╕генц╕╖ написати хор на слова Шевченка. Ось так символ╕чно перетнулися творч╕ шляхи двох корифе╖в – зачинателя укра╖нсько╖ профес╕йно╖ музики в Галичин╕ ╕ фундатора укра╖нсько╖ школи. З цього часу розпочалася музична шевченк╕ана, що охоплю╓ понад п╕втисяч╕ твор╕в, авторами яких стали не т╕льки укра╖нськ╕ композитори (загалом б╕льше 120). Т╕льки одного «Запов╕ту» нал╕чу╓ться понад 50 музичних ╕нтерпретац╕й у р╕зних жанрах – в╕д п╕сн╕ до симфон╕чно╖ поеми.
Спершу це була сольна п╕сня, яка незвично швидко спопуляризувалася. У 80-х ╕ 90-х роках Х╤Х стол╕ття ╖╖ сп╕вали майже на кожному концерт╕ й урочистост╕, а п╕сля ╖╖ переробки для хору вона стала нац╕ональним г╕мном.
Нац╕ональний г╕мн «Ще не вмерла Укра╖на» вперше прозвучав 10 березня 1865 року в Перемишл╕ на першому в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ шевченк╕вському концерт╕. П╕сля прем’╓ри п╕сня стала наст╕льки популярною, що вважалась народною. Насправд╕ ж слова до нац╕онального г╕мну «Ще не вмерла Укра╖на» написав Павло Чубинський (1839-1884) родом ╕з Борисполя на Ки╖вщин╕. Його товариш засв╕дчував, що на одн╕й ╕з зустр╕чей ки╖всько╖ громади з сербами в дом╕ на Велик╕й Васильк╕вськ╕й сп╕вали сербську п╕сню, в як╕й були слова: «Серце б╕е и кров л╕е за свою свободу». Чубинський раптом зник, а згодом повернувся з текстом «Ще не вмерла Укра╖на».
Не виключено, що на наш г╕мн мав вплив польський «Марш Домбровського», б╕льше в╕домий за верс╕╓ю «╤еszсzе Роlska nie zginеla» («Ще не вмерла Польща»), почутий Чубинським в╕д польських засланц╕в (в╕домо, що за народницьку пропаганду в╕н був засланий в Архангельську губерн╕ю). У Х╤Х стол╕тт╕ польськ╕ революц╕йн╕ в╕яння були популярними серед багатьох поневолених ╕мпер╕ями народ╕в. Так, прим╕ром, мотиви «Маршу Домбровського» були у словацьк╕й та болгарськ╕й музичн╕й традиц╕╖.
Текст Чубинського вперше було опубл╕ковано у грудневому числ╕ часопису «Мета», який фактично вийшов у с╕чн╕ 1864 року, ╕ незабаром був покладений на музику Вербицьким. Ця потужна патр╕отична композиц╕я одразу набула величезно╖ популярност╕ серед всього св╕домого укра╖нства.
Спочатку вона поширювалася в численних переписах, а була надрукована значно п╕зн╕ше – у зб╕рнику «Кобзар» у Львов╕ в 1885 р. В роки Першо╖ св╕тово╖ в╕йни г╕мн П. Чубинського – М. Вербицького побачив св╕т у зб╕рнику укра╖нських бойових п╕сень – «Сп╕ванику великих дн╕в» за редакц╕╓ю Богдана Лепкого. Зд╕йснене у В╕дн╕ його видання роздавали укра╖нським воякам австр╕йсько╖ арм╕╖ та полоненим рос╕йсько╖ арм╕╖ укра╖нсько╖ нац╕ональност╕ в таборах полонених у Австр╕╖ та Н╕меччин╕. Незважаючи на те, що Укра╖нська нац╕ональна рада у 1918 р. вир╕шила виконувати в Галичин╕ старий г╕мн о. ╤. Гушалевича «Мир вам, браття, вс╕м приносим», громадськ╕сть та укра╖нськ╕ с╕чов╕ стр╕льц╕ на оф╕ц╕йних святах послуговувалися лише г╕мном П. Чубинського – М. Вербицького «Ще не вмерла Укра╖на».
Перше виконання п╕сн╕ «Ще не вмерла Укра╖на» як державного г╕мну в╕дбулося в ╕сторичний момент – у день проголошення в Ки╓в╕ самост╕йност╕ Укра╖ни 22 с╕чня 1918 р., коли Укра╖нська Центральна Рада проголосила IV Ун╕версал. Присутн╕ в╕дсп╕вали врочисто, навкол╕шки, «Запов╕т» Т. Шевченка та п╕сню-г╕мн «Ще не вмерла Укра╖на». Через р╕к, п╕сля об’╓днання 22 с╕чня 1919 р. УНР ╕ ЗУНР, п╕сня стала оф╕ц╕йним г╕мном на вс╕й територ╕╖, охоплен╕й укра╖нською державн╕стю. Згодом, 15 березня 1939 року ╖╖ було прийнято державним г╕мном Карпатсько╖ Укра╖ни.
П╕сля поразки укра╖нц╕в у буд╕вництв╕ незалежно╖ держави у 1917-1920 рр. г╕мн «Ще не вмерла Укра╖на» б╕льшовицька влада визнала проявом злочинного нац╕онал╕зму. Роль г╕мну на вс╕й територ╕╖ ново╖ ╕мпер╕╖ в╕дтод╕ виконував «╤нтернац╕онал», а з 1944 р. – Г╕мн Радянського Союзу.
Одначе для розпорошено╖ по р╕зних кра╖нах св╕ту багатотисячно╖ укра╖нсько╖ ем╕грац╕╖, причетно╖ до незалежницьких змагань того часу, п╕сня «Ще не вмерла Укра╖на» залишалася символом над╕╖ на воскрес╕ння самост╕йно╖ держави. Лунала вона й на вс╕х урочистих зустр╕чах ╕ у тих м╕сцевостях Польщ╕, де поселилися колишн╕ вояки Арм╕╖ УНР.
Мешканц╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни, зокрема члени культурно-осв╕тн╕х товариств з╕ Львова та Перемишля, в╕дв╕дуючи село Млини п╕д Перемишлем, молилися за душу о. Михайла Вербицького в м╕сцев╕й церкв╕, в як╕й композитор ╕з 1856 р. був священиком ╕ де на церковному цвинтар╕ покояться його тл╕нн╕ останки. Згодом за д╕╓во╖ участ╕ льв╕вського чолов╕чого хору «Бандурист» тут споруджено пам’ятник, який освячено 17 червня 1934 р.
У цей самий час в╕дбувалася ╕нша символ╕чна та н╕ким не передбачувана под╕я. Церкву в Яв╕рнику Руськ╕м, у як╕й був охрещений Михайло Вербицький, розмалювали виходець ╕з Полтавщини, ад’ютант Симона Петлюри, власник ╕конописно╖ роб╕тн╕ «В╕дродження» у Перемишл╕, полковник Борис Пал╕й-Не╖ло та виходець ╕з ╢лисаветграда, старшина Арм╕╖ УНР Павло Запор╕зький (до реч╕, вони були авторами розпис╕в ряду ╕нших церков Надсяння).
П╕сля траг╕чних п╕сляво╓нних депортац╕й укра╖нц╕в ╕з Надсяння, Лемк╕вщини, Холмщини та П╕дляшшя у Млинах не стало кор╕нного населення. Церкву було перетворено на костел, а могилою композитора оп╕кувалась Мар╕я ╤ванник, 1912 р. н., яку доля зберегла в╕д переселень. У 1989 роц╕ молебн╕ над могилою М Вербицького в╕дновлено. По л╕тах небуття пам’ять композитора пошановують укра╖нц╕ Перемишля ╕ околиць, а також гост╕ з Укра╖ни, колишн╕ мешканц╕ Млин╕в, численна укра╖нська громада ╕з сус╕дньо╖ Явор╕вщини, Льв╕вщини, в тому числ╕ вих╕дц╕ ╕з Закерзоння, тобто Посяння, Лемк╕вщини, Холмщини, П╕вденного П╕дляшшя, Любач╕вщини. Врешт╕ майже одночасно з Помаранчевою революц╕╓ю в Укра╖н╕ тривала п╕дготовка до урочистого в╕дзначення 190-о╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження композитора. Заходами Перемишльсько╖ консистор╕╖ та Льв╕всько╖ державно╖ адм╕н╕страц╕╖ на могил╕ визначного митця споруджено каплицю-пантеон.
Г╕рко, однак, усв╕домлювати, що могила Вербицького знаходиться не в Укра╖н╕, а в ╕нш╕й держав╕, що м╕сто Перемишль, яке було столицею руського уд╕льного княз╕вства, пров╕дним центром укра╖нсько╖ культури на зах╕дних землях Руси-Укра╖ни ще з раннього середньов╕ччя, стал╕нською комун╕стичною владою п╕сля зак╕нчення Друго╖ св╕тово╖ в╕йни було подароване Польщ╕, як ╕ вся територ╕я уздовж р╕ки Сян (Надсяння), Холмщина, П╕дляшшя, Лемк╕вщина ╕ Любач╕вщина.
П╕сня «Ще не вмерла Укра╖на», яка стала укра╖нським г╕мном на початку ХХ стол╕ття, п╕дтвердила св╕й нац╕ональний статус п╕сля референдуму 1 грудня 1991 року, коли Укра╖на стала незалежною державою.
Оф╕ц╕йний текст Державного Г╕мну Укра╖ни був прийнятий Верховною Радою 7 березня 2003 року, в╕н звучить так:

Ще не вмерла Укра╖ни
 ╕ слава, ╕ воля,
Ще нам, браття молод╕╖,
 усм╕хнеться доля.
Згинуть наш╕ вор╕женьки,
 як роса на сонц╕.
Запану╓м ╕ ми, браття,
 у сво╖й сторонц╕.
Присп╕в:
Душу й т╕ло ми положим
 за нашу свободу
╤ покажем, що ми, браття,
 козацького роду.
Традиц╕йна верс╕я Г╕мну:
1. Ще не вмерла Укра╖на,
 н╕ слава, н╕ воля,
Ще нам, браття молод╕╖,
 усм╕хнеться доля.
Згинуть наш╕ вор╕женьки,
 як роса на сонц╕.
Запану╓м ╕ ми, браття,
 у сво╖й сторонц╕.
Присп╕в:
Душу й т╕ло ми положим
 за нашу свободу
╤ покажем, що ми, браття,
 козацького роду.
2. Станем, браття,
вс╕ за волю,
в╕д Сяну до Дону,
В р╕дн╕м краю панувати
 не дамо н╕кому;
Чорне море ще всм╕хнеться,
 д╕д Дн╕про зрад╕╓,
Ще на наш╕й Укра╖н╕
 доленька насп╕╓.
3. А завзяття й праця щира
 свого ще докаже,
Ще ся вол╕ в Укра╖н╕
 п╕снь гучна розляже,
За Карпати в╕д╕б’╓ться,
 згомонить степами.
Укра╖ни слава стане
 пом╕ж народами.

ТИМ ЧАСОМ...

Каб╕нет М╕н╕стр╕в ма╓ вир╕шити питання спорудження пам’ятника автору тексту Державного г╕мну Укра╖ни Павлу Чубинському в м╕ст╕ Бориспол╕ Ки╖всько╖ област╕.
В╕дпов╕дне доручення Президент В╕ктор Янукович дав за п╕дсумками ви╖зного зас╕дання Ради рег╕он╕в у Бориспол╕, ╕нформу╓ прес-служба Глави держави.
«Дуже добре, що його (питання буд╕вництва пам’ятника) рег╕он вин╕с на державний р╕вень... ╤, безумовно, Миколо Яновичу, треба буде приймати це р╕шення Каб╕нету М╕н╕стр╕в, я маю на уваз╕, допомагати», — сказав Президент.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12490

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков