Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 15.11.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 15.11.2013
ЧИТАЙМО ╤ ПЕРЕЧИТУЙМО КОБЗАРЯ!

Коли б якась добра людина, сповнена бажання стати ще кращою людиною, звернулася до мене з проханням: «Як╕ три-чотири книги б╕лорусько╖ поез╕╖ ви порадите мен╕ перш за все прочитати?» — я, не задумуючись, в╕дпов╕в би: «Читайте «Шляхом життя» ╕ «Спадщину» Купали, «Нову землю» Коласа, «В╕нок» Богдановича, «Материнський дар» Гаруна… Читайте ╕ перечитуйте! Це велик╕ художн╕ в╕дкриття нац╕онального ген╕я, неперевершене уособлення творчого духу народу на перелом╕ його ╕сторично╖ дол╕… Окр╕м названих, — сказав би я добр╕й людин╕, — обов’язково — чу╓те? — обов’язково! — читайте ╕ перечитуйте сьогодн╕ поез╕ю Кобзаря…». «Кобзаря? — почую я у в╕дпов╕дь здивування. — Але х╕ба Кобзар… належить до б╕лорусько╖ л╕тератури?..». «Кобзар, — в╕дпов╕м я, — найб╕льший з великих син╕в укра╖нського народу, найген╕альн╕ший з ус╕х народних поет╕в, яких подарувало св╕тов╕ слов’янство. Адже ж в╕н — безсмертний поет Укра╖ни, найвеличн╕ша й найяскрав╕ша з╕рка на ╖╖ поетичному небосхил╕. Але належить в╕н ус╕м — усьому людству, в тому числ╕ — ╕ нам, б╕лорусам. Читайте його, будь ласка. Читайте ╕ перечитуйте!..».
Таку дав би я пораду добр╕й людин╕. ╤ коли б розговорилися — напевно, пояснив би, чому. Чому особливо важливо звернутися в наш╕ дн╕ до поез╕╖ великого Кобзаря.
Тому, що його слово — в╕чно живе. Слово, народжене у великому, людяному, чесному серц╕. У серц╕, тисяч╕ раз╕в зраненому кривдами, яких в╕н зазнав сам ╕ його знедолений народ, у серц╕, до краю збол╕л╕м в╕д страждань ╕ горя, змордован╕м ╕ розбит╕м у безконечних по╓динках з неправдою ╕ несправедлив╕стю, з усякою мерзотн╕стю ╕ вульгарн╕стю. Погорта╓мо його щоденник — цей р╕дк╕сно╖ зображувально╖ сили людський документ. «Десять рок╕в невол╕, друже м╕й ╓диний, скал╕чили, вбили ╕ в╕ру мою, ╕ над╕ю… Десять рок╕в! Вимовити страшно! А витерп╕ти!..»
Це — про себе, про свою власну долю, — долю великого святомученика Х╤Х стол╕ття. Та незр╕внянно б╕льше в╕н говорить про муки-страждання безправних ╕ знедолених брат╕в сво╖х, про горе-недолю пригн╕ченого, змученого народу.
«Друз╕ мо╖, щир╕ мо╖! Пиш╕ть, подайте голос за цю б╕дну, брудну, опаскуджену чернь! За цього зневаженого безсловесного смерда!»
Такий страшний сво╓ю правдив╕стю голос, такий крик болю, крик на всю Батьк╕вщину ╕ на весь б╕лий св╕т рвався ╕ з його кожного поетичного рядка. Долучення до поез╕╖ Кобзаря — це долучення до в╕чного духу боротьби проти гн╕ту ╕ гнобител╕в, проти деспотизму ╕ тиран╕╖.

...Добра не жди,
Не жди спод╕вано╖ вол╕ —
Вона заснула: цар Микола
╥╖ приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить!..

Так, це в╕н, Кобзар — у сво╖й, можливо, найнеповторн╕ш╕й, найхарактерн╕ш╕й ╕постас╕. Один з найн╕жн╕ших у св╕тов╕й л╕тератур╕ поет╕в, в╕н був ╕ одним з найбезстрашн╕ших в ╕стор╕╖ людства борц╕в проти тиран╕╖, ╕ одним з найнещадн╕ших моральних судд╕в, — коли треба було вершити справедливий суд над злом.
Долучення до поез╕╖ Кобзаря — це долучення до т╕╓╖ внутр╕шньо╖ свободи, без яко╖ поез╕╖ — в прямому сенс╕ слова — не бува╓; долучення до свободи безоглядно╖, беззастережно╖ ╕ не перестраховано╖; долучення до см╕ливост╕ ╕ мужност╕ говорити правду. Саме про це ╕ т╕льки про це просить свою «долю-порадоньку» музу поет:

Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вноч╕,
╤ вдень, ╕ ввечер╕, ╕ рано
Витай зо мною ╕ учи,
Учи неможними устами
Сказати правду.

Долучення до поез╕╖ Кобзаря — це долучення до велико╖, безмежно╖ ╕ непереможно╖ любов╕ ╕ до тако╖ ж безмежно╖, нищ╕вно╖ зневаги. Любов’ю була його р╕дна мати Укра╖на, ╖╖ геро╖чне минуле, ╖╖ добр╕, прост╕ люди, ╖╖ чудов╕ кра╓види ╕ чар╕вн╕ п╕сн╕… А зневагу пробуджували в ньому «юродив╕ д╕ти» Батьк╕вщини — безвольн╕ ╕ пок╕рлив╕, позбавлен╕ почуття людсько╖ ╕ нац╕онально╖ г╕дност╕, христопродавц╕.

Люде, люде!
За шмат гнило╖ ковбаси
У вас хоч мат╕р попроси,
То оддасте.

Долучення до поез╕╖ Кобзаря — це долучення до високо╖, одв╕чно╖ ╕ невмирущо╖ мр╕╖ людей про щастя, про мир ╕ злагоду, про братолюбство на планет╕. У в╕рш╕ «Молитва» великий поет-гуман╕ст зверта╓ться до Всевишнього з таким проханням:

Злоначинающих спини,
У пута кут╕╖ не куй,
В склепи глибок╕ не муруй.
А доброзиждущим рукам
╤ покажи, ╕ поможи,
Святую силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло ╖х
Постави ангели сво╖
╤ чистоту ╖х соблюди.
А вс╕м нам вкуп╕ на земл╕
╢диномисл╕╓ подай
╤ братолюб╕╓ пошли.

Братолюбство — ось про що його ╕ перша, й остання думка, його ╕ перший, ╕ останн╕й клоп╕т! Люди приходять на св╕т, щоб жити братами, по-братськи, ╕ трич╕ прокляття тим, хто ╖х робить ворогами!..
Долучення до поез╕╖ Кобзаря — це долучення до великих, найплодотворн╕ших, найжитт╓здатн╕ших ╕ житт╓дайних традиц╕й в╕тчизняно╖ л╕тератури, в основ╕ яких — правдив╕сть, народн╕сть, демократизм.
Долучення до поез╕╖ Кобзаря — це долучення… Але — спин╕мося! Х╕ба можливо перел╕чити або про╕люструвати все, чим жило серце такого поета, що ув╕брало ╕ та╖ть в соб╕ його слово? Той, хто поставив би перед собою таку мету, — поставив би перед собою завдання непосильне. А головне — нав╕що робити це за читача? Нехай читач сам в╕зьме з полиц╕ книгу ╕ сво╓ в╕дкриття Кобзаря почне самост╕йно. В╕дкриття, в якого ╓ початок, але н╕коли — ск╕льки не читай ╕ не перечитуй — не буде к╕нця.

Н╕л Г╤ЛЕВИЧ,
лауреат Державно╖ прем╕╖ Б╕лорус╕ ╕мен╕ Янки Купали

Переклад з б╕лорусько╖
Данила КОНОНЕНКА

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 15.11.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12551

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков