Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 15.11.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 15.11.2013
ЗЛОЧИН №1 ХХ СТОЛ╤ТТЯ

Кривав╕ уроки ╕стор╕╖...

(Зак╕нчення. Поч. у № 45)

…Член в╕йськово╖ ради генерал М. Рузський (1854-1918) прин╕с царю допов╕дь про обстановку в кра╖н╕ з порадою в╕дмовитись в╕д влади. Микола ╤╤ спок╕йно вислухав ╕ сказав, що не заперечу╓ проти прийнятого р╕шення, але хот╕в би д╕знатися думку генерал╕в. Через п╕втори-дв╕ години вс╕ вони, включаючи начальника штабу Ставки генерала М. Алекс╓╓ва (1857-1918), який з березня до травня 1917 року був верховним головнокомандувачем, а в громадянську в╕йну очолив б╕лий рух, дали позитивну в╕дпов╕дь на в╕дмову в╕д престолу. ╤ коли до «помазаника» прийшли представники Думи, ╖м не довелося переконувати царя. В╕н зняв з себе повноваження так само спок╕йно, безтурботно, як ╕ прийняв ╖х.
Одним розчерком пера Микола ╤╤ в╕дразу усунув двох Романових – себе ╕ свого сина цесаревича Олекс╕я. Тим самим п╕дписав соб╕ ╕ родин╕ смертний вирок. Водночас ╕ вирок династ╕╖ та Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. З т╕╓╖ мит╕ в╕дкрився шлях на Голгофу, к╕нець був передбачуваний. Самодержець «всея Руси» митт╓во перетворився в громадянина Романова, полковника, «Н╕колашку», «Миколу Кривавого», який ╕ потрапив п╕д домашн╕й арешт.
Самодержавство можна було б утримати. Микола ╤╤ зр╕кся престолу на користь брата Михайла Олександровича (1878-1918). Але той, генерал-лейтенант (з 1916 р.), великий князь не прийняв корону Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, тобто в╕дмовився в╕д абсолютно╖ влади, тим самим також вин╕с соб╕ смертний вирок. У лютому 1918 року його заарештували в Гатчин╕, вивезли в глибинку Рос╕╖ – Перм ╕ згодом розстр╕ляли9. Через дек╕лька дн╕в з╕ Ставки Микола ╤╤ повернувся у св╕й палац в Горках. Дружина Олександра Федор╕вна з криком кинулась зустр╕чати його. Усам╕тнившись у дитяч╕й к╕мнат╕, вони впали одне одному в об╕йми. Сили покинули колишнього царя-батюшку. Схиливши голову на груди дружини, в╕н заплакав, як дитя.
Пад╕ння династ╕╖ в╕дбулося тихо, безкровно, без ╓диного постр╕лу. Великий цар не ч╕плявся за владу, хоча повинен був тримати ╖╖ в зал╕зних руках. «На все воля Божья», — любив повторювати в╕н. Свою роль в ╕стор╕╖ ╕ сво╓ значення в управл╕нн╕ ╕мпер╕╓ю Микола ╤╤ так ╕ не зрозум╕в. Тому що не мав сили вол╕, необх╕дно╖ для правителя державного рангу.
Таким чином, на початку 1917 року влада в Рос╕╖ «валялася п╕д ногами», ╕ б╕льшовики не забарилися ╖╖ п╕дняти.

Сатан╕зм – проти «Божьей воли»

Через чотири м╕сяц╕ В. ╤. Лен╕н з войовничим б╕льшовицьким орденом сп╕шить ╕з Н╕меччини в Рос╕ю. В╕дразу презенту╓ програму захоплення влади, яка вв╕йшла в ╕стор╕ю п╕д назвою «кв╕тнев╕ тези». У них «вождь» вигукне: «Вся власть Советам!». ╤ б╕льшост╕ це прийшлося до душ╕. Незважаючи на те, що на першому з’╖зд╕ Рад у червн╕ 1917 року за Лен╕на стояло лише 10 в╕дсотк╕в, в╕н см╕ливо заявить: для взяття влади «Есть такая партия!».
Як щодо союзник╕в, яких Рос╕я виручала у в╕йн╕ ╕ несла основний тягар криваво╖ м’ясорубки? ╤ Англ╕я, ╕ Франц╕я в╕дмовили в притулку царсько╖ с╕м’╖. ╥хн╕ керманич╕ боялися народного гн╕ву ╕ революц╕╖ у сво╖х кра╖нах, кинули царя з с╕м’╓ю напризволяще. Н╕хто з друз╕в ╕ фаворит╕в царя не зробив р╕шучих крок╕в для його зв╕льнення, хоча Микола ╤╤ заслуговував подяки за добро. Це п╕зн╕ше б╕лий рух намагався об’╓днатися ╕ визволити приречене.
Англ╕йський пол╕тик ╕ державний д╕яч У. Л. Черч╕ль (1874-1965) вважав, що «в России до февраля 1917 года был только один по-настоящему выдающийся государственный деятель, работавший на победу в войне и процветание страны, — это император Николай ╤╤. Но он был просто предан…»10.
В н╕ч з 16 на 17 липня 1918 року в п╕двальному прим╕щенн╕ ╤пат╕╖вського будинку в ╢катеринбурз╕ зд╕йснено жахливу акц╕ю. Вноч╕ туди прибув заг╕н латиш╕в, в╕рний наказам б╕льшовик╕в. Царя ╕ с╕м’ю – Олександру Федор╕вну, д╕тей – сина Олекс╕я, дочок Ольгу, Мар╕ю, Тетяну та Анастас╕ю, служницю запросили спуститися в п╕двал н╕бито для фотозйомок перед евакуац╕╓ю з м╕ста.
У прим╕щенн╕ завдовжки 8 ╕ завширшки 6 аршин╕в жертви в╕дчули запах смерт╕. До царя п╕д╕йшов Як╕в Юровський (Янкель Ха╖мович) – член Уральсько╖ ради ╕ холодно сказав: «Ваши родные хотели вас спасти, но это им не удалось. Мы вас сейчас убьем». Цар не встиг в╕дпов╕сти ╕ лише прошепот╕в: «Что? Что?». В цю мить 12 револьвер╕в вистр╕лили майже одночасно. Пот╕м постр╕ли лунали один за одним. Жертви попадали. Цесаревич Олекс╕й — на останньому подиху, молодша княжна – ще жива. Юровський к╕лькома постр╕лами револьвера добив цесаревича. Кати штиками прик╕нчили Анастас╕ю Микола╖вну, яка кричала ╕ в╕дбивалася11. (Батальйон б╕логвард╕йських добровольц╕в на рятунок царя зап╕знився на с╕м дн╕в)12.
Найдовше страждала в цьому кошмар╕ служниця-фрейл╕на, яка завжди супроводжувала родину. По н╕й стр╕ляли, ╖╖ кололи штиками, проте вона, як поранена левиця в агон╕╖, кидалася з кутка в куток, шукаючи порятунку. Його не було, безжал╕сн╕ хижаки загнали жертву в кл╕тку. ╤ лише коли вона впала на дол╕вку, хлюпаючись у кров╕, нещасну кати добивали прикладами. П╕зн╕ше виявилося, що в не╖ був корсет ╕з зашитими золотими монетами та д╕амантами, що слугувало ж╕нц╕ бронежилетом.
Коли все стихло, Юровський, Войков ╕ дво╓ латиш╕в оглянули розстр╕ляних, випустивши в них ще по дек╕лька куль ╕ пронизавши штиками. Войков розпов╕дав, що це була страшна картина. Трупи лежали на п╕длоз╕ в жахливих позах, з╕ спотвореними жахом обличчями. П╕длога стала слизькою в╕д кров╕. Спок╕йним був лише кат Юровський. В╕н холоднокровно оглядав трупи, зн╕маючи з них коштовност╕13. Статки царсько╖ родини станом на 1914 р╕к складали 30 млрд. долар╕в США. Все перейшло до б╕льшовик╕в. Особливо збагатився Як╕в Свердлов. Про м╕шки з награбованими ним коштовностями, випадково знайденими в партсховищах, стало в╕домо в пер╕од горбачовсько╖ гласност╕.
Не буду перепов╕дати в деталях, як б╕льшовицьк╕ бузув╕ри знищували ╕ приховували сл╕ди свого злочину, як за м╕стом у кислот╕, бензин╕ та вапн╕ спотворювали бездиханн╕ т╕ла. Нин╕ ╓ чимало публ╕кац╕й на цю тему.
Б╕льш╕сть досл╕дник╕в зверта╓ увагу на такий факт у ц╕й траг╕чн╕й ╕стор╕╖. Напередодн╕ вбивства царсько╖ родини з Москви в окремому по╖зд╕, що складався з одного вагона, прибув чолов╕к ╕з зовн╕шн╕стю равв╕на з чорною, як смола, бородою. Чи не в╕н залишив напис на ст╕н╕ прим╕щення, де проходило вбивство?
«Волтасар был этой ночью убит своими слугами» (З поеми Гейне).
Тими ж чорнилами викарбувано ╕ як╕сь знаки, котр╕ розшифрували вчен╕ так: «Здесь, по приказанию темных сил, царь был принесен в жертву для разрушения государства. О сем возвещаются все народы»14.
Ритуальне вбивство царя ╕ його родини зд╕йснене темними силами, як╕ св╕домо обрали шлях, про який Господь сказав: «Ваш отец дьявол, и вы хотите исполнять похоти отца вашего. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо нет в нем истины. Тогда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи»15.
За 150 к╕лометр╕в п╕вн╕чн╕ше ╢катеринбурга, в Алапа╓вську, на околиц╕ м╕ста б╕льшовики утримували ╕нших член╕в родини Романових. Серед них – сини великого князя Костянтина — ╤оанн та ╤гор, великий князь Серг╕й Михайлович, 18-л╕тн╕й Володимир Палей, велика княгиня ╢лизавета Федор╕вна, р╕дна сестра колишньо╖ цариц╕. Вс╕х ╖х в н╕ч з 17 на 18 червня 1918 року вивезли за м╕сто. Постр╕лом у голову вбито Серг╕я Михайловича. Решту прик╕нчили прикладами гвинт╕вок ╕ повкидали у шахту «Нижняя Селимская», що за 12 к╕лометр╕в в╕д Алапа╓вська. Це варварство подали громадськост╕ кра╖н св╕ту, як втечу16.
Чи могли зд╕йснити таку жахливу, жорстоку акц╕ю м╕сцев╕ б╕льшовики, зокрема Уральсько╖ ради, без згоди ╕ вказ╕вки зверху, як це намагалися показати верховоди режиму? Однозначно: н╕!
Р╕шення про розстр╕л с╕м’╖ Романових оформлено в ст╕нах ╢катеринбурзько╖ ради, але за наказом з Москви. З цього приводу Л. Троцький писав у «Щоденнику»: «Я прибыл в Москву с фронта после падения Екатеринбурга. Разговаривая со Свердловым, я спросил:
— А где царь?
– Конечно, — ответил он, — расстреляли.
— А где семья?
– И семья с ним.
— Все? – спросил я.
— Все! – ответил Свердлов.
— А что? – он ждал моей реакции. Я ничего не ответил.
— А кто решал? – спросил я.
— Мы здесь решали. Ильич считал, что нельзя оставлять нам их живого знамени, особенно в нынешних трудных условиях».
Коментуючи ц╕ р╕шення, Троцький дал╕ пише: «По существу, решение было не только целесообразным, но и необходимым…».
Безперечно, Лен╕н був не т╕льки ╕дейним натхненником, а й та╓мним орган╕затором розстр╕лу, вказ╕вним перстом жахливого вбивства царсько╖ родини, тобто замовником злочину № 1 ХХ стол╕ття. Головними виконавцями стали: Свердлов (Янкель Гаухман) – голова ВЦВК, Шая Голощек╕н (Фарам ╤саак) – член презид╕╖ Уральсько╖ ради, Б╓лобородов (Янкель Вайсбарт) – голова Уральсько╖ ради, Як╕в Юровський (Янкель Ха╖мович) – член Уральсько╖ ради, головний вбивця царсько╖ родини, Войков* (Вайнер Пинхус) – ком╕сар продовольства Уральсько╖ ради, Сафаров – заступник Янкеля Вайсбарта, колишн╕й пасажир «запломбованого» вагона17.

«╤ тайне – стане явним…»

В ╕стор╕╖ СРСР та КПРС цей факт ретельно прихований. Лише за правл╕ння М. Горбачова, а пот╕м п╕сля розвалу «╕мпер╕╖ зла» став доступним для ╕сторик╕в. Рос╕йськ╕ кра╓знавц╕, пошуковц╕ встановили маршрути Голгофи та в╕дшукали останки царсько╖ с╕м’╖, ╕дентиф╕кували ╖х та урочисто перепоховали, з участю церковних ╕╓рарх╕в та найвищих представник╕в влади. Президент Рос╕╖ Дмитро Медвед╓в, в╕дв╕давши музей жертв ГУЛАГу в Магадан╕ у 2008 роц╕, п╕дтримав реаб╕л╕тац╕ю царсько╖ родини, зазначивши, що негативно ставиться до комун╕стично╖ Рос╕╖18.
Написавши цей розд╕л, м╕г би поставити сумну крапку. Та для б╕льшо╖ переконливост╕ «Хто ╓ хто?» у св╕тов╕й ╕стор╕╖ звернемося до методу пор╕вняльност╕, який допомага╓ п╕знати ╕стину.
Так-от, варто пригадати визвольну революц╕ю укра╖нського народу проти польських поневолювач╕в у ХV╤╤ стол╕тт╕ п╕д проводом Богдана Хмельницького. Боротьба укра╖нц╕в за свободу ╕ незалежн╕сть точилася протягом стол╕ть, жорстока й люта. Так╕ поняття, як жал╕сть, лояльн╕сть, миролюбн╕сть в╕трами безконечних повстань ╕ в╕йн розв╕ювались, зникали з сердець ╕ душ. Вибору не було, а лише: хто – кого? Польська шляхта ненавид╕ла укра╖нц╕в, вважаючи ╖х холопами, бидлом, а т╕ озброювались, орган╕зовувались у загони ╕ п╕д кер╕вництвом сво╖х отаман╕в в╕дпов╕дали руйн╕вними, безкомпром╕сними повстаннями. До 1648 року ╖х вдавалося жорстоко придушувати. Але Богдан Хмельницький зум╕в об’╓днати розр╕знен╕ загони п╕д визвольн╕ знамена. Ряд переможних битв п╕д Зборовом, Жовтими Водами ╕ Пилявцями принесли йому славу. Та ще б╕льше визнання здобув не як полководець чи державотворець ╕ дипломат, а як гуман╕ст. В одн╕й ╕з битв у полон до козак╕в потрапля╓ король. Д╕знавшись про це, Хмельницький вирушив на зустр╕ч з ним. Не вел╕в привести короля як полоненого ╕ проводити ритуал принижень переможеного, а сам з’явився перед ним. П╕д╕йшов до короля не як володар, що м╕г вчинити з ним будь-що, а як до глави держави, дотримавши процедуру сп╕лкування з Величн╕стю. Поговоривши з ним як р╕вня з р╕внею, в╕дпустив з миром.
╤сторики пот╕м напишуть, що це була одна ╕з стратег╕чних помилок Хмельницького. Але з ╕ншого боку, незважаючи на те, що обидва правител╕ стояли по р╕зн╕ сторони «барикад», а ╖хн╕ кра╖ни перебували у стан╕ в╕йни, гетьман Укра╖ни Богдан Хмельницький показав св╕ту, що укра╖нц╕ — не варвари, не кровожерний народ, як це намагалися зобразити пихат╕ сус╕ди-загарбники. Вони – Лицар╕ Св╕тла, гуман╕сти.
Два приклади з╕ св╕тово╖ ╕стор╕╖. Два погляди. Дв╕ сили у Всесв╕т╕. Одна — Б╕ла, а друга — Темна…
М╕сто ╢катеринбург 14 листопада 1924 року б╕льшовики перейменували у Свердловськ на честь Якова Свердлова (1885-1919) — секретаря ЦК парт╕╖, голови ВЦВК. Будучи в Москв╕, в╕н керував операц╕╓ю щодо ф╕зичного знищення с╕м’╖ Романових. «Дом особого назначения» (в╕домий у народ╕ як ╤пат╕╖вський будинок) 1977 року брежн╓вц╕ знесли, щоб не привертати уваги зац╕кавлених до правдиво╖ ╕стор╕╖. Тобто, правляча КПРС, в╕рна спадко╓мниця парт╕╖ б╕льшовик╕в, намагалася приховати в╕д громадськост╕ правду про загибель царсько╖ с╕м’╖. Кер╕вник цього жорстокого теракту Я. Свердлов пережив жертву (царя) всього на ш╕сть м╕сяц╕в: був убитий московським роб╕тником19. Як╕в Юровський (1978-1938), головний розстр╕льник царсько╖ с╕м’╖, працював у Московському ЧК. Тим же ЧК репресований ╕ в 1938 роц╕ розстр╕ляний.
П╕сля розпаду «╕мпер╕╖ зла» — СРСР м╕сту Свердловську повернуто ╕сторичну назву — ╢катеринбург. На м╕сц╕ траг╕чно╖ загибел╕ царсько╖ с╕м’╖ встановлено пам’ятний хрест, до п╕дн╕жжя приносять кв╕ти. На Ваганьк╕вському цвинтар╕ у Москв╕ встановлено хрест на честь Романових. С╕м’я Миколи ╤╤ канон╕зована рос╕йською православною церквою.
Справедлив╕сть перемогла? Н╕. Лише деяк╕ вчинки парт╕╖ б╕льшовик╕в засуджен╕. Н╕ ╖╖ вождь та натхненник терору – Лен╕н, н╕ його ╕деолог╕я не поставлен╕ поза законом. В серц╕ Рос╕╖ – столиц╕ Москв╕ донин╕ поко╖ться мум╕я злочинця Лен╕на, ╕ чимало нащадк╕в поклоняються ╖й. Привид «…бродить по ╢вроп╕, привид комун╕зму…». Чого ще чекати?

Олександр СЕРЕДЮК,
доктор ф╕лософ╕╖, письменник
м. Луцьк

*Войков В. – колишн╕й пасажир «запломбованого вагона». За цю операц╕ю (злочин) його призначили послом у Варшав╕. Донин╕ одна ╕з станц╕й метро у Москв╕ носить ╕м’я царевбивц╕ – Войкова.

Л╤ТЕРАТУРА
9. Рог Е. Ошибка императора. «Личности», № 4, 2007. – С. 22.
10. Там само. – С. 18.
11. Вильтон Р. Последние дни Романовых.
12. ТК «Тон╕с». 19.12.2008. 20.00.
13. Беседовский Г. На пути к Термидору.
14. Вильтон Р. Вказ. праця.
15. Библия. Ин. 8. 44 с.
16. Истоки зла (тайна коммунизма). – Минск, 2002. — С. 67.
17. Мирек А. Красный мираж.
18. «Комментарии», 5. 12. 2008. – С. 29.
19. Рог Е. Вказ. праця. – С. 21.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 15.11.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12544

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков