Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШТРАФ НА РАД╤ОСТАНЦ╤Ю ДРУЖИНИ САДОВОГО НАКЛАДЕНО ЗА ПОРУШЕННЯ МОВНИХ КВОТ
сума штрафу ПрАТ «Рад╕окомпан╕я Люкс» становить 50 520,00 грн.


РАДА ПРИР╤ВНЯЛА ПОРАНЕНИХ П╤Д ЧАС РЕВОЛЮЦ╤╥ Г╤ДНОСТ╤ ДО УЧАСНИК╤В БОЙОВИХ Д╤Й
Верховна Рада ухвалила урядовий закон про внесення зм╕н до закону "Про статус ветеран╕в в╕йни,...


УКРА╥НА ДЕМОНСТРУ╢ ДОСТАТНЬО СКРОМН╤ РЕЗУЛЬТАТИ У БОРОТЬБ╤ З КОРУПЦ╤╢Ю
Про це Ком╕сар ╢вропейського Союзу з питань ╓вропейсько╖ пол╕тики сус╕дства та перемовин ╕з...


У РОС╤╥ ЧИСЛО БАНКРУТСТВ НАБЛИЗИЛОСЯ ДО ╤СТОРИЧНОГО РЕКОРДУ
К╕льк╕сть збанкрут╕лих компан╕й в Рос╕╖ виросла в третьому квартал╕ 2017 року на три в╕дсотки...


ТЕРЕЗА МЕЙ СЬОГОДН╤ – ЦЕ РОНАЛЬД РЕЙГАН ВЧОРА
Прем’╓р Великобритан╕╖ сказала Пут╕ну все, що про нього дума╓ Зах╕д. На заход╕ знають, що...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 22.11.2013
ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦ╤Я ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ЗАВДАННЯ КРИМ╤НАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ЗМ╤СТОВНА КОРЕЛЯЦ╤Я

Право

Загальна декларац╕я прав людини, яку було прийнято ╕ проголошено на зас╕данн╕ Генерально╖ Асамбле╖ ООН 10 грудня 1948 року (дал╕ — Декларац╕я), ось вже ш╕стдесят п’ять рок╕в слугу╓ вз╕рцем правово╖ демократ╕╖ ╕ ╓ ор╕╓нтиром для зд╕йснення захисту прав людини у багатьох кра╖нах св╕ту.
Свого часу Укра╖на, тод╕ — УРСР, також п╕дписала, щоправда, ╕з застереженнями цей м╕жнародний правовий акт ╕ взяла на себе зобов’язання щодо його виконання. Окрем╕ положення Декларац╕╖ було враховано та внесено в╕дпов╕дн╕ зм╕ни до в╕тчизняного законодавства, що призвело до демократизац╕╖ норм Крим╕нально-процесуального кодексу при його розробленн╕ та прийнятт╕ 28 грудня 1960 року. Набуття Укра╖ною незалежност╕ сприяло подальш╕й ╕мплементац╕╖ положень Декларац╕╖ до нац╕онального законодавства, зокрема, крим╕нально-процесуального. Так, новий Крим╕нальний процесуальний кодекс Укра╖ни (дал╕ — КПК, Закон), який набув чинност╕ 19 листопада 2012 р., зм╕стовно зор╕╓нтований на положення Декларац╕╖, насамперед, щодо обов’язкового дотримання прав людини у переб╕гу крим╕нального провадження та судового розгляду крим╕нально╖ справи. Але б╕льш важливим ╓ те, наск╕льки повно та наск╕льки усп╕шно фактично зд╕йсню╓ться реал╕зац╕я цих норм Декларац╕╖ у нац╕ональному законодавств╕, зокрема у чинному КПК. В╕дпов╕дь на ц╕ запитання може ╕ ма╓ дати т╕льки практика як ╓диний критер╕й ╕стини, а також реальний стан справ у сфер╕ крим╕нального судочинства. Разом з тим, статистика ╕ правозастосовна практика протягом року чинност╕ нового КПК св╕дчать, що ╕снують проблеми ╕ певн╕ розб╕жност╕, оск╕льки крим╕нально-процесуальн╕ гарант╕╖ далеко не завжди забезпечують над╕йний захист прав ╕ свобод людини. На наш погляд, заслугову╓ на увагу, як такий, що да╓ змогу отримати в╕дпов╕д╕ на ц╕ та ╕нш╕ запитання, зм╕стовно-пор╕вняльний анал╕з норм Декларац╕╖, як╕ безпосередньо визначають права людини та норм чинного КПК, якими визначено завдання крим╕нального провадження в Укра╖н╕.
Отож Декларац╕я (ст. 3) визнача╓, що «кожна людина ма╓ право на життя, на свободу ╕ на особисту недоторканн╕сть (тут ╕ дал╕ вид╕лено мною — Р. С.)». Зазначен╕ права ╓ природн╕ми та мають бути найб╕льш над╕йно захищен╕ законом ╕ забезпечен╕ державою стосовно кожно╖ людини. Серед завдань крим╕нального провадження (ст. 2 КПК) визначено, без сумн╕ву, важливе завдання — захист особи, сусп╕льства та держави в╕д крим╕нальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних ╕нтерес╕в учасник╕в крим╕нального провадження. Але, як бачимо, зам╕сть забезпечення захисту прав людини, ╖╖ життя, свободи, особисто╖ недоторканност╕, до перел╕ку яких можна долучити й здоров’я, КПК м╕стить узагальнююче — «захист особи», а також захист «прав», «свобод» та «законних ╕нтерес╕в», але лише учасник╕в крим╕нального провадження.
Не менш важливим завданням в╕тчизняного крим╕нального провадження, яке т╕сно кореспонду╓ться з правами людини, визначено завдання «…забезпечення швидкого, повного та неупередженого розсл╕дування ╕ судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив крим╕нальне правопорушення, був притягнутий до в╕дпов╕дальност╕ в м╕ру сво╓╖ вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений». Як людина, що ма╓ досв╕д сл╕дчо╖ д╕яльност╕, можу засв╕дчити: розв’язання зазначених завдань важке ╕ складне, а тому потребу╓ належного р╕вня фаховост╕, добросов╕сност╕ та порядност╕ в╕д сп╕вроб╕тник╕в оперативних п╕дрозд╕л╕в, сл╕дчих, прокурор╕в, судд╕в ╕ адвокат╕в. Будь-яка, нав╕ть одна, слабка ланка у цьому ланцюгу чи чи╓сь зловживання неминуче призведуть до порушення ЗАКОНУ, до порушення прав когось ╕з людей — учасник╕в крим╕нального провадження.
Завдання «швидкого розсл╕дування» у загальному сенс╕ поляга╓ у тому, що розсл╕дування справи ма╓ бути проведено у можливо короткий терм╕н, але без шкоди для якост╕ та повноти ╕ не п╕зн╕ше строк╕в, визначених законом. Чинний закон (ч. 1 ст. 219 КПК) визнача╓, що досудове розсл╕дування повинно бути зак╕нчено: 1) протягом одного м╕сяця з дня пов╕домлення особ╕ про п╕дозру у вчиненн╕ (нею — Р. С.) крим╕нального проступку; 2) протягом двох м╕сяц╕в з дня пов╕домлення особ╕ про п╕дозру у вчиненн╕ (нею — Р. С.) злочину. Але чи дотримуються цих строк╕в органи д╕знання та сл╕дч╕? Як св╕дчить практика — не завжди. ╤ причини цьому бувають р╕зн╕. Кр╕м випадк╕в безп╕дставного порушення строк╕в розсл╕дування, виника╓ об’╓ктивна неможлив╕сть зак╕нчити розсл╕дування у визначен╕ законом строки. А тому ╕сну╓ додаткове розсл╕дування, тобто продовження його строку в порядку, передбаченому законом. Зг╕дно з ч. 2 ст. 219 КПК строк досудового розсл╕дування може бути продовжений в╕д дня пов╕домлення особ╕ про п╕дозру: 1) до двох м╕сяц╕в — у вчиненн╕ крим╕нального проступку; 2) до шести м╕сяц╕в — у вчиненн╕ злочину невелико╖ або середньо╖ тяжкост╕; 3) до дванадцяти м╕сяц╕в — у вчиненн╕ тяжкого або особливо тяжкого злочину. ╤ н╕як не б╕льше.
Вимога повноти розсл╕дування означа╓, що мають бути встановлен╕ вс╕ обставини вчинення крим╕нального правопорушення, мотив ╕ мета його вчинення, винуват╕сть особи, яка його вчинила, вид ╕ розм╕р шкоди, а також обставини, що впливають на ступ╕нь тяжкост╕ правопорушення, обтяжують чи пом’якшують покарання, тобто визначений законом предмет доказування у конкретному крим╕нальному провадженн╕ (ст. 91 КПК). А ось розв’язання завдання неупередженост╕ розсл╕дування та судового розгляду, як ╕ визначення розумного строку судового розгляду, оц╕нка доказ╕в за сво╖м внутр╕шн╕м переконанням — ╓, на нашу думку, категор╕ями не ст╕льки правовими, ск╕льки етично-ф╕лософськими, як╕ залежать, насамперед, в╕д сов╕ст╕, шляхетност╕ та порядност╕ окремого сл╕дчого, прокурора, судд╕.
Щодо судового розгляду, то в суд╕ першо╖ ╕нстанц╕╖ в╕н ма╓ бути проведений ╕ завершений протягом розумного строку (ст. 318 КПК). За такими ж правилами, з урахуванням певних особливостей зд╕йсню╓ться й апеляц╕йний розгляд, тобто перегляд р╕шення суду першо╖ ╕нстанц╕╖ (ч. 1 ст. 405 КПК). Такий п╕дх╕д ╕ надання суддям права особисто визначати «розумний строк» судового розгляду сам по соб╕ не може вважатися н╕ поганим, н╕ добрим. Разом з тим, в╕дсутн╕сть певного крайнього строку на практиц╕ подекуди призводить до того, що судовий розгляд з р╕зних, нер╕дко й суб’╓ктивних причин невиправдано затягу╓ться, що не сприя╓ захисту прав, зокрема, потерп╕ло╖ в╕д злочину людини, як ╕ прав цив╕льного позивача у справ╕. Касац╕йне провадження ма╓ бути в╕дкрито протягом п’яти дн╕в з дня надходження касац╕йно╖ скарги, якщо нема╓ п╕дстав для залишення скарги без руху, повернення ╖╖ скаржнику або в╕дмови у в╕дкритт╕ касац╕йного провадження (ч. 1 ст. 428 КПК). Протягом десяти дн╕в п╕сля в╕дкриття касац╕йного провадження суддя-допов╕дач ма╓ зд╕йснити п╕дготовку касац╕йного розгляду, а п╕сля завершення п╕дготовчих д╕й та отримання матер╕ал╕в крим╕нального провадження — постановити ухвалу про призначення касац╕йного розгляду (ч. 1 ╕ 3 ст. 430 КПК), який зд╕йсню╓ться зг╕дно з правилами розгляду в суд╕ апеляц╕йно╖ ╕нстанц╕╖ з урахуванням особливостей, передбачених законом (ч. 1 ст. 434 КПК). Важливо дотримуватися цих строк╕в, як ╕ процедури, визначено╖ Законом.
Розв’язання завдань щодо швидкого ╕ повного розсл╕дування та встановлення особи, яка вчинила злочин, у б╕льшост╕ випадк╕в буде означати й розкриття злочину та св╕дчити про нев╕дворотн╕сть покарання. Якщо ж звернутися до оф╕ц╕йно╖ статистики, то з’ясу╓ться, що значна к╕льк╕сть злочин╕в, особливо крад╕жки особистого майна громадян та ╕нш╕, тривалий час залишаються нерозкритими. Наприклад, якщо взяти до уваги крим╕ногенну ситуац╕ю в Криму, то за останн╕ роки резонансн╕, не виключено, що замовн╕, вбивства гол╕в с╕льських, селищних ╕ м╕ських рад все ще залишаються нерозкритими. Кр╕м того, ╕ про що добре в╕домо прац╕вникам правоохоронних орган╕в, ╕сну╓ й латентна злочинн╕сть, зокрема, щодо статевих злочин╕в, розкрадань, хабарництва, шахрайства, яка становить, за оц╕нками фах╕вц╕в, не менше 20-30 в╕дсотк╕в до загально╖ (оф╕ц╕йно╖) к╕лькост╕ злочин╕в. Такий стан речей з розкриттям злочин╕в, будь то побутов╕ крад╕жки, грабеж╕, розбо╖ чи вбивства, св╕дчить про недостатн╕й р╕вень фаховост╕ прац╕вник╕в правоохоронних орган╕в ╕ в╕дпов╕дно про неналежний захист конституц╕йних прав людини. Кр╕м того, визначене завдання «забезпечення повноти розсл╕дування ╕ судового розгляду» не може, на нашу думку, зам╕нити таку вимогу, як всеб╕чн╕сть, а неупереджен╕сть — об’╓ктивн╕сть розсл╕дування та судового розгляду ╕ чого, на жаль, не передбачено серед завдань крим╕нального провадження (ст. 2 КПК) та що ╓ важливим у справ╕ усп╕шного зд╕йснення ефективного захисту людини в╕д крим╕нальних правопорушень.
Стаття 5 Декларац╕╖ визнача╓: «Н╕хто не повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижу╓ його г╕дн╕сть, поводження ╕ покарання». А також: «Н╕хто не може зазнавати безп╕дставного арешту, затримання або вигнання» (ст. 9). У цьому контекст╕ актуальним, з урахуванням сучасних укра╖нських реал╕й, на наш погляд, ╓ завдання крим╕нального провадження, яке визнача╓, щоб «жодна особа не була п╕ддана необ╜рунтованому процесуальному примусу». Насамперед, йдеться про недопущення необ╜рунтованого (тобто незаконного — Р. С.) застосування заход╕в забезпечення крим╕нального провадження, а саме: приводу, накладення грошового стягнення, обмеження у користуванн╕ спец╕альним правом, в╕дсторонення в╕д посади, вилучення майна, арешту, затримання особи чи застосування запоб╕жних заход╕в (ст. 131 ╕ глави 10-18 КПК) або ж необ╜рунтоване, безп╕дставне проведення сл╕дчих (розшукових) ╕ негласних сл╕дчих (розшукових) д╕й (глава 20 ╕ 21 КПК). Найб╕льш тяжким порушенням прав людини ╓ ухвалення незаконного або необ╜рунтованого вироку чи ╕ншого судового р╕шення у крим╕нальн╕й справ╕ (ст. 370 КПК).
«Вс╕ люди р╕вн╕ перед законом ╕ мають право без будь-яко╖ р╕зниц╕ на р╕вний ╖хн╕й захист законом…» — визнача╓ стаття 7 Декларац╕╖. Якщо звернутися до зм╕сту завдань, визначених КПК, то в╕н м╕стить ще одне важливе для будь-яко╖ демократично╖, правово╖ держави завдання «…щоб до кожного учасника крим╕нального провадження була застосована належна правова процедура». Вбача╓ться, що саме дотримання належно╖ (визначено╖ законом — Р. С.) правово╖ процедури ╓ важливою гарант╕╓ю захисту прав ╕ законних ╕нтерес╕в ус╕х суб’╓кт╕в крим╕нального провадження. Зокрема, йдеться про прийом подано╖ заяви чи пов╕домлення про вчинене крим╕нальне правопорушення ╕ сво╓часне (не п╕зн╕ше 24 год.) внесення про це в╕домостей до ╢диного ре╓стру досудових розсл╕дувань, дотримання правово╖ процедури у переб╕гу розсл╕дування, зокрема, при визначенн╕ п╕дстав ╕ провадженн╕ сл╕дчих (розшукових) д╕й та розгляду справи в суд╕ першо╖ ╕нстанц╕╖, а також апеляц╕йного та касац╕йного розгляду.
У справ╕ забезпечення та захисту прав людини у крим╕нальному провадженн╕ важливим ╓ можлив╕сть отримання нею необх╕дно╖ правово╖ допомоги. Конституц╕я Укра╖ни (ч. 1 ст. 59) гаранту╓ кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога нада╓ться безоплатно. Такий закон д╕йсно ╕сну╓. Прийнятий ще у 2011 роц╕ Закон ма╓ назву: «Про безоплатну правову допомогу». Надання первинно╖ безоплатно╖ правово╖ допомоги Законом покладено, кр╕м орган╕в виконавчо╖ влади, на органи м╕сцевого самоврядування, тобто с╕льськ╕, селищн╕, районн╕ ради. По-перше, минув р╕к, а населення не скр╕зь нав╕ть зна╓ про ╕снування цього Закону, а по-друге, майже нереально отримати там необх╕дну, а головне — квал╕ф╕ковану правову допомогу через в╕дсутн╕сть фах╕вц╕в-юрист╕в. А ось вторинну, тобто у крим╕нальних справах, безоплатну правову допомогу через Центри надання тако╖ допомоги при управл╕ннях ╕ в╕дд╕лах юстиц╕╖ мають надавати лише адвокати. ╤ взагал╕ захист у крим╕нальних справах тепер зд╕йснюють виключно адвокати, що означа╓ не що ╕нше, як монопол╕ю у справ╕ зд╕йснення захисту. Це також закр╕плено й у новому (набув чинност╕ 15 серпня 2012 року) Закон╕ «Про адвокатуру та адвокатську д╕яльн╕сть». Аналог╕чного зм╕сту норму знаходимо й у ст. 45 КПК. Але ж Конституц╕я Укра╖ни (ст. 59) ч╕тко визнача╓, що кожен ╓ в╕льним у вибор╕ захисника сво╖х прав. ╤ будь-якого винятку, наприклад, про те, що захист у крим╕нальному провадженн╕ зд╕йснюють т╕льки адвокати, Основний закон держави не м╕стить. Запитання до тих, хто чита╓ ц╕ рядки: «А кого б Ви хот╕ли мати захисником для себе: фахового, досв╕дченого юриста, який не ма╓ св╕доцтва на право займатися адвокатською д╕яльн╕стю чи адвоката з ╢диного ре╓стру адвокат╕в, який ма╓ неяк╕сну репутац╕ю та ще й бере за це чимал╕ грош╕?». Запитання, як кажуть, риторичне, а в╕дпов╕дь ╓ очевидною. Отже, головним ╓ дов╕ра до захисника, як╕сть надання ним юридичних послуг та ефективне зд╕йснення захисту, а не наявн╕сть «адвокатсько╖ л╕ценз╕╖». До того ж тепер позбавлено права бути захисником нав╕ть близьких родич╕в обвинуваченого, п╕дсудного, засудженого, виправданого, як це передбачав попередн╕й КПК (ст. 44), що ╓ певним звуженням прав громадян Укра╖ни.
Запровадження у в╕тчизняному крим╕нальному процес╕ такого правового ╕нституту, як мед╕ац╕я (ст. 468 КПК), передбача╓ укладення угоди про примирення м╕ж потерп╕лим ╕ п╕дозрюваним (обвинуваченим) та н╕бито теж ма╓ на мет╕ захист прав, оск╕льки да╓ можлив╕сть не призначати винуват╕й особ╕ реального покарання. Разом з тим, таке примирення можливе лише за виконання певних умов. Так, важливою умовою мед╕ац╕╖ ╓ ╖╖ матер╕альна складова, а саме — згода п╕дозрюваного чи обвинуваченого в╕дшкодувати збитки, завдан╕ потерп╕лому. Тобто питання, чи понесе винуватий реальне покарання або буде в╕н на свобод╕ — безпосередньо залежить в╕д його матер╕ального статку й ф╕нансових можливостей. Отже, про р╕вн╕ можливост╕ щодо реал╕зац╕╖ права та в╕льного доступу вс╕х до мед╕ац╕╖ йтися не може.
Щодо зд╕йснення судочинства ╕ функц╕онування судово╖ системи, то Декларац╕я м╕стить так╕ важлив╕ положення: «Кожна людина ма╓ право на ефективне поновлення у правах компетентними нац╕ональними судами в раз╕ порушення ╖╖ основних прав, наданих ╖й Конституц╕╓ю або законами» (ст. 8); «Кожна людина для визначення ╖╖ прав ╕ обов’язк╕в ╕ для встановлення об╜рунтованост╕ пред’явленого ╖й крим╕нального обвинувачення ма╓ право на п╕дстав╕ повно╖ р╕вност╕ на те, щоб ╖╖ справа була розглянута прилюдно ╕ з додержанням ус╕х вимог справедливост╕ незалежним ╕ безсторонн╕м судом» (ст. 10); «Кожна людина, обвинувачена у вчиненн╕ злочину, ма╓ право вважатися невинною доти, доки ╖╖ винн╕сть не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому ╖й забезпечують ус╕ можливост╕ для захисту» (ст. 11). Про можлив╕сть отримання безоплатно╖ правово╖ допомоги ╕ монопол╕ю «адвокатського захисту» — вже вказувалося. А от стан суд╕вництва, зокрема й факти виб╕ркового правосуддя, змушують наших громадян вдаватися до крайн╕х заход╕в ╕ шукати справедливост╕ в ╢вропейському Суд╕ з прав людини. Зб╕льшення звернень ╕ справ, як╕ розглянуто останн╕ми роками ╢вропейським Судом з прав людини за позовами громадян Укра╖ни проти сво╓╖ держави, та к╕льк╕сть позитивних р╕шень, а також чимал╕ суми грошових стягнень — св╕дчать про те, що далеко не все гаразд з в╕тчизняним правосуддям╕ суддями, як╕ його зд╕йснюють. Закон Укра╖ни в╕д 7 липня 2010 року «Про судоустр╕й ╕ статус судд╕в» (так звана «Мала судова реформа»), який зм╕цнив судд╕вську незалежн╕сть ╕ покращив матер╕альне становище судд╕в, на жаль, сутт╓во не вплинув на зменшення к╕лькост╕ судд╕вських помилок ╕ зловживань. Звичайно, це суб’╓ктивне, оц╕ночне судження. Але ж ╓ ╕ соц╕олог╕чн╕ досл╕дження з ц╕╓╖ проблеми, а головне — громадська думка та певний негативний ╕м╕дж судд╕в у сусп╕льств╕.
У новому КПК (ст.ст. 480-482) закр╕плено особливий порядок крим╕нального провадження стосовно народного депутата Укра╖ни, судд╕ Конституц╕йного Суду ╕ профес╕йного судд╕, а також присяжного ╕ народного зас╕дателя (при зд╕йсненн╕ ними правосуддя), кандидата у Президенти Укра╖ни, Уповноваженого Верховно╖ Ради з прав людини, голови Рахунково╖ палати, його заступник╕в, головного контролера та секретаря палати, депутата м╕сцево╖ ради, адвоката, Генерального прокурора Укра╖ни та його заступника. Особливий порядок крим╕нального провадження, а саме: письмове пов╕домлення про п╕дозру, особливий порядок притягнення до в╕дпов╕дальност╕, затримання ╕ обрання запоб╕жного заходу ╓ в╕дм╕нними та певною м╕рою дискрим╕нац╕йними в╕дносно вс╕х ╕нших громадян Укра╖ни. Кр╕м того, новий КПК (ч. 9 ст. 31 КПК) передбача╓ зд╕йснення крим╕нального провадження (судового розгляду — Р. С.) шляхом утворення особливого (за складом — Р. С.) суду для тих службових ос╕б, як╕ займають особливо в╕дпов╕дальне становище. Але згадаймо, що у ст. 7 Декларац╕╖ визначено: «Вс╕ люди р╕вн╕ перед законом ╕ мають право без будь-яко╖ р╕зниц╕ на р╕вний ╖хн╕й захист законом» ╕ норму Конституц╕╖ Укра╖ни, а саме ч. 1 ст. 24, яка визнача╓ та гаранту╓: «Громадяни мають р╕вн╕ конституц╕йн╕ права ╕ свободи та ╓ р╕вними перед законом». Невже ╕ тут потр╕бно, щоб Венец╕анська ком╕с╕я робила застереження та виправляла наш КПК?
П╕дсумовуючи, вважа╓мо за доц╕льне п╕дкреслити, що не т╕льки зм╕стовна кореляц╕я норм нового КПК ╕ норм Декларац╕╖ ╓ важливими для крим╕нального провадження, зокрема для забезпечення над╕йного захисту прав людини. Не менш важливими та такими, що заслуговують на увагу, на нашу думку, ╓ положення, що ╖х м╕стить Преамбула Декларац╕╖, зокрема таке: «…необх╕дно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиран╕╖ ╕ гноблення». Якщо взяти т╕льки три найб╕льш резонансн╕ под╕╖, що в╕дбулися в Укра╖н╕ у 2013 роц╕, пов’язан╕ з дотриманням прав людини, — «Врад╕╖вську справу», штурм Ки╖всько╖ м╕сько╖ державно╖ адм╕н╕страц╕╖ ╕ м╕тинг протесту б╕ля Полтавсько╖ м╕сько╖ ради, то ста╓ зрозум╕ло, що попри все вони були спрямован╕ не ст╕льки, а точн╕ше, не т╕льки проти м╕л╕ц╕╖, голови КМДА чи голови м╕ськради. Вони були протестом проти влади, проти ╕снуючо╖ системи, яка не т╕льки не захища╓ законн╕ права людей (на захист в╕д злочин╕в, на свободу вибору, на г╕дне життя), а й сама ╖х порушу╓. А тому серед завдань крим╕нального провадження (ст. 2 КПК) ма╓ бути, на наш погляд, ╕ таке превентивне завдання, як «забезпечення захисту людини в╕д протиправних д╕янь ╕ р╕шень орган╕в влади та ╖хн╕х посадових ос╕б». Як гарант╕я влади народу ╕ захисту прав людини, визначених Декларац╕╓ю, в Основному закон╕ держави ма╓ бути закр╕плено право народу Укра╖ни на збройний протест у раз╕ спроби будь-ким встановити диктатуру чи узурпувати владу в кра╖н╕.

Роман САВОНЮК,
доцент, кандидат юридичних наук,
заслужений юрист АР Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12576

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков