Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 22.11.2013
П╤СНЯ В╤Д ДУШ╤ ╤ ДЛЯ ДУШ╤

П╕сенна св╕тлиця

Вс╕, хто любить Укра╖ну, люблять ╖╖ по-сво╓му. Хтось тору╓ шлях у пол╕тику, аби бути корисним сво╖й держав╕, хтось, навчаючи д╕тей та молодь, заклопотаний тим, щоб розбудити в них патр╕отичн╕ почуття, а хтось просто щиро рад╕╓, коли луна╓ переможний державний г╕мн нашо╖ кра╖ни на спортивних аренах св╕ту. У Ореста Федоровича Мартин╕ва ╓ б╕льше, н╕ж у ╕нших, — в╕н ма╓ п╕сню, яку недаремно називають душею народу ╕ яка водночас очища╓, удосконалю╓, вихову╓ народну душу. ╤ ця п╕сня – р╕дна, укра╖нська, така ж в╕льна ╕ широка, як голос сп╕вака, ╕ така сама задушевна, мелод╕йна та щемка. Вт╕м, окр╕м класичних п╕сень, таких, як «Реве та стогне Дн╕пр широкий», «Два кольори», «Сто╖ть гора високая», в╕н да╓ крила ще й новим п╕сням, сп╕впрацюючи з кримськими авторами, прихильниками укра╖нсько╖ п╕сн╕. Не кожна з них «вилетить» за меж╕ кримсько╖ столиц╕, але ╓ й так╕, як «Люб╕ть Укра╖ну» (на слова Володимира Сосюри, музика Мойсея Вал╕да), що здобули всеукра╖нське визнання, ця п╕сня, зокрема, пос╕ла перше м╕сце на конкурс╕ в Ки╓в╕.
Одним ╕з основних критер╕╖в, як╕ врахову╓ сп╕вак, включаючи щось до свого репертуару, ╓ патр╕отична настро╓н╕сть п╕сн╕ або ж ор╕╓нтац╕я в н╕й на укра╖нську тематику та народну символ╕ку. Так було ╕ за минулих час╕в, коли Укра╖на вважалася лише «окра╖ною» радянсько╖ ╕мпер╕╖, бо в п╕сн╕ для Ореста Мартин╕ва звучав ╕ голос його матер╕ Галини, яка любила сп╕вати ╕ чи╖ молод╕ роки пройшли на ╤вано-Франк╕вщин╕, ╕ скрипка батька Федора, що траг╕чно загинув у 1947 роц╕, коли Орест був ще зовс╕м маленьким. В╕н ╕ сам народився в с. Бовш╕в, що на ╤вано-Франк╕вщин╕, там пройшло ранн╓ дитинство ╕ розпочалися шк╕льн╕ роки. ╤ хоча невдовз╕ доля закинула ╖х на Донеччину, навчатися в училищ╕ хлопчина по╖хав до ╤вано-Франк╕вська, де жила його бабуся, т╕ кра╖ стали ╕ в подальшому джерелом його натхнення, а через певний час ╕ дом╕вкою для його дочки та онук╕в.
Але це – в майбутньому, а для випускника семир╕чки м. Запор╕жжя, де оселилася родина вже разом з другим, хоч ╕ не р╕дним батьком Йосипом, ц╕лком прийнятним був фах столяра-червонодеревника, хоча, звичайно, мр╕яв в╕н не про це – хот╕лося удосконалювати свою гру на улюбленому баян╕. Тож п╕сля здобуття техн╕чно╖ осв╕ти ╕ подався юнак до ╤вано-Франк╕вського музичного училища, але директорка його розчарувала, хоча водночас ╕ дала добру пораду: музичне училище поки що не для нього, воно потребу╓ б╕льш серйозно╖ п╕дготовки, але ц╕лком реально вступити до культурно-просв╕тнього училища, що в Снятин╕.
╤ вона знала, що говорила: Ореста зарахували на хорове в╕дд╕лення цього училища, й неспод╕вано для себе в╕н почав сп╕вати. Слухаючи, як це роблять в╕дом╕ сп╕ваки, в╕н продемонстрував швидке творче зростання ╕ незабаром вже сп╕вав як сол╕ст з хором та виступав перед широкою аудитор╕╓ю.
Тепер можна було подумати ╕ про консерватор╕ю, яку ╕ зак╕нчив у 1970 роц╕ в Ки╓в╕ з квал╕ф╕кац╕╓ю концертний сп╕вак.
П╕сля навчання 26-р╕чний Орест Мартин╕в почав працювати в Черн╕гов╕ в музичн╕й ф╕лармон╕╖. Та над ним, як дамокл╕в меч, вис╕ла арм╕йська служба, в╕д яко╖ можна було «заховатися» десь в Сиб╕ру, поки мине призовний в╕к, а можна було просто п╕ти назустр╕ч сво╖й дол╕. Сп╕вак зробив останн╓, але ж не бездумно, спочатку в╕н прослухався в Ки╖вському ансамбл╕ п╕сн╕ й танцю, а пот╕м п╕шов до в╕йськкомату. Служба тривала для нього один р╕к ╕ мало чим в╕др╕знялася в╕д цив╕льного життя, бо, як ╕ ран╕ше, не розлучався з п╕снею. Так в його репертуар╕ з’явилася арм╕йська тематика, яка в майбутньому набула розвитку ╕ поповнила його нагородний список почесним знаком «За самов╕ддану працю у Збройних Силах Укра╖ни» (2010 р.), медаллю «Захиснику В╕тчизни» (1999 р.) тощо.
А житт╓ва стежина пом╕ж тим привела Ореста Мартин╕ва до Криму. ╤ не випадково, бо тут п╕д Бахчисара╓м оселилися його батьки. Працювати почав у Кримському укра╖нському музично-драматичному театр╕, та квартирне питання незабаром його по╓днало з естрадним оркестром «Крим», разом з яким понад 10 рок╕в ╖здив сп╕вак по п╕дпри╓мствах, селах ╕ м╕стах п╕вострова з концертами. А коли оркестр розформували, на р╕к пов’язав сво╓ життя з вокально-╕нструментальним ансамблем «Тавр╕я» ╕ цим би не обмежився, аби не з╕рвав голос, порушивши одне ╕з зал╕зних правил: хворому не сп╕вати. А профес╕йний сп╕вак без голосу це теж саме, що ╕ танцюрист без н╕г. Коли знаряддя прац╕ – голосовий апарат, з ним треба поводитися, як з надзвичайно дорогим ╕ крихким ╕нструментом, ╕накше можуть оч╕кувати досить бол╕сна переквал╕ф╕кац╕я ╕ зовс╕м не парадний б╕к життя. Тож Орест Федорович не знайшов н╕чого л╕пшого, як стати вантажником, поки голосов╕ зв’язки будуть в╕дпочивати ╕ в╕дновлятися.
Тепер в╕н вже добре розум╕в: його обдарування вимага╓ особливого ставлення. З ц╕╓╖ причини перестав ╕ сп╕вати при Свято-Тро╖цькому храм╕, в╕ддавши цьому чимало рок╕в, бо част╕ше, н╕ж в прим╕щенн╕, це доводилося робити на вулиц╕ п╕д час яко╖сь урочисто╖ ходи, особливо на Р╕здво Христове, вдихаючи при цьому морозне зимове пов╕тря.
Зг╕дно з картами Таро, починаючи з 39 рок╕в, людина припиня╓ сво╓ особисте зростання ╕ ста╓ вчителем, забезпечуючи його для ╕нших. Орест Федорович теж долучився до педагог╕чно╖ прац╕, але значно п╕зн╕ше, ╕ творчий розвиток артиста при цьому не припинився. Його робота в культурно-просв╕тньому училищ╕, де в╕н розпочинав як заступник директора, майже зб╕глася з першим десятир╕ччям Укра╖нсько╖ державност╕, тож сп╕вак в╕дчув лише новий приплив сил ╕ натхнення. Не завжди ╕ не все було у нього гладко за радянських час╕в, хоч ╕ побував п╕д час хрущовсько╖ в╕длиги в Польщ╕ та Н╕меччин╕. А ось в Англ╕ю його не пустили, дарма що спакував вал╕зи, приготував концертний одяг. П╕сн╕, як╕ в╕н виконував у склад╕ ансамблю, д╕сталися ╕ншому, бо «кедеб╕стам» не сподобалося територ╕ально неблагонад╕йне походження артиста, який народився у «бандер╕вських» краях. Й хоча можна прожити ╕ без Англ╕╖, це все ж таки зачепило за живе. Кадров╕ перестановки в училищ╕ призвели до того, що його кер╕вний склад разом з О. Мартин╕вим перейшов працювати до музичного училища, де сп╕вак ще повн╕ше, без зайвих пересторог в╕ддався власн╕й творчост╕. Актив╕зувалася його сп╕впраця з кримськими композиторами, такими, як Володимир Могильницький, Володимир Малий та В╕тал╕й Лазаренко, як╕ полюбляли писати музику на слова кримських автор╕в. Записи п╕сень Ореста Мартин╕ва на рад╕о ╕ телебаченн╕ стають регулярними, а на День незалежност╕ його п╕сн╕ незм╕нно лунають в Будинку оф╕цер╕в, де встиг попрацювати сп╕вак зав╕дувачем музично╖ частини в останн╕ роки сво╓╖ трудово╖ б╕ограф╕╖. Його «Марш в╕йськ берегово╖ оборони» особливо полюбився солдатам ╕ супроводжував ╖х в дороз╕ у гаряч╕ точки. Безв╕дмовно брав участь Орест Мартин╕в ╕ в укра╖нських громадських заходах. Робив це на за грош╕, а з душею ╕ для душ╕.
Коли виходив на сцену, судячи по оплесках, рад╕сно поринала в дивосв╕т його п╕сн╕ не лише я, але ╕ вс╕ в зал╕, в╕дпочиваючи в╕д буденних обов’язк╕в та проблем. Особливо запам’яталося, як сп╕вав в╕н на вечор╕ з нагоди ш╕стдесятир╕ччя першого редактора «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Олександра Кулика, який не дожив до ц╕╓╖ дати. П╕сня так розворушила душу, що захот╕лося п╕д╕йти до виконавця ╕ сказати йому щось особливе. Але ж х╕ба п╕д╕йдеш, адже в╕н – з╕рка, ╕ якби жив ╕ працював у Ки╓в╕, про це знала б уся Укра╖на.
╤ ось тепер дуже при╓мно було дов╕датись, що в╕н пост╕йно передплачу╓ «Кримську св╕тлицю», на в╕дм╕ну в╕д деяких наших вдаваних прихильник╕в, що звикли лише подавати в газету сво╖ парт╕йн╕ звернення. Прив╕тав п╕снею юв╕лярку сп╕вак ╕ на свят╕ ╖╖ 20-р╕ччя. А на презентац╕╖ книги нашого головного редактора В╕ктора Качули та його дочки Юл╕ Орест Мартин╕в виконував ╖хн╕ п╕сн╕, що частково ув╕йшли до його компакт-диску, присвяченого 200-р╕ччю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Цей диск буде презентовано в Центральн╕й науков╕й б╕бл╕отец╕ ╕м. Толстого ближче до святково╖ дати.
На ньому – п╕сн╕ безпосередньо на слова нашого укра╖нського ген╕я, а також на Шевченк╕вську тематику та декого з тих, хто спор╕днений з ним духовно ╕ в╕добража╓ це в сво╖й творчост╕. Нав╕ть далеко не профес╕йн╕ тексти окремих п╕сень тут не викликають роздратування – ╖хн╕ вади компенсуються мелод╕╓ю, музичним супроводом та прекрасним емоц╕йним виконанням. Вт╕м, сп╕вак з╕зна╓ться, що для нього ╓ дуже важливим як╕сний зм╕стовний текст, на в╕дм╕ну в╕д сучасно╖ «попси», коли можна п╕вгодини висп╕вувати к╕лька сл╕в. Музикою не для душ╕, а для н╕г в╕н назвав те, що пропону╓ться молодому покол╕нню сьогодн╕. Та попри долю тепер╕шн╕х п╕сень-однодн╕вок, на думку Ореста Мартин╕ва, класична укра╖нська п╕сня буде жити завжди ╕, що б там не диктували мода та аматорство нин╕шн╕х музичних законодавц╕в, знайдуться люди, як╕ будуть цю п╕сню пропагувати ╕ шанувати. ╥╖ залюбки сп╕вали за тотал╕тарного режиму, сп╕вали ╕ «помаранчев╕» демократи, сп╕вають й прихильники нин╕шньо╖ влади, яку я попросила Ореста Федоровича охарактеризувати щодо впливу на свободу слова.
— Ви як писали в сво╖й газет╕ правду, так ╕ пишете, ╕ «Кримську св╕тлицю», що вже помирала, в╕дроджено за нин╕шньо╖ влади. Що тут додати? – в╕дпов╕в сп╕вак, адже добре пам’ята╓ газетну ╕стор╕ю ╕ вс╕ роки вбол╕вав за нашу долю.
Заслужений прац╕вник культури Криму та лауреат почесно╖ прем╕╖ АРК Орест Мартин╕в надиха╓ на творч╕сть багатьох сво╖х шанувальник╕в. Укра╖нець з Полтавщини Анатол╕й ╤ванович Б╓л╕ч вже п╕дготував на його п╕сн╕ п’ятнадцять кл╕п╕в, ╕ ця робота трива╓. ╥╖ важко назвати прибутковою, та в╕н, як ╕ сам Орест Мартин╕в, належить до того покол╕ння, для якого на першому м╕сц╕ сто╖ть ╕дея, а не грош╕. ╤дея звеличувати свою В╕тчизну та прославляти кращих ╖╖ д╕тей, що залишили на ц╕й земл╕ в╕дбиток сво╖х таланту ╕ любов╕, ╕дея, що дозволя╓ п╕днятися на таку ж саму сходинку слави, нав╕ть не пом╕чаючи цього, бо це – не мета, а насл╕док того, що працював лише на замовлення власного, в╕дданого сво╖й земл╕ серця.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12584

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков