Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ЮВ╤ЛЕ╢М, КОБЗАРЮ!
Цього тижня в╕дсвяткував 80-л╕тн╕й юв╕лей ялтинський кобзар Остап К╕ндрачук.


ЗГАДАЙТЕ У ВАШИХ МОЛИТВАХ ЯРОСЛАВА ГАЙВАНЮКА…
Його чиста душа заслугову╓ на те.


ПАМ’ЯТЬ, ЯКА ПРОДОВЖУ╢ ЖИТТЯ
Про творч╕ здобутки В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к пам’ятають не лише напередодн╕ юв╕лейних дат.


ПОМ’ЯНУЛИ ГУБАР╤В…
наш обов’язок – вшановувати й передавати дал╕ в майбутн╓ пам’ять про цих...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
У Вадима Михайловича Ро╖ка сьогодн╕ - день народження!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 01.11.2013
КОЗАЦЬКИЙ ГЕТЬМАН БАЙДА-ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

Постат╕

(Зак╕нчення. Поч. у № 43)

Укра╖нське населення потерпало в╕д наскок╕в ординц╕в, в╕д турецьких напад╕в, а також зазнавало страшного визиску з боку польсько╖ шляхти, зазнавало й рел╕г╕йних пересл╕дувань. Отож в╕д тяжко╖ панщини, од усяких панських кривд м╕сцев╕ жител╕ т╕кали на в╕льн╕ наддн╕прянськ╕ земл╕, що називалися тод╕ Укра╖ною (бо лежали вже «на краю», дал╕ простирався Дикий степ). З часом козаки перетворилися у могутню силу, що боронила св╕й край в╕д татар. А княз╕ та магнати, котр╕ мали земл╕ на Укра╖н╕, почали прихиляти ╖х до себе, утримувати сво╖м коштом величезн╕ козацьк╕ загони. Таких загон╕в з’явилося чимало, ╕ носили вони ╕м’я того князя, у якого служили. Так, були козаки Преслава Ланцкоронського, ╢встах╕я Дашковича, Венжика Хмельницького та ╕нших. Ц╕ княз╕, на зразок гетьман╕в польських, почали звати себе гетьманами козацькими. У 1556 р. на одному з численних дн╕провських остров╕в збудували козаки Дмитра Вишневецького невелику фортецю. Це й був початок Запорожжя. В╕домий ╕сторик Дмитро Бантиш-Каменський писав: «Тод╕ правив малорос╕йськими козаками... один з найзнатн╕ших княз╕в литовських, нащадок святого Володимира Дмитро Вишневецький, муж розуму запального, хоробрий, вправний у ратн╕й справ╕. В╕н жив на Хортицькому остров╕ поблизу дн╕провського гирла навпроти К╕нських вод, укр╕пив його ╕ другий остр╕в Томак╕вку, першим наказав виготовляти човни для легкост╕ з буйволових шк╕р, щоб можна було при необх╕дност╕ переносити ╖х; спалив ╤слам-Кирмень, вив╕з зв╕дти гармати до сво╓╖ хортицько╖ фортец╕, мужньо в╕дбив ус╕ напади хана, котрий двадцять чотири дн╕ без усп╕ху п╕дступав до його острова».
Восени 1557 р. хан Девлет-Г╕рей знов обступив С╕ч. Допомагав йому турецький султан ╕з сво╖ми яничарами, проте Байда, як його називали козаки, тримався довго. Але не стало харч╕в, ╕ в╕н змушений був податися до Черкас.

III
1556 р╕к складався для Дмитра Вишневецького не зовс╕м сприятливо. Скарги турок ╕ татар на козацького ватажка д╕йшли до польського короля. В╕ддаючи належне в╕дваз╕ гетьмана, схвалюючи спорудження ним замку на Хортиц╕, Сиг╕змунд водночас висловлював невдоволення в╕йськовими д╕ями укра╖нського козацтва щодо бусурман╕в ╕ вимагав не турбувати в майбутньому турецьк╕ поселення — улуси. Згодом король нав╕ть вир╕шив викликати Вишневецького до себе. Самолюбство гетьмана було обважене. На побачення до короля не по╖хав. Наступн╕ под╕╖ розгорталися досить блискавично. 16 жовтня 1556 р. посланц╕ Вишневецького прибули до ╤вана Грозного з пропозиц╕╓ю гетьмана перейти на службу до московського царя. У травн╕ 1557 р. козацький гонець Денис Малий доставля╓ до Москви послання, в якому Вишневецький висловлю╓ побажання при╓днати Канев ╕ Черкаси до рос╕йських земель. Проте ╤ван Грозний розпорядився ╕накше: гетьману було наказано прибути до Москви, про м╕ста не згадувати, бо вони належать польськ╕й держав╕, а з королем рос╕йський цар нещодавно уклав перемир’я ╕ порушувати його не збирався. Зустр╕ли Вишневецького в Москв╕ з почестями. Цар нав╕ть подарував йому м╕сто Белев з довколишн╕ми селами. Обласканий Вишневецький присягнув на в╕рн╕сть царю. В╕домо, що протягом трьох рок╕в князь ходив ╕з московською раттю на Крим ╕ добре дався туркам взнаки. У лютому 1560 р. Вишневецького призначено во╓водою на Кавказ до п’ятигорських черкес╕в. Та не прийшлася така царська «мил╕сть» йому до душ╕. Були й ╕нш╕, вагом╕ш╕ причини. Як засв╕дчу╓ Дмитро Бантиш-Каменський: «╤оан, якого оточували хитр╕, п╕дступн╕ царедворц╕, був людиною п╕дозр╕лою, лютою, в╕ддавався тод╕ неймов╕рним жорстокостям. Князь Дмитро Вишневецький, в╕рний царев╕, коли той любив ще чесноти, першим залишив тирана, заявився до Сиг╕змунда, який зустр╕в його ласкаво ╕ приставив йому особистого медика, щоб вил╕кувати в╕д важко╖ недуги». Бо саме в цей час Вишневецький важко захвор╕в. ╢ п╕дстави думати, що його отру╖ли при двор╕ ╤вана Грозного. Певний час гетьман перебував м╕ж життям ╕ смертю, не м╕г в╕д надм╕рно╖ кволост╕ ан╕ пересуватися, ан╕ ╖здити верхи.
У грудн╕ 1562 р. Вишневецького запрошують на корол╕вський прийом у Любл╕н╕. Там в╕н знайомиться з в╕домим авантюристом Альбрехтом Ласким. У цей час точилася запекла боротьба за молдавський престол. Вишневецький сам був людиною в╕дкритою, тому з дов╕рою ставився до ╕нших, тож ╕ п╕ддався на умовляння Лаского ╕ з невеличким загоном козак╕в подався до Молдав╕╖, де йому було об╕цяно титул молдавського господаря. Але п╕дступн╕ сп╕льники зрадили його. Б╕ля р╕ки Серет сталася кривава драма. Захоплен╕ зненацька козаки д╕яли р╕шуче — за козацьким звича╓м стягнули докупи вози, зробили з них замкнуте коло, орган╕зували таким чином укр╕плений таб╕р. Мужньо оборонялися козаки. Але сили були нер╕вними, ╕ козаки в╕дступили.
Дмитро був ╕ще хворим, не м╕г втриматися на кон╕ ╕ змушений був ╖хати на воз╕. Втекти в╕д погон╕ в такий спос╕б було важко, ╕ Вишневецький сховався в копиц╕ с╕на. Там знайшов його молдавський селянин ╕ видав ворогам. Зраненого, зв’язаного князя доставили до Стамбула. Сел╕м Другий, все бусурманське оточення прагнуло смерт╕ богатиря, якого н╕як не могли вп╕ймати.
Довго розм╕рковував султан, яку ж смерть запод╕яти сво╓му заклятому ворогов╕. Страта була жорстокою. Сучасники залишили спогади про цю страх╕тливу под╕ю. Б╕ля морсько╖ затоки турки звели шибеницю, на як╕й п╕дв╕сили Вишневецького, зачепивши за гак ребром. Три дн╕ вис╕в в╕н так. Турецький султан об╕цяв йому життя ╕ волю, аби в╕н т╕льки в╕дступився од в╕ри християнсько╖. Але Дмитро у в╕дпов╕дь т╕льки кляв бусурман╕в та Магомета. Нарешт╕ якийсь турок не витримав ╕ постр╕лом ╕з лука припинив ц╕ страждання.
«Цей траг╕чний к╕нець ╕ геро╖чна смерть Вишневецького, — зазначав у сво╖й «╤стор╕╖ Укра╖ни-Руси» Михайло Грушевський, — як образ перемоги ╕деально настро╓ного духу над грубою ф╕зичною силою, символ безсилля хижого бусурманського св╕ту подолати морально св╕т укра╖нський, взагал╕ християнський — зробили сильне враження. В колах укра╖нських, польських, литовських... ╕стор╕я смерт╕ Вишневецького почала переказуватися в легендарних, з р╕зними поетичними подробицями, барвистих формах».
Траг╕чна смерть Вишневецького знайшла в╕дтворення у численних легендах. В одн╕й з них розпов╕да╓ться про те, як напередодн╕ страти гетьману запропонували зректися в╕ри, об╕цяючи зберегти за це життя; ╕ про те, що п╕сля його смерт╕ турки з’╖ли його серце, маючи над╕ю таким чином отримати в╕двагу ╕ мужн╕сть козацького ватажка. Складена у т╕ часи народна п╕сня «Ой п’╓ Байда» ╕ сьогодн╕ в╕дома в╕д Галичини до Подн╕пров’я. Про Дмитра Вишневецького написав п’╓су укра╖нський письменник Панько Кул╕ш. Зневага до розкош╕в ╕ смерт╕ — ось пров╕дний мотив цих твор╕в, що н╕би п╕дсумовують бурхливе життя легендарного козака Байди, «Байда», зг╕дно з словником Б. Гр╕нченка, означа╓ «безпечний чолов╕к». Але у св╕домост╕ народн╕й це пр╕звисько асоц╕ю╓ться з такими поняттями, як одчайдушн╕сть, в╕двага, взагал╕ означа╓ людину, яка ц╕ну╓ насамперед волю та козацьку славу. Саме таким залишився в пам’ят╕ нащадк╕в Дмитро Вишневецький-Байда — перший козацький гетьман Укра╖ни.

Анатол╕й ДЕНИСЕНКО
(журнал «Ки╖вська старовина», № 1-1992 р.)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 01.11.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12496

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков