Версiя для друку Обговорити в форумi

НЕЗАБУТНІ...

Такий наказ-заповіт журналістському корпусу залишив по життю відомий публіцист, педагог, науковець, перекладач, патріот України, декан факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1955–1957 рр.) Матвій Михайлович Шестопал.
Доля виявилась жорстокою до нього. У 1965-му М. М. Шестопала, фронтовика-орденоносця, викладача зарубіжної літератури, улюбленця студентів, було позбавлено університетської кафедри «за український буржуазний націоналізм без права викладання в навчальних закладах». До останніх днів Матвій Шестопал залишався хоч і напівзабутим, але незламним українським патріотом. З-під його пера вийшли унікальні науково-документальні дослідницькі твори, які побачили світ вже після його смерті, бо лише в останнє десятиріччя ім’я М. М. Шестопала повернулось із забуття в письменницькі та журналістські кола України.
5 листопада в Черкасах у Національному університеті ім. Б. Хмельницького пройшли Шестопалівські читання, в яких взяли участь науковці, історики, студенти М. М. Шестопала і майбутні журналісти — студенти місцевого університету.
Відкрив читання ректор вишу професор А. І. Кузьмінський. Вітання від Національної спілки журналістів озвучив її перший секретар С. Томіленко. Учасників поважного зібрання привітала делегація земляків-звенигородців, звідки родом М. М. Шестопал.
Хвилюючими спогадами про Вчителя поділились його тогочасні студенти — доцент Інституту журналістики Національного університету ім. Т. Г. Шевченка І. Забіяка, доктор філології в галузі культурології В. Мицик, журналісти газети «Голос України» М. Скорик та В. Підвисоцький, шеф-редактор журналу «Лідер» А. Краслянський, заступник голови Київської організації НСЖУ В. Пасак, кореспондент «Урядового кур’єра» В. Бабенко, доктор філологічних наук Г. Онкович, спонсор і співорганізатор увічнення Великого патріота М. Мариниченко.
З великою увагою вислухали учасники читань спогади про М. М. Шестопала випускника факультету журналістики 1958 року, поета-пісняра, народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв, професора Вадима Крищенка, який на завершення прочитав поетичні рядки із запізнілою присвятою Матвію Шестопалу.

«ПОВСТАНЬ ЖЕ ДУХОМ»

Коли прокинешся,народе мій, коли?
Коли в душі озветься волі трепет?
Запряжені у ярма, як воли,
І думаєм, що так воно і треба.
Все зганьблено, розпродано усе,
Пани твої без совісті і честі.
Їх слово втіху нам не принесе,
Бо там брехня і клоунада жестів.
Тебе цепами тягнуть в «Русскій мір»,
У хитрощі заплутать хочуть знову.
Чого мовчиш? Не чути до сих пір
Твоє правдиве і рішуче слово.
Ні, ствердитись лиш можна в боротьбі —
На часі вже ота критична маса.
Як сурму мужності візьми собі
Вогненне слово нашого Тараса.
Не притуляйся більше до біди —
Послухай щирий заклик свого сина.
Повстань же духом. Й світу доведи —
Що ти — народ, і дім твій — Україна!

Учасники Шестопалівських читань відвідали могилу поета Василя Симоненка і поклали до підніжжя пам’ятника квіти. Наступного року вирішили зустрітись знову.

Наш кор.
м. Черкаси

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2013 > Тема "Українці мої..."