Версiя для друку Обговорити в форумi

У жовтні Європа принесла дві приємні вістки з гуманітарної ниви. Роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» у Вроцлаві визнали найкращим серед семи номінантів на літературну премію Центральної Європи. Відома письменниця стала власницею унікальної статуетки авторства Єви Россано «Ангелус» та переможцем однієї з найпрестижніших літературних нагород.
А через кілька днів поетка Леся Мудрак стала лауреаткою цьогорічного Всесвітнього фестивалю поезії «Дні Наїма», який тривав на Балканах 16-20 жовтня. У ньому брали участь сорок учасників з різних країн світу: Канади, Мексики, Франції, Данії, Голландії, Німеччини, Італії, Бельгії, Польщі, Туреччини, Болгарії, Пуерто-Ріко, САД, Чорногорії, Албанії, Косово.
Відзначено було лауреатів Кристину Ленковську (Польща) й Юана А. Франгуя (Пуерто-Ріко). Але перший приз – дві головні нагороди та статуетки фестивалю дісталися Лючії Вілагарсія з Мексики та Лесі Мудрак з України! З такої нагоди було взято бліц-інтерв’ю в директора фестивалю Шаіпа Емерлаху та в самої лауреатки – української поетки.
– Приємно, що українську поезію так високо поцінували, – розповідає Леся. – Я справді відчувала шалений енергетичний вибух і водночас дискомфорт від мовного дисбалансу. В очах глядачів бачила насамперед подив від несподіванки «та-а-а-ке» почути й побачити. Вони були дещо збентежені: хтось насуплювався, хтось іронічно посміхався, а хтось щиро захоплювався. Уперше я настільки боялася вийти на сцену. Боялася публічності, відвертості, бути не почутою, не сприйнятою… Однак страшенно хотілось і вразити! Цікаво було слухати переклади моїх текстів. Геть інше їхнє трактування у виконанні акторів…
Загалом фестиваль викликав незабутні враження! Мене особисто причарувала лірика Юана А. Франгуя з Пуерто-Ріко – така розкута, незаангажована, ритмічна; сповнені тонкого звукопису вірші поетки Семи Гюлер з Туреччини, дивовижні поезії французького поета Анатасу Ватчев де Терасу, Слажани Кукачки з Македонії, Кристини Ленковської з Польщі… Особливо вражало щире зацікавлення лірикою шанувальників, що не часто спостерігається в Україні. Зали, в яких лунало поетичне слово, були вщерть переповнені.
Враження від світової поезії неоднозначне: вона – розсипана, як мозаїка… Наприклад, поет з Італії та поетка з Мюнхена декламували римовані тексти, канадець виголошував еротичні поезії в жанрі таких собі прозопоезій, поетка з Франціско Рой артикулювала прозові ритмізовані уривки, що називаються віршами, в усіх інших авторів – верлібри та білі вірші… Тематика віршів – метафізична, філософська, патріотична, любовна, а також еротична. Я думала, що тільки я читатиму твори подібного жанру… Але, як виявилось, в світі еротична поезія поширена, може, навіть більше, ніж мотиви громадянські…
Моя несподівана нагорода – це і приємність, і відповідальність, як і сама поезія… Після щоденного читання під культурним центром, де відбувалось дійство, під стінами скандував фан-клуб: «Кличко і Лесья Мудрак – форевер!».
Дякую щиро дирекції та організаторам фієсти! Особисто панові Шаіпу Емерлаху за честь брати участь в цьому дійстві! Моїй найближчій подрузі Анні Багряній за підтримку і допомогу! Якщо Україна вже другий рік поспіль здобуває найвищі нагороди, значить, наша поезія – справжня… Тепер Україна як переможниця мусить наступного року брати на себе організацію фестивалю… Як це буде – не уявляю… Адже, на відміну від Македонії, у нас прохолодне, іноді прикро байдуже ставлення до лірики. Коли я перед поїздкою звернулася до кількох благодійних фондів відшкодувати дорогу, жоден з них не відгукнувся…

Шаіп Емерлаху, директор фестивалю:
– Цьогорічний фестиваль поезії пройшов особливо добре. Була справді захопливо-потужна поезія! Я як директор особливо тішуся, що можу сприяти творенню всесвітнього комунікативного поля лірики, адже в житті нема нічого прекраснішого за її енергію.
У нас дуже серйозний фестиваль. Ми усвідомлюємо велику відповідальність приймати в себе поетів з різних куточків землі. Тому все має бути на високому рівні! Велика робота проходить вже за кілька місяців до початку фестивалю. По-перше, не тільки готується ґрунт для прийому гостей, здійснюються домовленості про найнеобхідніші речі, а й розшукуються достойні кандидатури учасників фестивалю.
Робота журі зазвичай починається за місяць до початку фестивалю. Його члени, а це найкращі професори з літературознавства, добросовісно перечитують вірші кожного учасника і виносять свої оцінки. На те, хто і як читає або декламує, попереднє рішення журі не впливає, бо статуетки для двох головних нагород готуються завчасно. На фестивалі журі тільки придивляється, чи раптово вони не помилилися у виборі.

Голова журі, Агрон Туфа – професор з міста Тирану, випускник Московського літінституту ім. М. Горького, першим вхопився за вірші Лесі Мудрак, вигукнувши: «Футуризм!!! Хлєбніков!!! в українському трактуванні, переосмисленні, доповненні, оновленні… Свіжо, виклично, музично, неподібно на жодного з учасників! Гра словом і формою…».
У Лючії Вілагарсії з Мехіко, – то там цілковитий постмодерн, цитатні моменти й екзистенційні мотиви, що не могли не зворушити справжніх словогурманів.
Але інтрига лишається до останнього дня фестивалю… Кожен переживає за свій виступ, не відаючи, що давно все визначено…
Зрештою, цьогорічні нагороди – заслужені. І у нас виник тепер величезний інтерес до українського слова…. Виявляється, що в особі пані Мудрак ви маєте ще і свій поетичний театр…

Віл Ві, акторка (Македонія):
– Леся Мудрак – без перебільшення – молодець. Я як професійна акторка, яка знімалася в багатьох фільмах і грала в театрі, просто захопилася віртуозним виконанням поезії молодої жінки. Це щось дратівливе і спокусливе, настроєве і агресивне, грайливе і беззахисне… Я тепер стежитиму за творчістю Лесі і вболіватиму за її майбутнє, як за потужну зірку!

Лючія Вілагарсія (Мехіко), лауреатка:
– Українська поезія справила могутнє враження – принаймні на мене, ніколи не думала, що там, крім політики, існує творче життя. Леся – надзвичайно музикальна і метафорична, неначе вірша написав не поет, а композитор. Вона – своєрідна, з різкими поворотами й алогічним мисленням. Тішуся, що мені та їй присудили найвищий приз. У мене виникає бажання пізнати український менталітет, українське слово, якого світова спільнота дуже мало знає.
Лишається тільки порадіти за Лесю Мудрак і побажати творчого лету!

Розмовляла
Тетяна ЗЕМЛЯКОВА
http://vsiknygy.net.ua/reportage/31774/

На фото: лауреатку вітає голова журі Агрон Туфа

* * *

«Кримська світлиця» у № 20 за 17.05.2013 року знайомила читачів із непересічною творчістю Лесі Мудрак в інтерв’ю «Для мене колір щастя завжди золотий». Перечитати і переглянути її поезії можна на сайті «Дотик словом» за адресою http://dotyk.in.ua/mudrak.htm

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2013 > Тема "Душі криниця"