Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2013 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 29.11.2013
ПАС╤ОНАР╤╥ ТРИМАЮТЬ УКРА╥НУ НА ПЛАВУ

Журнал╕стський хл╕б тим ╕ духмяний, що журнал╕ст може контактувати з найкращими людьми нашого сусп╕льства. П╕д час по╖здок до столиц╕ н╕коли не минаю ╤рпеня, адже тут ╓ дек╕лька наших передплатник╕в. Завжди рад╕ю ╖хн╕м усп╕хам, засмучуюся невдачам. Цього разу застав не в найкращому стан╕ в╕домого укра╖нського ф╕лолога професора Василя Горбачука. В╕к ╕ хвороба даються взнаки... Зате Василь Тихонович похвалився, що попри важкий стан ╕ прикут╕сть до л╕жка (серйозн╕ проблеми ╕з хребтом) в╕н упродовж 2013 року зак╕нчив давно задуману книгу «Укра╖нський повстанський рух на Берестейщин╕ в середин╕ ХХ стол╕ття». Я завжди захоплювався продуктивн╕стю прац╕ вих╕дця з Берестейщини, який три десятил╕ття прожив на Донбас╕, але останн╕ роки свого життя вир╕шив провести поряд з Ки╓вом. Та це й зрозум╕ло, адже вс╕ думки й помисли пана Горбачука пов’язан╕ з Укра╖ною. А Ки╖в створю╓ кращ╕ умови для самореал╕зац╕╖. Звернув увагу на мальований портрет берестейця, що висить на ст╕н╕ його робочого каб╕нету, — там обличчя ф╕лолога в обрамленн╕ пшеничних колоск╕в. Це родич╕ колись вир╕шили, що саме такий портрет найкраще в╕добража╓ характер Василя Тихоновича. Адже в╕н, н╕би залюблений у р╕дну справу агроном, що з ранку до вечора працю╓ на пол╕; ось т╕льки цим безмежним ланом для професора ╓ вся Укра╖на.

КОЗАЦЬКИЙ ПИСАР — ПОПУЛЯРИЗАТОР М╤СЦЕВИХ ТАЛАНТ╤В

Не менш хвилюючим був в╕зит до м╕сцевого кра╓знавчого музею, де працю╓ директором наш давн╕й дописувач Анатол╕й Зборовський. Там, як завжди, нова виставка. Цього разу вишивки. Причому не м╕сцевого ╕рп╕нського автора, а мешканця Уман╕ ╤вана Рябчука. Ц╕каво, що зайнявся вишиванням уманець з таращанським кор╕нням в╕дносно п╕зно, на 61-му роц╕ свого життя... В╕дразу п╕сля того, як поховав маму, талановиту вишивальницю В╕ру Рябчук. Уяв╕ть соб╕, вона жила ╕ творила на мо╖й р╕дн╕й Таращанщин╕, а я до виставки про це нав╕ть не знав. Може, тому, що покинув р╕дний край сорок рок╕в тому? Так чи ╕накше, завдяки ╕рп╕нському музею ця «б╕ла пляма» вже замальована. До реч╕, ╤ван Рябчук у сво╖й творчост╕ п╕шов ще дал╕ матер╕, бо вишива╓ тексти найкращих в╕рш╕в Кобзаря. Ну, чим не укра╖нець, чим не патр╕от? Виявля╓ться, можна чудово самореал╕зуватися упродовж одного лише сьомого десятил╕ття свого життя. Погодьтеся, це надиха╓. ╤ при╓мно, що саме завдяки таким пас╕онарним людям, як Анатол╕й Зборовський, ми д╕зна╓мося про найкращих наших земляк╕в. ╤, зна╓те, справедлив╕сть таки ╕сну╓! Бо нарешт╕ вийшов ф╕льм про самого директора ╤рп╕нського кра╓знавчого музею. Назива╓ться в╕н «Справа Зборовського», ╕ його автором ╓ молодий режисер Олександр Столяров. Чому така назва? Мабуть, тому, що заторку╓ться питання тривало╖ судово╖ епопе╖, коли надто патр╕отичного ╕ закоханого у свою справу кра╓знавця хот╕ли зняти з роботи, а прим╕щення музею в╕д╕брати, перен╕сши експонати в якусь там ком╕рчину на околиц╕ м╕ста. Тод╕ й «Кримська св╕тлиця» п╕дтримала подвижника статтею «Хитромудре рейдерство ╕ козацька сол╕дарн╕сть» («КС» в╕д 27.02.2009). Тод╕ ми разом в╕дбили атаку «яничар╕в», ╕ тепер пан Зборовський кожним прожитим сво╖м днем доводить, що нав╕ть кра╓знавчий музей може стати ╕ баст╕оном культури, ╕ потужним ╕нформац╕йним центром. Якщо зустр╕ча╓те у «Св╕тличц╕» зам╕тки Зборовського, то знайте, що автором ╖х ╓ добрий укра╖нський козак ╕ справжн╕й пас╕онар╕й, — цей терм╕н, нагадаю, ув╕в у науковий об╕г в╕домий ╕сторик Гум╕льов. Анатол╕й Зборовський справд╕ ╓ козацьким писарем, про ╕дею в╕дродження козацтва я вперше почув саме в╕д нього — ще у далекому 1989 роц╕. Тод╕ це була просто випадкова зустр╕ч б╕ля м╕сцевого газетного к╕оску. Не можна сказати, що наше козацтво масштабно в╕дродилося, але так╕ люди, як писар Зборовський, працювали на ╕дею чесно. Так чи ╕накше, под╕бн╕ люди оздоровлюють сусп╕льство, роблять його динам╕чн╕шим, приваблив╕шим для молод╕. А там, де молодь не мр╕╓ про ем╕грац╕ю, а жертовно працю╓ для блага р╕дного краю — там в╕дкриваються неабияк╕ перспективи.

«ПУЛЬСАР ПРИ╤РП╤ННЯ» ЗМ╤ЦНЮ╢ В╤РУ В НАШУ МОЛОДЬ

Справжн╕м явищем ╤рпеня та найближчих селищ став соц╕ально-анал╕тичний журнал «Пульсар При╕рп╕ння». Його двигуном, «мотором» ╓ уродженка Херсонсько╖ област╕ Юл╕я Бережко-Кам╕нська. Молода талановита поетеса полюбила При╕рп╕ння вс╕╓ю душею. Чи не тому, що тут ╓ так╕ люди, як козацький писар Зборовський? Та й х╕ба т╕льки в╕н один? Небайдужих ╕ розумних людей тут вистача╓. А дал╕ вже розгулялися талант ╕ кипуча енерг╕я молодо╖ тавричанки. Так писати в╕рш╕... Такий часопис видавати! «Пульсар» нагаду╓ добре в╕дому укра╖нськ╕й ╕нтел╕генц╕╖ газету «День», але ж там потенц╕ал, ресурси, традиц╕я, а тут все починалося практично з нуля. Якби була хоч м╕н╕мальна державна п╕дтримка, то «Пульсар» м╕г би стати символом ново╖ Укра╖ни. Т╕╓╖ Укра╖ни, яка вироста╓ з низ╕в, яка нав╕ть у пров╕нц╕╖ здатна з╕брати в кулак вс╕ ╕нтелектуальн╕ сили. Така Укра╖на може бути ц╕лком конкурентоспроможною у ХХ╤ стол╕тт╕. Браво, Юлечко, браво, кобзарський нащадку (справд╕, у не╖ по материнськ╕й л╕н╕╖ хтось там ╕з Шевченкового роду), твори ╕ дерзай во славу При╕рп╕ння ╕ р╕дно╖ Тавр╕╖! Все мо╓ журнал╕стське ╓ство п╕дказу╓, що цей проект ма╓ велике майбутн╓ — саме як символ здатност╕ до моб╕л╕зац╕╖ ресурс╕в, до ╕нтелектуального ривка, до блискучо╖ перемоги, що зд╕йсню╓ться малими силами.
Перед╕ мною сьоме число «Пульсару» за 2013 р╕к. Чого т╕льки тут нема╓! Ось стаття «Кому зд╕йснити укра╖нське диво?». У статт╕ ╤вана Око╓ва йдеться про анон╕мне анкетування серед старшокласник╕в ╤рпеня на тему: «Що означа╓ бути укра╖нцем?». Пов╕рте, дуже ц╕кав╕ в╕дпов╕д╕! ╢ зам╕тка «╤рп╕нь може стати столицею наст╕льного тен╕су». Та й ╕нша на спортивну тему: «Бойова п’ятир╕чка коцюбинських дзюдо╖ст╕в». Поясню, що йдеться про селище Коцюбинське, яке неподал╕к ╤рпеня. А ще ╓ Б╕лич╕, Ворзель, Буча. Саме в цих близьких до Ки╓ва населених пунктах ╕ поширю╓ться часопис. Про ╖хн╓ життя ╕ пише. Але так пише, що ц╕каво будь-якому укра╖нцю. Нав╕ть галичанину. Адже ╓ розд╕л: «Говор╕мо правильно», ╓ «Послання дорослим в╕д д╕тей», ╓ нав╕ть зам╕тка академ╕ка ╤вана Дзюби, написана спец╕ально для «Пульсару При╕рп╕ння». Процитувати? Ось: «Наше сусп╕льство розчленоване ╕ роз’╓днане для вир╕шення великих завдань. Зробити щось конкретне надзвичайно важко. У нас люди звикли, що в╕д них мало що залежить, що хтось усе зробить за них. Покладаються на владу, на начальство, ще на когось ╕ далеко не кожен готовий на св╕й особистий посильний внесок...». Як бачимо, ╤ван Михайлович не ╕деал╕зу╓ ситуац╕ю ╕ не об╕ця╓ манни небесно╖. Але в╕н пропону╓ той шлях, який з часом гарантуватиме усп╕х: «У чому вих╕д? Необх╕дно розвивати самоврядування. Зараз дуже багато розмов про створення м╕сцевих територ╕альних громад. Я не знаю, як це буде орган╕зовано, але, на м╕й погляд, дуже важливо, щоб люди в таких об’╓днаннях могли в╕дстоювати сво╖ права.
 Для цього також потр╕бен час — готовн╕сть людей до такого самоврядування — справа не проста. Доведеться пройти ╕ через анарх╕ю, ╕ через рутину, але поступово треба йти саме цим шляхом. Як т╕льки буде створена демократ╕я на цьому р╕вн╕, тод╕ з’явиться над╕я ╕ на побудову справжньо╖ демократично╖ держави...».
Мабуть, ц╕ слова в╕домого дисидента-«ш╕стдесятника» надихають колектив «Пульсару» та його читач╕в. Бо «Пульсар» — не «Бульвар» (не в образу Дмитру Гордону буде сказано), тут публ╕ка заангажована, серйозна, патр╕отична. ╤ мен╕ зда╓ться, що саме так╕ проекти, як «Пульсар», тримають Укра╖ну на плаву, не дають ╕нтел╕генц╕╖ знев╕ритись.

РОС╤ЙСЬКОМОВНИХ ╤ УКРА╥НО-МОВНИХ ПРАКТИЧНО ПОР╤ВНУ...

Нашим читачам, мабуть, при╓мно буде дов╕датися, що «Кримську св╕тлицю» знають ╕ шанують у р╕зних куточках Укра╖ни. ╤нколи закохуються «з першого погляду» п╕д час л╕тнього перебування в Криму, ╕нколи д╕знаються про не╖ в╕д друз╕в. У мене було таке, що людина (не знаючи про мою причетн╕сть до «КС») розхвалю╓ три-чотири укра╖нськ╕ газети, а серед них ненароком згада╓ ╕ «Св╕тличку». Чому? Бо газета да╓ багато ╕нформац╕╖ по Криму. А Крим ╓ дуже важливим рег╕оном, можна сказати, рег╕оном-датчиком. Думаю, що ╕ до «Пульсару При╕рп╕ння» визнання прийде в найближчому майбутньому. Це також «датчик» етн╕чно укра╖нсько╖, але де-факто сутт╓во зрос╕йщено╖ територ╕╖. Така ж ситуац╕я, мабуть, ╕ в Черкасах, ╕ на К╕ровоградщин╕. Там також варто передплачувати «Пульсар». В╕н ╕ в Криму не зашкодив би... Бо матер╕али р╕зноман╕тн╕ ╕ дуже ц╕кав╕. Скаж╕мо, у зам╕тц╕ «Д╕алог цив╕л╕зац╕й» розпов╕да╓ться про зустр╕ч ╕з видатним ученим, професором Л╕ванського ун╕верситету Сухейлем Фарахом. Це л╕ванець ╕з слов’янським кор╕нням, представник православно╖ рел╕г╕╖, активний д╕яч д╕алогу конфес╕й. В╕льно волод╕╓ арабською, рос╕йською, французькою та англ╕йською мовами... ╢ одним з автор╕в «Глобального прогнозу «Майбутн╓ цив╕л╕зац╕й» на пер╕од до 2050 року». Зустр╕ч в╕дбулася в ╤рпен╕, в б╕знес-центр╕ «Дом╕нант», ╕ орган╕зував ╖╖ все той же «Пульсар При╕рп╕ння». Але х╕ба кримчанам не було б ц╕каво? Так що варто наводити мости ╕ обм╕нюватися ╕нформац╕╓ю. Хоча б найактуальн╕шою. А вона ж ╓ — я маю на уваз╕ не т╕льки згадану зам╕тку. У статт╕ «Кому зд╕йснити укра╖нське диво?» ╓ ц╕кава статистика. Було опитано 300 юнак╕в ╕ д╕вчат ╤рпеня. Питання були дещо «провокац╕йними», скаж╕мо: «Чи вважа╓те ви себе патр╕отом Укра╖ни?». Дв╕ третини хлопц╕в в╕дпов╕ли, що вважають. А д╕вчата? Серед них р╕вень патр╕отизму значно менший — лише половина. Ставлення до нац╕онального одягу також виявилося неоднозначним. Одна половина ╕з задоволенням носила б вишиванку, а ╕нша — у жодному раз╕ не одягла б ╖╖. Одна 13-р╕чна школярка зневажливо в╕дпов╕ла: «Я бы лучше паранджу одела, а не вашу вышиванку, — это не модно!». Так що не треба казати: «де Крим, а де При╕рп╕ння?». Ц╕каво, а як би в╕дпов╕ли школяр╕ К╕ровограда? А Севастополя? На запитання: «Якою мовою розмовля╓те за межами школи?» — 39% ╕рп╕нчан в╕дпов╕ли, що рос╕йською. Укра╖нською лише 24%, суржиком — 15%. Ну, якщо скласти л╕тературну укра╖нську ╕ суржик, то разом вийде також 39%. Н╕чого дивного, що суржику так багато... Пригадую ╤рп╕нь двадцятир╕чно╖ давнини. Тод╕ рос╕йсько╖ було 80%, суржику — 20%, а л╕тературно╖ укра╖нсько╖ — нуль. Отже, певний прогрес ╓. Але якщо врахувати, що практично вс╕ школи При╕рп╕ння вже укра╖нськ╕, то й хвалитися особливо нема чим. Бо ще 22% школяр╕в мову вибира╓ залежно в╕д ситуац╕╖. А у Варшав╕ як? У литовському В╕льнюс╕? Чи в естонському Талл╕нн╕? Думаю, там «гнучкоши╓нк╕в» значно менше. Може, саме тому ц╕ народи давно вже у ╢вросоюз╕. Але не будемо песим╕стами. Бо з нами «Пульсар», який робить добру всеукра╖нську справу ╕, зауважте, — малими силами.

МАНДР╤ВКИ З «КОБЗАРЕМ» ╤ СИНЬО-ЖОВТИМ ПРАПОРОМ

Не так давно я в╕дв╕дав ще й шахтарську Сосн╕вку, що на Льв╕вщин╕. Познайомився з Олегом Савчуком, сином сосн╕вського «св╕тличанина» Павла Савчука. Того самого, який ╓ кер╕вником орган╕зац╕╖ «Екомилосердя». Поки тато займався еколог╕╓ю, Олег навчався в Польщ╕. Зак╕нчив вищу школу ╕нформатики ╕ менеджменту в Жешов╕. Два роки тому отримав ступ╕нь бакалавра. А оск╕льки спец╕ал╕зац╕╓ю Павла був туризм, то юнак вир╕шив трохи вивчити ╢вропу, мандруючи по н╕й «автостопом». Спочатку об’╖здив так лише Голланд╕ю, а пот╕м вирушив по вс╕й ╢вроп╕ — Словаччина, Австр╕я, ╤тал╕я, Словен╕я, Франц╕я, ╤спан╕я... З собою взяв найголовн╕ше: томик «Кобзаря» ╕ синьо-жовтий прапор, який зазвичай накидав на плеч╕. Довелося побути в рол╕ «народного дипломата». Було чимало дискус╕й у сам╕й Польщ╕. ╤з тими поляками, як╕ останн╕ми роками начиталися антиукра╖нсько╖ л╕тератури ╕ тепер схильн╕ звинувачувати укра╖нц╕в в ус╕х смертних гр╕хах. Натом╕сть поляки категорично не хочуть в╕рити в те, що невмотивована жорсток╕сть спершу була проявлена саме з ╖хнього боку. Так що сп╕лкуватися було непросто. Але сосн╕вчанин завжди наголошував на тому, що варто шукати те, що нас об’╓дну╓, а не роз’╓дну╓. У 2012 роц╕ Олег побував ще й у Донецьку — як футбольний убол╕вальник. Там було значно легше. «Мене здивувало те, що серед футбольних фанат╕в Донбасу ╓ чимало патр╕от╕в Укра╖ни, — каже в╕н. — Я розмовляв лише укра╖нською, ╕ вони сприймали це нормально. А пот╕м я ╕ в Одес╕ познайомився з ц╕кавим чолов╕ком. Той казав, що попри свою рос╕йськомовн╕сть дуже любить Укра╖ну. Я це не одразу зрозум╕в, бо вважаю, що вс╕ ми повинн╕ працювати над собою. Якщо любиш Укра╖ну, то й мову неважко вивчити...». Минуло десь ╕з пару тижн╕в, ╕ ось я отримую в╕д Олега листа... аж ╕з Грец╕╖! Судячи з усього, в╕н задоволений: «Зараз я пишу в╕д друз╕в — Стефана ╕ Мар╕╖, у яких планую затриматися на пару дн╕в. Греки дуже гостинн╕ — зустр╕чають, годують ╕ дають користуватися комп’ютером. Також до мене дуже добре ставились у Серб╕╖ та Румун╕╖ — укра╖нц╕в люблять усюди! Хоча спочатку запитують, чи я — рос╕янин... А коли чують в╕дпов╕дь, що укра╖нець, то кажуть: «О, брат-укра╖нець!». П╕сля Грец╕╖ направляюся в Туреччину — це велика кра╖на, яку хочеться добре вивчити».
Ось такий в╕н, Олег Савчук. Незважаючи на св╕й юнацький максимал╕зм, невеликий житт╓вий досв╕д ╕ незаангажован╕сть у як╕сь серйозн╕ проекти, вих╕дець ╕з шахтарсько╖ Сосн╕вки робить добру справу. В╕н не бо╖ться брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть, представляючи всю Укра╖ну. Так╕ патр╕отичн╕, см╕лив╕, а головне — непосидюч╕ хлопц╕ нам ой, як потр╕бн╕!

А В ДУШ╤ ЗВУЧАТЬ П╤СН╤ — НЕЙМОВ╤РН╤!

Знову повертаюся до Юл╕╖ Бережко-Кам╕нсько╖. Коли стаття була вже готова, я зв’язався з нею, щоб уточнити одну деталь: чи справд╕ в ╖╖ жилах тече кров Шевченкового роду? Виявилося, що колись ки╖вський письменник Микола Шудря, вивчаючи родов╕д Кобзаря, д╕йшов висновку, що вс╕ родич╕ по л╕н╕╖ Юлино╖ мами причетн╕ до велико╖ ╕ славно╖ Кобзарево╖ родини. Сама Юл╕я про це пише так:
«З кожним роком дедал╕ б╕льше й б╕льше в╕дчуваю на соб╕ силу ц╕╓╖ с╕мейно╖ ╕стор╕╖. ╤ вона наклада╓ безм╕рну в╕дпов╕дальн╕сть — бути г╕дною. ╥╖ сила не да╓ мен╕ спокою:

А в душ╕ звучать п╕сн╕
   Неймов╕рн╕!
Не дають заснуть мен╕ —
   Непок╕рн╕.
Як ╖х з серця не жену —
   Не кидають.
Мо╖м думам не до сну —
   Все сп╕вають...

Якщо Юл╕я справд╕ ╓ нащадком Кобзаря (особисто мен╕ в це хочеться в╕рити), то цим багато що поясню╓ться. Зокрема, ╖╖ поетичний талант, людська небайдуж╕сть та великий усп╕х власного патр╕отичного проекту. Але ж ус╕ ми ╓ нащадками когось ╕з геро╖в. Бо було ╖х на наш╕й земл╕ — ой, як багато! Звичайно ж, у перем╕шку ╕з звичайними гречкос╕ями, пристосуванцями ╕ нав╕ть зрадниками. Але ж душ╕ наш╕ повинн╕ тягнутися до чогось доброго ╕ св╕тлого... Та й базис якийсь позитивний треба створити для нащадк╕в. Така формула людського ╕снування ╕ могла б забезпечити нам нормальне, г╕дне людини, життя на сво╖й, Богом дан╕й, земл╕. Тому зак╕нчу гаслом: «Пас╕онар╕╖ земл╕ укра╖нсько╖, не працюйте поодинц╕, знаходьте брат╕в по духу, координуйте сво╖ зусилля, ╓днайтеся!». ╤нформац╕йне сусп╕льство справд╕ створю╓ для цього непоган╕ умови.

Серг╕й ЛАЩЕНКО
╤рп╕нь — Льв╕в

Портрет В. Горбачука

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 29.11.2013 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12607

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков